Хмельниччина під лупою: що показали наші розслідування за рік
2025 рік для ЖАР.INFO став роком системних розслідувань. Ми працювали з темами, які впливають на життя громад: незаконні забудови, політика, корупційні схеми, російський вплив. Одні матеріали розкривали, як депутатський мандат допомагає обходити закон, інші — як бізнес, благодійність чи «робочі відрядження» маскують зовсім не публічні інтереси. Ми йшли за документами, деклараціями, судовими рішеннями й відповідями органів влади. Йшли навіть тоді, коли їх намагалися приховати. У цьому огляді — ключові розслідування року, які показують, як працюють механізми впливу.
Депутатський вплив, політика та гроші
4 жовтня 2024 року представники ДБР провели обшуки в керівниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи — кадри з її квартири миттєво розлетілися мережею і навіть стали мемами. В той час, як суд обирав посадовиці запобіжний захід із заставою понад 500 мільйонів гривень, її син Олександр Крупа поспішав «рятувати» активи. Він фігурує не лише як родич затриманої посадовиці, а як одна з ключових персон у судових документах. Команда ЖАР.INFO розібралася, як “студент і науковець” стартував із внесків у бізнес на сотні тисяч гривень і яким чином його офіційні доходи роками не збігалися з витратами та майном. Ми підняли декларації, судові рішення й фінансові звіти, аби відповісти на головне питання: чи могли ці мільйони бути зароблені «лише бізнесом і держслужбою». Деталі — у повному розслідуванні.
Після гучних скандалів із закордонними відпустками чиновників влада різко закрила кордони для депутатів — принаймні на папері. Постанова Кабміну мала зупинити “таїланди” і “мальдіви” під час війни, але натомість запустила нову хвилю креативу. Робочі відрядження стали універсальним ключем: ними прикривають бізнес, особисті справи й навіть відпочинок. Частина місцевих обранців справді їздить домовлятися про допомогу Україні, але інші — тривалий час перебувають за кордоном із розмитими формулюваннями та формальними запрошеннями. При цьому ради або не мають чітких правил, або ховають інформацію навіть від журналістів. Ми вирішили з’ясувати, як саме депутати Хмельниччини навчилися обходити заборону і хто їм у цьому допомагає.
27 грудня 2025 року НАБУ навідалося в урядовий квартал і в «Парковий» — місце, яке роками пов’язують з офісом «Слуги народу». Цей епізод знову підсвітив: партійні офіси — не просто “кабінети”, а фінансові вузли, через які проходять великі гроші, зокрема й бюджетні. ЖАР.INFO підняли звіти партій на Хмельниччині з 2022 року і подивилися, де саме вони “сидять”, кому платять і як часто орендодавці виявляються “своїми” — депутатами, партійцями або людьми з близького кола. У матеріалі є історії про офіси, які з’являються й зникають у звітності, про борги за оренду, які дивним чином “мігрують” між кварталами, і про мережі приміщень без офіційних працівників. Деякі партії фактично тримають “офіси Шредінгера”: на папері вони існують, але на місці їх важко знайти. І головне питання тут просте: чиїм коштом працює ця офісна інфраструктура — і хто на ній заробляє?
Екологія та простір біля річок
22 серпня 2025-го в Хмельницькому екологи зафіксували масову загибель риби в річці Плоска — попередньо через витік хімічних речовин. Міська влада назвала забруднення “раптовим і локальним”, хоча сама Плоска роками міліла, смерділа й приймала зливові та каналізаційні стоки, тож катастрофа виглядала лише питанням часу. Після випадку з мором прокуратура відкрила кримінальне провадження. У справі фігурує підприємство біля ймовірного місця скиду. При цьому Держекоінспекція відмовляється публічно показувати результати аналізів, посилаючись на “таємницю слідства”, а перевірок цього виробництва, за їхніми ж даними, не було роками. Хронологію отруєння Плоскої та розвитку подальших подій ми відтворили у нашому розслідуванні.
Сім соток зелені біля Південного Бугу в центрі Хмельницького мали б бути недоторканною рекреаційною зоною із зонуванням “Р-2”, де капітальне будівництво заборонене. Але в документах міськради ця ділянка непомітно перетворилася на майданчик під комерційну забудову. Десять років її “перепризначали” так, ніби зелені насадження — не норма, а декорація: спершу “готель”, потім аукціон без згадки про обмеження, далі містобудівні умови та обмеження з висотою 55 метрів і щільністю 95%. Паралельно орендар роками не будував нічого, зате накопичував борги. І при цьому все одно отримував продовження оренди. Ми розклали по кроках, хто і як прибрав з історії ключовий рядок “Р-2”, і що саме тепер може вирости на місці зеленої зони біля річки.
Будівництво та містобудівні рішення
Ви впевнені, що у вашому дворі не може з’явитися багатоповерхівка просто під вікнами? Мешканці п’ятиповерхівки на вулиці Степана Бандери в Хмельницькому теж були впевнені — аж поки це не почалося відбуватися на їхніх очах. Без публічних обговорень, без згоди людей і попри зауваження фахівців депутати міськради дали зелене світло забудові. Громадські слухання провели за десять хвилин онлайн — без жодного мешканця. Детальний план території затвердили в турборежимі, навіть коли юристи й архітектори вказували на порушення. Це історія про те, як швидкі гроші, мовчання влади й “протокольні доручення” можуть перетворити будь-який двір на будмайданчик.
Одна мить — і “ремонт” перетворюється на тихе знесення історії. Саме так наприкінці жовтня в центрі Києва, біля Золотих воріт, власники фактично знищили будинок кінця ХІХ століття, прикрившись роботами на об’єкті. У Хмельницькому схожий сценарій може повторитися з будівлею на Проскурівського підпілля, 60 — відомою містянам як “Чао-какао/Дім кави”. Вона має охоронний статус “щойно виявленого” об’єкта, але саме такі споруди роками зависають без повного захисту й стають зручними мішенями для бізнес-інтересів. Навколо будинку вже відбуваються погодження, проєкти “реконструкції/реставрації” й конфлікт із громадою та фахівцями. Розслідування показує, як працює механіка: від скуповування приміщень і красивих візуалізацій — до ризику втратити ще одну частину міського обличчя.
У наступному нашому розслідуванні ми показали, як у самому центрі Хмельницького, в межах історичного ареалу, виросло будівництво з численними ознаками самочинності. Історія починається з крихітної земельної ділянки, цільове призначення якої швидко й майже непомітно змінили, і поступово розкриває ланцюг порушень — від містобудівних умов до пожежних та пам’яткоохоронних норм. Будівля перевищує дозволену висотність, виходить за межі ділянки й фактично блокує громадський простір. Попри приписи контролюючих органів і навіть вимогу Мінкульту зупинити роботи, будівництво триває. У цій історії тісно переплітаються бізнес-інтереси, депутатський мандат і бездіяльність влади.
Приховані впливи
У березні 2025 року нашу увагу привернуло повідомлення: на фасаді старокостянтинівського ліцею оновили зображення-символ — радянську “дівчинку” замінили на ліцеїстку в подільській вишиванці. Та нас зачепило інше: заклад досі носить ім’я Михайла Рудяка, якого називають “меценатом”. Пошук у Google швидко показує: це бізнесмен, який зробив кар’єру в росії, будував важливі інфраструктурні об’єкти у Москві, був наближеним до тамтешньої влади й отримував відзнаки, типові для системи, що тримається на зв’язках із московською мерією та Російською православною церквою. Попри війну, його ім’я лишається на табличках, бо ліцей роками підтримувала грошима структура, пов’язана з родиною Рудяків. Так ця історія стала не тільки про декомунізацію, а про вплив, який купує лояльність, і про те, як “чужі сенси” можуть залишатися в українській школі під прикриттям благодійності.
У ще одному нашому матеріалі ми підняли історію приватного морогу, який у 2024 році запрацював на території Хмельницької міської лікарні. Заклад має назву «Хмельницький міський патологоанатомічний центр», але при цьому не проводить розтинів і не має ліцензії на медичну практику. Родичів померлих часто спрямовують туди без альтернативи. Розслідування показало зв’язки між орендарем моргу та ритуальним бізнесом, а також формальний характер конкурсу на оренду приміщення в лікарні. Попри сумнівну вивіску, заклад працює під вікнами лікувальних корпусів. Уся історія балансує на межі законності та демонструє, як комунальний простір перетворюється на комерційний ресурс.
Для нас розслідування — це не просто окремі матеріали, про фігурантів яких ми забуваємо одразу після публікації. Це спосіб фіксувати тенденції. Показувати, як одні й ті самі механізми повторюються в різних сферах. Як забудова, депутатський вплив, комунальна власність або бюджетні кошти щоразу сходяться в одних і тих самих точках ризику.
Ми й надалі пильно стежитимемо за цими процесами — за будівництвом, рішеннями рад, діями посадовців і бізнесу, який надто комфортно почувається поруч із владою. Але журналістський контроль не працює у вакуумі. Нам важлива реакція, досвід і думка наших читачів, адже саме суспільний запит визначає, чи залишаться ці історії просто текстами, чи стануть поштовхом для змін.
Підготувала Світлана Русіна
