Понад два роки депутати — всі, без виключення — не можуть виїжджати за кордон без поважної робочої причини. Така Постанова Кабміну стала відповіддю на низку скандалів за участі топпосадовців. У розпал повномасштабної війни, коли кордони практично повністю закрилися для чоловіків, заступник генпрокурора проводив новорічну відпустку в Іспанії, а депутати “ганяли” в Таїланд і на Мальдіви. Ці вояжі не лише створювали вибуховий ефект у соцмережах, але й добряче били по репутації влади. Тож остання і вирішила рубати з плеча. Втім, посадовці швидко адаптувалися до нових реалій і почали активніше шукати омріяний багатьма work&life balance. Іншими словами — використовувати робочі відрядження не лише для служіння народу. Окремі ж унікуми навіть примудряються ці самі відрядження і взагалі вигадувати. Нам стало цікаво, чи використовують такі лайфхаки наші місцеві депутати.

Ми вивчили десятки документів від депутатів різних рад на Хмельниччині. Дехто справді їздить на конференції та навчання, а дехто, озброївшись розмитою причиною — проведення ймовірних переговорів про надання гуманітарної допомоги українському народу, на два тижні чи й на цілий місяць їде за межі України. Причому показавши лише формальні запрошення, часто навіть з помилками. 

З чого все почалось

Першою інформаційною бомбою стало розслідування “Української правди” про новорічну відпустку заступника генерального прокурора. 2023-й Олексій Симоненко вирішив зустрічати в Іспанії, про що ми з вами дізналися вже 20 січня. Попри ґвалт у соцмережах, уже за тиждень, 26 січня, естафету перехопив нардеп Микола Тищенко. Спочатку в мережі активно обговорювалася його ймовірна поїздка в Таїланд, а коли обговорення почало межувати з новим вибухом невдоволення, на сторінці посольства України в Таїланді з’явився анонс зустрічі нардепа для нібито “обговорення питань покращення взаємодії з представниками громади в Королівстві Таїланд”.

Те, що мало загасити скандал, — роздмухало його сильніше. Мало хто повірив в те, що народний депутат вибрався в курортну країну просто для “поговорити”, тож Тищенко вже самостійно взявся пояснювати, що вище керівництво в курсі й відрядження погоджене, а далі все ж визнав, що кордон перетинав не по дипломатичному паспорту, як мав би, а по звичайній біометрії. 

Наступного дня Кабінет Міністрів ухвалює постанову №69, якою вніс зміни в правила перетину державного кордону. Фактично вона заборонила виїзд за кордон для чиновників, суддів, прокурорів, депутатів та інших посадовців.

Вочевидь, основною метою влади було заспокоїти громадян. Втім, як і будь-яке швидке й імпульсивне рішення, закриття кордонів для посадовців без поправок на вік, стать чи наявність інвалідності часом скидалося на абсурд. 

“До нас звертались кілька депутатів і депутаток, яких не випускали за кордон, бо вони “є в базі”. Через це жінки-депутатки, багатодітні батьки та депутати-пенсіонери часто складають мандати, бо така заборона на виїзд може перешкоджати бачитися з дітьми або ж заважати їх бізнесу. Тобто маємо парадоксальну ситуацію — громада грошей тобі як депутату не платить, але ти в заручниках і не можеш виїхати за кордон, навіть якщо маєш законні підстави”, — пояснює лідерка Руху ЧЕСНО Віта Думанська. 

Так, наприклад, вже колишня депутатка Гвардійської сільської ради, що у Хмельницькому районі, Світлана Свідерська-Лоб не змогла виїхати в Польщу, де разом з активістками планувала акцію “Поверніть героїв додому”. Її син з “Азовсталі” потрапив до російського полону, тож вочевидь такі заходи для Світлани є не просто формальністю. Але жінку не випустили і поїздку довелося скасувати. В результаті вона склала депутатські повноваження 

“Це було моє друге скликання, була головою бюджетної комісії. Зроблено для громади чимало, намагалась допомагати усім односельцям, які звертались. На сесії, яка відбулась 12 червня (2023 року. — Ред.), колеги-депутати з розумінням віднеслись та одноголосно підтримали моє рішення,” — розповіла Світлана Свідерська-Лоб для сайту Поділля News.

18 жовтня 2024 року її сина Юрія звільнили з полону під час чергового обміну військовополоненими.

Загалом, за даними Центральної виборчої комісії (далі — ЦВК), у Хмельницькій області склали свої повноваження після набрання чинності урядової постанови 70 депутатів, по Україні таких 1 972 людини. Втім, як зазначила на наш інформаційний запит ЦВК, вони не ведуть статистику за підставою складання повноважень.

Бюрократична плутанина з багатьма невідомими

Такі історії, коли місцеві депутати їдуть за кордон для участі у міжнародних акціях підтримки України, женуть автівки на фронт чи гуманітарку для постраждалих від війни, насправді не поодинокі. З єдиною різницею — тепер їм потрібно поринати в бюрократичне пекло: готувати пакет документів, писати звернення на голову відповідної ради й чекати “благословення” на це. Показовість цього всього часто полягає у тому, що на відміну від народних депутатів України, місцеві — не отримують за свою діяльність заробітну плату і виконують свої повноваження на громадських засадах. 

“Депутати перебувають на виборних посадах, вони не отримують грошей за свою роботу, не мають посад в раді і трудових відносин з нею, тому і не можуть бути офіційно відрядженні від ради за кордон. Юридично правильно оформити відрядження може лише мер, секретар або той депутат, який працює саме у виконкомі ради на якійсь посаді. Є випадки, коли рада голосує за відрядження депутата, але це найчастіше на запрошення міжнародних організацій чи муніципалітетів з інших країн. Депутати від опозиції мають мінімальні шанси, що рада підтримає їх прохання. Особам, які є депутатами, суттєво обмежили можливість перетнути кордону”, — пояснює лідерка Руху ЧЕСНО Віта Думанська. 

Ми надіслали інформаційні запити, щоб дізнатись, чи ради затверджували положення або порядки для врегулювання процесу відряджень депутатів за кордон відповідно до урядової постанови. Не всі ради на Хмельниччині ухвалили відповідні положення. З 60 громад лише Славутська міська рада повідомила, що дійсно має таке Положення. 

Але законодавство є і його потрібно виконувати. Тож в органах місцевого самоврядування придумали свій механізм. Аби не порушувати права депутата поїхати у закордонне відрядження, вони видають не наказ, а погодження чи то “незаперечення” на таку поїздку. А найцікавіше, що за такі поїздки місцеві обранці не зобов’язані звітувати.

Секрет під сімома замками

Здавалось би, що ж такого надсекретного в інформації про закордонні поїздки місцевих депутатів? Навпаки, цими даними мали б пишатися. Мовляв, ось частина депутатів поїхали туди й туди, де домовилася про оце й оце. А ось наші вже представляють регіон там і там. З цього можна було б робити регулярні піарні релізи, але… Але отримати відповіді щодо робочих виїздів навіть на офіційні запити виявилося ще тим квестом. Ба більше, навіть не всі місцеві ради спромоглись надати відповідь про те, чим вони керуються, відправляючи обранців у закордонні поїздки. 

Першими розпочали гру в довгу в обласній раді. На наш запит надати документи щодо закордонних поїздок всіх депутатів, там дали лише документи по відрядженнях голови обласної ради Віолети Лабазюк та заступниці керуючої апаратом обласної ради Тетяни Зеленко. А де решта? У приватній розмові прозвучала фраза “ми не є розпорядниками такої інформації”. На повторний запит в обласній раді скористались опцією відтермінування на 20 днів. До моменту публікації матеріалу ми так і не отримали відповіді на наш інформаційний запит. 

У Хмельницькій міській раді теж спочатку вдали, що вони не володіють такими документами й надали інформацію про офіційне закордонне відрядження директора комунального підприємства, який за сумісництвом є депутатом. Відповідь ми таки отримали аж з третьої спроби. 

Втім перевершила всіх Кам’янець-Подільська міська рада. Спочатку вони відтермінували відповідь на 20 днів, а потім прислали відмову. Телефоном нам повідомили, що керуючий справами Кам’янець-Подільської міської ради Анатолій Баньковський не підписував відповідь з документами і зобов’язав виконавця попри чітке усвідомлення, що це є порушенням Закону України “Про доступ до публічної інформації”, надати нам формальну відписку. 

— Дивіться, я вам скажу чесно, я підготувала, я відшукала всі розпорядження про відрядження депутатів з матеріалами, однак керуючий справами по-чесному сказав підготувати таку відповідь. Анатолій Баньковський. Мені інакше не підписували. 

— Це порушення і Ви це прекрасно знаєте. 

— Я знаю, да.

Бізнес-поїздки 

Постанова №69 по суті створила всі можливі передумови того, щоб депутати всі свої особисті чи бізнесові виїзди прикривали гуманітарними або державницькими відрядженнями. І таких кейсів насправді багато. До прикладу візьмемо депутатів Городоцької міської ради Віктора Цвяка, Дмитра Солярика (склав повноваження 15.03.2024 року. — Ред.), Сергія Кишка. Перший тричі від набрання чинності постанови отримував погодження на  поїздки у Латвію і щоразу на два тижні. Їздив на запрошення комерційної компанії, яка займається будівництвом. Сам же депутат займається аналогічною діяльністю. Серед його КВЕДів також є і “Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням”. Основні теми обговорення цих зустрічей фактично ідентичні — постачання будівельних матеріалів з України у Латвію.

Телефоном депутат підтвердив, що справді двічі перемовини торкались одних й тих самих тем, кінцева ціль цієї зустрічі, за словами депутата, це відкриття спільного латвійсько-українського бізнесу на території громади.

“Ми плануємо на майбутнє відкривати там своє представництво, магазин лакофарбових покриттів для автомобілів. І вони планують на майбутнє відкрити такий самий магазин, грубо кажучи, в Городку”, — зазначив депутат Городоцької міської ради Віктор Цвяк. 

На наше зауваження, що це все ж бізнесова поїздка, депутат зазначив, що у підсумку будуть створюватись робочі місця, в тому числі і для ветеранів.

“Розумієте, тож, якщо вони відкривають тут свої відповідно, треба й добирати людей. Відповідно треба заплатити податки за людей, оформити, дати роботу. Питання пов’язане однопропорційно. Вони надають нам ці всі ресурси на початках. Ну, я думаю, що це в інтересах країни однозначно створити робоче місце, хоч одне зараз чи два”, — наполягає депутат. 

Вже колишній депутат Дмитро Солярик отримав погодження на поїздки  у Польщу та Німеччину. Враховуючи, що Солярик займається аграрним бізнесом, запрошення в обидві країни від логістичної компанії звучить вкрай логічним. Втім, ця логіка пасує не депутатській діяльності, а все ж особистій. Ми хотіли уточнити, з якою насправді метою він їздив за кордон ще як був депутатом, але його телефон вимкнений, а соцмережі неактивні. Тож до публікації матеріалу нам так і не вдалось з ним зв’язатись.

Сергій Кишко на два тижні отримав погодження на поїздку до Молдови на навчання на сільськогосподарське підприємство. У соцмережах депутата жодної згадки про цю поїздку та здобуті знання.

Бізнесову ціль своєї поїздки телефоном підтвердив і сам депутат. За його словами, з молдовською фірмою має партнерські відносини. Втім який результат це дасть громаді, він так і не пояснив. 

Відрядження тривалістю у місяць

Дві події за кордоном, але відрядження одне — за принципом: навіщо ходити двічі за “дозволом”, якщо можна за один раз поїхати на місяць, а іноді й довше. Катерина Гуменна, депутатка Городоцької міської ради, з 27 січня 2023 року отримала погодження на виїзди за межі України сумарно на 230 днів — це загалом за 10 поїздок. З них — погодження на поїздки з робочою метою були надані на 156 днів. 

Відвідує жінка переважно Польщу, втім також була і в Португалії.  Виїжджає Гуменна зазвичай нібито для участі в одразу кількох подіях. Так, вона пройшла навчання про вихід на міжнародний ринок від “Дія.Бізнес.Варшава”, а заодно представила бізнесовий стартап компанії “Юрія-Фарм” на різних міжнародних виставках (під час виборів у 2020 році вона вказувала, що є керівником проєкту в корпорації “Юрія-Фарм”. — Ред.)

Обидві події мало корелюють з депутатською діяльністю і вписуються в особисту бізнесову. Окрім цього, у нас виникло чимало питань щодо того, чи справді депутатка виїжджала за межі України і як довго перебувала у цих відрядженнях. 

Ми не ставимо під сумнів її присутність на цих заходах та їхню важливість для позиціювання України на міжнародному ринку. Але про всяк випадок вирішили уточнити, чому вона, наприклад, не їхала двічі, а проводила за кордоном понад 20 днів одразу. Депутатка каже, що не всі дні, на які брала відрядження, таки перебувала закордоном.  

“Усі мої виїзди були законними і погодженими радою, пов’язані: з приватними справами на законних підставах, відрядження пов’язані з роботою — підприємницькою діяльністю, для участі у міжнародних заходах цінних для роботи та депутатської діяльності. Частина відряджень були більше як на 2-3 дні у зв’язку з необхідністю участі у різних робочих заходах, а також фінансовою недоцільністю повторних поїздок (наголошую, що усі поїздки я оплачувала самостійно). Були відрядження, коли я між подіями поверталася в Україну”, — пояснює Катерина Гуменна.

Також депутатка додає, що долучалась і до розвитку партнерств Городка з іноземними містами.

“Особисто брала участь як представник громади в офіційному засіданні у місті Сохачев (Польща) у день підписання Угоди, додатково зустрічалася з мером для обговорення напрямків роботи. Також під час однієї із робочих поїздок мала можливість особисто зустрітися із представниками мерії м.Брі-Конт-Робер (Франція), з чого і почався процес розвитку співпраці між нашими містами,” — зазначила в коментарі Катерина Гуменна. 

Можливі перемовини в Хорватії 

Депутат Шепетівської міської ради від політичної партії “Наш край” Віталій Смілянець у серпні 2024 року звернувся до міського голови Шепетівки із заявою про поїздку до Хорватії в місто Осієк для ведення переговорів щодо можливої гуманітарної допомоги. Поїздка мала тривати 14 днів. Осієк за українськими мірками дуже маленьке місто з населенням в трохи більше 100 тисяч. Це стільки ж, скільки мешкає, наприклад, у Кам’янці-Подільському. Втім, ми ніколи не чули, щоб у Кам’янець хтось приїжджав для перемовин на цілих два тижні. Можливо, причина в тому, що з Кам’янця до узбережжя Середземного моря добиратися в рази проблематичніше.

Хто ж такий Віталій Смілянець? У вільний від депутатства час він працює першим заступником директора групи компаній “Аспік Груп”. 

Ми промоніторили офіційну сторінку депутата у пошуках інформації щодо цієї гуманітарної допомоги. Бо, як правило, про таке звітують публічно. Але на його сторінці лише офіційні привітання з усіма можливими святами. 

На іншій сторінці, яка була створена до депутатства, теж негусто. Активність на ній була ще у 2018 році. З того часу це переважно привітання зі святом від інших людей та репости. 

Місто Осієк, куди мав їхати депутат, від курортної частини цієї країни відділяє 5 годин їзди автівкою. Стільки ж їхати, наприклад, з Хмельницького до Києва. 

Ми звернулись за коментарем до депутата, але спілкуватись телефоном він не захотів і сказав звертатись до нього з офіційним запитом. Відповідь на нього ми так і не отримали до виходу матеріалу.

“Фігаро тут, Фігаро там”

Депутат Хмельницької міської ради від політичної партії “За майбутнє” Віталій Коліщак за кордон їздив двічі. Принаймні саме стільки погоджень від мера він отримав. Йдеться про відрядження з основного місця роботи у жовтні-листопаді 2023 року в Польщу і поїздку в США в лютому 2024 року.

Але вночі з 24 на 25 листопада 2024 року на сторінці депутата в інстаграмі з’явились сторіси, де була зазначена геолокація — караоке клуб у Варшаві Angel`s karaoke & lounge bar.

І серед документів, які ми отримали на запит від Хмельницької міської ради, немає жодного погодження на перебування за межами України у цей період часу. Цю поїздку депутат не заперечує.

“ — У мене немає відповіді від міської ради, що ви перебували, але є ваші сторіси, коли Ви були і відпочивали у Варшаві у караоке-клубі.

— Значить, я там був.

— З якою метою Ви їздили і як Ви тоді змогли перетнути кордон?

— Наше підприємство, де я працюю, займається автомобільним бізнесом, заключено більше 20 контрактів у всій Європі, в тому числі Китай, США”. 

Втім пояснити, чому у нього не було погодженого від міського голови відрядження на ці дати, не може. Посилається на роз’яснення від прикордонної служби, у якому, за його словами йдеться, що йому не потрібне погодження від міської ради.

“Я звертався до прикордонної служби в Києві. Мені надали роз’яснення. Якщо я заброньований на підприємстві чи маю відстрочку, то мені виписує підприємство наказ на відрядження і цим шляхом я можу перетнути кордон, зважаючи на те, що я є депутатом міської ради, якщо б я не був депутатом міської ради, але мені кажеться, що це, не зважаючи на те”, — пояснив Віктор Коліщак. 

Що ж про це кажуть прикордонники?

Відпочинок та бізнес-поїздки не підпадають під вимоги міністерської постанови №69.  

“Виїзд зазначеної категорії осіб можливий на підставі належним чином оформлених документів, які підтверджують факт виїзду у службове відрядження чи виїзд з метою відвідування дітей віком до 18 років (в тому числі тих, що перебувають під опікою, піклуванням), які перебувають за межами території України; супроводу таких дітей під час перетинання державного кордону чи на лікування (за наявності відповідного листа Міністра охорони здоров’я). Мета поїздки повинна бути підтверджена документально”, — йдеться в офіційній відповіді Державної прикордонної служби на наш запит. 

Виходить, що Постанова Кабінету Міністрів України не лише не вирішила проблеми з поїздками депутатів, а й створила черговий розподіл в країні на рівних і ще рівніших. З одного боку ті, хто раніше і так їздив за кордон, продовжують це робити: одні їдуть розвивати особистий бізнес і не приховують цього, інші — два тижні “домовлятись про гуманітарку” в курортних країнах. А решта ж обранців, які до цієї постанови мали законне право на виїзд і яке використовували не для відпочинку в караоке-барах, або втратили ці можливості, або мусять вигадувати щось, що дозволить їм виїхати. Найбільш абсурдною ця історія виглядає для тих, хто не підпадає під загальні правила перетину кордону. Часто це багатодітні батьки, жінки, пенсіонери, люди з інвалідністю.  

У не менш дивній ситуації опинились і прикордонники, які повинні неухильно дотримуватися законодавства, яке виписане зараз так, що у будь-якому варіанті хтось щось обов’язково порушить. Тож далі вже все на “людському факторі” — заплющувати очі чи ні.

Підготувала Марія Турчина

“Матеріал підготовлено в рамках трирічного проєкту Інституту розвитку регіональної преси в партнерстві з IWPR «Посилення громадського контролю в Україні» (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine) за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва NORAD”