Під час війни люди часто шукають способи втриматися на плаву: одні йдуть в спорт, інші — у волонтерство чи роботу з психологом, хтось рятується книжками, а хтось… сценою. Саме театр цілком здатний бути поштовхом для відновлення та для іншого погляду на самих себе. І таку можливість дає нещодавно створений  у Хмельницькому театральний проєкт “ВАРТА”. За п’ятьма літерами ховається реалістичне, навіть злободенне, пояснення: ветеранський армійський реабілітаційний театр аматорів. Про особливості театру ми розпитали його засновника та режисера Володимира Павловського. 

Як народився експеримент 

Театр «ВАРТА» з’явився у 2025 році за ініціатив ветерана російсько-української війни, учасника “Ігор нескорених” Олександра Маковея. Саме він звернувся до режисера Володимира Павловського з ідеєю створити театральний простір для ветеранів і людей, яких торкнулася війна. І цей простір мав би поєднати мистецтво та реабілітацію. У 2019 році Олександр вже брав участь у проєкті режисера “Монологи війни”, а у 2021 – у виставі за твором Котляревського “Енеїда”. 

“Після участі у виставі за Котляревським він відчув, що театр дав йому впевненість, сміливість, навички комунікації. Театр для нього — це те, що допомагає жити далі”, – розповідає Володимир Павловський.

Режисер називає “ВАРТУ” експериментом у рамках вже діючого молодіжного театру “Без меж” та за підтримки комунального закладу Хмельницької міської ради “Ветеранський простір”. Наразі колектив проєкту лише формується. До репетицій вже долучилися ветерани, родичі військових, зокрема і загиблих, волонтери. Принципова позиція для постановок – жодних важких драм і воєнних сюжетів.

“Учасники самі не хочуть говорити про війну. І я не хочу. Багато хто дуже гостро реагує навіть на окремі слова. Тому ми працюємо з теперішнім моментом, з тілом, з відчуттям життя. І ми свідомо обрали комедійний жанр. Бо це не просто театр, а ще й реабілітація. Сміх, спонтанність, гра допомагають розблокувати тіло й психіку,” – пояснює Володимир Павловський.

В чому особливість “ВАРТИ” 

У “Хмельницькому” вже діє інший, подібний, театральний проєкт – на базі музично-драматичного театру ім. М. Старицького. Відмінність «ВАРТИ» Володимир Павловський пояснює так. 

“У класичному театрі головне — структура, форма, текст. У нас — чути, а не слухати; бачити, а не дивитися. Це переноситься і в життя”, – зазначає Володимир Павловський. 

Формат роботи — не класичні вистави, а малі форми, етюди, концертні номери, пантоміма, робота з піснями, ритмом. Тобто у театрі «ВАРТА» акторська майстерність починається не з тексту і не з ролей. Спершу — спонтанність і гра без правил. Володимир Павловський пояснює: класичні вправи він навмисно “ламає”, перетворюючи їх на сценічні мініатюри.

«Всі говорять чистомовки, скоромовки. Наприклад, “Прийшов  Прокіп – кипів окріп, пішов Прокіп – кипів окріп”. Як вправа це нудно, а ми перетворюємо її в номер. Або ж ми не беремо п’єсу і не «ставимо її за столом». Текст з’являється наприкінці. Спочатку іде дія, імпульс, тіло. Бо інакше людина починає «грати», а не жити на сцені”, – зазначає режисер. 

Окрім того, учасники проходять психофізичні тренінги: працюють з тілом, мовленням, диханням, дикцією, увагою, уявою.

“Люди дуже заблоковані, і це видно одразу. Ми проводимо роботу з розблокуванням, працюємо з мовленням, дикцією, артикуляцією, диханням, всіма елементами психотехніки – фантазією, уявою”, – каже режисер. 

Режисер працює провокаційно: може дати людині роль, яка їй «не підходить», щоб вивести з внутрішніх обмежень. Ключове – це спонтанність. 

“У нас немає «правильно» чи «неправильно». Я можу дати завдання бігти ножицями або, скажімо, закоханим осіннім листочком — а зимовий листочок уже зовсім інший. Дозволяти собі бути диким, смішним, трохи безглуздим — це ті спонтанні речі, які закладені в підсвідомості, але з роками ми їх блокуємо правилами, штампами й життєвими стереотипами. Учасники часто сміються й питають: “А як показати, що ти біжиш листочком?” Я відповідаю: “Я сам не знаю — просто біжу”. Тут немає правил і немає правильного варіанту”, – ділиться режисер. 

Учасники театру “ВАРТА” візьмуть участь заході до Дня героїв 20 лютого 2026 року.  До проєкту можуть долучатися усі охочі. Участь – безоплатна. 

Підготувала Світлана Русіна

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності