Медична система в Україні працює за змішаною моделлю фінансування. Це означає, що заклади охорони здоров’я можуть отримувати гроші за програмою медичних гарантій за надання певних медпослуг, кошти з державного та місцевих бюджетів, залучати благодійну допомогу та надавати платні послуги. Водночас фінансова стабільність таких закладів залежить не лише від надходжень, а й від ефективного розподілу витрат. 

Все це стосується і Хмельниччини, де медичні заклади по-різному розв’язують свої фінансові проблеми. Ми вирішили проаналізувати ті з них, які спеціалізуються на наданні вторинної меддопомоги. Розбираємося в деталях.

Доходи 

Інформацію про доходи на витрати за 2024 рік надав 41 медичний заклад Хмельниччини, який спеціалізується на наданні вторинної допомоги. Близько 71% (4,3 мільярда гривень) коштів у заклади надійшло за програмою медичних гарантій. На другому щаблі таке джерело фінансування, як місцеві бюджети — звідти у медзаклади надійшло 12,4% або 743 мільйони гривень. На третьому — державний бюджет: 7,3% і 438,4 мільйона гривень. На четвертому — благодійна допомога: 4,2% та 252 мільйони гривень. На п’ятому — інші надходження: 2,6% або 155 мільйонів гривень. Іншими надходженнями можуть бути доходи від оренди приміщень або гранти й цільові програми. Найменше – 2,3% або менше як 140 мільйонів гривень — надійшло у заклади “вторинки” від надання платних послуг. 

Отож прослідковується очевидна залежність закладів від фінансування Національної служби здоров’я України (НСЗУ), яка виплачує кошти за програмою медичних гарантій. Цю програму для спрощення розуміння можна порівняти з безоплатним абонементом на медпослуги, за який вже заплатила держава. Тобто коли людина потрапляє в лікарню, платить за послуги не вона, а НСЗУ – служба перераховує гроші лікарні за кожного пацієнта. Програма медичних гарантій тому так і називається, що гарантує: деякі послуги (наприклад, аналізи, операції тощо) будуть безоплатними для пацієнтів у визначених медзакладах.

Домінування у надходженнях до лікарень коштів від НСЗУ — особливість не лише Хмельниччини, а й усіх регіонів України. Це означає: більшість лікарень працюють у межах договорів із НСЗУ, отримуючи гроші за фактично надані послуги. Тож більшість послуг для пацієнтів, принаймні офіційно, є безоплатними. Водночас аналіз скарг пацієнтів до НСЗУ, про який ми писали раніше, свідчить: у закладах періодично намагаються змусити пацієнтів платити за те, за що і так платить НСЗУ:  у більшості скарг йшлося про вимогу оплати безоплатних послуг, витратних матеріалів та лікарських засобів, передбачених програмою медичних гарантій.

Існує на Хмельниччині й один заклад, який, з огляду на специфіку діяльності, вибивається із загальної тенденції: в Хмельницькому обласному патологоанатомічному центрі 60,6% складають платні послуги.

Платні послуги займають другу позицію (7,5%) у структурі надходжень й іншого закладу — лікувального діагностично-консультативного  центру Кам’янець-Подільської міської ради. На сторінці закладу міститься розлогий прейскурант на понад 140 позицій з платними послугами. 

Щодо благодійної допомоги, то загалом по Україні вона посідає не четверте, як на Хмельниччині, а третє місце серед надходжень до лікарень: на Хмельниччині її залучають у понад двічі менше, ніж  в середньому по Україні. У загальній структурі надходжень це 4,2% в регіоні проти 9,3% по Україні. При цьому у 2023 році надходження від благодійної допомоги у медзаклади області були суттєво більшими: замість торішніх 252 мільйонів – 434,4 мільйона. На Хмельниччині є одна лікарня, яка за попередній рік зовсім не залучила благодійну допомогу — це Старосинявська багатопрофільна лікарня.

Водночас існують медзаклади, де благодійна допомога посідає другий щабель у структурі надходжень. Це Хмельницький обласний центр психічного здоров’я (19,6%), Хмельницька міська лікарня (15,7%), Городоцька міська багатопрофільна лікарня (11,6%), Красилівська багатопрофільна лікарня (8,9%), лікарня Чорноострівської селищної ради (11,2%), Хмельницький спеціалізований будинок дитини (майже 6%), Хмельницька центральна районна лікарня (3,6%).

Зокрема, на сторінці Хмельницького обласного центру психічного здоров’я міститься звіт про ті товари, які передали благодійники. Переважно йдеться про недорогу білизну. З дорожчих позицій — побутова техніка: по одній сушильній і пральній машині та 2 холодильники. Всі товари на суму 88,7 тисячі гривень. 

Яку саме благодійну допомогу отримала Хмельницька міська лікарня, Городоцька міська багатопрофільна лікарня, Красилівська багатопрофільна лікарня, Хмельницький спеціалізований будинок дитини  —  цієї інформації на сайтах закладу немає. Лікарня Чорноострівської селищної ради та Хмельницька районна лікарня взагалі не мають своїх сайтів. 

Значна частка від благодійної допомоги й в Хмельницькому обласному госпіталі ветеранів війни (12,6%). Цей показник тут на третьому щаблі після програми медгарантій та вливань з державного бюджету. Проте деталізації про допомогу від благодійників на сайті закладу теж не дають. 

Витрати 

Найбільше, майже 55% у структурі витрат лікарень Хмельниччини займає оплата праці персоналу. На це у 2024 році для 41 закладу пішло 3,4 мільярда гривень. Як виглядає зарплата між різними фахівцями закладів — ми проаналізуємо нижче.

На другому щаблі — придбання товарно-матеріальних цінностей: 21,5% або 1,3 мільярда гривень. Сюди по суті входять усі поточні закупівлі: медикаменти та витратні матеріали, хірургічні інструменти, лабораторні реактиви, продукти, постільна білизна, засоби гігієни, паливо для транспорту. Велику частку таких придбань в структурі витрат можна пояснити їхньою критичною важливістю для надання медичної допомоги та необхідністю постійного оновлення запасів. 

На третьому щаблі — капітальні інвестиції: 13,8% або 843,3 мільйона гривень. До таких інвестицій можуть належати зведення нових корпусів, капітальні ремонти й реконструкції відділень, облаштування укриттів. Також капітальні інвестиції передбачають закупівлю дороговартісного медобладнання: ангіографів, апаратів для комп’ютерної томографії, операційних столів, лабораторних систем тощо. До таких витрат може належати й модернізація інженерних мереж: встановлення нових систем опалення, водопостачання, застосування енергозберігаючих технологій (сонячних панелей, генераторів). 

На четвертому щаблі витрат — комунальні послуги: на них лікарні Хмельниччини торік витратили майже 5,3% або 326 мільйонів гривень. 

На п’ятому щаблі — оплата робіт та послуг: 3,5% або 215,5 мільйонів гривень. Такі витрати можуть передбачати поточний ремонт приміщень, обладнання, медичної техніки, оплата послуг зв’язку та інтернету, обслуговування програмного забезпечення для електронних медичних карт, запису пацієнтів, обслуговування та ремонт машин швидкої допомоги, тренінги, підвищення кваліфікації лікарів і медсестер, юридичні та бухгалтерські послуги.

Зарплата персоналу 

Основний документ, на який опираються у формуванні зарплати медичним працівникам, — наказ Мінпраці та соцполітики України та Міністерства охорони здоров’я “Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення”. Згідно з ним, оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або залежно від виконання норм виробітку. Проте, якби зарплати передбачали вплив лише тарифної ставки, вони були б більш уніфікованими. 

Крім посадового окладу, заробітна плата медичних працівників може включати доплати та надбавки: за високу кваліфікацію, науковий ступінь, почесні звання, знання та використання в роботі іноземної мови, суміщення посад, інтенсивність праці, роботу в нічний час тощо.​ Також на зарплату впливають і передбачені колективним договором премії.​ Ще один фактор впливу — матеріальна допомога: на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань тощо.​

Згідно з даними закладів, середньомісячна зарплата працівників лікарень області за 2024 рік виглядає наступним чином.

*Інші працівники (бухгалтери, юристи, кадровики, економісти, диспетчери, електрики, сантехніки, IT-фахівці, системні адміністратори) 

Особливо суттєвий розрив між вищим керівництвом та всіма іншими працівниками можна простежити в лікувально діагностично-консультативному центрі Кам’янець-Подільської міської ради.

Водночас, до прикладу, у Хмельницькому обласному серцево-судинному центрі різниця в оплаті збалансована: для керівників — майже 41 тисяча, для керівників структурних підрозділів – 34,3 тисячі, для лікарів – 28 тисяч гривень. Ця різниця і поготів зведена до мінімуму у Старокостянтинівській багатопрофільній лікарні: для керівників – 27,8 тисячі, для керівників підрозділів – 22,8, для лікарів – 25 тисяч. 

Окремо слід виділити ситуацію, коли середньомісячна зарплата лікарів закладу більша, ніж у керівників підрозділів. Так є, зокрема, не лише у Старокостянтинівській, а й у Шепетівській багатопрофільній лікарні, Ізяславській міській багатопрофільній лікарні, Спеціалізованій медико-санітарній частині м. Нетішин, Хмельницькому обласному закладі з надання психіатричної допомоги (с. Скаржинці). 

Загалом ця ситуація демонструє стандартне явище української медицини: незбалансованість зарплатної політики: високий рівень відповідальності лікарів за порівняно невисокі зарплати.

Окрім того, фахівці з категорії “інші” працівники отримують більше, ніж молодший медперсонал. Це може свідчити про визначення адміністрацією пріоритетності адміністративного та технічного персоналу у порівнянні з працею тих, кого звикли називати санітарками. 

Висновки

Змішана система фінансування лікарень має як переваги, так і недоліки. З одного боку, така система дозволяє застосовувати різні джерела доходу, що сприяє гнучкості фінансування. Крім того, лікарні отримують можливість покращувати свою матеріально-технічну базу завдяки благодійникам. Водночас пацієнти можуть отримувати додаткові або покращені послуги за рахунок платного сегменту.

З іншого боку, така система має і суттєві недоліки. Значна частка фінансування надходить через НСЗУ, і в разі затримки виплат медзаклади можуть стикнутися з труднощами у виплаті заробітних плат та закупівлі необхідних матеріалів. Така ситуація підвищує корупційні ризики: пацієнти нерідко змушені платити за те, що має бути безкоштовним. Ще одним негативним аспектом є соціальна нерівність: лікарні, які мають більше платних послуг або підтримку благодійників, можуть розвиватися швидше, ніж ті, де покладаються лише на державне фінансування. А це, своєю чергою, призводить до різного рівня доступу до якісної медицини в різних куточках області. 

Окрім того, змішана система фінансування ускладнює управління коштами, адже медзакладам потрібно грамотно розподіляти фінанси між різними статтями витрат. А це вимагає високого рівня менеджменту і стратегічного планування. Ускладнює така система і фінансове звітування. І якщо інформація про платні послуги міститься на сайтах медзакладів, то деталей про благодійну допомогу — на більшості сайтів нема.  

Різні лікарні мають різний рівень доходів і можливості розподілу коштів. Ті, що отримують більше фінансування, можуть платити лікарям вищі зарплати. Через це виникає нерівність в оплаті праці медичних працівників.

Підготувала Світлана Русіна