Впродовж двох років війна в Україні ведеться метр за метром, просякнутим кров’ю. Раптом настають кардинальні зміни. Однією з причин є те, що стрімкий наступ росії виявив серйозні недоліки в живій силі і моральному дусі, які зрештою можуть призвести до колапсу на українських позиціях. Більш нагальним є те, що Дональд Трамп чітко дав зрозуміти, що, як президент, він з нетерпінням чекатиме на припинення стрілянини.

Велике занепокоєння викликає те, що пан Трамп нав’яже Україні катастрофічну для неї угоду. володимир путін каже, що, можливо, готовий заморозити лінії фронту, хоча росія окупувала лише 70-80% чотирьох українських областей, які вона анексувала. Але він також вимагає:

• щоб Захід скасував санкції;
• щоб Україна відмовилася від членства в НАТО;
• щоб вона була демілітаризована і стала формально нейтральною;
• щоб вона «денацифікувала» себе, відреклася своїх лідерів;
• щоб вона захистила права російськомовних.

Якби Трамп підтримав це, путін досяг би більшості своїх військових цілей, а Україна зазнала б катастрофічної поразки. Більше того, російський президент не поважав би папірець, на якому ця угода була б написана. Він сподівався би, що післявоєнна Україна, поглинута міжусобицями і звинуваченнями проти Заходу, впаде перед ним на коліна. Якби цього не сталося, він міг би захопити більше території силою. Як самопроголошений захисник російськомовних українців, він міг би легко вигадати привід.

Це і є страх. Але це не неминучий і навіть не найвірогідніший результат. Капітуляція перед путіним стала б публічною поразкою Америки і пана Трампа. Вона перекинеться на Азію, де вороги Америки можуть стати більш агресивними, а її друзі можуть втратити довіру до свого союзника і натомість задобрюватимуть Китай. А пан Трамп, безсумнівно, хотів би уникнути приниження, коли його назвуть людиною, яка втратила Україну, програвши переговори з путіним. У його власних вузьких інтересах укласти угоду, яка убезпечить Україну принаймні на чотири роки його президентського терміну. За цей час Україна може багато чого досягти.

Трамп має важелі впливу на росію, якщо захоче ними скористатися. Оскільки він непередбачуваний, він міг би погрожувати піти ва-банк з Україною, надіславши їй більше і смертоносніше озброєння, і путіну доведеться сприймати його серйозно. Крім того, російська економіка страждає, рубль падає, а росіяни втомилися воювати. Хоча путін може продовжувати війну ще рік або більше, йому також може піти на користь пауза. Як припускає Майк Волц, майбутній радник Трампа з питань національної безпеки, Америка може також погрожувати застосуванням санкцій, щоб посилити тис на росію.

На що ж тоді має бути спрямована угода? Відновлення кордонів 1991 року є нездійсненною мрією. Морально і юридично вся ця земля належить Україні, але вона не має солдатів, зброї та боєприпасів, щоб відвоювати її. Натомість метою має бути створення умов для процвітання України на території, яку вона зараз контролює.

Для цього потрібні стабільність і відбудова, які залежать від безпеки від російської агресії. Саме тому в центрі переговорів буде те, як розробити надійну і довготривалу основу для безпеки України.

The Economist стверджує, що найкращим способом захистити Україну був би її вступ до НАТО. Членство допомогло б запобігти її нестабільності, озлобленості та вразливості до кооптації путіним, який прагне досягти своєї кінцевої мети, що полягає в дестабілізації та домінуванні в Європі. Це також привело б до Альянсу найбільшу, найінноваційнішу та загартовану в боях європейську армію й оборонну промисловість – те, що пан Трамп міг би вітати, бо тоді НАТО потребувало б менше американських військ.

Членство викликає важкі питання, оскільки «Стаття 5» Альянсу передбачає, що напад на одного члена є нападом на всіх. Але відповіді існують. Гарантія не обов’язково має поширюватися на ті частини України, які зараз окупує росія – так само, як вона не поширювалася на Східну Німеччину, коли Західна Німеччина приєдналася до НАТО в 1955 році. Війська з інших країн НАТО можуть не потребувати базування в Україні в мирний час, як це було, коли Норвегія приєдналася до Альянсу в 1949 році.

Для того, щоб Україна була в НАТО, необхідна підтримка всіх 32 членів, включно з Угорщиною і Туреччиною, які відклали вступ Швеції та Фінляндії. Деякі країни, включаючи прифронтові держави, а також Великобританію, Францію і, за нового канцлера, Німеччину, можуть, таким чином, бути відкритими для двосторонніх угод, згідно з якими вони базують свої війська в Україні в якості скріплюючої сили. По суті, вони намагалися би стримувати путіна загрозою того, що подальші дії росії можуть втягнути їх у війну.

Це виглядає як елегантне рішення, але застосування запобіжної сили дорівнювало б гарантії «Статті 5» під іншою назвою. Країни не повинні пропонувати таку обіцянку Україні, якщо вони не готові її виконати – адже відступ під російським вогнем підірве також і їхнє членство в НАТО, можливо, навіть фатально. Просто тому, що вона є новою, путін, швидше за все, промацуватиме і перевірятиме її на слабкі місця. Для того, щоб бути достовірною, вона потребуватиме офіційної підтримки з боку пана Трампа, навіть якщо він не надасть військ, тому що Європа все ще залежить від Америки у веденні війн, особливо проти такого великого супротивника, як росія.

Це також потребувало б зміни підходу в Європі, особливо в Німеччині. Щоб сигналізувати путіну серйозність своїх намірів, європейські країни повинні були б продемонструвати свою підтримку Україні. Це включало б масовану допомогу для відновлення країни та зброї, а також прогрес у переговорах про вступ до ЄС. Щоб дати сигнал путіну, що вони дадуть відсіч, якщо він нападе, їм потрібно буде різко збільшити власні витрати на оборону і провести ретельний огляд своєї збройової промисловості. Пан Трамп, який давно закликає до збільшення європейських оборонних бюджетів, повинен вітати такий результат.

Припинення вогню представить два конкуруючих бачення майбутнього України. Розрахунок путіна полягає в тому, що він виграє від угоди, оскільки Україна занепаде, росія переозброїться, а Захід втратить до неї інтерес. Але уявіть собі, що за підтримки Заходу Україна скористається тимчасовим затишшям, щоб відновити свою економіку та політику і стримає росію від агресії. Завдання полягає в тому, щоб це бачення переважало над похмурою альтернативою.

Підготувала Валентина Повзун