Принести прочитане, забрати бажане: як у Хмельницькому вперше провели «Книжкову площу»
Недільного вечора майданчик біля «Дитячого світу» у Хмельницькому нагадує «п’ятачок» — вуличний ринок, який тут працював ще у 90-х роках. Тільки замість одягу та взуття — декілька секторів з книгами: художня література для дорослих, книги для дітей та підлітків, видання для розвитку та іноземна література. Біля них — щільний натовп. Тут обирають книги, перед тим принісши свої. Так відбувається «Книгарня на площі» — всеукраїнська акція, до якої долучився і Хмельницький.
Цього разу вона припала на день, коли розмови про те, що книжки треба «рятувати», звучать зовсім не метафорично. Лише напередодні, у ніч проти 16 серпня, російські війська атакували Київ балістичними ракетами. На легендарному книжковому ринку «Петрівка» біля станції метро «Почайна» спалахнула масштабна пожежа. Вигоріли кілька рядів торгівельних павільйонів разом із книжками та товарами підприємців.
Паперові книги треба рятувати
Десятки, якщо не сотні людей, з азартом та блиском в очах шукають книги. У руках тримають квитки із зазначеними числами, які дорівнюють тій кількості книг, які люди перед тим принесли або ж раніше у хмельницькі бібліотеки, або у день події до «Дитячого світу». Головна вимога — книги мали бути новими, у хорошому стані та не мовою окупанта.
Одна з учасниць акцій, яка відрекомендовується Анастасією, щойно обміняла 8 книг. Про ініціативу “Книгарня на площі” дізналася в липні цього року з репортажу на “Суспільне Хмельницький”. Каже, читачкою бібліотеки і стала завдяки цій акції, до того ж зазвичай книжки купувала. Зареєструвалася у бібліотеці мікрорайону “Ракове”, завчасно здала книжки та отримала квиток. У день акції ще раз перебрала свою домашню бібліотеку й захопила ще одну книжку для обміну. Принесла переважно дитячу літературу, якою захоплювалася ще дитиною.
“Передивлялася, які книжки принесли люди, що я хотіла б собі взяти. Не все, що шукала, знайшла, але дуже задоволена. Взяла все ж одну цікаву дитячу книжечку — її, здається, рекомендувала Рагулівна (українська блогерка. — Ред.), і вона вже була в моєму списку на прочитання. Ще взяла комікс українських авторів, перекладні романи — дуже різні книжки”, — розповідає дівчина.
За словами Анастасії, електронні книжки — це теж дуже добре. Проте, каже, читати з телефона не так зручно. Відзначає дівчина і те, що зараз, попри війну, відбувається бурхливий розвиток української літератури.
“Паперові книжки, думаю, треба рятувати, треба їх купувати. Щоб вони не лежали на складах, щоб їх не палили росіяни. Наприклад, видавництво «Жорж» зараз запустило ініціативу «Книжці “Жоржа” безпечніше вдома», тому що вони також постраждали, коли росіяни вдарили по їхніх складах”, — розповідає Анастасія.
Хмельницька поетеса Ольга Нєсмєянова на початку великої війни працювала в одній з хмельницьких бібліотек. І досі пам’ятає, наскільки в деяких бібліотеках тоді спорожніли полиці — адже у той період там масово позбувалися російськовомної літератури, й особливо сильно відчувався брак українськомовних книг — й українських авторів, і перекладної іноземної літератури. Зараз книжковий фонд бібліотек Хмельницької громади поповнюється з різних джерел: подарункова література, міський бюджет, залучення книг через участь у різних проєктах.
“Поки за це не взялися, ніхто, здається, навіть не замислювався, скільки в нас російської літератури і яке було ставлення: мовляв, це не головне, не на часі. Причому до 2022 року у бібліотеках траплялися навіть книжки про російський спецназ. І знаходилися читачі, які приходили саме за ними. Водночас я дуже добре пам’ятаю 2022 рік і людей, які приїжджали до Хмельницького, рятуючись від війни. Якщо ми тут, у тилу, були розгублені, то вони були просто розчавлені. Вони приходили до бібліотеки й читали. І книжка в той момент ставала для них тим опертям, завдяки якому вони знову знаходили ґрунт під ногами. Інколи в нас було до 80 відвідувачів за день”, — згадує Ольга.
За словами хмельничанки, сама вона з тих, людей, які, побачивши якісну книгу, купують її. Утім сьогодні, додає, книжки може коштувати 500–600 і більше гривень. Тому навіть із нормальною зарплатою люди не завжди можуть собі дозволити таке придбання.
“Сьогодні я, наприклад, побачила книжку Сімони де Бовуар. Маленька книжечка, але коштує купу грошей! А тут вона просто лежить зверху. Для мене це направду знахідка. Ще взяла «12 шалених днів Різдва» Джеймса Паттерсона — просто як релаксову книжку. Вони зазвичай легенькі, їх добре читати, наприклад, у поїзді. Взяла книгу Марії Хіміч. За авторкою я стежу у фейсбуці. Колись читала обговорення її «Байстрючки», і відгуки були абсолютно протилежні: одні — просто «вау», інші — ні. От мені й стало цікаво самій прочитати й скласти власну думку. У бібліотеці цієї книжки не було, а тут знайшлася. Взяла й «Анну Київську». Це наша історія, а я люблю історичні книжки. Єдине — дуже сподіваюся, що вона не буде поверхневою. Ну, а Кундера — тут узагалі без слів. Це має бути щось цікаве. А якщо не зайде — принесу назад на наступний книгообмін. Єдине, чого мені сьогодні трохи забракло, — поезії. Я її майже не побачила. Були окремі книжки, Ліна Костенко, але саме поетичних збірок хотілося б більше”, — каже Ольга.
Як розповідає завідувачка бібліотеки-філії №11 Алла Глива, такий книгообмін у бібліотеках Хмельницької бібліосистеми відбувається вперше. Люди приносять свої дуже різні книжки: від дитячих казок до дорослої літератури — про історію, переклади іноземної художньої літератури, книжки українських авторів.
“Ми не сподівалися на таку активність. Можливо, людей якраз і зацікавило те, що це щось нове, така собі родзинка в нашому місті. Чому б не прийти і не взяти участь? Мене здивувало, що беруть книжки іноземними мовами. Ми думали, що більший попит буде на україномовні книжки та українські переклади. Але люди цікавляться також книжками іноземними мовами — англійською, німецькою”, — розповідає Алла Глива.
Неочікуваний ажіотаж відзначає і бібліотекарка Центральної публічної бібліотеки Олеся Горобняк. За її словами, для книгообміну містяни принесли понад 1000 книжок. Проте на акції діяли і певні правила.
“Деякі люди іноді приходять зі списками та просять їм видати книги з цього списку, але вони забувають, що це не бібліотека. Ми врахували вже деякі проблеми, які виникли, оскільки це було вперше для нас, і наступного разу ми це ще більше вдосконалимо”, — каже Олеся Горобняк.
Ініціатива «Книжкова площа» — проєкт Львівської муніципальної бібліотеки, який вперше втілили у 2021 році. Вже тоді на акцію зібрали близько 1000 книжок. З локальної львівської події проєкт поступово перетворився на всеукраїнський, а 2026 року вийшов і за межі України. 16 серпня «Книжкова площа» проходила одночасно у Львові, Тернополі, Теребовлі, Житомирі, Дніпрі, Кривому Розі, Білій Церкві, Хмельницькому, Ярмолинцях, а також у Токіо.
