Наразі в Україні існують два основних види військової служби: за мобілізацією і за контрактом. Ми поспілкувалися з чотирма військовими, які обрали саме службу за контрактом, щоб зрозуміти їхню мотивацію. Чоловіки служать у військових частинах, які належать до різних родів військ. Наприклад, 42-річний Олексій з Хмельницького добровільно пішов на службу на початку великої війни, а через рік вирішив укласти контракт. 33-річний Едуард нещодавно підписав контракт, прагнучи обіймати вищі й відповідальніші посади. 30-річний Андрій, маючи досвід строкової служби, уклав контракт у 2020 році й зараз продовжує службу. Нарешті 50-річний Олег, попри відсутність військового досвіду, вирішив підписати контракт у 2024 році. Всі імена чоловіків на їхнє прохання змінені. 

Чому обрали контракт?

42-річний хмельничанин Олексій добровільно пішов служити на початку великої війни. За плечима вже мав досвід строковика 20 років тому. Через майже рік після початку повномасштабного російського вторгнення вирішив укласти контракт. Каже, йому просто запропонували, а він погодився. 

“Зрозумів, що немає чого тягнути, можна підписувати, все одно війна ще буде продовжуватися. Думаю, у військових частинах хочуть більше набрати бійців на контракт, ніж за мобілізацією. Тому що контракт — це вже якісь певні гарантії. Адже якщо людина йде на контракт, вона вже все собі обдумала й розуміє, що три роки свого життя треба віддати армії. Наразі більшість моїх побратимів на контракті”, – пояснює чоловік. 

33-річний Едуард підписав контракт нещодавно. А до цього вже служив з весни 2022 року, коли добровільно мобілізувався. Рішення ухвалив через прагнення кар’єрного зростання в армії. 

“Людину, яка завтра звільниться з армії, не будуть ставити на відповідальну посаду, щоб вона робила якусь якісну роботу. Тому, щоб на тебе були, скажімо, вагоміші ставки, треба підписувати контракт. І щоб бути на нормальній офіцерській посаді, краще бути контрактником, ніж мобілізованим”, – вважає Едуард.  

30-річний Андрій у 2016-2017 роках відслужив строковиком. У 2020 вирішив укласти контракт, який мав би закінчитися у 2023-му, якби не велика війна. Контракт автоматично продовжили до закінчення воєнного стану. Сам Андрій зізнається: ще 7 років тому про службу за контрактом був не найкращої думки через досвід своїх знайомих.

“Тоді в частині, де я служив, хлопців набирали на строк від пів року до трьох років для виконання певних задач. У 2017 році контрактник в частині, де я проходив строкову службу, отримував 2,9 тисячі гривень. Хлопці пішли на контракт, наслухавшись певних обіцянок. Потім послуживши трохи, вони розчарувалися і намагалися щось “відчебучити”, щоб їх вигнали. Приходили нетверезі, порушували субординацію. А їм керівництво з одного боку десь пробачало, з іншого боку — догани оголошували, позбавляли якогось грошового забезпечення, але при цьому не звільняли”, – згадує Андрій. 

Зараз, за словами Андрія, він навіть радий, що на початок великої війни був на контракті. 

“Мені не доводиться як деяким знайомим ховатися від ТЦК і боятися кудись виходити. Хоча минулої осені до мене теж підходили з ТЦК і намагалися перевіряти документи. Але коли бачили посвідчення військовослужбовця, бажали хорошого дня і відпускали”, – каже чоловік. 

50–річний Олег натомість до 2024 року ніколи раніше не служив, а у військовому квитку через травму хребта в юності мав запис “обмежено придатний”. Взимку 2024-го його зупинили представники ТЦК та намагалися автобусом доправити до терцентру комплектування. Щоправда, за словами Олега, у них нічого не вийшло. Після цієї події  чоловік почав шукати місце в частині. 

“Мені не подобається бути в позиції жертви, жити у постійному страхові. Але і бути, мов товар, відправленим у випадкову частину я теж не хотів. Тому почав шукати сам. Знайшов далеко не одразу. Подавався в три місця. Лише в одному до мене поставилися серйозно”, – каже Олег. 

Як потрапити на контракт? 

Олексій та Едуард кажуть, що труднощів зі збором документів для служби за контактом в них не виникало, адже обидва чоловіки продовжили служити в тих же частинах, що і раніше. 

На думку ж Андрія, під час військово-лікарської комісії для претендентів на контракт більше звертають увагу на здоров’я. Це ж підтверджує й Олег. 

“Кожен лікар ВЛК прискіпливо розпитував про моє самопочуття та ймовірні хвороби й травми. Можна сказати, мені довелося доводити, що я здоровий. Адже якби не пройшов за свої станом на контракт, то при мобілізації мене все одно швидко визнали б “найздоровішою людиною у світі”. До армії ж не дарма потрапляє багато реально хворих людей — їх такими визнають на ВЛК”, – каже Олег, маючи на увазі історії, коли медики ВЛК заплющують очі на численні хронічні недуги мобілізованих чоловіків. 

Олексій вважає таку ситуацію для контрактників майже неможливою. 

“Якщо ВЛК дає висновок, що людина непридатна для контрактної служби, то її просто не беруть”, — зауважує Олексій. 

Всі чоловіки, з якими ми поспілкувалися, відзначають: при укладенні контракту віддають перевагу молодим чоловікам — до 35 років. Проте, як каже Андрій, в їхній частині служать і старші чоловіки, які змогли зарекомендувати себе як відмінні фахівці. 

“В нашій частині водій — людина, в якої багато років вислуги і по-хорошому його вже час відправляти на пенсію. Але було клопотання, щоб продовжити з ним ще на один термін контракт, тому що це класний фахівець. Треба дивитися на задачі, які виконує певний підрозділ. Люди можуть брати досвідом, але не швидкістю. І ще все залежить від того, який спосіб життя вела людина впродовж життя. Одні 50+ – це вже такі маломобільні люди, котрі ледве рухаються, а інші дадуть фору 25-річному хлопцю”, – зауважує Андрій. 

Такої ж думки й Едуард — в армії найціннішими є знання, уміння та готовність швидко вчитися. Водночас чоловік вважає: вік таки має значення, адже дуже часто старші військові мають багато хронічних недугів, які заважають їм служити. 

“Якщо це якийсь хороший, наприклад, оператор ПЗРК (переносного зенітного ракетного комплексу. – Ред.) чи іншої складної техніки, тоді окей. Навідник танку — теж, але він має бути фізично розвинений в 50, не важити 100 кілограмів. Якщо він, наприклад, може відремонтувати БТР з одним ключем, то, звісно, таких треба брати навіть у 59 років. А загалом я вважаю, що 50-річним нема що в армії робити. Людина має займатися онуками, господарством. Армія – це для 18-30 річних, коли в голові немає обмежень, здоров’я нормальне, людина готова ризикувати, в неї найбільше азарту, героїзму тощо. Якщо зберіг себе у нормальній фізичній формі, можна і в 30-40 років. Далі все”, –  зауважує Едуард. 

Окрім врахування умінь, відбір на контракт передбачає психологічну перевірку, тестування на інтелект, фізичні можливості, співбесіду з керівництвом частини.

“Оскільки на той момент я вже був мобілізований, пройти всі тестування у мене зайняло десь тиждень”, – розповідає Олексій.  

А от в Олега шлях до підписання контракту зайняв понад 2 місяці. За його словами, складно пройти всі тестування швидко, особливо якщо людина в цей час ще й продовжує працювати. А ще Олег додає: буде краще, аби частині за тебе хтось замовив слово, порекомендував як надійну людину. 

“Я ж подавався в три частини. В одній відмовили через брак підтверджених документально умінь для певної вакантної посади, в іншій натякнути, що я просто застарий. І тільки там, де про мене попередили, на мене зрештою звернули увагу”, – зізнається чоловік. 

Про що йдеться в контракті 

Після проходження всіх випробувань людині дають для підписання сам контракт. Він містить інформацію про обов’язки військового та зобов’язання військової частини щодо соціального забезпечення: виплат, відпусток, навчання, лікування. Тривалість служби за контрактом для рядового складу — три роки. Проте у тексті йдеться також про те, що військовий зобов’язаний проходити службу протягом строку дії контракту, а під час особливого періоду — понад встановлений строк. Що ж означає “особливий період”?

Всі військові, з якими ми спілкувалися, відзначили, що для них тривалість контракту не була пересторогою для його укладення. Адже переваг у контракту все одно більше. Одна з них — соціальне забезпечення. Наприклад, для Олексія суттєвим плюсом контрактної служби стали гарантовані відпустки. 

“Людина на контракті більш захищена. Відпустка прописана в контракті. ЇЇ тривалість  – 30 діб. Відразу весь термін не дають: спочатку 15 діб, і в інший період можеш взяти ще стільки ж. Щодо ротацій на фронт немає якихось особливих переваг в залежності, чи на контракті, чи мобілізований”, – зазначає Олексій. 

Щодо матеріального забезпечення думки військових розділилися. Андрій вважає: для контрактників воно може бути кращим. 

“Мобілізовані певною мірою трішки обмеженіші в забезпеченні. Деякі речі, які отримую я, хлопці, яких призвали за мобілізацією, не отримують”, – каже Андрій. 

Едуард переконаний: матеріальне забезпечення залежить від частини та від самого військового. 

“Якщо людина — “бухарь”, сидить в запасній роті, звісно, я б йому теж нічого не видав би. Навіть шкарпеток  і трусів. Якщо він такий, то його треба взагалі звільняти з армії, але такого механізму немає. Тому такі сидять в запасних ротах, і тільки отримують грошове забезпечення. Їх ще й лікують в госпіталях коштом платників податків. Цей механізм породила совкова армія і відсутність законодавчої бази”, – вважає Едуард. 

Грошове забезпечення різниться залежно від роду військ. Так, в Олексія платня за службу під час перебування не в зоні бойових дій – 35 тисяч. В Олега та Андрія — близько 20 тисяч гривень. Як зауважує Андрій, коли він тільки укладав контракт, то отримував значно меншу платню, ніж чимало його цивільних знайомих. Проте після початку великої війни все змінилося. 

“В мене до повномасштабної війни заробітна плата була не повних 11 тисяч гривень. Цивільні знайомі отримували по 30-40. За фізичним навантаженням плюс-мінус роботи подібні були. Але коли почалась велика війна, в мене зарплата стала в районі 22, а у них тепер 14, 16, до 20 тисяч за той же обсяг роботи”, – розповідає Андрій. 

Під час перебування в зоні бойових дій відбуваються доплати залежно від близькості до лінії зіткнення: менші, коли відстань від 20 кілометрів, значно більші — коли ближче. Андрій зауважує: чесність виплат залежить від керівника підрозділу. 

“Одні керівники чесно закривають кількість виходів і просовують це все вверх, щоб люди отримали виплати. Іншим надходить команда зверху мінімізувати інформацію по таких виплатах. Тобто, люди йдуть на те, що не зараховують певні виходи”, – каже Андрій.  

Окрім того, для контрактників існують й інші види доплат.

Отож контракт чіткіше визначає перспективи кар’єри в армії, а це передбачає більшу мотивованість людини. Тому така служба підходить тим, хто бачить себе саме у війську. І не просто бачить, а розуміє, де міг би бути максимально корисним. Адже контрактники часто мають можливість обирати військову частину або спеціалізацію,  що дає їм більше контролю над своїм життям. Ще однією перевагою можна назвати додаткові соціальні виплати за підписання першого контракту. 

Водночас найімовірніше, легше потрапити на контракт тим, хто вже має за плечима досвід служби в армії. Також в певних військових підрозділах і для виконання певних задач можуть віддавати перевагу молодшим чоловікам — зокрема, віком до 40 років. 

Підготувала Світлана Русіна