Хочете отримати компенсацію за зруйноване або пошкоджене житло? Спочатку вам потрібно підтвердити своє право власності на нього. Але якщо для жителів Хмельниччини чи сусідніх з нею областей з реєстрацією права власності проблем, вірогідно, не виникне, то переселенці з окупованих росіянами українських міст можуть стикатися зі складнощами. 

Історія з реєстрацією майна в Україні 

Отож, одна з ключових вимог до майна — воно має бути зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, як показує практика, далеко не всі громадяни України внесли відомості про своє майно у Держреєстр. Чому ж так відбулося? 

Оформлення прав власності на нерухоме майно в Україні можна поділити на декілька етапів. У 90-ті роки в Україні для фіксації прав власності на нерухоме майно використовували свідоцтво про право власності. Цей документ з’явився під час переходу від радянської системи колективної власності до нових ринкових відносин і приватної власності після здобуття Україною незалежності. 

Перші свідоцтва про право власності в Україні почали видавати з середини 90-х років. Ці свідоцтва підтверджували право на нерухоме майно і мали юридичну силу: на той момент забезпечували захист прав власників під час судових спорів. 

Свідоцтво містило інформацію про об’єкт нерухомого майна (адресу, площу тощо) та дані про власника.

Проте цей період був пов’язаний зі значними труднощами та виникненням правових непорозумінь через відсутність чіткого законодавчого регулювання. Багато Свідоцтв про право власності видавали на підставі заяв або договорів, які не завжди мали чітку юридичну силу. Відсутні були й умови для адекватного зберігання архівних матеріалів. А це інколи призводило до втрати документів, які підтверджували право власності.

Інший період настав з 2002 року — після  затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Понад 10 років, аж до 2013-го, реєстрацією прав займалися бюро технічної інвентаризації (БТІ) на певних адміністративних територіях. Там надавали реєстраційні номери об’єктам, що підлягали державній реєстрації.

“Всі пам’ятають, як на зворотній стороні  оригіналів правовстановлюючих документів, які видавали колись у бюро технічної інвентаризації, був такий штампік — синя печатка. Він називався “реєстраційний напис”. На ньому ставилася позначка конкретного бюро технічної інвентаризації, яке діяло на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Це означає, що певна територіальна громада в особі БТІ зареєструвала ваше право власності і все. Тобто якщо ви змінювали місце проживання інша територіальна громада без ваших оригінальних правоустановчих документів взагалі не знала, чи ви скористалися правом на безоплатну приватизацію житла, чи є у вас житло, чи нема”, — розповідає юрист Павло Слободянюк. 

Для упорядкування цього хаосу, додає Павло Слободянюк, в Україні започаткували державну реєстраційну службу, яка спочатку працювала як структурний підрозділ Мін’юсту. Потім вона поступово  інтегрувалася в центри надання адміністративних послуг, де зараз і працюють державні реєстратори.

Після 2013 року в Україні значно змінився і сам порядок реєстрації права власності на нерухоме майно. Основні зміни передбачали: 

1. Створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Основи для його створення заклав Закон України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. Цей Держреєстр замінив раніше чинний Реєстр прав власності на нерухоме майно.
2. Централізація реєстрації. Реєстрацію прав стали проводити в єдиному центрі, що спрощує процедуру для громадян і зменшує можливість адміністративних помилок і зловживань.
3. Електронне ведення. Запровадили електронну систему Державного реєстру прав, що дозволяє проводити реєстрацію та отримувати інформацію онлайн. 
4. Покращення правового захисту: Введення єдиного Державного реєстру прав сприяє покращенню правового захисту власності та забезпечує вищий рівень юридичної впевненості для усіх учасників ринку нерухомості.

Водночас Закон не вимагає автоматичного перенесення інформації від БТІ про зареєстровані права з паперових документів до Державного реєстру прав. Тому така інформація переноситься лише в тому випадку, якщо людина особисто звертається за реєстрацією права власності.

Тому для реєстрації в Держреєстрі майна, у випадку коли правовстановлюючий документ на нього видали до 1 січня 2013 року, потрібно отримати інформаційну довідку в БТІ. Ця довідка містить дані про технічні характеристики об’єкта нерухомості і є обов’язковою для подальшої реєстрації в Держреєстрі. Вона забезпечує об’єктивну технічну оцінку об’єкта та його відповідність вимогам для правового захисту власності.

“На той момент, коли все впроваджувалося, ціна питання була 160 гривень. Прийшли, написали заяву, подали правоустановчі документи, ваше майно внесли в єдиний державний реєстр нерухомого майна. Тим самим закріпили на державному рівні, а не на рівні громади те, що у вас є майно. Якщо людина, яка таким правом скористалася, звертається на програму “єВідновлення”, то отримує хоча б часткову компенсацію за зруйноване чи пошкоджене майно”, — коментує Павло Слободянюк 

Проте, як пояснює Павло Слободянюк, українці, які зараз претендують на програму “єВідновлення”, в переважній більшості випадків раніше не підтвердили своє право на нерухоме майно через державних реєстраторів. Тож змушені робити це зараз. 

“Внутрішньо переміщені особи, які мешкають на території Хмельницької громади, звертаються в державну реєстраційну службу до державних реєстраторів з проханням зареєструвати право власності на нерухоме майно. У людей на руках є або копії, або сканкопії, або оцифровані копії документів (про право власності на житло. — Ред.). Але документи не внесені в єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Це відбувається десь у 70%. Всі кажуть, що їм не казали це робити, що це не тиражувалося в засобах масової інформації”, — зауважує Павло Слободянюк.

У такому випадку державні реєстратори відмовляють громадянам у внесенні майна до Держреєстру. 

“Державний реєстратор зобов’язаний актуалізувати відомості про зареєстровані  до 1 січня 2013 року речові права на нерухоме майно. Під актуалізацію мається на увазі архівна довідка, яка видається Бюро технічної інвентаризації на платній основі. Зараз її вартість складає від 850 до 1200 гривень”, – зазначає Павло Слободянюк.  

Ті БТІ, які розташовувалися на територіях, окупованих наразі росією, релоковані. І далеко не зі всіма з них, за словами Павла Слободянюка, можна нормально зв’язатися. Так, відбувається наразі із бахмутським Бюро, яке переїхало у Київ. Наразі там, каже юрист, працює всього декілька працівників, які часто просто не йдуть на контакт. Попри те, що створення архівних довідок — платна послуга. В ідеалі ж ця комунікація із БТІ мала б відбуватися так.   

“Виходимо на Бахмутське БТІ, скануємо їм ці всі документи, щоб їм легше було знайти, якщо в них разом з ними переїхали якісь оцифровані книги. Працівники піднімуть ці паперові документи і підтвердять, що дійсно цій людині станом з  2002 до 2013 року згідно з реєстраційним записом належало право власності на вказану квартиру, яка розташована в місті Бахмут”, – розповідає Павло Слободянюк. 

 Якщо ж архівну довідку взяти не вдається, доведеться доводити право власності на нерухомість через суд. Адже за законом рішення суду, яке набрало законну силу, є підставою для того, щоб державний реєстратор таки реєстрував право власності людини в Держреєстрі. Тут юрист радить йти шляхом окремого провадження для встановлення факту належності правовстановлюючого документа. 

Позов, коли людина позивається до Бюро технічної інвентаризації (БТІ), належить до категорії цивільного судочинства. У такому провадженні громадянин зазвичай вимагає від БТІ пред’явлення необхідних документів чи встановлення факту власності через судове рішення. Судове рішення у такій справі може визнати або відхилити право особи на власність на основі доказів, представлених сторонами і досліджених судом.

“Ціна питання складається із судового збору – 605 гривень 80 копійок. Позов подається за місцем реєстрації відповідача. Відповідачем буде певне бюро технічної інвентаризації, яке не припинене, а релоковане. Тобто, умовно кажучи, змінили прописку з Сєвєродонецька на Запоріжжя чи на Дніпро”, — зауважує Павло Слободянюк. 

У зв’язку з окупацією справи, які мали б розглядатися одними судами, тепер розглядаються іншими. 

“Наприклад, зараз Мелітополь — це окупована територія України. Ті справи, які раніше до повномасштабного вторгнення розглядалися Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, наразі розглядає Комунарський районний суд Запоріжжя. Тобто для того, щоб з’ясувати, до кого подавати позов у суд, треба дивитись роз’яснення Верховного Суду про релокацію судів”, — пояснює юрист.

Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану, тут. 

Тож загалом система державної реєстрації прав на нерухоме майно, що діє в Україні з 2013 року покликана спрощувати процедуру реєстрації та забезпечувати вищий рівень правового захисту власності. Проте серйозним бар’єром для тих, хто досі не зареєстрував майно, може стати отримання довідки від БТІ. У випадку відсутності необхідних документів може знадобитися звернення до суду для встановлення факту власності, що потребує часу, фінансових витрат та юридичної експертизи. 

Підготувала Світлана Русіна