Українці, які після початку повномасштабного вторгнення росіян, виїхали за кордон, отримали можливість дослідити і порівняти життя там з життям в Україні. Ті ж, хто поїхав разом з дітьми, неодмінно зіштовхнулися і з місцевими системами освіти. Словосполучення “освіта за кордоном” завжди сприймалося українцями як щось не дуже досяжне, вкрай якісне і максимально бажане.
Чи так це насправді? Чим освіта в різних країнах Європи відрізняється від української, а в чому є схожість? В попередньому матеріалі ми вже розповідали про шкільну освіту Британії. Цього разу історій в нас аж дві – з Грузії та Чехії.
Грузія: українські класи в грузинських школах
Головна редакторка “LIGA.net” Юлія Банкова донедавна жила і працювала в Києві, а виросла в Шепетівці, що на Хмельниччині. Медійниця з двома доньками понад пів року перебуває у грузинському Батумі. Вона і раніше мала досвід проживання у Грузії, але познайомитися з місцевої системою освіти їй довелося лише зараз.
Одна з особливостей Грузії – тут ще навесні організували навчання спеціально для українських дітей. Зокрема, у Батумі з нового навчального року є колективи для всіх класів – з першого по дванадцятий. Школярі навчаються українською, за програмою Нової української школи, а викладають у них теж українці.
“Одна вчителька з класу молодшої доньки з київської школи. Вона переїхала під час війни з донькою. Інша – вчителювала в Україні, але живе три роки в Грузії. Учителі малювання, фізкультури, інформатики – з окупованих територій. Тільки грузинську й англійську у старшої доньки викладають місцеві“, – пояснює Юлія Банкова.
Діти навчаються у другу зміну – після закінчення уроків у грузинських школярів. В цій країні учні молодших класів, за словами українки, загалом часто вчаться після обіду.
“Через те, що, напевно, не вистачає чи приміщень, чи вчителів, трохи менше уроків. Наприклад, в першому класі немає англійської, наскільки я знаю. Але додали обов’язкову грузинську – двічі на тиждень“, – розповідає Юлія Банкова.
Юлині доньки навчаються в другому і третьому класах. На її думку, українська програма значно сильніша, а підхід до освітнього процесу – сучасніший.
“Наші в другому класі вже табличку множення пройшли. В Грузії це матеріал кінця третього-четвертого класу. Саме ставлення до дітей й освіта в Україні більш дитиноцентричні, учнів вчать шукати інформацію, вчать вчитися. А тут все побудовано на зазубрюванні та завалюванні інформацією“, – зауважує Юлія Банкова.
Друкувати підручники за програмою НУШ не дозволило українське міністерство
Втім, це не означає, що навчання у Грузії – суцільний негатив. Тут багато і хорошого. Так, за словами Юлії, до українських дітей поставилися приязно. Після того, як школярі провчилися місяць, в закладі організували лінійку для знайомства дітей між собою.
Українським учням роздали портфелі зі всіма необхідними канцтоварами: зошитами, альбомами, олівцями. Видали і ноутбуки.
“У грузинських державних школах їх дають всім дітям. Це хороші ноутбуки із записаними програмами. Наприклад, для вивчення грузинської мови. На інформатику також ходять з цими ноутбуками”, – каже Юлія.
У новому навчальному році в Грузії для дітей-переселенців планували надрукувати українські підручники. Проте, як каже Юлія, наше Міністерство освіти та науки не дозволило це зробити.
“У МОН сказали, що ні, бо це авторські права. Можливо, там справді якась складна процедура. Але, мені здається, це дикість“, – вважає українка.
Без готових страв в їдальні і без батьківських внесків
Як з’ясувалося, у грузинських закладах нема звичних для України їдалень з безоплатними для молодшокласників сніданками. Діти можуть придбати їжу, але часто це не надто корисні для них продукти, які в Україні учням давати вже не прийнято.
“В Україні доньки снідали безкоштовно. За 35 гривень можна було повноцінно пообідати. Лише для групи продовженого дня давала їм якийсь перекус із собою. У Грузії діти можуть щось купити. Але ми, звісно, скучаємо за українською їдальнею. У нас заборонили сосиски, булочки і тому подібне. А тут продають, наприклад, цукерки, від яких язик чорний“, – каже Юлія.
У грузинській школі українка ще ні за що не сплачувала. Батьки тут можуть збирати кошти хіба що для привітання на день вчителя.
“В Києві був щомісячний внесок на клас, здавали на кулер з водою, на воду і серветки, запрошували прибиральницю. А в Батумі ми нічого не збирали навіть на день вчителя. Можливо, тому що діти тут переважно з Мелітополя, Маріуполя, Херсону, Харкова“, – міркує українка.
Тепер лише очне навчання
Навчання в Грузії розпочинається 15 вересня, а завершується 15 червня. Осінніх та весняних канікул немає, зимові ж тривають тиждень. Відпочивають діти і на релігійні свята. А от про можливість навчатися лише дистанційно в тутешніх школах Юлія не чула.
“Деякі українські учні, перебуваючи в Грузії, навчалися в українських онлайн-школах. Але у Грузії загалом відходять від онлайну, оскільки за останні два роки його тут було точно більше, ніж в Україні – діти навчалися з дому мало не півтора року“, – зауважує Юлія Банкова.
У Батумі, за спостереженнями українки, багато росіян, діють приватні російськомовні школи та гуртки, а у державних закладах є класи з навчанням російською. Раніше туди віддавали навчатися своїх дітей і чимало українців. Зараз ситуація почала змінюватися.
Чехія: найкраща оцінка – одиниця
Ганна разом з донькою виїхали з Миколаєва до чеського Брно навесні. Дівчинка навчається у п’ятому класі школи поблизу із домом, де тепер живе родина. Особливих складнощів із влаштуванням, за словами українки, не виникло. Їх попросили лише перекласти чеською свідоцтво про народження. Ученицю взяли до того ж класу, в якому вона навчалась би в Україні.
Система оцінювання у чеських школах нібито добре знайома, п’ятибальна, але з суттєвою відмінністю від звичної для нас – найвищою оцінкою тут вважається “одиниця”, найнижчою, відповідно, “п’ятірка” Уроки, як і в українських закладах, тривають 45 хвилин. Щодня вивчають чеську мову, тричі на тиждень – англійську.
“Дві чи три години фізкультури. Дві – для “витворних виробів” (аналог трудового навчання – ред). Одна година малювання, одна – музики, одна – інформатики. А математики – не пам’ятаю скільки. Є такі предмети, як “природовєда” і “властєвєда” – щось середнє між нашим природознавством, “Я досліджую світ” та історією“, – розповідає жінка.
Трохи по-українськи
На думку українки, чеська система освіти багато в чому нагадує українську або навіть радянську. Наприклад, восени діти тут мають збирати каштани і жолуді. Дари природи школа продає. А для тих, хто приніс найбільше, купує призи. Це нагадує збір макулатури за часів СРСР з відзначенням передовиків почесними грамотами.
Існують у чеській школі і батьківські внески. Раз на рік потрібно здати 250 крон. Для Чехії з її мінімальної зарплатою 16 тисяч крон, як каже Ганна, 250 вважається незначною сумою. З цих грошей у кінці року дітям купують грамоти і медалі для нагородження. Також батькам дають список тих речей, які необхідно придбати: електронний ключ, гігієнічні товари, зошити.
“Цікаво, що в Чехії зошити з математики – в лінію. Ми з дитиною вмовляємо свій мозок, що це його не стосується. Сказали в лінію – хай буде так. Ну, і як же без цього – туалетний папір і серветки були в списку“, – дивується Ганна.
Заняття починаються о восьмій годині. Щодня донька Ганни має п’ять уроків. Після школи є гурток продовженого дня, який називається “дружина”. За цю послугу батьки сплачують окремо. У кожній школі встановлюють свою вартість.
Нема проблем – не приходьте на збори
У чеських школах дітям заборонено користуватися мобільним. Але для Ганинної доньки й іншої учениці з України зробили виняток.
“Донька може на перерві користуватися перекладачем в телефоні для спілкування. Діти до неї поставилися добре, намагаються допомогти. А ще у нас гарна вчителька, яка всі тестування перекладає спеціально для моєї дитини і для ще однієї дівчинки з України. Ця вчителька веде ще і фізкультуру та інформатику“, – каже Ганна.
Учителям у чеській школі не дозволяють давати свій номер батькам. Тому все спілкування відбувається через шкільний сайт або особисту пошту педагога. Ще одна особливість: на шкільні збори у цій країні можуть запросити далеко не всіх батьків.
“Мене не запросили. Точніше – прислали повідомлення: такого-то числа відбудуться збори, але ви не є їхньою учасницею. Я трохи аж засумувала. З’ясувалося, що якщо проблем з дитиною нема, не потрібно витрачати свій час і приходити, а питання можна надіслати поштою“, – відзначає Ганна.
У вересні українка все ж побувала на зборах. Її здивувало те, що половина з присутніх – це тата школярів, а сама зустріч тривала всього 35 хвилин.
Якщо обрав – їж
Харчування у чеській школі також платне. Його вартість залежить від віку дитини: до 10 років коштує – 32, після – 34 крони. З їдальнею потрібно укласти угоду і встановити на смартфоні дві спеціальні програми. Більшість учнів у школі лише обідають.
“Спочатку ми планували брати і сніданки. Але оскільки ніхто з класу доньки їх не бере, вона носить з дому печиво. Обід містить першу й другу страви, напій і якийсь фрукт. В понеділок є стаціонарна страва. А з вівторка до п’ятниці – на вибір. Перше – всім однакове, друге ми можемо обрати з двох позицій. На мою думку, така можливість – це не лише про вибір, а й про відповідальність. Мовляв, ти сам обрав собі їжу, тепер їж те, що обрав. За відгуками дитини, все або їстівне, або смачне“, – ділиться Ганна.
Окрім того, українка відзначає гарну якість чеської води – її тут п’ють просто з крану, тому нема потреби у кулерах.
Зимові канікули – навесні
У чеських школах для відпочинку передбачена певна кількість днів впродовж навчального року. Восени канікул нема. У лютому учні відпочивають менше тижня. Також не ходять до школи декілька днів у березні. Ці канікули тут називаються “зимовими” – час, коли діти зазвичай їздять з батьками кататися на лижах. Протягом червня триває навчання, а для літнього релаксу виділяють два місяці.
“В Чехії літо офіційно починається 21 червня. Це пов’язано з кліматичними умовами, тому що у травні і частині червня у них не спекотна погода. А закінчується літо 21 вересня. Зима ж починається 21 грудня“, – пояснює Ганна.
Двічі на тиждень донька Ганни займається в українській школі дистанційної освіти. Вивчає математику, українську та англійську мови. Таке рішення у родині ухвалили, бо мріють про повернення в Україну.
“Заняття в групі по 4 дитини, якраз встигаємо пройти всю українську програму. Більше вивчати не вважаю за потрібне, доньці буде складно на дві школи. В своїй рідній школі перейшли на екстернат, в кінці року напишемо контрольні з кожного предмету і отримаємо безкоштовно свідоцтво про закінчення п’ятого класу“, – підсумовує Ганна.
Грузія і Чехія – дві країни, де українські школярі та їхні батьки не відчули принципових відмінностей в освітньому процесі. Спільним для цих країн є можливість навчатися в тамтешніх школах лише очно. До речі, ця ж вимога діє і у Великобританії, де наразі неможливо гризти граніт науки дистанційно. Окрім того, британські школи вирізняються неформальнішим підходом до стосунків між учнями та вчителями. Приміром, дітям там не обов’язково ставати при появі вчителя у класі.
Ми продовжимо розповідати про школи в інших країнах Європи, в яких наразі навчаються українці. Подробиці про данську освіту – в нашому наступному матеріалі.
Підготувала Світлана Русіна
Читайте також “Як колишня жителька Хмельниччини допомагає українцям у Німеччині”
Також радимо прочитати “Контрнаступ: як у бібліотеках Хмельницької громади вчиняють з російськомовною літературою”
