Навесні 2023 року для всієї України Хмельницький став своєрідним локомотивом великого переходу релігійних громад з УПЦ до ПЦУ. Рушієм чергової хвилі зміни конфесійності стало побиття військового в центральному храмі міста. Ця хвиля відрізнялась від попередніх тим, що до процесу приєдналися релігійні громади не лише сіл громади, а й обласного центру. Позначилася вона і на політиці УПЦ: її церкви стали активнішими в публічному просторі, а за рішенням Священного Синоду було звільнено Преосвященного митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія з одночасною його заміною на архієпископа Баришівського Віктора. 

Рушійною силою нової хвилі великих переходів в обласному центрі і частково в області стали депутати політичної партії “Команда Симчишина”. Представники політсили не лише відвідували збори релігійних громад, а й також виконували функцію інформування жителів, були присутні під час роботи ревізійних комісій та складанні ними протоколів. Сам Хмельницький міський голова Олександр Симчишин неодноразово публічно висловлювався стосовно діяльності УПЦ на території міської громади. До прикладу, опісля випадку з побиттям військового в приміщенні центрального собору. Саме тому ми вирішили поспілкуватися з мером більш детально про релігію. На інтерв’ю довелося чекати місяць. Під час бесіди вдалося дізнатися не лише про рішення міської ради стосовно храмів, а й про ті процеси, які поки ще не потрапили у поле зору інших медіа. 

Я спитав: “Хто вам сказав, що Бог не розуміє української?”

На вашу думку УПЦ МП, це більше релігійна чи політична організація? 

І як історик, і як міський голова я впевнений: це організація має в собі релігійності такий мінімум, про який і говорити не варто. Вона створювалася як політична структура і завжди виконувала політичні завдання. Купа речей, які озвучують представники УПЦ під час мітингів, відверто суперечать християнській релігії. Це однозначно політична структура, причому з ворожим впливом. Я би класифікував їх на одному щаблі з іншими проросійськими політичними силами, типу комуністів.

Наприклад, що, на вашу думку, суперечить релігії? 

Це найагресивніша конфесія зі всіх, з представниками якої я спілкувався. А багато постулатів християнства ж побудовані на прощенні, на волі Божій. 

Прибічники УПЦ можуть заперечити: вони відстоюють свою конфесію і тому такі агресивні 

Ну, дивіться: це ж теж суперечить релігії. Я, наприклад, вважаю себе людиною віруючою. Коли, наприклад, приїжджаю у Львів, спокійно іду молитися в костел. Хрещуся не як католики, а як православні. Молюся, як вважаю за потрібне. Захожу в храм УГКЦ (Українська греко-католицька церква – ред.) чи ПЦУ, так само спокійно молюся. До речі, колись давно я був у мечеті: молився і хрестився там. Українською мовою! Можу молитися в п’ятидесятників чи інших протестантів, в англіканському храмі. Можна молитися навіть вдома, сидячи на стільчику. Тому що забрати віру і зв’язок з Богом неможливо. Ісус Христос конфесійності ж не мав взагалі. А храм — лише споруда, місце спілкування з Богом. І коли йому надають конфесійність, у цьому якраз полягає політизація. А коли конфесія пропагує “русскій мір” — це вже загрожує моєму існуванню як українця!

Храм — лише споруда. Але віряни прив’язані й до свого священника…

Тому що священники, особливо московського патріархату, дуже круті маніпулятори. Вони встановлюють зв’язок із людиною, коли вона перебуває в особливому емоційному стані: вінчання, народження дитини, похорон. Часто кажуть: “Наш священник такий хороший”. Та коли ми говоримо про Бога і про релігію, ми ж не про священника. Його завдання — забезпечити зв’язок між людиною і Богом, якщо вона того потребує. 

Коли Ви вперше замислились про політичний вплив УПЦ? 

Десь у 2008 році мене випадково взяли за хрещеного люди, які хрестили дитину в соборі на Володимирській (Свято-Покровський кафедральний собор, який до квітня 2023 року був центральним храмом УПЦ МП у Хмельницькому. — Ред.). Я спустився в підвал, де продаються всі ці…як їх правильно назвати… документи, необхідні для хрестин. Це, до речі, теж дуже сумнівно, тому що Ісус ні за що гроші не брав. Запитав у людини з підвалу, чому воно все російською мовою. Вона відразу почала кричати: “А якою мовою воно має бути?”. Як якою? Українською! “Бог української не розуміє. Ми маємо молитися на русской”, — відповіла людина. Я прозрів: “Хто вам це сказав? Священник? Чи, може, сам Бог зійшов і сам сказав?”. Відтоді почав пояснювати іншим, наскільки це ворожа пропагандистська структура. 

Які ще ознаки політичної структури можете назвати стосовно УПЦ? 

Коли ревізійна комісія зайшла в бібліотеку (після зборів громад біля храмів УПЦ міста Хмельницького там почали працювати ревізійні комісії — ред.), половина знайденої там літератури була відверто політичною. Статті путіна, “русская ідєологія”, статті про “русскій мір”, про “три братні народи”, “єдінство”, антиєвропейська, антидемократична, антинатівська література. Якби це була бібліотека політичної літератури десь у Вологді  — гаразд. Але це ж релігійна установа. У Хмельницькому, у 2023 році?! Ревізійна комісія познаходила купу “двоголових курок”, російської символіки. Це свідчить про розбудову агентурної мережі: реальної, де є агенти, і опосередкованої — через вплив, коли священник може і не бути агентом, а може бути нормальною людиною. Але він опосередковано працює на відверто ворожу державу.

Рішення про заборону МП на рівні громади матиме дуже умовну юридичну силу 

Пов’язані з УПЦ процеси зараз відбуваються у всіх регіонах. А як би Ви схарактеризували те, що відбувається на Хмельниччині? Зокрема, у Хмельницькій тергромаді.   

Власне, ми маємо багато особливостей. Зокрема, тому що були серед лідерів України за кількістю парафій УПЦ. Об’єктивно московський патріархат мав дуже великий вплив, 10–12 років тому вони домінували. Є безліч різних фото, де священнослужителі “ручкалися” з керівниками міста й області. До них ходили депутати, прокурори й так далі.  

Але ж вони домінували також і в інших регіонах…

Але не настільки. Західніше від нас вони не домінували. А якщо брати центральну Україну, то в нас у них був найбільший вплив. 

З чим це може бути пов’язано? 

Важко сказати. Коли я побачив статистику вперше, мене ця кількість парафій здивувала. Дуже багато з них маленькі: у маленьких селах, при монастирях. Якщо брати за кількістю людей, то не було якогось великого впливу. Особливо після 2014 року. До того моменту ніхто на це уваги не звертав, окрім яскраво патріотичного руху, який завжди вказував, що це відверта пропаганда. 

З особливостей: Хмельницька громада після побиття Артура Ананьєва 2 квітня  2023 року точно стала найактивнішою (2 квітня у Свято-Покровському кафедральному соборі представник храму наніс тілесні ушкодження учаснику бойових дій Артуру Ананьєву. — Ред). Ми в Хмельницькій міській раді, як на мене, приймаємо максимально правильні юридичні рішення. Розуміючи, що це може використати держава-терорист, намагаємося забезпечувати правильну дистанцію між владою та релігією. Ми не приймали рішення про заборону МП на території Хмельницької громади, тому що воно мало б дуже умовну юридичну силу. Натомість ухвалювали звернення до парламенту з вимогою на державному рівні заборонити РПЦ, УПЦ МП. Такі рішення голосувалися одноголосно!

Про які юридично правильні, на вашу думку, рішення йдеться? 

Позбавляли УПЦ права користування земельними ділянками: ми почали цей процес, інші ради підхопили. Таких рішень в Україні вже сотні. Власник землі — громада. Розпорядник — місцева рада, яка представляє громаду. Свого часу релігійна організація УПЦ отримувала ділянки в постійне користування під відповідні цілі й мала право саме на постійне користування винятково як релігійна організація. Адже звичайна юридична установа має право лише на оренду й може отримати земельну ділянку тільки через аукціон. У 2018 році у Верховній Раді ухвалили закон, який зобов’язував УПЦ визнати приналежність до московського патріархату. Конституційний суд визнав цей закон повністю конституційним. Після того, як релігієзнавча експертиза встановила, що УПЦ має зв’язок із московським патріархатом, ми вважаємо: вони втратили право на постійне користування земельними ділянками. 
Окрім того, окремі земельні ділянки вони використовують з грубими порушеннями. На вулиці Панаса Мирного без будь-яких погоджень зняли родючі ґрунти. Це взагалі мала б бути адміністративна відповідальність — робити це можна лише через відповідні рішення органу місцевого самоврядування, Держгеокадастру і так далі. Вони побудували там будівлю взагалі без будь-яких дозволів. Багато земельних ділянок ми передали тим релігійним громадам, які у законний спосіб змінили свою конфесійність. 

А чому сесійні засідання, де розглядалися земельні питання, пов’язані з УПЦ (МП), були такими напівсекретними? 

Ні, вони не були напівсекретними. Вони всі відкриті. Просто дуже оперативні. (Після паузи. — Ред.). Бо є дуже багато бюрократичних нюансів. Треба заяву від військової частини про передачу їм земельної ділянки (земельну ділянку на вулиці Івана Франка, якою користувалася громада храму Свято-Георгіївського храму УПЦ, міська рада передала військовій частині. — Ред.). Вони ту заяву мають погодити у КЕВ (квартирно-експлуатаційний відділ. — Ред.), Міноборони. Потрібна заява від релігійної громади. Щойно ми готові, я підписую розпорядження і на наступний день проводимо сесію. 

Довідка: 2023 року “релігійні” сесії у Хмельницькій міській раді відбулися тричі: 4 квітня, 24 травня, 22 червня. При цьому в міській раді щоразу “забували” заздалегідь поінформувати журналістів про скликання цих сесійних засідань.

Усе як у Булгакова: Анничка вже пролила масло і це незворотний процес

Повернімось до епізоду у храмі на Володимирській. У вас була розмова з Артуром Ананьєвим вже після подій у соборі? І якщо була, то про що розмовляли? 

Ми з ним бачилися один раз на прощанні з Дімою Крамаром — спецпризначенцем, дуже крутим воїном, який так само боровся проти московського патріархату. І я його знав, і Артур його знав. На похованні я запитав Артура, як його здоров’я. Він сказав: все нормально. Та й усе. 

Як ви вважаєте, якби не цей епізод у храмі, далі б відбулася хвиля переходів? 

(Після паузи. — Ред.) У місті важко сказати, чи відбулася б. Як історик знаю: все має причинно-наслідковий зв’язок. Вважаю, що та хуліганська поведінка одного з їхніх кліриків — не знаю, яка в нього там посада, — це була божа воля. Усі побачили, чого насправді вартує московський патріархат і чому його взагалі не має бути в Україні. Які б дії не вчиняв військовий у храмі УГКЦ чи ПЦУ, на нього б точно людина в рясі не полізла б з кулаками. Так можуть робити тільки МП-шники. І цей їхній крок, як у Булгакова, де Анничка вже пролила масло, — незворотний процес (епізод роману “Майстер і Маргарита”. — Ред).

Якою була реакція Києва на інцидент у храмі? 

Я спілкувався з кількома народними депутатами. Вони були відверто обурені цією ситуацією. Говорили про те, що треба клопотати й забороняти московський патріархат. Навіть не так: треба забороняти всі релігійні структури, які мають будь-які зв’язки і вплив із державою-агресором. І те, що парламент відтягує, як на мене, тільки поглиблює проблему. Бо все, що не регулюється законом, рано чи пізно починає регулюватися вулицею. І це може закінчитися дуже погано. Вважаю, якби був правильно прописаний закон, це б поставило крапку в цій історії. Хоча дехто каже, що тоді б вони пішли у підпілля. Може, якась частина, яка ведеться на пропаганду, і пішла б. Але за 5–7 років їх би не було. Або вони б ще більше підтвердили своє сектантство. 

Що ви маєте на увазі, говорячи про сектантство? 

Дехто з них приймає рішення про незалежність, але в класичному (католицизм, православ’я) християнстві немає незалежних церков. Там жорстка ієрархія і жорстка структура. Ти не можеш бути не в підпорядкуванні когось. Ти обов’язково — або під Ватиканом, або під Константинополем, або під Москвою. Якщо ти незалежний, ти — секта. Та й немає ніякої незалежності. Послухайте, що каже ще один відвертий ворог усіх українців кіріл гундяєв — він ж постійно “переживає про утиски його собратьєв”. Зайдіть на офіційний сайт РПЦ. Там є інформація про Хмельницьку єпархію, з прізвищами священників, адресою і навіть номером телефону.

Щодо храму на Соборній є оскарження у київському суді

Люди збуджені якоюсь ідеєю не постійно, а хвилеподібно. Чи всі переходи, які розпочалися торік та ще раніше, завершені?

У нас перша хвиля розпочалася, коли ми стали територіальною громадою і приєднали до себе сільську територію (йдеться про 2020 рік. — Ред.). І тоді переходи були саме в селах. Збори відбулися у законний спосіб. Там, де були наші повноваження, ми їм допомогли. Ця перша хвиля була повністю успішною. Друга хвиля почалася після 2 квітня. Збори, які відбулися, були результативними. Зареєстровані нові статути, є державна реєстрація нових громад (релігійних громад. — Ред.). Їм передали земельні ділянки. Вони проводять там служби. 

Де виникли складнощі? 

Єдина релігійна споруда, якою досі користується МП, це храм на вулиці Соборній  (Собор Різдва Пресвятої Богородиці. — Ред.). Там була ситуація, яка могла б призвести до протистояння. Громада, як на мене, вчинила юридично правильно. Прийняли статут, провели держреєстрацію, ми на одній із сесій передали їм земельну ділянку. Вони її зараз зареєструють і далі отримають повне право у законний спосіб використовувати цю споруду. А у випадку перешкоджання їм осіб у рясах чи без ряс мають працювати вже безпосередньо правоохоронні органи.

Щодо цієї справи є оскарження в одному з київських судів. Дивно, чому київських. Вони оскаржують розпорядження виконуючого обов’язки голови обласної військової адміністрації (Хмельницької ОВА. — Ред.) про затвердження статуту релігійної громади, яка провела збори. І є чисто технічні питання, пов’язані із реєстрацією майна. Ми маємо зареєструвати майно за собою і ним користуватиметься релігійна громада. 

Що зараз відбувається у храмі мікрорайону Лезневе? (Храм обласного центру, релігійна громада якого перейшла до ПЦУ в 2022 році. — Ред). 

Вони двічі провели збори. Священник виявив бажання переходити (в ПЦУ — ред.). Місяців два тому ми передали їм земельну ділянку. Усе нормально. 

На території Хмельницької тергромади є монастир УПЦ у Великій Калинівці. З монастирем, на відміну від звичайної церкви, усе складніше. Як ви бачите розвиток ситуації навколо цього об’єкта?

Ми цей об’єкт поставили за дужки і вивчаємо юридичну ситуацію стосовно подальших наших кроків, тому що тут дійсно складність трохи є. Ну, а ми хочемо ухвалювати тільки ті рішення, які матимуть юридичні наслідки і будуть повністю законними.

Ніхто не забирає Бога, релігію чи священника 

Чи прагнув з вами спілкуватися митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський УПЦ МП Антоній (синод РПЦ в Україні у квітні 2023 року звільнив митрополита Антонія від керування Хмельницькою єпархією та почислив його на спокій. — Ред.) І якщо пробував, то про що були ці розмови? 

Важко сказати, бо ж людині у мізки не заглянеш. У нас не було спілкування. Я взагалі остерігаюся спілкуватися з елементами, які, на мою думку, представляють ворожу державу і є агентами прямого чи непрямого впливу. Але коли була комунікація через інших людей, завжди йому переказував, що я — людина, яка знає його життєву історію. Колись він був в українській автокефалії і я все ж вірив, що він повністю проукраїнський і що він зробить цей історичний крок. З його авторитетом, який він мав свого часу, його перехід був би знаковим насправді. Цей історичний крок зарахувався б йому точно і на небі, і тут на землі. 

Що, на вашу думку, втримало його від переходу до ПЦУ? 

Чому він цього не зробив? Можливо, є якась залежність, особисті причини. Я уявляв себе на його місці. От я захожу на офіційний сайт “русской православной церкві”, а там у митрополіях моє прізвище зазначається. Я би якось на це зреагував. Але відсутність будь-якої реакції і його “русскомірівська позиція” для мене легко пояснюються знахідками в соборі. Особливо знакове велике фото, де Антоній сидить у першому ряду з головним ворогом усіх українців — путіним. Там садять тільки відверто своїх — ФСБ завжди вміло працювало в цьому напрямку.

У вас було таке відчуття, що оголосивши боротьбу із цією конфесією, ви втратите частину своїх прибічників?  

Багато людей писали мені: ми за вас голосували, а ви храми відбираєте. Цілком можливо, що хтось з тих людей більше не буде за нас голосувати (йдеться про локальну партію “Команда Симчишина”. — Ред.). Але тут мова не про рейтинги і не про якісь політичні бали, а про безпеку держави. А ми завжди боролися з антидержавними елементами. Тому що, якщо цього не робити, це закінчується погано. 

Чи вбачаєте Ви можливість подальшого існування УПЦ МП в Україні? 

Ні, категорично. Але є багато речей, які вони можуть зробити. Вони можуть зректися, поміняти приналежність — бути з Константинополем, наприклад. Але ж вони  цього не роблять. Навіть попів, які відверто служать москві на окупованих територіях, в УПЦ не зрікаються. Мовляв, якщо він зрадник, то нехай відповідає перед правоохоронними органами. Стоп. Так ви ж самі кажете, що релігія поза державою, а перед вами він буде відповідати як людина, яка призвела до вбивств і смертей, впроваджуючи “русскій мір” на етапі пропаганди. 

Звісно, вони зараз вже десь гроші збирають “на АТО”, на Херсон. Вони — сильні маніпулятори. Велика частина хороших українців на це ведеться. Потрібно зрозуміти, що це відверто антиукраїнський елемент, місця для якого в Україні бути не може. Це не боротьба за конфесії — ПЦУ, УГКЦ, РКЦ, євангелістів чи п’ятидесятників. Мова про Україну і нас як українців. Я вірю, що все більше українців позбавлятиметься усього “русскоміровського”, все більше людей розумітимуть життєву необхідність мати свою українську церкву. І навіть вірю, що частина священників, які ще вагаються чи сумніваються, зроблять важливий історичний крок, який точно зарахується і на небі, і на землі.

Довідка 

Станом на початок липня 2023 року у Хмельницькій тергромаді до ПЦУ з УПЦ МП перейшли релігійні громади 6 храмів у Хмельницькому (ще одна на завершальній стадії переходу), а також релігійні громади сіл Пирогівці, Давидківці, Богданівці, Масівці, Бахматівці, Водички, Колибань,  Черепівка, Черепова та Велика Калинівка. 

Підготувала Світлана Русіна