Amnesty International у своєму ”розширеному прес-релізі” заявила, що ”українські сили наражають на небезпеку цивільне населення, створюючи бази і застосовуючи системи озброєння в населених житлових районах, в тому числі в школах і лікарнях”. Саме ця заява викликала глибоке обурення в українців. Зокрема, Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ особисто дуже гостро відреагував на ці слова. Експерти, які розуміються на правилах ведення війни, заявили, що немає ніяких заборон на використання шкіл, лікарень, музеїв чи інших громадських місць в якості військових командних пунктів або баз, якщо вони не використовуються в мирних цілях. Тож яку ціль переслідували в міжнародній правозахисній організації? І як тепер цю заяву може використати рф? Про це і не тільки описали Valerie Hopkins та Thomas Gibbons-Neff у своєму матеріалі ”Amnesty International Assessment That Ukraine ‘Put Civilians in Harm’s Way’ Stirs Outrage”. Ми його для вас переклали і вибрали найважливіше. Тож гайда читати!
Всередині Amnesty International стався розкол після заяви центрального офісу
Минулої п’ятниці директорка українського офісу Amnesty International подала у відставку на знак протесту проти заяви центрального офісу, в якій українські солдати звинувачуються в застосуванні тактики ведення війни, яка наражає на небезпеку цивільне населення.
У так званому ”розширеному прес-релізі” група заявила, що ”українські сили наражають на небезпеку цивільне населення, створюючи бази і застосовуючи системи озброєння в населених житлових районах, в тому числі в школах і лікарнях”.
Новина про цю заяву викликала внутрішні дебати в самій Amnesty International і була зустрінута загальним засудженням в Україні, яка захищається від російської армії. Остання ж володіє значно більшою вогневою міццю, яку використовує для знищення міських районів, тортур і вбивств тисяч мирних жителів.
Українці вважають, що заяву Amnesty International використає рф
У прес-релізі говориться, що висновки організації жодним чином не виправдовують тактику російських військ і що Amnesty International раніше документувала військові злочини рф. Однак цього було недостатньо, щоб заспокоїти критиків організації, в тому числі директорку представництва в Україні Оксану ПОКАЛЬЧУК.
”Якщо ви не живете в країні, в яку вторглися окупанти, які розривають її на частини, ви, ймовірно, не розумієте, як це – засуджувати армію, що обороняється”, – написала вона в пості на Facebook, оголосивши про свою відставку після семи років роботи в організації. – І в жодній мові немає слів, здатних пояснити це тому, хто не відчував цього болю”.
Вона також стурбована тим, що заява, яка була підготовлена в головному офісі оганізації, а не її українським підрозділом, буде використана кремлем. ”Сама того не бажаючи, організація створила матеріал, який звучав як підтримка російських наративів”, – сказала пані Покальчук. – Прагнучи захистити цивільне населення, це дослідження стало інструментом російської пропаганди”.
Правила для солдат у цивільних районах міст – туманні
Усередині самої організації деякі співробітники заявили, що, хоча важливо вказати на потенційні порушення Україною законів війни і практики, які можуть піддати небезпеці цивільне населення. Однак звинувачення, представлені в заяві, і їх формулювання були занадто розпливчастими. Аналітики кажуть, що частково це пов’язано з тим, що правила, які стосуються солдат, що виконують свої обов’язки в цивільних районах, туманні.
Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ звинуватив організацію в спробі ”амністувати терористичну державу і перекласти відповідальність з агресора на жертву”.
”Агресія проти нашої держави є неспровокованою, агресивною і відверто терористичною”, продовжив він у своєму нічному відеозверненні в минулий четвер. ”І якщо хтось робить звіт, в якому жертва і агресор нібито в чомусь збігаються, якщо аналізуються якісь дані про жертву і ігнорується те, що робив агресор в той час, це неприпустимо”.
У заяві підкреслюються проблеми, що виникають у зв’язку з тим, що українські сили ведуть бойові дії в міських умовах, адже це є однією з найбільш руйнівних форм ведення війни. За п’ять місяців, що минули з моменту вторгнення рф в Україну, міста країни стали центром як наступальних, так і оборонних операцій.
Експерти з правил ведення війни заявили, що немає ніяких заборон на використання шкіл, лікарень, музеїв та інших громадських місць в якості військових командних пунктів або баз, якщо вони не використовуються в мирних цілях.
Цивільні, які залишаються у зонах бойових дій, ускладнюють роботу військових
Українські військові заявили, що тривалі обстріли рф селищ і міст, таких як Харків, змусили їх розмістити свої війська і артилерію на околицях, щоб належним чином захистити місто.
Квартали в Харкові в основному спорожніли, хоча деякі стійкі жителі залишилися. Але далі на схід, в промисловому районі Донбасу, де російські війська зосередили більшу частину своєї вогневої потужності, все більше жителів бажають залишатися. Українські офіційні особи кажуть, що це поставило збройні сили країни у все більш хитке становище: вони наражають на небезпеку все більше цивільних осіб своєю присутністю, але, особливо у великих містах і селищах, мають все менше і менше варіантів, коли мова заходить про те, де вони можуть розмістити свої сили.
Наприклад, до того, як російські підрозділи захопили східне місто Лисичанськ, деякі з громадян, що залишилися в місті, були проросійсько налаштовані та незадоволені своїми українськими захисниками.
Було зрозуміло, що близько 30-40 тисяч осіб з довоєнного населення Лисичанська, що раніше налічувало близько ста тисяч осіб, залишилися позаду. А це призвело до того, що українські сили іноді ділили житлові будинки та інші споруди з цивільними особами, багато з яких сподівалися на їх поразку.
“Присутність цивільних осіб ніколи не зупиняла росіян від нападу на ці об’єкти”
росіяни ”розбомбили школу, технікум, магазин ”Сільпо” і багато іншого”, – сказав Михайло, житель житлового комплексу в Лисичанську, який назвав тільки своє ім’я, щоб уникнути відплати. – Скрізь, де знаходяться українські військові, бомблять і все руйнується”.
російські офіційні особи стверджують, що не нападали на цивільні райони. Але українські та міжнародні слідчі кажуть, що у них є неспростовні докази зворотного. Українські політики і правозахисники, а також міжнародні вчені, стверджують, що українські солдати в значній мірі були змушені захищати територію, що зазнала нападу рф.
”Повна відсутність будь-яких позицій, техніки або навіть одного солдата поруч зі школою, лікарнею, дитячим садом, церквою або музеєм не захистить їх від російських атак з повітря, артилерії, танків, запальних або касетних боєприпасів”, – Роман АВРАМЕНКО, директор неурядової організації Truth Hounds, яка розслідує військові злочини, написав у Facebook. – Присутність цивільних осіб ніколи не зупиняла росіян від нападу на ці об’єкти”.
Інші вказували на добре задокументовані звірства, вчинені російською армією в міських районах.
”У сотнях окупованих міст, селищ і сіл те, що ми бачили в Бучі, Ірпені, Гостомелі, відбувається прямо зараз”, – сказала Ольга РЕШЕТИЛОВА з української правозахисної організації “Медіа ініціатива за права людини”, маючи на увазі передмістя Києва, які стали синонімом варварства. – Тому я не хочу, щоб українська армія покидала моє місто”.
Слід російської пропаганди в заяві правозахисної групи?
Заява Amnesty International за її словами, ”дублює тези російської пропаганди про те, що нібито самі українці винні в тому, що їх обстрілюють. Насправді це не має нічого спільного з міжнародним гуманітарним правом”.
Пані ПОКАЛЬЧУК також поскаржилася, що Amnesty International спочатку не планувала запитувати у Міністерства оборони України коментар з приводу своїх тверджень, а потім, коли це сталося, дала чиновникам всього кілька днів для відповіді.
Марк ГАРЛАСКО, слідчий ООН з військових злочинів, що спеціалізується на пом’якшенні шкоди цивільному населенню, написав у Twitter, що Amnesty International ”неправильно витлумачила закон”. ”Україна може розмістити війська в районах, які вони захищають, особливо в міських умовах“, – написав він. – Немає ніякої вимоги стояти пліч-о-пліч в полі – це не 19-е століття. Україна, як і раніше, зобов’язана захищати цивільне населення, але вони роблять кроки для цього, наприклад, допомагають цивільним особам переселитися”. Також він сказав, що побоюється, адже ця заява може поставити під загрозу цивільне населення України.
”Хоча ніщо не завадило росії наносити удари по цивільних районах, тепер у них є виправдання”, сказав пан ГАРЛАСКО. – Шанована правозахисна організація заявила, що цілі є. Я боюся, що в гіршому випадку вони розширять свої напади на цивільні райони. У кращому випадку вони можуть вимагати захисту”.
Зрівнювання провини чи обговорення складних воєн у всіх існуючих нюансах?
Однак протест не змінив позицію Amnesty International.
”Хоча ми повністю підтримуємо наші висновки, ми шкодуємо про заподіяний біль”, заявив прес-секретар Олександр Артем’єв в електронному листі в минулу неділю. «Пріоритетом Amnesty International в цьому і в будь-якому конфлікті є забезпечення захисту цивільного населення. Дійсно, це було нашою єдиною метою при публікації цього останнього дослідження».
Деякі аналітики також заявили, що негативна реакція на заяву висвітлює інший аспект: складність обговорення можливих звірств в Україні, коли вона є явним аутсайдером, що захищає свою територію.
”Як і в колишній Югославії, в тривалих, жорстоких конфліктах навіть ті, на кого нападають, іноді можуть робити те, чого вони не повинні робити”, – сказала Іва ВУКУШИЧ, дослідник постконфліктного правосуддя в університеті Утрехт. – Це не неможливо. Вказівка на це не означає зрівнювання провини, це обговорення складних воєн у всіх існуючих нюансах”.
Всі місцеві співробітники Amnesty постраждали від війни в Україні
Amnesty International в Україні раніше викрила звірства рф в Україні. Мова й про поглиблене розслідування сумнозвісного нападу 16 березня на Маріупольський театр, яке, на її думку, було явним військовим злочином.
Пані ПОКАЛЬЧУК зазначила, що всі місцеві співробітники Amnesty постраждали від війни в Україні. Член правління Максим БУТКЕВИЧ, який приєднався до військових після початку повномасштабного вторгнення в лютому, є російським військовополоненим. Це може зробити будь-яку заяву Amnesty International, яка, можливо, містить тези на користь рф, як багато хто стверджував у цій заяві, ще більш болючою.
Авторка: Альона Береза
Переклад: Валентина Повзун
Читайте також “Вибух на аеродромі в Криму був справою рук українського спецназу, стверджує чиновник” Ще одна непроста тема – сексуальні злочини військових рф на окупованій території України. Більш детально про це можна прочитати “Опалювальний сезон, агресивна фаза війни і сексуальні злочини: що про Україну писали західні медіа”
