Видання The Economist опублікувало інтерв’ю з чотирма іноземцями, які наразі перебувають у таборі для військовополонених. Всі вони стверджують, що воювати за росію не планували, а в зону бойових дій їх заманили обманом. Для України ці полонені є тягарем, адже визволяти з полону їхня влада найманців не поспішає.

Непалець, словак і бразилець, які перебувають у таборі для військовополонених, розповідають, що ніколи не записувалися воювати в російській армії, але їх обманом змусили це зробити. Українська влада не називає офіційних цифр щодо кількості захоплених іноземних бойовиків, але каже, що ці люди є тягарем, якого хотіла б позбутися. За останній рік, відколи вони почали потрапляти в полон, жодного з них не обміняли, і жоден з них не повернувся додому.

Лейтенант Віталій Матвієнко, речник українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, каже, що не бачить зацікавленості з боку влади на батьківщині цих чоловіків у тому, щоб їх повернути. Для громадян багатьох з них боротьба у чужих війнах є незаконною, а їм загрожує в’язниця, якщо вони повернуться додому. На запитання, чи прагне росія повернути цих чоловіків, співробітник табору каже, що на це немає жодних шансів.

У таборі для військовополонених у Львівській області перебуває 16 іноземців. В інших таборах їх більше. Немає способу підтвердити правдивість розповідей цих в’язнів, але вони перегукуються з іншими повідомленнями. В кімнаті не було жодного українського охоронця коли в них брали інтерв’ю.

Ув’язнений А, з Непалу, сказав, що поїхав до росії на навчання. Через місяць не зміг заплатити за навчання в університеті, тому що його обманули агенти, які заманили сотні людей з бідної гімалайської країни до росії. У відчаї він підписав контракт з російською армією: вербувальники запевнили, що йому не доведеться воювати, «лише допомагати пораненим людям». Однак за кілька тижнів він вже був на фронті і потрапив під обстріл разом з чотирма іншими співвітчизниками. 

«Я не знаю, що з ними сталося», – каже полонений.

Ув’язнений Б, зі Словаччини, члена ЄС і НАТО, розповідає більш ексцентричну історію. Він поїхав до росії в січні, тому що мріяв про «життя на природі, в тайзі, в сибіру». Його родина сказала, що він «ідіот». Оскільки він потребував грошей і хотів отримати російське громадянство, щоб реалізувати свої амбіції, записався в армію, де йому пообіцяли, що він буде просто копати окопи і будувати бункери. 

«Це була дурня. Вони брехали нам», – каже він. 

Після атаки він натрапив на мінне поле, загубив свою зброю і потрапив у полон. Каже, що не хоче повертатися до Словаччини, тому що там потрапить до в’язниці. Він хотів би повернутися до росії, але не хоче знову воювати, тому каже, що щасливий пересидіти війну в таборі.

Ув’язнений В, з Бразилії, розповідає, що він жив в Австралії і прийняв пропозицію про роботу від російської ІТ-компанії. Коли приїхав до росії, йому сказали, що компанія працює на російську військову розвідку. Його відправили навчатися керувати безпілотниками. Він скаржився, що не для цього приїхав до росії, але кожен день йому говорили, що його справа буде вирішена «завтра». Коли його відправляли на фронт, йому сказали, що якщо він спробує втекти, його заарештують або розстріляють.

Один іноземець у центрі, який попросив не ідентифікувати його, розповів, що був настільки розлючений через те, що його відправили на фронт (на який, як він стверджує, не підписувався), що коли його захопили в полон, він розповів українським розвідникам, «де знаходились 50 російських позицій», і «завдяки мені вони вбили весь мій підрозділ з 20 чоловіків». Тепер він знову злий, тому що думав, що домовився з українцями про те, що, отримавши від нього інформацію, його звільнять.

Ув’язнений В стверджує, що під час навчань він бачив китайський «спецназ» і зустрів російськомовного іранського командира російського підрозділу. Чоловіки сказали, що, хоча багатьох іноземців обманом заманили у боротьбу, інші справді приїхали воювати, і що їхня платня становила 2000 доларів на місяць. Серед національностей, з якими зустрічалися військовополонені, були шрі-ланкійці, серби, кубинці, казахи, таджики, марокканці, індійці та єгиптяни. Також були завербовані африканці з країн на південь від Сахари. Джерело в українській розвідці каже, що значна частина цих новобранців загинула, оскільки їх навмисно відправляють попереду російських військ, «щоб викрити наші вогневі позиції». Він додав, що додатковою перевагою використання іноземців є те, що їхнім родинам не виплачується компенсація, на відміну від сімей загиблих росіян.

Оцінка кількості іноземців, яких було завербовано для участі в бойових діях на боці росіян, варіюються від кількох тисяч до десятків тисяч. 17 жовтня начальник розвідки України Кирило Буданов заявив, що майже 11 000 північнокорейських військовослужбовців навчаються на сході росії для участі в бойових діях в Україні. Підтвердити це неможливо, хоча шпигунське агентство Південної Кореї заявило, що ведеться певне навчання. Найбільша кількість неросійських військовополонених є зі Шрі-Ланки та Непалу, каже лейтенант Матвієнко. Однак за останні кілька місяців їх стало менше. Історії про те, як тих, хто вирушив на пошуки великих грошей, ошукали або вбили, послабили ентузіазм щодо російської авантюри.

Підготувала Валентина Повзун