На околиці східного міста Покровськ дві жінки стоять, чекаючи на підвіз. Як і більшість цивільних мешканців міста, вони вже встигли виїхати з небезпечної зони, але повернулися, щоб забрати деякі речі. Жінки стоять біля забитої дошками автозаправної станції, яка ще кілька місяців тому була жвавою. російські війська підкрадаються все ближче, і ось-ось розпочнеться повномасштабна битва за місто. На захід від Покровська викопано нові оборонні рубежі, на які, якщо і коли фронт впаде, українські війська сподіватимуться відступити, пише The Economist.

Вдалині видно клуб диму, що здіймається вгору. Станом на 13 жовтня росіяни перебували лише за 8 км від східної околиці Покровська. Але вони тримають на прицілі не тільки цей стратегічний автомобільний і залізничний вузол. Перлиною в короні Покровська є величезна сучасна шахта за 15 хвилин їзди на південний захід від нього. Одразу за селом Удачне вона височіє над навколишніми полями. Минулого місяця тут були перші жертви, пов’язані з війною, коли під час обстрілу було вбито двох жінок.

Донбас, колись територію безкрайнього степу, індустріалізували наприкінці XIX століття, коли він був частиною російської імперії, і з’ясувалося, що він розкинувся на багатих пластах вугілля. Це вугілля живило металургійну промисловість. Коли Україна втратила половину Донбасу в 2014 році через підтримуваних росією сепаратистів, втрата шахт там означала втрату 80% вугільних покладів. А у 2022 році під час блокади Маріуполя було знищено два металургійні заводи міста, що призвело до спустошення металургійної промисловості України. Один з них, «Азовсталь», став всесвітньо відомим завдяки тому, що українські війська влаштували там останню відчайдушну оборону.

Шахта Покровська не є хитким старим радянським пережитком. Вона була відкрита в 1990 році і зараз є власністю компанії «Метінвест», що належить Ринату Ахметову, одному з найбагатших людей України. «Метінвест» також володів двома маріупольськими металургійними заводами і одним з найбільших в Європі заводів з виробництва коксівного вугілля, розташованому в Авдіївці і зруйнованому минулого року. Тепер йому також загрожує втрата і цієї шахти.

Поширеною є думка, що для російського керівництва прицільний напад на активи пана Ахметова, окрім підриву української економіки, має додаткову вигоду у вигляді помсти. До 2014 року олігарх був ключовим політичним та економічним гравцем на Донбасі та в Україні, і кремль, безсумнівно, вірив, що він стане на бік його сепаратистів і росії. Коли він перейшов на бік України, вони розцінили це як зраду і захопили його майно. Сьогодні навіть блискучий стадіон, який він побудував у 2009 році для футбольної команди «Шахтар», що належить йому, стоїть покинутий.

Разом із супутніми підприємствами та адміністративними будівлями шахтоуправління «Покровськ» забезпечує роботою 6 000 осіб, з яких близько 1 000 наразі служать у Збройних силах. Це найбільша шахта з видобутку коксівного вугілля в Україні. Вугілля, що використовується для виплавки залізної руди, є життєво важливим для решти металургійної промисловості країни. Цього року «Метінвест» сподівався видобути там 5,3 млн тонн вугілля. У 2023 році металургійні заводи України виробили 6,2 млн тонн сирої сталі. Однак у 2021 році, до втрати двох маріупольських заводів, Україна виробила 21,4 млн тонн. Того року Україна була 14-м найбільшим виробником сталі у світі, але у 2023 році вона опустилася на 24-е місце.

За словами Андрія Бузарова, аналітика, росіянам навіть не потрібно забирати шахту, щоб придушити решту металургійної промисловості України. Просуваючись вперед, вони намагатимуться відключити електропостачання і обстрілювати дорогу, яка постачає вугілля на захід, до металургійних заводів, що залишилися. Потім вони зроблять те ж саме на іншій меншій шахті, за 18 км на північ від Удачного в Добропіллі, вважає він.

До початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року сталь становила третину українського експорту. Відтоді економіка скоротилася на третину. Олександр Каленков, голова лобістської групи металургійної та гірничодобувної промисловості «Укрметалургпром», заявив на конференції минулого місяця, що втрата коксівного вугілля Покровська призведе до подальших катастрофічних втрат у виробництві сталі.

«Цього року ми можемо досягти 7,5 млн тонн, але у разі втрати Покровська це буде 2-3 млн тонн”, – сказав він.

І росіяни це знають.

Підготувала Валентина Повзун