За останні два роки кількість власників собак в Україні різко зросла, оскільки люди шукають товариства. У Києві тепер на вулицях правлять йорки, пуделі та бішон фрізе. Принаймні, так стверджують журналісти The New York Times Констант Мехют та Олександр Миколишин, яким довелося погладити чимало собак у столиці Україні, щоб підготуватися цю статтю, яку ми для вас адаптували. 

Протягом двох днів у вересні візія собачого раю з’явилася у Києві, який регулярно атакують російські безпілотники та ракети. Під сонячним небом тисячі собак усіх розмірів і форм розважалися на фестивалі, що проходив на території колишнього радянського заводу у столиці України. Вони гралися в пісочницях, хлюпалися в пластикових басейнах і пірнали в бокси з м’ячами – і все це на тлі поп-музики, що лунала з гучномовців.

У наметах і занедбаних складах художники малювали карикатури на собак, продавці демонстрували прикрашені візерунками піжами та шапочки для домашніх улюбленців, а грумери пестили шпіців і чау-чау щітками та лосьйонами.

 «Це як собача спільнота, і це дуже мило», – розповіла Тетяна Андрусь, власниця Кукі, 9-місячного бівер-тер’єра, який радісно бігав навколо неї, поки вони прогулювалися фестивалем PesDay.

Захід, який, за словами організаторів, зібрав близько 13 000 собак і приблизно стільки ж власників, став яскравою ілюстрацією буму собаківництва, що охопив Україну після повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року. У пошуках товариства та розради у важкі часи багато людей взяли собі домашніх улюбленців, яких можна назвати найкращими друзями українців.

«Собаки допомагають переключити вашу увагу з чогось жахливого на щось більш позитивне, – каже Тетяна Андрусь. – Ви думаєте: «Гаразд, якщо війна не закінчиться завтра або через кілька місяців, я хочу, щоб сталося щось хороше». І тут з’являється пес. Він завжди любить вас, навіть якщо вам сумно». 

Загальнонаціональні дані про власників домашніх тварин з початку війни в Україні відсутні, але за останні два роки грумери та собачі притулки повідомляють про різке зростання купівлі та прилаштування собак. Марія Вронська, засновниця Гостомельського притулку, що на околиці Києва, сказала, що минулого року було прилаштовано 120 собак – більше, ніж у 2020 та 2021 роках разом узятих.

Найпопулярнішими компаньйонами киян, схоже, стали маленькі пухнасті собачки, яких так і хочеться погладити. До прикладу, бішон-фрізе та пуделів часто можна побачити на вулицях столиці, коли вони супроводжуються своїх господарів під час прогулянок або занять йогою.

Після більш ніж 30 місяців війни багато власників собак кажуть, що їхні улюбленці стали невід’ємними членами їхніх родин, розділяючи нові реалії воєнного життя. Як і їхні власники, тварини прокидаються вночі від сигналів повітряної тривоги, лякаються вибухів поблизу та переживають відключення електроенергії.

Яна Честнич, засновниця бренду одягу для собак Pesik.Co, сказала, що обіймала свого італійського хорта під час обстрілів її рідного міста Харкова. 

«Разом нам легше і тепліше», – сказала вона, виступаючи на фестивалі у Києві.

37-річна Тетяна Андрусь довго відмовлялася купувати собаку, попри наполегливі прохання своєї 12-річної доньки. Але після того, як почалася війна, змінила думку, адже зрозуміла, що цуценя може допомогти її доньці «зосередитися на чомусь кращому, ніж на цьому насильстві».

Тому вони купили Кукі – згусток нескінченної енергії. 

45-річна Леся Дитюк, грумер і власниця п’яти йорків та одного пуделя, зазначила, що, на відміну від більшості українців, собаки не витрачають години, листаючи соціальні мережі, де зараз повно моторошних відеозаписів бомбардувань і відео з фронту.  За її словами, доглядаючи собак, легше зосередитися на речах, віддалених від похмурих реалій війни.

«Вам потрібно їх годувати, купати, вигулювати і приділяти їм увагу, – пояснила вона. – Можна сказати, що це має терапевтичний ефект». 

Якось Леся Дитюк займалася доглядом за мальтіпу клієнтки в її квартирі у Києві, розчісуючи його впродовж майже 30 хвилин. Потім вона підстригла довгу світлу шерсть, що закривала морду собаки, відкриваючи швидким рухом ножиць пару маленьких темних очей. Поруч йорки, прикрашені крихітними бантиками, пов’язаними на голівках, гавкали або дрімали на маленьких подушках. 

Дослідження, проведені серед українських власників домашніх тварин під час війни, підтверджують зцілюючу присутність собак, розповіла Катерина Мілютіна, українська психологиня і професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За її словами, поранені солдати, які повертаються з фронту, часто реабілітуються і швидше адаптуються до цивільного життя, якщо залишаються вдома з собаками.

Культура собаколюбства в Україні не чимось новим. Приблизно п’ять мільйонів собак або приблизно одна тварина на кожні три домогосподарства, жили в країні до вторгнення росії. Для порівняння, близько половини американських домогосподарств мають собаку.

Але війна розширила цю культуру. За словами Лесі Дитюк, кількість її клієнтів зросла майже вдвічі, що змусило її звільнитися з роботи у ветеринарній клініці, щоб зосередитися на грумінг-бізнесі. Дослідження «Сузір’я», однієї з провідних компаній української зооіндустрії, повідомило про зростання на 27% ринку товарів і послуг для домашніх тварин минулого року та передбачило двозначне зростання на цей рік. 

На фестивалі PesDay одним з найпопулярніших був стенд з одягом для собак – футболки в смужку чи з леопардовими мотивами, бавовняні куртки з вишитими рукавами, шапки в похідному стилі із шнурівками, щоб зав’язати їх навколо шиї собак. Відвідувачі охоче вдягали своїх улюбленців у вбрання, розміщуючи їх на дерев’яних столах, ніби влаштовуючи модний показ.

Захоплення власниками собак також підживлюється хвилею співчуття до тварин, покинутих своїми господарями під час бойових дій і евакуйованих волонтерами з лінії фронту з великим ризиком. Сьогодні в Україні налічується близько 140 000 безпритульних тварин, що вдвічі більше, ніж до війни, а їх кількість у притулках стрімко зросла.

Марія Вронська з Гостомельського притулку, в якому сьогодні проживає близько 500 собак, розповіла, що багато людей почали прихищати собак після того, як російські війська витіснили з передмістя Києва у 2022 році. Підрив Каховської ГЕС у 2023 році, що спричинив велику повінь, вбивши багатьох тварин і десятки людей, також прискорив процес прихистку тварин.

«Люди прагнули допомогти», – розповіла Марія Вронська в нещодавньому інтерв’ю в притулку. 

Її голос часто заглушав гавкіт собак. За словами Марії, третину тварин покинули під час війни, і багато з них зараз переживають травму: вони не хочуть, щоб їх тримали на руках, і кидаються тікати, коли чують звуки, що нагадують бомбардування.

Кілька нових власників собак розповіли про момент «зараз або ніколи», зазначаючи, що війна підштовхнула їх до прийняття довгоочікуваного рішення купити або прихистити собаку, побоюючись, що їхнє життя може бути зруйноване будь-якої миті.

Вони порівнюють бажання завести собаку з бажанням мати дитину, але без важчих обов’язків виховання новонародженого у воєнний час. (Народжуваність в Україні, і без того низька, сьогодні впала до найнижчого показника у світі, згідно з Всесвітньою книгою фактів ЦРУ).

Тетяна Андрусь та її донька незабаром виїжджатимуть з Києва до США, де вона планує працювати у благодійній організації, що підтримує Україну. Вона обговорила зі своїм чоловіком, Володимиром Дягелем, ідею завести йому другу собаку, яка стане йму компаньйоном на час їхньої відсутності.

«Можливо, тобі потрібна інша собака», – сказала вона, вигулюючи Кукі разом з 41-річним Володимиром, в чиїх очах читався смуток від їхньої неминучої розлуки. Як і більшості українських чоловіків призовного віку, йому заборонено виїжджати з країни в умовах воєнного стану.

«Це буде твоя дитина, – сказала Тетяна. – Це буде твоя можливість мати родину».

Підготувала Валентина Повзун