“Це складна, болюча, але дуже важлива тема. Рідні мають право дізнатися про загибель Захисника або Захисниці гідно й офіційно, а не з повідомлення у соцмережах”, — говорить юристка системи безоплатної правничої допомоги Ольга Чорна. Детально пояснюємо, як має відбуватися інформування родини у разі загибелі військовослужбовця.

Хто повідомляє родину про загибель військового?

На сьогодні процедура передбачає, що командир військової частини, де служив військовослужбовець, зобов’язаний протягом доби передати інформацію до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), де обліковувався боєць. Далі саме представник ТЦК персонально інформує родину.

“Це не має бути телефонний дзвінок або лист. Інформацію має передати особисто уповноважений представник ТЦК, бажано у супроводі психолога або медпрацівника. Адже така звістка може призвести до шокового стану, втрати свідомості”, — пояснює юристка.

На практиці трапляються випадки, коли про загибель рідні дізнаються з соцмереж громади. Це неприпустимо. За словами Ольги Чорної, така практика свідчить або про службову недбалість, або про брак знань у працівників. 

“Має бути людяність. У кожної громади є свої традиції, але є базові вимоги, які мають дотримуватись завжди”.

Які документи повинні надати родині?

Перший документ — офіційне сповіщення про загибель. За ним можуть бути надані:

• свідоцтво про смерть;
• витяг із державного реєстру;
• медичний висновок;
• довідка про обставини загибелі.

Окремо після завершення медико-правової експертизи проводиться військово-лікарська комісія (ВЛК). На її підставі родина отримає довідку, яка необхідна для оформлення пільг, пенсії, статусів та одноразової грошової допомоги.

“Цей документ, який підтверджує загибель під час бойового завдання, є базою для всіх подальших процедур. Саме він засвідчує, що людина віддала життя за Україну”, — зазначає Ольга Чорна.

Як організовується поховання?

Після інформування родини ТЦК сповіщає органи місцевого самоврядування, які беруть на себе організацію поховання. Вони координують:

• доставку тіла;
• підготовку церемонії;
• ритуальне обслуговування відповідно до віросповідання;
• участь військового оркестру (за можливості).

“Держава бере на організацію поховання. Це вияв шани, вдячності й підтримки для родини. Люди в горі не повинні думати про організаційні питання. Їхній біль має бути почутий і розділений”, — підкреслює експертка.

Кого інформують насамперед?

Інформація про пріоритетну особу для повідомлення фіксується ще до відправки військовослужбовця на службу. Це може бути дружина, мати, батько, брат, сусід — за вибором бійця. Якщо такого запису немає, ТЦК діє за нормами Сімейного кодексу, повідомляючи найближчих родичів.

“Колись навіть фіксували, що першою має дізнатися мама. Воля загиблого, якщо вона була задокументована, враховується обов’язково. Але якщо такої волі не зафіксовано, діє закон”.

Що робити, якщо родина дізналася неофіційно?

Потрібно якнайшвидше зв’язатися з військовою частиною або ТЦК. Там зможуть підтвердити або спростувати інформацію.

“Ми радимо родинам знати позивний, бригаду, побратимів, місце служби. Це важливо, аби оперативно перевірити дані і не стати жертвою фейків або шахрайства”, — зазначає юристка.

Також фахівці радять не поширювати чутливу інформацію в соцмережах. Це може нашкодити іншим родинам, створити додатковий біль і посіяти паніку.

Чи можна домогтися покарання за порушення процедури?

“Прямих юридичних механізмів наразі небагато. Але якщо ви хочете домогтися справедливості, можна подати офіційну скаргу або підняти питання через медіа. ТЦК має внутрішні процедури і може ініціювати службове розслідування”, — пояснює Чорна.

“Родина героя заслуговує на гідне інформування. Це не формальність, а вияв пошани. Якщо процедура порушена — варто про це заявляти. Бо з цього починається зміна системи”.

Підготувала Оксана Банкова.