Фото: Альберто Міранда

The Economist у матеріалі «A new therapy for Ukraine’s scarred soldiers: ketamine» розповідає про нові підходи лікування захисників, а також про те, що деякі препарати можуть допомагати захисникам швидше повертатись на фронт або ж понижувати в них відчуття страху та смерті. 

Кетамінова терапія

Ігор Холодило, мабуть,  не мав вижити. Військовий психолог і медик евакуював побратимів на початку 2023 року, коли в його джип влучив снаряд російського танка. Він був ледве в змозі спілкуватися. Операції врятували йому серце та зір. Але лікарі не змогли виправити його не вимовляння і заїкання. Він перепробував усі види радикальної терапії, але нічого не допомогло. Потім він зустрів Владислава Матреницького, піонера психоделічної психотерапії, який поставив несподіване запитання. Чи спробував би він кетамін?

Пан Холодило не сподівався на багато, але результат був приголомшливий. Після одного сеансу його заїкання майже зникло. Ще п’ять і він майже повернувся до нормального стану. Зникли нічні кошмари і страхи щодо повсякденного життя. Кетамінова терапія була нелегкою, каже він, але вона дозволила йому подолати травму, яка викликала ці симптоми: “Я повернувся до того, що можна назвати життям… Я почувався легким, просто благословенним“.

Кетамін легалізований в Україні для лікування психічних захворювань з 2017 року. Терапевтичне використання психоделіків має довгу історію, їх почали досліджувати в Америці в 1950-60-х роках. Після руху хіпі вони втратили політичну популярність і на деякий час психоделіки були прирівняні до наркотиків, таких як героїн. Але за останнє десятиліття чи близько до того вони пережили своєрідний ренесанс.

Клініка у столиці

Зараз війна виводить Україну на передову в лікуванні. Доктор Матреницький, який керує єдиною в країні клінікою, що пропонує кетамінову терапію, каже, що він пролікував майже 300 пацієнтів, які страждають від депресії, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) або тривоги. Зростає частка солдатів.

40-хвилинний сеанс у клініці лікаря Матреницького, розташованій на останньому поверсі похмурої дитячої лікарні на півночі Києва, коштує всього 4 000 гривень (105 доларів), хоча деяким солдатам клініка надає безплатне лікування. Типовий курс триває від двох до шести сеансів. Доза кетаміну – 0,5 мг на кілограм ваги – вводиться крапельно. Пацієнта супроводжує психотерапевт під час цієї подорожі. За словами лікаря Матреницького, мета полягає в тому, щоб зачепити підсвідомі травми:

“Ми перетворюємо спогади на метафоричну мандрівку“.

Він каже, що близько третини його пацієнтів, які отримують кетамін, мають “надзвичайно хороші” результати, а ще третина “достатньо хороші“. Погані реакції, зазвичай панічні атаки, трапляються рідко. Це сигнал до припинення застосування крапельниць.

Лікар каже, що більшість солдат на передовій отримали б користь від його лікування. Він звинувачує стигму та “радянський” підхід до військової медицини в уповільненні доступу до лікування і лобіює його поширення. Інша мета полягає в тому, щоб розширити лікування, включивши в нього заборонені речовини, такі як МДМА та псилоцибін (активна молекула в чарівних грибах).

Ставлення посадовців

Члени парламенту та чиновники Міністерства охорони здоров’я здебільшого ставляться до цього зі співчуттям. Ксенія Возніцина, директорка державного військово-реабілітаційного центру “Лісова галявина”, вважає, що пілотний проєкт з використанням МДМА та псилоцибіну може бути затверджений впродовж шести місяців. У травні її центр спонсорував конференцію про психоделіки в психотерапії. Але пані Возніцина вважає, що психоделіки слід використовувати помірно і ніколи не застосовувати їх для діючих солдат. “Це терапія для складних ситуацій, медикаментозно-резистентного ПТСР, коли звичайні методи не працюють“.

Інші не погоджуються. Пан Холодило каже, що Україні варто використовувати психоделіки для покращення боєздатності. Він бачить два застосування. Першим він називає “декомпресією“, щоб запобігти розвитку депресії в першу чергу у бійців на передовій. Другим був би ритуал для підготовки солдат до можливої смерті.

“Це першочергове на думці у кожного солдата, який вирушає на передову. Декого з них це паралізує“.

За його словами, солдат, який приймає ризик смерті, є набагато ефективнішим воїном – і має більше шансів вижити.

Думка про використання психоактивних препаратів для допомоги солдатам у боротьбі порушує тривожні моральні питання. Армія все ще далека від того, щоб офіційно впроваджувати кетамінову терапію, не кажучи вже про те, щоб надавати її солдатам, які служать. Але Збройні Сили України дуже децентралізовані й деякі підрозділи, очевидно, експериментують. Пан Холодило каже, що він вже направив на лікування один елітний спецпідрозділ.

“Солдати були здивовані тим, що змогли так швидко повернутися на передову, – каже він. – Вони просто не думали, що це було можливо“.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун