VERONIKA MELKOZEROVA з Києва та EVA HARTOG для POLITICO в матеріалі «War cats: Ukraine enlists feline friends in fight against Russia» розповідають про бойових котів, які допомагають українським військовим здобувати перемогу та про те, як росіяни почали красти цю ідею, щоб популяризувати свою армію.

Котячий контент

Війни ведуть солдати кулями, снарядами й ракетами, а також за допомогою ідей і пропаганди – це пояснює, чому коти стали останнім фронтом бою в Україні.

Українські соціальні мережі переповнені котячим контентом, який показує, як вони допомагають солдатам емоційною підтримкою, залучають донати на потреби армії своєю пухнастою миловидністю, а також борються із загарбниками – у цьому випадку з мишами.

росія у відповідь гуманізує своїх солдатів-загарбників, яких використовує в атаках “м’ясної хвилі” проти українських позицій і яких звинувачують у звірствах проти цивільного населення,  показуючи їх з власними котами.

Зазвичай коти потрапляють на позиції української армії зі зруйнованих війною навколишніх сіл чи міст. Покинуті господарями улюбленці шукають людського захисту від постійних обстрілів, ударів безпілотників і мінних полів.

“Коли ця маленька налякана істота прибігає до тебе, шукаючи захисту, як ти можеш сказати “ні”? Ми сильні, тому захищаємо слабших істот, які потрапили в такі ж жахливі обставини, як і ми, тільки тому, що росіяни з’явилися на нашій землі“, – пояснив Олександр Ябчанка, бойовий медик української армії.

Коти та інші тварини приносять розраду українським солдатам. 

“Хтось прихистить їх і забирає додому, хтось вважає за краще тримати в окопах і навіть передає іншим підрозділам під час ротації“, – розповів Олександр Штупун, речник української армії.  

Прийомні коти також ведуть власну боротьбу з мишами, які заповнюють окопи й гризуть кабелі супутникового зв’язку Starlink та автомобільну проводку, знищують запаси їжі та військове спорядження і навіть кусають пальці сплячих солдатів.

“Якщо в наших окопах живуть коти, миші майже завжди триматимуться подалі“, – каже Ябчанка.

Кіт Сирський

Командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський відомий як один з найефективніших воєначальників країни. Він менш відомий тим, що має котячого тезку зі смертоносною репутацією. Роман Сініцин, офіцер української армії та господар кота Сирського, стверджує, що кличка була випадковим збігом.

“Він отримав таке ім’я, тому що любить сир. Звісно, кіт з таким же ім’ям, як у нашого генерала, вже став військовим жартом“, – сказав Сініцин.

Навіть генерал Сирський бачить це смішним… на безмежне полегшення Сініцина. Офіцер познайомився з котом Сирським під час виконання бойового завдання в прифронтовому селі, де солдати вже місяць жили в покинутій хаті, в якій кишіли миші.

“Більшість місцевих жителів евакуювалися, тож коти перебрали на себе владу. Ми спіймали Сирського і за допомогою їжі вмовили його залишитися з нами. Він допоміг нам розв’язати проблему з мишами“, – розповів Сініцин.

“Миші перебігають через тебе, коли ти спиш, вони залазять у твої речі. Вони все гризуть. Нам довелося викинути дві коробки з пайками через мишей“, – пояснив Сініцин.

Після того, як Сирського поставили, солдати слухали його нічні патрулювання проти гризунів. 

“Я забрав його додому, коли ми залишили ту позицію. Зараз він живе з моєю родиною в Києві, але продовжує допомагати армії. Ми використали його популярність у соціальних мережах, щоб зібрати 147 000 євро на комплекси БПЛА Mini Shark для коригування артилерії“, – розповів Сініцин.

Шайбик-коханець

Олександр Ляшук з Одеської області на південному заході України взяв на виховання Шайбика – одного з чотирьох безпритульних кошенят, що жили на південному фронті у 2022 році в його підрозділі.

“Шайбик мав найбільшу харизму. Ставало холодно, тож одного разу вночі я взяв його з собою в спальний мішок. І тоді я закохався в цього кота, – розповідає 26-річний Ляшук. – Він не просто мій найкращий друг, він мій син“. 

Відтоді Шайбик переходив на різні позиції з Ляшуком, а пара стала вірусною сенсацією завдяки їхнім спільним відео з патрулювань.

Ляшук описує свого кота як ідеального мисливця.

“Одного разу ми були на позиції в лісі, і він зловив 11 мишей за один день. Іноді [він] приносить мишей до мого спальника“, – похвалився він.

Попри їхній зв’язок, Шайбик залишається вільним котом, але завжди повертається до Ляшука. У червні він зник на 18 довгих днів, поки його не знайшли українські солдати на позиції за кілька кілометрів, де він відпочивав з місцевими кішками.

“Йому просто потрібно було трохи любові. Я називаю це відпусткою“, – сказав Ляшук.

Шайбик і Ляшук також збирають донати для української армії, а у вересні Шайбик отримав спеціальну нагороду за допомогу в зборі коштів на купівлю семи автомобілів та інших речей.

Мати Кароліна

Ябчанка каже, що ніколи не любив котів.

Все змінилося два роки тому, коли він зустрів Кароліну – зухвалу безпритульну кішку, яка з’явилася на позиції його підрозділу в селі Серебрянка Донецької області.

“Одного разу Кароліна застрибнула на наше спальне місце, хоча їй не можна було цього робити. Ми почали сваритися. У відповідь вона почала народжувати. Так у нас з’явилася сім’я з шести котів“, – розповідає Ябчанка.

Під час ротації Кароліна та її кошенята переїхали з підрозділом Ябчанки, поки не виросли достатньо дорослими, щоб їх можна було прилаштовувати.

“Ми швидко знайшли їм домівки. Але Кароліна та її біле кошеня Гонор залишилися зі мною. Я забрав їх до Львова, до свого рідного міста. Мама так зраділа, що у неї з’явилися два коти з фронту“, – сміявся Ябчанка.  

Через рік до львівської котячої банди приєднався маленький песик Шабрис, якого Ябчанка підібрав біля Куп’янська на Харківщині.

“Тепер ми ніколи не нудьгуємо вдома, – каже він, показуючи відеозаписи котячо-собачих боїв. – Не можна кидати бідолашних створінь, які обрали тебе своєю останньою надією“.

Породистий Герич

На відміну від прифронтових бездомних, Геральд, відомий як Герич, є котячим аристократом. Щойно росія вдерлась на територію України, шотландський висловухий Герич приєднався до свого господаря, Кирила Люкова, військового координатора Благодійного фонду Сергія Притули, який займається постачанням для підрозділів на передовій.

Герич, який живе з Люковим у Краматорську, місті на Донеччині, їздив на фронт понад 20 разів.

“Кожного разу він був зіркою шоу, коли стільки бійців бігли до нас, щоб погладити його і сфотографуватися з ним, – розповідав Люков. – Герич був терплячим – хоча й трохи шокованим“.

На відміну від інших прифронтових тварин, Герич залишається спокійним під час російських обстрілів. “Максимум, що він робить, то повертає голову на звук і все“, – каже Люков.

Як і Сирський, Герич використовує свою популярність в інтернеті, щоб допомогти українській армії, виступаючи за кампанію, яка зібрала кілька мільйонів гривень (мільйон гривень становить близько 25 000 євро) на придбання автомобілів для військових.

Ворожі коти

російська пропаганда підхопила історію про “мобілізаційних котів” України як ознаку свого відчаю.

Тим часом регіональні ЗМІ опублікували десятки подібних історій про котів на російському боці фронту, ймовірно, з метою гуманізації військових після того, як з’явилися незалежні доповіді про російські воєнні злочини в Бучі та інших місцях в Україні.

Наприкінці минулого року регіональне управління міністерства з надзвичайних ситуацій у західному російському орлі, приблизно за 300 км від кордону з Україною, повідомило, що відправило на фронт кішку Марусю, щоб вона допомагала боротися з мишами.

“Вона допоможе підняти бойовий дух солдатів і захистити їхній сон, захистити запаси продовольства, – йдеться в заяві міністерства. – Ми впевнені, що Маруся добре впорається і незабаром повернеться додому!”

Однак у російських історіях, як правило, йдеться про котів, яких забрали до себе російські солдати після того, як їх нібито покинули їхні українські власники. 

“Важко уявити життя без нього, – пише місцеве видання VN.ru, що базується в сибірському Новосибірську, про чорного кота на прізвисько Коптер. – Разом з солдатами він обговорює тактичні плани, дегустує страви і стоїть на варті“.

московський таблоїд “московський комсомолець” опублікував історію про кота на прізвисько Куля, який захищав командира мотострілецького підрозділу, залазячи йому на голову і попереджаючи його про міни та ворожий вогонь.  

Інше видання в самарі опублікувало відео, на якому солдат гладить кота, якого називають “терапевтом” підрозділу.

“Їхнє муркотіння має заспокійливий ефект і змушує відчувати себе як вдома“, – каже солдат. 

Це був би не перший випадок, коли росія використовує котів як зброю для пропаганди. 

Після анексії Криму у 2014 році та будівництва мосту через Керченську протоку, що відокремлює півострів від материкової частини росії, рудо-білий кіт Мостік –  російською “Маленький Міст” – здобув всенародну популярність, як талісман мосту.

Йому навіть завели акаунт в Instagram, надавши приємного вигляду тому, що Захід засудив як кричуще порушення міжнародного права.  

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун