Через бюрократичні перепони оформлення групи інвалідності в Україні завжди було задачею із зірочкою. А з початком великої війни на цей процес почав впливати ще й додатковий фактор мобілізації. І впливає він не лише на чоловіків, а й на жінок, більшість з яких, принаймні зараз, не є військовозобов’язаними. На прикладі хмельничанок Марії та Лариси, які мають аутоімунні захворювання, ми розповімо, з чим можуть стикнутися ті, хто прагне оформити вперше або підтвердити вже встановлену групу інвалідності.  

Марія: у МСЕК взагалі нічого не пояснюють 

Марія (ім’я на прохання змінене) з 2018 року має діагноз “системний червоний вовчак”, за два роки до того їй видалили злоякісну пухлину. Після лікування у ревматологічному відділенні Хмельницької міської лікарні вона вирішила подаватися на медико-соціальну експертну комісію (далі — МСЕК), і у 2020 році отримала третю групу інвалідності. У 2021 році, після двох перенесених гострих респіраторних захворювань, стан Марії погіршився, до старих проблем зі здоров’ям додалися нові. У тому ж році жінка успішно пройшла перекомісію і вдруге підтвердила свою групу. В обидва рази, за словами Марії, все відбулося швидко і без зайвих бюрократичних проблем.

Наразі, окрім основного діагнозу, Марія страждає на остеохондроз, остеопороз, грижі, множинний зоб і гастрит. Вперше групу інвалідності вона отримала на рік, вдруге — на два. У листопаді 2023 року Марія мала пройти чергову перекомісію і це стало для неї справжнім випробуванням.

“У мене був висновок з міської лікарні, що я постійно на лікуванні. Після того я пройшла ЛКК у першій поліклініці через часткову втрату працездатності. А у листопаді подалася на перекомісію МСЕК. За місяць прийшла і запитала про долю цих документів. Мені сказали: “Почекайте, нема коли”. Ще за місяць я знову прийшла. Мені пообіцяли, що мене викличуть. А зараз не можуть, бо, мовляв, великі черги — по чотири місяці, по пів року люди чекають”, — розповідає Марія.

6 січня 2024 року в Марії судомами почало викручувати руки — відбулося загострення хвороби. Вона знову звернулася до МСЕК, але там повідомили, що їм не вистачає ще одного документу з ревматологічного відділення. Марія лягла до стаціонару міської лікарні й принесла для МСЕК необхідну виписку. Проте зрештою Маріїни документи… загубилися. Про той період жінка згадує, як про суцільне непорозуміння. 

“Я не розумію, чому треба було знову лягати в лікарню — мені нічого не пояснили. Вони взагалі нічого не пояснюють. Просто кажуть: ‘Вийдете — ми вам рішення оголосимо”. Окей, я роблю МРТ, КТ. Дізнаюся, що в мене з’явилися додаткові грижі. Знову лягаю. Приношу виписку, вони мені кажуть: “Почекайте, ми вас викличемо”. У березні знову йду до них, а мені повідомляють: “Ваших документів у нас немає”, — згадує хмельничанка. 

Після низки звернень до обласної та міської МСЕК у травні 2024 року Марія нарешті домоглася виклику на обласну комісію, але і там їй відмовили. 

“Кардіолог, яку я раніше зустріла на міській МСЕК, спитала, чому я не приймаю плаквеніл (препарат, який належить до групи антималярійних засобів, але також використовується для лікування різних аутоімунних захворювань. Його основні властивості пов’язані з пригніченням імунної відповіді організму, що робить його ефективним для лікування захворювань, пов’язаних із гіперактивністю імунної системи. – ред.). Я пояснила, що через цей препарат у мене значно погіршився зір: був мінус чотири, а вже за два роки після прийому цього препарату став мінус 8,5. Кардіолог спрямувала мене до окуліста. Після цього за 15 хвилин комісія озвучила рішення, що я не підлягаю (призначенню групи інвалідності. – ред.)”, — згадує Марія.

Після цього, як каже Марія, вона пішла до керівниці обласної МСЕК Тетяни Крупи запитати, як оскаржити це рішення.

“Вона відповіла: от вам направлення в Дніпро. Але туди я вже не поїхала. Тому що зрозуміла: вони хочуть мене просто вимотати”, – зазначає хмельничанка.

Марія пояснює, що розуміє: після початку великої війни всі групи розглядають з точки зору можливості для чоловіків уникнути мобілізації, отримавши відстрочку для догляду за дружиною. 

“Але ж це у мене не перша комісія, а вже третя. А перші дві були ще до введення воєнного стану. А тому таке пояснення тут не підходить”, – зауважує Марія.

У випадку Марії привертають увагу насамперед строки розгляду документів: між подачею і викликом минуло аж пів року. Тоді, як огляд людини, яка звернулась до МСЕК, має проводитися впродовж 7 днів з дня надходження необхідних документів. 

Ми попросили прокоментувати МСЕК і той факт, чи є неодмінний прийом препарату “Плаквеніл” вимогою для погодження групи інвалідності при червоному вовчаку. Прямо на це питання фахівці Комісії не відповіли. Пояснили лише, що згідно із Положенням Кабміну, медико-соціальну експертизу проводять за направленням лікувально-профілактичного закладу після проведення діагностичних, лікувальних i реабілітаційних заходів. Необхідно умовою при цьому має бути підтвердження стійкого порушення функцій організму через хвороби або травми, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Марії, як ми вже розповідали, групу інвалідності раніше погоджували. А змінилося для жінки все саме після 2022 року. Тож ми спробували дізнатися, як уплинув воєнний стан на кількість погоджених або не погоджених вчергове груп та надіслали запит у МСЕК з проханням надати такі дані, починаючи з 2021 року. Проте з’ясувалося: саме таку інформацію в установі не збирають.

Натомість нам надали дані про кількість направлених на медико-соціальну експертизу людей та кількість випадків визнання інвалідності за 2021-2023 роки. 

Інформація ілюструє: при збільшенні у 2023 році кількості направлень кількість погодженьгруп інвалідності у порівнянні із першим роком великої війни зменшилася на понад 14%. Це може свідчити про появу більшої кількості охочих здобути групу, так і про суворіші вимоги до її погодження. 

До речі, у разі незгоди із рішенням обласної МСЕК людина має право оскаржити це рішення у Міністерстві охорони здоров’я. 

“МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ (…) або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи”, – йдеться в Постанові Кабміну. 

Лариса: без імуномодулюючої терапії нічого не вийде 

Чисельні бюрократичні перепони можуть не лише завадити погодженню інвалідності, а й призвести до того, що людина загалом вирішить відмовитися від ідеї здобути групу. Так і сталося з Ларисою (ім’я на прохання змінене). Хмельничанка від 2020 року має діагноз “розсіяний склероз”, який підтверджений відповідними виписками з лікарень та МРТ-дослідженням головного мозку. Вона періодично проходить лікування у неврологічному відділенні Хмельницької міської лікарні. На початку 2024 року лікар-невролог порекомендував жінці зайнятися питанням оформлення інвалідності.

“Раніше я не зверталася, бо в мене не було в цьому потреби, але якщо таке право є, то чому б і ні”, — каже Лариса.

Жінка звернулася до свого сімейного лікаря, який виписав направлення на медико-соціальну експертну комісію. Спочатку ж за процедурою вона мала пройти лікарсько-консультативну комісію (далі – ЛКК). За словами Лариси, перший конфуз стався під час проходження профільних лікарів. Невролог, яка оглядала Ларису, спочатку пішла радитися з головою ЛКК про те, чи можливо взагалі оформити групу в її випадку. 

“Мене це здивувало. Вона зникла хвилин на 15. Але голова ЛКК сказав, що ніби все гаразд. Тоді невролог зробила функціональне дослідження з моторики за своїми неврологічними тестами. З оглядом офтальмолога питань ніяких не було, він знає мою історію хвороби, періодично проводить дослідження і в динаміці спостерігає стан зорового нерва”, — розповідає Лариса. 

Після проходження всіх необхідних медиків ЛКК Лариса вирішила попередньо проконсультуватися з одним із лікарів обласної лікарні.

“Він сказав: “Ви можете подавати документи, але оскільки ви не на програмі, то шансів тут небагато”, – згадує хмельничанка.

Проте у випадку Лариси думки лікарів щодо призначення імуномодулюючої терапії розділилися. До того ж Лариса звертає увагу: у терапії використовують експериментальні препарати, серед побічних наслідків яких є і онкологія.

“Якось ризикувати тим, що збереглося в організмі, чисто для того, а раптом воно допоможе… А якщо, навпаки, погіршиться? Також дивним було те, що один з медиків, який спеціалізується на лікуванні розсіяного склерозу, настільки активно мене агітував на ту програму, що ледь не додому до мене приїхав” — розмірковує Лариса.

При цьому у своєму коментарі головна лікарка МСЕК Тетяна Крупа акцентувала, що Комісія до призначень справи не має. 

“Питання призначення препаратів та лікування хворих не належить до функцій медико-соціальних  експертних комісій”, – письмово прокоментувала Тетяна Крупа. 

Окрім того, згадує Лариса, їй, як і Марії пророкували: на рівні обласної МСЕК нічого вирішити не вдасться. Тож доведеться їхати у Дніпро.

“Лікар з обласної лікарні попросив лишити документи, щоб він їх подивився ще до того, як я подаватиму їх на МСЕК. Потім він зателефонував і сказав, що з документами ніби все гаразд, але, оскільки я не на програмі, то треба буде спробувати, швидше за все поїхати, у Дніпро”, – каже Лариса. 

Серед причин настільки складного процесу оформлення групи Лариса називає і мобілізацію.  

“Мене прямо запитували: “А у вас чоловік, мабуть, не хоче до армії йти”. Я кажу: “Мій чоловік і так служить, він — учасник бойових дій'”, — каже Лариса.

Те, що воєнний стан уплинув на роботу МСЕК, визнають і у самій Комісії. Щоправда, наголошують саме на погіршенні через війну здоров’я населення. А тому, мовляв, у МСЕК навіть спростили процедуру проходження огляду.  

“Введення в Україні воєнного стану, безперечно, істотно негативно вплинуло на всі сфери життєдіяльності громадян, в тому числі на стан здоров’я та обмеження життєдіяльності ociб з інвалідністю. Тому на період дії воєнного стану на території України (…) установлено, що пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджений Постановою Кабміну, не застосовується. Що, розширило можливості для проведення медико-соціальними експертними комісіями заочних оглядів”, – стверджує Тетяна Крупа. 

В обох історіях хмельничанок фігурували згадки про Дніпро. В особливо складних випадках обласна або центральна МСЕК справді можуть направляти людей для проведення обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності у Дніпрі. Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. 

Ми попросили пояснити, в яких саме випадках МСЕК спрямовує людей у Дніпро. 

“Можливість направлення вирішується медико-соціальною експертною комісією в кожному окремому випадку індивідуально”, – письмово прокоментувала Тетяна Крупа.

Щоправда, таке обтічне формулювання ставить більше питань, ніж дає відповідей.   

Зрештою Марія відмовилася їхати у Дніпро через фінансовий фактор і через близькість до місця бойових дій. Лариса ж відкинула саму ідею отримати інвалідність, почувши стільки застережень. Обидві історії демонструють, як складно в умовах війни пройти через бюрократичні процедури для отримання інвалідності, навіть якщо всі необхідні медичні підтвердження є на руках. 

Якщо у вас є свій приклад погодження групи інвалідності, ми готові висвітлити вашу історію та пошукати відповіді на питання, які виникли. 

Підготувала Світлана Русіна