The Economist у своєму матеріалі «Two years of war have impoverished many Ukrainians» розповідає про те, як зубожіли українці з початку повномасштабного вторгнення. Частина з них втратила свої домівки, живуть на соціальну допомогу та змушені працювати на роботах, які не відповідають їхній кваліфікації.

Постраждалі від війни

Як тільки з’являються волонтери, ті, хто чекає на них на центральній площі Незалежності (відома як Майдан) в Києві, стаючи в чергу, просуваються вперед і беруть теплий напій та свіжоприготовлену їжу. Літній чоловік намагається вгамувати галасливий спалах свого дорослого сина з розумовими відхиленнями. Війна залишила мільйони людей у важкій економічній ситуації, але через два роки після початку повномасштабного вторгнення дехто страждає набагато більше, ніж інші. Найбільше постраждали люди похилого віку, люди з інвалідністю та переселенці.

У 2023 році ВВП України становив 72% від рівня 2021 року. Мільйони або втратили роботу, або їхні зарплати були скорочені роботодавцями, що переживали кризу. Але прогуляйтеся будь-яким великим містом, віддаленим від лінії фронту, і ви навряд чи побачите, що сьогодні триває війна. Минулого місяця за кілька хвилин ходьби від місця, де волонтери римської благодійної організації Sant’Egidio роздають їжу, відкрився величезний новий книжковий магазин. Магазини, офіси, кафе та ресторани переповнені, а багато людей їздять на шикарних автомобілях.

Бідність в Україні

Проте війна призвела до того, що багато хто опинився за межею бідності, особливо ті, хто і раніше перебував у скрутному становищі, й насамперед ті, чиї домівки та засоби до існування були втрачені. Опитування Світового банку в листопаді минулого року показало, що в 9% українців за попередні 30 днів закінчилися харчі в певний момент. У березні, за даними Центру економічної стратегії, аналітичного центру в Києві, 23% українців перебувають у стані продовольчої незахищеності. Близько 14% – безробітні.

Євген Глібовицький, аналітик, каже, що при інтерпретації таких даних потрібно бути обережним. Війна справді спричинила “багато бідності“, каже він. Але українське суспільство менш “атомізоване“, ніж його західні колеги. Сімейні мережі безпеки допомагають більшою мірою, ніж на Заході.

Це, безумовно, правда. Але не пощастило тим, хто стоїть у черзі за їжею на Майдані. Багато тамтешніх пенсіонерів розповідають, що вони не лише не отримують допомоги від своїх дітей, вони випрошують у них гроші. Деякі з нужденних проводять цілі дні в поїздках по Києву, збираючи допомогу від різних гуманітарних організацій. Після витрат на їжу, комунальні послуги, ліки та оплату житла, всі вони кажуть, що у них нічого не залишилося. І на це є вагома причина. У 2022 році інфляція сягнула 26,6%, а у 2023 році вона все ще була 5,1%. Хоча пенсії  зросли, їх надбавки були різними й не встигали за інфляцією. Доходи всіх пенсіонерів суттєво знизилися. Середньомісячні пенсії становлять 135 доларів США в еквіваленті.

Пенсіонери та ВПО

Понад чверть населення, 10,5 мільйонів людей, є пенсіонерами. Але вони далеко не єдині, хто зазнав втрат, каже Оксана Жолнович, Міністерка соціальної політики. Ще 3 мільйони отримують допомогу по інвалідності. За два роки їх кількість зросла на 300 тисяч з врахуванням поранених солдат, поранених цивільних осіб та людей, які мають інші проблеми, починаючи від серцевих нападів до стресу, пов’язаного з війною.

Багато волонтерів на Майдані спочатку приїхали до Sant’Egido, тому що вони самі потребували допомоги, втікаючи від бойових дій або російської окупації. В Україні 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО). На своєму телефоні Наташа показує супутниковий знімок зруйнованого багатоквартирного будинку в східному місті Бахмут, яке росіяни захопили у травні 2023 року після майже року важких боїв. “Мій дім“, – каже вона. У Бахмуті вона працювала вихователькою в дитячому садку і вся її родина мала власні домівки. Вона мала додатковий дохід від здачі в оренду двох інших об’єктів нерухомості. Тепер, за її словами, друзі та її родина або безробітні, або працюють у супермаркетах, для яких ці люди є дуже висококваліфікованими. “Це було комфортне життя, – каже вона. – Тепер я живу за рахунок гуманітарної допомоги“.  

Соціальна допомога

Хоча багато хто з них отримує допомогу, адже їхньою основною опорою залишається соціальне забезпечення. До 1 березня близько 2,5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб отримували щомісячну виплату (77 доларів США для тих, хто має дітей або інвалідність, і 51 долар США для інших), яку можна було поповнити коштом інших видів допомоги. Тепер будь-хто, хто вважається працездатним, не має права отримувати цю виплату й очікується, що кількість одержувачів допомоги скоротиться приблизно до 1,5 мільйонів осіб.

У цей час війни пенсії та соціальні виплати мають набагато більше значення, ніж просто готівка в банку, каже пані Жолнович. Коли всі отримали свої гроші в березні 2022 року, першу виплату після початку повномасштабного вторгнення, це було надзвичайно символічно. Ці виплати означали тоді й досі означають, каже вона, що “ми боремося, ми тримаємося, держава існує“. Союзники України зрозуміли це. Бюджет усіх соціальних виплат в Україні, окрім пенсій, зараз фінансується їхніми грошима.

На 2024 рік Україна потребує $37,3 мільярда зовнішнього фінансування, і, ймовірно, їх не вистачатиме. Це означатиме скорочення соціальних витрат і, можливо, підвищення цін на енергоносії, які не встигають за інфляцією. Гліб Вишлінський, який очолює Центр економічної стратегії, вважає, що 2024 рік буде майже “керованим“. Що його турбує, так це те, як рухатися далі в наступні роки, якщо війна триватиме, “і ми не матимемо іноземної підтримки“. Виснаження українців на фронті та зубожіння в тилу, щоб вони втратили волю до боротьби, це, очевидно, є частиною плану володимира путіна.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун