Протестувальники закликають німецький уряд надати Україні ракети Taurus у Берліні в суботу (Omer Messinger/Getty Images)

Lee Hockstader для The Washington Post в матеріалі «Opinion. How the West’s waffling undermines Ukraine’s war effort» розповідає про зволікання Заходу, які вплинули на впевненість путіна, що може бути втома. І це тоді, коли російська економіка в цьому році перейшла на військові рейки. А Кримський міст все ще стоїть.

Власний неоімперський проєкт путіна

Коли у 2018 році Керченський міст, що з’єднує росію з Кримом, українським півостровом, незаконно захопленим і анексованим москвою чотири роки тому, відкрили для руху транспорту, підлабузницькі медіа володимира путіна назвали його “будівельним проєктом століття“. Коштом близько 8 мільярдів доларів, 12-мильний проліт втілив у бетоні та сталі століття російських геополітичних мрій і власний неоімперський проєкт путіна. російський диктатор, який проштовхував будівництво прольоту, попри величезні інженерні проблеми, проїхав по ньому на самоскиді й проголосив “чудовий результат“.

Той факт, що культовий міст все ще стоїть, сам по собі примітний, оскільки союзники України мають зброю, яка могла б обвалити його в Керченську протоку на глибину близько 100 футів вниз. Те, що вони не надали цю спроможність Україні, свідчить про фундаментальний розрив у насиченому кров’ю змаганні волі між путіним і Заходом.

Не зважайте на радісні розмови у Вашингтоні та європейських столицях про стратегічну поразку, якої зазнала москва від її руйнівного вторгнення. Реальність така, що путін відчуває, що перемога в межах досяжності у визначених ним термінах.

Військові рейки росії

Він переоснастив російську економіку, щоб підтримувати війну до нескінченності, будучи впевненим, що терпіння Заходу вичерпується. Третина російського бюджету цього року піде на оборону, що майже втричі перевищує частку в бюджеті США. Військові витрати Кремля сягнуть 6 відсотків російського економічного виробництва, що більш ніж удвічі перевищує частку цього року, передбачену більшістю країн НАТО.

На противагу цьому, Вашингтон і його європейські союзники, схоже, виснажені своїми зусиллями на захист України, а подальша допомога на десятки мільярдів доларів наразі заблокована республіканцями в Конгресі та угорським лідером Віктором Орбаном в Європейському Союзі. Якими б не були власні військові помилки України, незаперечним є той факт, що Захід міг і повинен був зробити більше і швидше, щоб підготувати Київ до багатомісячного контрнаступу, який розпочався в червні минулого року. Натомість Захід зволікав і наступ України зійшов нанівець, коли осінь змінилася на зиму.

Це змінило динаміку на полі бою, змусивши київські війська зайняти оборонну позицію, в той час, як росія наповнює небо снарядами, націленими на українські міста та інфраструктуру. За За п’ять днів, що закінчилися 2 січня, направила понад 500 ракет і безпілотників на цілі по всій Україні. За даними Організації Об’єднаних Націй, в результаті цього обстрілу загинуло щонайменше 90 цивільних осіб і понад 400 отримали поранення.

Західні ракети

Речник німецького уряду засудив ці атаки як воєнні злочини. Але Берлін продемонстрував яскравий приклад коливань Заходу, відмовившись надати Україні саме ту зброю, яка могла б зруйнувати Керченський міст: німецьку ракету Taurus.

Інші західні ракети, надані Україні Сполученими Штатами, Великобританією та Францією, можуть пробити діри в мосту. Taurus – ракета повітряного базування, низьколітаюча, високоточна і здатна проникати в ціль, перш ніж вибухнути – могла б повністю розірвати його.

Це зробило б подвійні автомобільний і залізничний прольоти мосту непридатними для використання як постачання артерії російських військ у Криму, який москва використовувала як платформу для нападу на Україну. І хоча жодна окрема зброя чи атака не переломить хід війни, знищення мосту надішле гучне символічне повідомлення для кремля і росіян, які підтримували його будівництво, про те, що вартість путінської агресії в Україні буде продовжувати болісно зростати.

Небажання канцлера Німеччини Олафа Шольца відправити Taurus в Україну є мікрокосмом амбівалентності та самовдоволення Заходу. 

З одного боку, Шольц, приголомшений повномасштабним вторгненням москви майже два роки тому, підштовхнув Німеччину до стратегічного повороту після десятиліть беззаперечної впевненості в тому, що Європа не зіткнулася зі стратегічною загрозою безпеці. Після Сполучених Штатів Німеччина надіслала більше коштів і матеріальних засобів, ніж будь-яка інша країна, щоб допомогти Києву пережити напад росії.

З іншого боку, Шольц залишився при своєму твердому “ні” щодо Taurus навіть після того, як президент Байден, після місяців опору, відправив американські крилаті ракети, відомі як ATACMS, в Україну минулої осені. Німецькі чиновники пропонують різні пояснення, деякі юридичні, деякі технічні, для позиції канцлера. Але справжня причина здається простою: страх.

Медіа повідомляють, що Шольц турбується, що Україна може використати Taurus, дальність дії якої становить близько 300 миль, для атаки на російську територію; що путін розцінить доставку ракети до Києва як провокацію; що канцлер наляканий, адже це може спровокувати ескалацію.

Україна здебільшого дотримується умов

Проте Україна здебільшого дотримується умов своїх союзників не використовувати зброю, надану Заходом, для ураження цілей всередині росії. І попередні побоювання, що конкретні поставки зброї спровокують путіна, виявилися безпідставними. У кампанії випаленої землі, яка вже знищила десятки українських міст, як би взагалі виглядала російська ескалація? Розгортання кремлем ядерної зброї завжди виглядало малоймовірним – тим більше після того, як президент Китаю Сі Цзіньпін застеріг путіна від цього.

Страх є роз’їдаючим і він підірвав рішучість союзників щодо зупинки захоплення земель путіним. Своїми ваганнями і коливаннями Захід сигналізує про свою слабкість російському тирану. Це більше, ніж відправка будь-якої ракети в Україну, є найпевнішою провокацією і реальною небезпекою. 

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун