Придбати антибіотики в Україні вже більше місяця можна лише за рецептом. Якщо медичний заклад працює в електронній системі охорони здоровʼя, йдеться про електронний варіант. Якщо ж ні – про паперовий. Щоправда, “папір” ходитиме тільки до кінця року. Користуватися рецептами можливо, навіть не маючи укладеної декларації з сімейним лікарем. Паперовий варіант діє протягом перехідного періоду до кінця року. А в зоні проведення бойових дій такі ліки наразі можна придбати, як і раніше – без призначення.
Зміни продиктовані прагненням зупинити неконтрольоване вживання антибіотиків. Раніше українці нерідко самі собі призначали й купували антибактеріальні препарати за найменших проявів захворювання. А це призводило до формування й поширення антибіотикорезистентності (стійкості бактерій до одного чи кількох антибіотиків), яку наразі вважають однією з основних десяти загроз людства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно від резистентних до антибіотиків інфекцій гине близько 700 тисяч людей. Звідки коріння небезпечної традиції лікувати всі гострі респіраторні недуги антибіотиками? Які ще зміни підходів до призначення антибіотикотерапії відбулися? Чому тепер на амбулаторному лікуванні не призначають антибіотики в уколах? Чому навіть при легкому перебігу ковіду два роки тому сімейники спочатку виписували антибактеріальні препарати? Ці та інші питання ми поставили лікарці сімейної медицини з Хмельницького Любові Праворчук.
Самі по собі аналізи не лікують
За вашими спостереженнями, наскільки часто люди раніше самі собі призначали раніше антибіотики?
Дуже часто. Тільки перший день температури, чи кілька днів покашляв, і вони вже їх купували і приймали.
Звідки могла виникнути впевненість, що так потрібно робити?
Люди часто зайняті і не мають часу відвідувати лікарів. А реклама ліків обіцяє: якщо прийматимеш таблеточку один-три дні, то все мине. Легше забігти після роботи в аптеку, придбати ліки і сподіватися, що хвороба одразу ж зникне.
Що для вас самої основний критерій для призначення антибіотику?
Є декілька критеріїв. Це скарги людини, дані огляду і, за потреби, інструментальні та лабораторні обстеження. Тобто, лише отримавши цілісну картину з цих трьох показників, ми можемо судити, чи потрібно антибіотик.
Про які аналізи йдеться?
Хоча би загальний аналіз крові. Є і додаткові показники, але нема сенсу про них розповідати, тому що пацієнти самостійно інтерпретувати їх не можуть. Наприклад, буває, хтось піде в приватну лабораторію, принесе звідти результати і каже: давайте щось мені призначайте. Але, навіть якщо є відхилення, самі по собі аналізи не лікуються. Для таких випадків існує спостереження. Згодом лікар може призначити специфічні аналізи, або скерувати на консультацію до іншого лікаря.
Деякі захворювання можуть бути викликані різними збудниками. Наприклад, тонзиліт. Чи часто ви запитуєте в самої себе: а чи точно варто призначати антибіотик?
Звісно. Для такого випадку і потрібне спостереження. Якщо стан тяжкий, можемо і госпіталізувати людину.
Бактерії: те, що їх не вбиває, робить сильнішими
До чого може призвести необґрунтоване призначення антибіотиків?
Наприклад, при туберкульозі, при призначенні деяких антибактеріальних засобів резерву, клінічна картина захворювання стирається. І тоді ми відкладаємо шлях до правильного діагнозу. Людині тимчасово стає краще, але загалом вона за деякий час після того, як припинить пити антибіотики, все одно прийде і знову питання буде не вирішене.
Як виникає антибіотикорезистентність?
Люди, в яких вона розвинулася, неконтрольовано приймали антибіотики ще з дитинства. Потім в дорослому віці самі їх собі купували, згодом, коли ті переставали діяти, переходили на антибіотики резерву (лікарські засоби “останньої надії”, які використовують для лікування вкрай тяжких бактеріальних інфекцій, коли інші антибіотики виявилися неефективними – ред.).
Що відбувається з бактерією, коли вона “звикає” до антибіотика?
Це як в злодія, якщо йому дати конкретний замок і багато часу, він зможе підібрати ключик до нього.Так само і з бактеріями. Те, що не вбиває, – робить сильнішими. Вони мутують і починають набувати таких якостей, яких раніше не мали. Тобто броню проти антибактеріального препарату. Небезпечна й ситуація, коли людина поприймала антибіотик, наприклад, два дні, стало легше, і вона припиняє лікування. В такому випадку повністю ця бактерія не знищена, і тоді вона може утворювати капсулу, виростити нові рецептори, які захищатимуть її від антибіотика.
Яка бактерія, на вашу думку, найбільше пристосувалася до антибіотиків?
Думаю, це мікобактерія туберкульозу. Можливо, так здається тому, що вона добре вивчена. До цього захворювання дуже багато резистентних і мультирезистентних форм. Тобто ті, які вже не відповідають ні на яку схему лікування. А коли в чиємусь організмі через лікування бактерія стала мультирезистентною, то ця людина може інфікувати інших саме цією бактерією.
Які ще наслідки такого неконтрольованого вживання і самопризначенння?
У новонароджених, особливо в недоношених, може розвинутися псевдомембранозний коліт, а також виникнути і антибіотикоасоційована діарея. Адже антибіотик “стріляє” не лише по чужих, а й по всіх. Звісно, це призводить до зменшення кількості так званої доброї мікрофлори, і тому виникає діарея – мікроорганізми вже не ефективні в процесі перетравлення харчових волокон. До того ж всі ліки, які б вони не були хороші, мають побічні дії. Серед таких в антибіотиків буває і втрата кольору сприйняття. Тоді не можна сідати за кермо.
Антибіотики при ковіді, травмах та укусах кліща
На старті епідемії COVID-19 багатьом пацієнтам призначали антибіотики. Наскільки правильними були ці дії?
То був момент колективного незнання. Два роки тому лікарі не розуміли, з чим мають справу і тому використовували все. Так діяти не зовсім правильно. Але за сутнісністю це був метод спроб і помилок. Іноді люди самі просили антибіотик. Коли людина довго температурила, це було одним з червоних прапорців для призначення іншого антибіотику. Звісно, з профілактичною метою призначати такий препарат не можна. Єдиний виняток – профілактика хвороби Лайма при укусі кліща. Тоді одноразово потрібен специфічний антибіотик.
Коли має призначатися антибіотик при травмуванні?
Якщо рана брудна, в неї рвані краї, вона погано заживає, то тоді призначається антибіотик. Тому що попередньо зрозуміло, що рана буде гнійна.
Чому в таблетках, а не в уколах?
Зміни стосуються і підходу до введення антибіотиків. Раніше часто призначали ін’єкційно. Зараз це вважається небажаним. Поясніть чому?
Ін’єкційні антибіотики – для стаціонару. Амбулаторно ми не повинні їх призначати. Тому що кожна ін’єкція має свої ризики. Антибіотик потрібно приймати в один і той же час в однаковій дозі, протягом п’яти і більше днів. Інколи пацієнти через дискомфорт від уколів переривають лікування. Коли людина приймає антибіотик таблетовано, їй не болить і не потрібно медичного працівника для проведення внутрішньом’язової ін’єкції, простіше випити таблетку, можна взяти її із собою й не залежати від багатьох факторів.Тоді більша прихильність до лікування, воно ефективніше, оскільки дотримані умови прийому антибактеріального засобу. До того ж зараз багато таблетованих антибіотиків, які не поступаються ін’єкційним.
Чому загалом вважалося, що антибіотики краще вводити за допомогою уколів?
Нема досліджень, які казали б, що ін’єкційне введення краще. Навпаки, є дослідження, яке підтверджує: таблетовані форми не поступаються. Доказовий напрямок не так давно розвивається, а загалом у нас медицина ще радянська. А там було багато чого на рівні думки професорів. Якщо вони 20 років лікували ін’єкційно, то вважалося, що це правильно і треба так продовжувати. Також раніше не було такого, як зараз, вибору таблетованих антибіотиків.
Реакція пацієнтів і підводні камені
Яка була реакція пацієнтів на антибіотики за рецептом?
Пацієнти здивувалися: як це так, що їм вже не продали без рецепту? Потім вони стали просити і домовлятися: “А, може, мені вже треба антибіотик? А якщо мені завтра стане погано, то, може випишіть мені рецепт зараз?”. Я в таких випадках відповідаю, що я завтра також працюю. Тоді і буду обстежувати, дивитися на результати аналізів. І якщо потрібен антибіотик, призначу його.
Чи часто люди кажуть, що не заспокояться, поки ви не випишете антибіотик?
Буває, і з таким складно боротися. Тому реформа впровадження сімейної медицини і стала корисною. Кожен пацієнт може обрати того лікаря, якому довіряє. А якщо не подобається – поміняти. Тут часто спрацьовує довіра. Коли пацієнту доводів лікаря не достатньо, але він йому вірить, то робить так, як сказав лікар. І від цього всі виграють.
Чи все просто з оформленням електронних рецептів?
Зараз перехідний період. Але якщо лікар будь-якого медзакладу виписав електронний рецепт на будь-який антибактеріальний засіб, то й інші тамтешні лікарі мають виписувати електронні, а не паперові рецепти. Єдині поблажки – на територіях, де нема доступу до комп’ютера у зв’язку з військовими діями. За умови відсутності електроенергії, лікарі можуть працювати виписувати паперові рецепти.
У вас нема страху, що перевірятимуть призначення, і якесь з них визначать як недоцільне?
Ні, нема такого страху. Відколи діє програма, антибіотики виписувала не часто. З одного боку, держава контролює, що і для чого ми призначили. З іншого – ми контролюємо. Якщо я бачу, що таки потрібен антибіотик і виписую рецепт, але бачу, що людина його не купує, то розумію: в разі погіршення стану, це мій захист, бо в системі все відображатиметься.
Які підводні камені ви бачите в цій новації?
Перші днів десять після впровадження медична інформаційна система ще не повністю підготувалася до цих змін. В ній тривали ремонтні роботи. Це було трохи тяжко. Потрібно електронний рецепт створити, а потім роздрукувати для людини пам’ятку, де буде вказаний номер і код для погашення цього електронного рецепту. Спочатку ми не могли вчасно створити цей рецепт. Якби не було світла чи доступу до комп’ютера, це також було би проблемою. Але коли в доступі робоче місце і працює система, то проблем нема.
Тему антибіотикотеріпії ми досліджуватимемо і надалі. З’ясуємо враження краян від нововведень з електронним рецептом та дізнаємося про інший бік інновацій. Наприклад, коли затягування з призначенням може призвести до ускладнень.
Спілкувалась Світлана Русіна
Читайте також “Православна революція: як ПЦУ співіснуватиме з УПЦ?”
Більше про долю російськомовної літератури читайте “Контрнаступ: як у бібліотеках Хмельницької громади вчиняють з російськомовною літературою?”
