Під час судового засідання у Вищому антикорупційному суді у справі, де серед обвинувачених є народний депутат від Хмельниччини Віктор Бондар, один з обвинувачених у кримінальному провадженні Ігор Бутанов заявив відвід судді Тимуру Хамзіну. Через це суд не міг розглядати інші питання у справі до розгляду заяви про відвід іншим суддею.
Про це стало відомо під час засідання ВАКС, яке відбулося 8 травня.
Суддя повідомив, що до суду надійшла заява про його відвід у кримінальному провадженні. За його словами, через це продовжувати розгляд інших питань у межах сьогоднішнього засідання наразі не є можливим.
«Заява про відвід, про мій відвід, в канцелярії. Буде визначений суддя, який буде розглядати відвід. І після результатів цього розгляду відводу визначимо або не визначимо порядок подальших дій або хтось інший визначить це. На жаль, така ситуація. На сьогодні все», — зазначив суддя під час судового засідання.
Під час засідання прокурор спеціалізованої антикорупційної прокуратури уточнив підставу заяви відводу, адже, за його словами, на попередньому засіданні Ігор Бутанов заявляв про відсутність підстав для відводів, і запитав, чи пов’язана ця заява з обставинами, які виникли пізніше.
У відповідь суддя повідомив, що заява про відвід пов’язана з його ухвалою від 24 квітня 2026 року.
Як раніше повідомляв ЖАР.INFO, під час попереднього підготовчого засідання у справі захист народного депутата Віктор Бондар наполягав на відводі прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури через нібито процесуальні порушення. Тоді суд відмовив у задоволенні цього клопотання.
Також у межах попереднього засідання суд погодився виділити в окреме провадження матеріали щодо двох обвинувачених — Володимира Довбенка та Олега Мельника, які погодилися укласти угоди про визнання винуватості зі слідством.
Окрім цього, сторони сперечалися щодо можливого залучення АТ «Укрзалізниця» як потерпілої сторони у справі. Тоді суд відклав розгляд цього питання для додаткового з’ясування обставин.
Наразі подальший розгляд справи залежатиме від результату розгляду заяви про відведення судді.
Понад 80 правозахисних, медійних та громадських організацій закликали Верховну Раду України переглянути окремі положення нового проєкту Цивільного кодексу України №15150. Автори звернення заявляють, що документ у нинішній редакції може створити ризики для свободи слова, доступу до публічної інформації, роботи журналістів-розслідувачів, відкритих даних та захисту прав людини.
Відповідне звернення 2 травня адресували голові Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Його оприлюднив Центр прав людини ZMINA
У листі організації зазначають, що визнають масштаб роботи над оновленням цивільного законодавства та підтримують необхідність його модернізації. Водночас вони наголосили, що низка положень законопроєкту потребує суттєвого доопрацювання, оскільки може суперечити сучасним європейським стандартам у сфері прав людини, свободи слова, гендерної рівності та недискримінації.
«Вільна журналістика є досить чутливою до будь-яких змін в балансі між правом суспільства на інформацію та правом особи на приватність. Запропонована редакція Цивільного кодексу загрожує зруйнувати цей баланс та погіршити стан свободи слова в країні», — йдеться у зверненні.
Організації також закликали провести окрему робочу зустріч із представниками правозахисної спільноти для обговорення запропонованих правок до другого читання.
Документ підтримали менш ніж за місяць після реєстрації
Проєкт нового Цивільного кодексу України №15150 зареєстрували у Верховній Раді 9 квітня 2026 року, а уже 28 квітня парламент підтримав його у першому читанні.
Перед цим Верховна Рада оперативно зняла з розгляду попередній проєкт Цивільного кодексу №14394 та винесла на голосування нову редакцію документа.
На швидкість ухвалення та масштаб документа звертали увагу журналісти, юристи та правозахисники.
Зокрема, Ірина Федорів та Юрій Мельник для «Дзеркала тижня» та громадської ініціативи «Голка» писали, що документ обсягом понад 800 сторінок парламент почав розглядати менш ніж за місяць після реєстрації.
У своїй публікації вони також зазначали, що представниця Міністерства юстиції під час засідання парламентського комітету наголошувала на необхідності додаткового аналізу документа. За словами посадовиці, попередня редакція кодексу отримала понад 200 сторінок зауважень.
Автори матеріалу також звернули увагу, що заступниця міністра юстиції Олена Ференс називала однією з найбільш дискусійних частин документа книгу про «публічність прав цивільних».
Крім того, народна депутатка Наталія Піпа зареєструвала альтернативний законопроєкт, у якому запропонувала проводити всенародне обговорення або референдум у випадку зміни всього Цивільного кодексу або кількох його книг.
Ризики для свободи слова та доступу до інформації
Одним із найбільш дискусійних блоків стали норми про «право на забуття», «цифровий образ», «інформаційний спокій» та доступ до інформації.
Юристка Центру прав людини ZMINA Анастасія Соловйова в ефірі «Суспільного» заявила, що окремі норми можуть мати «охолоджуючий ефект» для журналістів-розслідувачів.
За її словами, проєкт передбачає повідомлення особи про запит до електронного реєстру, а також окремі положення, які можуть ускладнити доступ до інформації про публічних осіб.
«Журналісти можуть відмовлятися від таких запитів, знаючи, що існують норми, які дозволяють обмежити доступ до інформації», — сказала Анастасія Соловйова.
Вона також звернула увагу на введення до тексту кодексу поняття «доброзичливості», яке пропонується використовувати у різних сферах цивільних правовідносин. На думку юристки, це створює ризики для однакового застосування норм судами, оскільки поняття може трактуватись по-різному.
Правозахисники у своєму зверненні також заявили, що запропоноване розширення права на спростування, права на відповідь та права на забуття може надмірно звузити гарантії свободи слова, передбачені статтею 10 Європейської конвенції з прав людини.
Ризики для відкритих даних та журналістських розслідувань
Окрему критику проєкту оприлюднили юристи YouControl, які проаналізували норми щодо «права на забуття», «цифрового образу» та «інформаційного спокою».
У своїй аналітиці вони зазначили, що документ у нинішній редакції може створити загрози для систем відкритих даних, журналістських розслідувань, OSINT-аналітики та процедур фінансового моніторингу.
Зокрема, юристи звернули увагу на статтю 328 про «право на забуття». Остання передбачає можливість вимагати видалення інформації не лише у випадку її недостовірності, а й якщо інформація «втратила суспільний інтерес».
На думку команди YouControl, така норма може дозволити колишнім бенефіціарам підсанкційних компаній або фігурантам корупційних скандалів вимагати деіндексації чи видалення інформації про себе з пошукових систем та аналітичних платформ.
У матеріалі також йшлося про ризики для автоматизованих систем аналізу відкритих даних, які формують аналітичні досьє на основі судових реєстрів, даних НАЗК, ЄДР та інших відкритих баз.
Юристи звернули увагу й на норми про «цифровий образ» юридичних осіб. На їхню думку, вимога отримувати згоду компанії на обробку інформації про її цифровий профіль може ускладнити роботу аналітичних систем, які агрегують дані про судові справи, податкові борги, санкції та корпоративні зв’язки.
Окремо в аналітиці згадувались ризики використання норм про «інформаційний спокій» для SLAPP-позовів — стратегічних судових позовів проти журналістів та громадських активістів.
Критика через ризики легалізації незаконно відчуженого майна
Про ризики для державного та комунального майна писали голова громадської ініціативи «Голка» Ірина Федорів та адвокат Юрій Мельник.
Ірина Федорів та Юрій Мельник проаналізували норми щодо реєстрів, позовної давності, «добросовісного набувача» та так званої «протиставності прав».
У своєму матеріалі вони зазначають, що нові положення можуть ускладнити повернення земель лісового фонду, прибережних територій, об’єктів культурної спадщини та інших публічних речей у державну або комунальну власність.
Автори звернули увагу, що проєкт фактично прив’язує початок позовної давності до моменту внесення запису в державний реєстр. Це означає, що відлік часу для оскарження незаконної передачі майна може починатися автоматично після реєстраційної дії.
У публікації також наведені дані Міністерства культури, згідно з якими в Україні існує понад 65 тисяч пам’яток археології, однак у кадастрі відображено лише близько 5 тисяч.
Автори матеріалу заявляють, що за таких умов значна частина історико-культурних територій та пам’яток може залишатись юридично невидимою.
Суддя Верховного Суду Василь Крат у коментарі авторам заявив, що публічні речі — зокрема узбережжя, об’єкти культурної спадщини чи стратегічні землі — не можуть ставати приватною власністю. Водночас голова Держгеокадастру Дмитро Макаренко попередив про ризики колізій між новим Цивільним кодексом та земельним законодавством.
У матеріалі «Голки» також йдеться, що запропоновані зміни можуть вплинути на сформовану практику Верховного Суду щодо повернення незаконно відчужених земель, лісів та об’єктів культурної спадщини.
Повернення до радянської моделі недієздатності
Критичний відгук про законопроєкт оприлюднила й експертка громадської організації «Українські правозахисні ініціативи» Олена Темченко.
У своїй колонці вона заявила, що новий Цивільний кодекс фактично зберігає радянську модель позбавлення дієздатності людей з інвалідністю та не відповідає Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
За словами Темченко, документ не запроваджує механізмів підтриманого ухвалення рішень, натомість залишає чинною модель опіки, яка може призводити до повної втрати людиною можливості самостійно реалізовувати свої права.
Вона також звернула увагу, що проєкт залишає значні повноваження опікунам, а сама недієздатна людина не отримує достатніх механізмів захисту власних прав.
Крім того, експертка заявила, що окремі норми можуть сприяти подальшій інституалізації людей з інвалідністю.
За наведеними у матеріалі даними, минулого року на обліку органів опіки та піклування перебували майже 40 тисяч людей.
Що вимагають організації?
У зверненні до Верховної Ради України та спікера Руслана Стефанчука громадські та медійні організації наголошують, що Цивільний кодекс є фундаментальним документом, який визначатиме правила цивільно-правових відносин на десятиліття вперед.
Правозахисники заявили, що готові надати свої пропозиції та експертні правки до другого читання законопроєкту.
Вони закликають парламент до ширшого публічного обговорення документа та приведення його норм у відповідність до міжнародних стандартів у сфері прав людини, свободи слова та доступу до інформації. Підготувала Альона Береза
З початку 2026 року у хмельницькому соціальному готелі надали понад 2 тисячі соціальних послуг для 102 людей. Заклад діє у складі міського центру соціальної підтримки та адаптації і надає послугу з підтриманого проживання для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах і потребує тимчасового житла та допомоги фахівців.
Станом на 1 квітня послугою підтриманого проживання тут користуються 20 людей. Абсолютна більшість з них мають статус внутрішньо переміщених осіб ВПО), 5 до того ж є учасниками бойових дій, 7 — людьми з інвалідністю, ще 8 — людьми похилого віку.
“За статутом соціальний готель розрахований на 30 місць, однак фактично, з огляду на площу кімнат і умови розміщення, комфортно там можуть проживати близько 26–28 людей. У закладі є як самотні мешканці, так і сім’ї Договір на проживання укладають на шість місяців. Якщо за цей час людина не встигає знайти інше житло або вирішити свою ситуацію, договір можуть продовжити”, – розповідає в.о. директора міського центру соціальної підтримки та адаптації Віталій Паюк.
За словами директора, попит на соціальний готель залишається стабільно високим. У кімнатах є ліжка, тумбочки та необхідні меблі. Душові, туалети та кухня — спільного користування. Для людей, які не мають статусу ВПО, проживання платне (близько 7 тисяч гривень на місяць).
Санвузол соціального готелю. Фото з сайту Хмельницької міської ради
Звернутися у соціальний готель можуть люди віком від 18 років. Переважно послугу надають постояльцям без неповнолітніх дітей, однак тут можуть мешкати й сім’ї з неповнолітніми дітьми. Обов’язкові умови для отримання послуг – відсутність медичних протипоказів та законні підстави для проживання на території України.
При Центрі діє також відділення нічного перебування, розраховане на 50 місць. Тут люди, які не мають житла або опинилися у складних життєвих обставинах, можуть отримати тимчасовий прихисток, харчування, соціально-побутову допомогу та доступ до банку одягу й взуття. Фахівці допомагають оформити документи, звернутися до Пенсійного фонду, ЦНАПу чи інших установ. Також соціальні працівники шукають родичів й допомагають відновити зв’язки з близькими.
“Узимку воно було майже повністю заповнене, зокрема жіноча кімната була зайнята на 100%. З настанням тепла частина людей виїхала, знайшла роботу або інше місце проживання, тому зараз місць стало трохи більше”, – коментує Віталій Паюк.
У відділенні нічного перебування також укладають договори на шість місяців. Люди, які там перебувають, отримують одноразове харчування. Зазвичай це особи, які можуть самостійно себе обслуговувати: вони можуть мати пенсію, соціальні виплати або працювати, але не мати власного житла.
Адреса Центру — м. Хмельницький, вулиця Житецького, 22 (поблизу автовокзалу №5). Телефонний номер:(0382) 75-29-86, (067) 171-00-43.
Минулого тижня хмельничани звернули увагу на проведення підготовчих будівельних робіт на розі вулиць Свободи та Подільської. Одноповерхові занедбані приватні будинки фактично за день перетворились на будівельне сміття. Однак питання, що ж з’явиться на їхньому місці й досі відкрите.
Редакція онлайн-медіа ЖАР.INFO надіслала інформаційні запити у всі відповідні органи, щоб дізнатися деталі. Розповідаємо, що нам вдалось з’ясувати.
Чия земля?
Земельні ділянки на розі вулиць Свободи і Подільської у місті Хмельницькому офіційно почали змінювати власників навесні та влітку 2024 року. Загалом йдеться про 11 земельних ділянок в середмісті обласного центру. Тож перші дві ділянки змінили власника 16 травня, ще п’ять ділянок – 22 травня, ще дві ділянки – 5 серпня та ще дві – 8 серпня 2024 року.
Скриншот із Публічної кадастрової карти, на якому розміщені всі земельні ділянки
З 11 ділянок десятьма володіє нині Даніл Шкодяк. Ще однією ділянкою – Анна Кутей.
Даніл Шкодяк є співвласником шести юридичних осіб:
ТОВ “РЕДІТУМ ГРУП”
ТОВ “РАББІ ХОЛДІНГ”
ТОВ “Парк Лайн 1”
ТОВ “ВОЛИНЬГЕОЛОГІЯ”
ПП “МЯТА”
ТОВ “КРОШКА РАББІ”
Частина цих юридичних осіб пов’язана з будівельною діяльністю та комплексним обслуговуванням.
Власниця ще однієї земельної ділянки – Анна Кутей, яка є дружиною Гліба Кутея, який є керівником у ТОВ “Парк Лайн 1”.
Що будуватимуть?
Чіткої та однозначної відповіді наразі немає. Адже в управлінні архітектури та містобудування Хмельницької міської ради станом на 27 квітня була відсутня інформація про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.
Скриншот відповіді управлінні архітектури та містобудування Хмельницької міської ради
Водночас у Державній інспекції архітектури та містобудування України (далі – ДІАМ) вже наявні надані дозвільні документи на початок виконання підготовчих робіт від 23 квітня 2026 року щодо об’єкта будівництва, а саме: “Виконання підготовчих робіт з демонтажу споруд, влаштування огородження та вивезення сміття”. І таких документів відповідно вже три, щоправда, з різницею в адресах: вул. Подільська 90, вул. Подільська 86, вул. Подільська 92.
Ще один дозвільний документ був повернутий замовнику на доопрацювання. Йдеться про земельну ділянку, яка перебуває у власності Анни Кутей, за адресою вул. Подільська, 84/1.
“Підстави відмови у видачі: 2.4 виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 2.4.6 виявлено розбіжності між даними, зазначеними у повідомленні та поданих документах; опис: назва об’єкта будівництва має відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт), наміри забудови і його місце розташування,” – йдеться у відповіді ДІАМ на інформаційний запит ЖАР.INFO.
Фактично система виявила три помилки.
Скриншоти з відповіді ДІАМ на інформаційний запит щодо зафіксованих помилок
Відповідно до історико-архітектурного опорного плану м.Хмельницького ця територія підпадає під зони регулювання забудови І категорії, яка має чітко визначені обмеження. Зокрема, йдеться про те, що має зберігатися “пов’язана з пам’ятками цінна історична забудова і розпланування, характерні містобудівні утворення та виразні елементи ландшафту, закріплюється і відтворюється значимість пам’яток та об’єктів культурної спадщини – історичних домінант та акцентів в архітектурно-просторовій композиції та історичному середовищі міста; забезпечуються сприятливі умови огляду пам’яток”.
Цей містобудівний документ визначає також і граничну висоту нової забудови у цій зоні – 18 метрів на півночі та 12 метрів на півдні. Тобто фактично у північній частині, куди і входить перетин вулиць Свободи та Подільської, можлива лише 5-6 поверхова забудова.
Ще однією вимогою у цій зоні є те, що “будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проєктами, погодженими з органами охорони культурної спадщини”.
Скриншот схеми, що є частиною історико-архітектурного плану. Джерело: Офіційний геопортал Хмельницької міської ради
Відсутність проєкту підтверджує і власник більшості земельних ділянок Даніл Шкодяк. За його словами, проєкт буде готовий протягом 3 місяців. Про те, що ж саме планують збудувати, підприємець відповів так:
“Ймовірно, це буде комерційна забудова. Ми ще визначаємось”.
На уточнююче запитання щодо дотримання встановлених обмежень для забудови у цій частині міста, власник запевнив, що все буде дотримано.
“Ну, ми не знаємо, як можна по-іншому, тому що все зараз в електронному форматі подачі і так далі,” – запевнив підприємець Даніл Шкодяк.
У Хмельницькій громаді письмово опитують мешканців про їхнє бачення розвитку міста і навколишніх територій. Зокрема, цікавляться оцінкою якості життя, проблемами в інфраструктурі, транспорті чи благоустрої. Також питають про бачення мешканців громади у майбутньому. Окрему увагу приділяють і думці внутрішньо переміщених осіб.
Це етап роботи над Концепцією інтегрованого розвитку території Хмельницької міської територіальної громади (далі – Концепція). Рішення про формування Концепції Хмельницька міська рада ухвалила ще рік тому. Концепція – це по суті план, який має визначити розвиток на найближчі роки за ключовими напрямками: забудовою, економікою, та комфортом мешканців. Над концепцією працюватиме управління архітектури разом із робочою групою, а фінансування передбачене з бюджету та інших можливих джерел.
Для підготовки концепції у червні 2025 року затвердили склад робочої групи, яку очолив заступник міського голови Микола Ваврищук. До складу групи увійшли старости кількох округів громади і з центрами в Олешині, Богданівцях, Шаровечці, Копистині, Пирогівцях і Давидківцях. Також у групі працюють керівники та спеціалісти з управлінь архітектури, земельних ресурсів, транспорту, екології, фінансів і комунальної інфраструктури. Крім посадовців, долучили й представників бізнесу – керівників товариств “Кайлас-К” і “Універсал інжиніринг груп”, а також власника підприємства “Приватна друкарня”.
Роботу ж над концепцією офіційно розпочали лише у березні 2026. Тоді оголосили про прийом пропозицій громадськості – до 3 квітня. Перше засідання робочої групи, яка займається підготовкою концепції розвитку громади, відбулося 15 квітня. На зустрічі мали затвердити технічне завдання та план комунікації. А також обговорити, із чого складатиметься цей документ і як проходитиме його розробка.
“У процесі роботи ми будемо аналізувати поточний стан території, визначати основні проблеми та потенціали, шукати найкращі рішення для розвитку інфраструктури, простору та якості життя мешканців. Важливо, що ця концепція стане основою для формування комплексного плану просторового розвитку громади — тобто тих рішень, які впливатимуть на забудову, транспорт, екологію та інвестиції в наступні роки. Попереду — багато роботи, обговорень, фокус груп. І нам важливо чути думку жителів громади. Обовʼязково інформуватимемо про хід розробки та залучати до діалогу всіх зацікавлених сторін”, –зазначив тоді Микола Ваврищук.
Перед тим заступник міського голови прокоментував сайту “Є”, що після затвердження комплексного плану просторового розвитку саме він стане основним документом для планування територій у громаді. Чинні генеральні плани населених пунктів втратять ключове значення і відійдуть на другий план.
При цьому одразу після ухвалення Концепції Хмельницький міський голова Олександр Симчишин досить критично висловився про просторовий план розвитку, зазначивши, що його тепер змушені будуть підготувати всі міста.
“Ми, звичайно, трохи критикували цю історію, бо вважаємо, що містобудівної документації більш ніж достатньо. Взагалі просторовий план хороша ідея, але точно не під час війни. Тому що за інформацією можливих підрядників, які це виготовляють (бо це можуть виготовляти тільки спеціалізовані відповідні інституції), просторовий план для Хмельницької громади вартував би 48-50 мільйонів гривень. Ми вважаємо, що в умовах війни не доцільно витрачати 48-50 мільйонів на ще один документ містобудівний – це треба було б робити точно після завершення війни. У нас поки що не передбачено, звичайно, бюджетного ресурсу. Але документально ми вже готові будемо почати працювати. По суті планується, що просторовий план – це буде головний, напевно, містобудівний документ, який буде поєднувати і генплан, і плани червоних ліній, і історико-архітектурний план, і план зонування і так далі”, – зазначив Олександр Симчишин у червні 2025 року.
Опитування, яке проводять зараз, триватиме до 10 травня 2026 року. Відповіді стануть основою рішень, що визначатимуть розвиток громади.
За роки повномасштабної війни суспільна увага була прикута до масових переходів громад УПЦ до Православної церкви України. Але це лише найвидиміший фрагмент значно ширшої картини. Російська релігійна присутність в Україні історично мала кілька рівнів, і один із них — старообрядництво, про яке рідко говорять уголос. Війна змінила й цю конфесію: наприкінці 2022 року українські старообрядці перейменували свою структуру на “Древлеправославну церкву України”, заявивши про розрив із московським центром. Адже до того їхні громади офіційно підпорядковувалися “русской православной старообрядчєской церкві (РПСЦ)” під керівництвом митрополита Корнилія. Тепер ДЦУ декларує незалежність від москви.
Та попри публічне відмежування ДЦУ від москви, питання довіри до її локальних представників залишається складнішим. Інституційний розрив не перекреслює біографій людей, які роками працювали у структурі РПСЦ, взаємодіяли з її московським керівництвом, брали участь у заходах у росії чи вибудовували там свої професійні та особисті контакти. Причому робили це вже під час російсько-української війни — до 24 лютого 2022 року.
Що ж змінилося для представників конфесії після повномасштабного вторгнення? Як вони тепер ставляться до РПСЦ та до Корнилія? Як пояснюють свою колишню підпорядкованість москві? Ми вирішили дослідити ці питання ще й тому, що Хмельниччина — одна з областей України, де присутні зареєстровані древлеправославні релігійні громади. Ми розшукали майже всіх їхніх представників, запитали про колишні стосунки з москвою, ставлення до війни та бачення майбутнього ДЦУ.
Братання старообрядців
Хто ж такі старообрядці? Дуже стереотипно та спрощено — це консервативні православні віряни, об’єднані в закриті спільноти; хрестяться двома пальцями, служби правлять церковнослов’янською, користуються тим самим церковним календарем, що й УПЦ. Чоловіки часто носять довгі бороди, а жінки й навіть малі дівчата в церкві — білі мереживні хустки, підв’язані під підборіддям. Але історія старообрядців значно складніша, а їхній зв’язок із росією — набагато глибший. Саме тому важливо зрозуміти контекст, у якому виникла й існувала ця релігійна течія, перш ніж переходити до аналізу сучасної ДЦУ.
Історична довідка. Старообрядництво виникло у XVII столітті, коли частина віруючих відмовилася прийняти реформи патріарха Никона. Їх оголосили «розкольниками» і переслідували. Багато з них утекли на периферію імперії — зокрема на українські землі. Згодом старообрядництво в росії з переслідуваної течії перетворилося на зручний для держави інструмент впливу. владімір путін підтримує не лише керівника РПЦ Кіріла, а й главу РПСЦ Корнілія — структура має вагу для російської влади й використовується не лише в релігійних цілях.
РПСЦ, згідно зі статутом, має ієрархічну структуру управління. На її верхівці, окрім митрополита Корнілія, — Архієрейський та Освячений собори. Вони опікуються канонами, статутом, віровченням, заснуванням та ліквідацією єпархій. Координацією поточного церковного управління займається Рада Митрополії. На другому рівні — єпархії. Вони можуть діяти й в інших державах, за умови визнання канонічної влади москви. Вихід із РПСЦ за лише одним бажанням, згідно зі статутом, неможливий.
“В них є жорстка структура. І тому вони тримали і тримають свої структурні підрозділи в жорсткій залежності”, — коментує релігіознавець, доктор філософських наук Олександр Саган.
Однією з таких підконтрольних москві структур була Київська єпархія РПСЦ. Очолює її з 2016 року Никодим (Микола Ковальов). Того ж року в москві його висвятив митрополит Корнілій.
Никодим включно із 2021 роком підтримував публічну комунікацію зі своїм московським керівництвом. Наприклад, у 2018-му разом з Корнілієм брав участь у зустрічі з архієреєми у Кишиневі, а у 2021-му вже в онлайні — у засіданні Ради митрополії під головуванням Корнілія. І це все на тлі гібридної війни на Донбасі, приязного спілкування Корнілія з путіним та підтримці старообрядцями рф російської армії.
Велика війна та великий розкол
Все це публічне братання українських та російських старообрядців тривало аж до 24 лютого 2022 року. Вже наступного після вторгнення дня українські старообрядці публікують розпачливий допис, де архієпископ Никодим просить митрополита Корнілія звернутися до президента рф путіна з вимогою негайно припинити воєнні дії в Україні, перейти до переговорів і мирного врегулювання та діяти в дусі християнської любові та турботи про людей.
Саме так Корнілій і зробив. Звісно, це іронія, бо все було прямо навпаки: ідею про розкол між старообрядцями росії та України Корнілій спростував. У проведених відтоді соборах РПСЦ — жодного рішення про надання автокефалії Київській єпархії. А ще Корнілій підтримав війну в Україні та навіть похизувався тим, що російські старообрядці беруть у ній участь.
Пересічні російські старообрядницькі священики не відставали від предстоятеля — включилися в активну допомогу російській армії. Наприклад, голова старообрядницької громади міста Клинці на Брянщині Міхаіл Смірнов став опікуватися плетінням сіток для російських військових та іншою допомогою російським військовим.
Тож, схоже, після таких заяв та дій російських старообрядців шляху назад в українських старообрядців вже не було. У листопаді 2022 року Київська єпархія РПСЦ створила нову юридичну особу — Древлеправославну церкву України (ДЦУ), пояснивши, що таким чином стає незалежною від москви. Тепер офіційно ДЦУ визнає канонічну ієрархічну владу над собою Білокриницької ієрархії у румунській Браїлі.
То як же старообрядці змогли відділитися від москви? У Статуті ДЦУ сказано, що Церква діє відповідно до постанов Соборів древлеправославних християн Білокриницької ієрархії. Також у Статуті йдеться, що клірик ДЦУ — це священик, «канонічно рукоположений архієреями Білокриницької ієрархії». Таким чином, сама ДЦУ декларує, що поки не має власної повноцінної ієрархії.
Окрім того, у статуті є згадка про те, що й автокефалії ДЦУ поки теж не має.
Скриншот зі статуту ДЦУ
Історична довідка.Білокриницька ієрархія (Білокриницька згода, Білокриницька митрополія) отримала свою назву від села Біла Криниця — нині в межах Чернівецької області України — де в 1846 році було засновано старообрядницький єпископат. Саме звідси бере початок архієрейська лінія, яка була перенесена до росії та стала основою сучасної московської митрополії РПСЦ. У середині ХХ століття кафедру Білокриницької ієрархії вимушено перенесли до міста Браїла в Румунії, де старообрядці мали більше можливостей для збереження церковного життя.
Зараз між РПСЦ і Білокриницькою ієрархією на загал щось на кшталт холодного миру. Браїла дорікає москві в неканонічності, при цьому не роблячи політичних заяв про війну рф проти України чи політичну відповідальність кремля й російської армії та не дає чіткого визначення війни як агресії. Натомість РПСЦ на своєму освяченому соборі у жовтні 2025 року запланувала запросити митрополита Білокриницької ієрархії на урочистості до росії з нагоди 180-річчя приєднання Білокриницького митрополита Амвросія до православної старообрядницької церкви. Та чи відвідав зрештою Леонтій ці урочистості — інформації про це у публічному доступі нема.
Про взаємовідносини Білокриницької ієрархії та Древлеправославної церкви офіційно відомо лише те, що у Браїлі наприкінці 2025 року вирішили “поновити молитовне спілкування з ДЦУ”. При цьому будь-яких офіційних рішень Освячених Соборів на сайті Білокриницької ієрархії не публікують.
Станом на початок 2025 року, за інформацією Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), в Україні діють два монастирі та 52 релігійні організації Древлеправославної церкви України (ДЦУ). Із них 39 мають статус юридичних осіб. Водночас у відповіді на запит служба не надала перелік таких громад, пояснивши, що не володіє подібною деталізованою інформацією.
Дані відкритих реєстрів — інші. На платформах YouControl та OpenData можна знайти інформацію про 30 зареєстрованих релігійних організацій ДЦУ, а також два її монастирі.
За даними youcontrol та opendata
Тож офіційно зареєстровані громади, які на загал позиціюють себе від Древлеправославної церкви України, є лише у шести областях: Одеській, Вінницькій, Чернівецькій, Хмельницькій, Кіровоградській та Київській.
Дещо проясняють плутанину відповіді військових адміністрацій. Станом на дату публікації цього тексту у Дніпропетровській повідомили про релігійну громаду «Собор Святого Архістратига Михаїла Руської православної старообрядницької церкви», а в Луганській — про релігійну організацію «російська православна старообрядницька церква». Тобто, наприклад, на Луганщині йдеться про громаду, яку також включили до переліку громад ДЦУ. Притому, що її фактичний перехід просто не міг відбутися: адже переважна частина області під російською окупацією. Громада на Дніпропетровщині теж поки що офіційно не перейшла в ДЦУ.
Старообрядництво на Хмельниччині
На Хмельниччині таких громад чотири: у Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, а також у селах Петрашівка Віньковецької громади й Пилипи Хребтіївські Новоушицької громади. Свої нові статути вони оформили у 2023 році.
Хто ж ці люди, дотичні до заснування і керівництва старообрядницькою спільнотою та що для них змінилося з початком великої війни? Частина керівників релігійних громад практично невідомі поза межами тергромад. Таким є, наприклад, Филимон Велігін із села Пилипи Хребтіївські, де наразі живуть нащадки тих старообрядців, які понад 300 років тому втікали від переслідувань.Філомон Велігін пояснює, що громада нині не має зв’язку з РПСЦ та Корнілієм.
“У нас на даний час ніякого зв’язку немає. Ми самостійні. У нас є свій архієпископ Никодим. От ми під його керівництвом так і служимо. Я, чесно кажучи, нікуди не їжджу, я просто живу в своїй громаді. Ми служимо праздники. В неділю, як звичайно служба йде, і все”, — каже керівник громади.
Філімон Велігін також поділився своїм ставленням до російсько-української війни, акцентувавши на очікуванні миру.
“Як всі нормальні люди ставимося — щоб це все закінчилося, щоб ми жили в мирі, щоб діти не воювали. У нас поховали вже двох і безвісти пропали троє. Ми не знаємо, де вони живі чи не живі. Це дуже сумно”, — каже Філімон Велігін.
Такий же непублічний й керівник релігійної громади храму Різдва Пресвятої Богородиці у Кам’янці-Подільському Віктор Латошкін, який не є священнослужителем у цій громаді. Ним же у місцевому старообрядницькому храмі, за інформацією сайту РПСЦ, перед великою війною був Сергій Бобков. Після початку ж великої війни Бобков з’являється в росії в оточенні митрополита Корнілія.
Сергій Бобков крайній праворуч. Фото з допису в телеграмі за 3 травня 2025 року
Виїзд Сергія Бобкова до росії підтверджує керівник громади. Каже, причина такого рішення — хвора мати у росії.
“Він виїхав був в Молдову, а з Молдови якось там перебрався… І я знаю, що він в росії. Це сто процентів, мати була у тяжкому стані, і там деякі його діти теж, вони там вчилися в росії, і його паспорт російський. Та тут багато священиків, які звідти, чесно скажу вам”, — каже Віктор Латошкін.
Наразі, за словами Віктора Латошкіна, постійного священника у храмі громади нема. Приблизно раз на місяць у церкві служить священник Федір Говоров, який до 2023 року був керівником цієї релігійної громади.
“Постійний батюшка був, але він зараз у Вінниці. А живе майже на одній вулиці, де церква знаходиться. І по мірі раз в місяць проводить літургію. А якщо батюшки немає, то громада служить сама. Без літургії. Це так теж можна”, — пояснює Віктор Латошкін.
На відміну від Велігіна та Латошкіна, керівник релігійної громади ДЦУ у селі Петрашівка Віктор Галкін, принаймні до великої війни, був інтегрованим в російське старообрядницьке середовище.
Він неодноразово згадується на сайтах РПСЦ та “русская вера”. Відомо також про організацію Галкіним першого фестивалю старообрядницької молоді у Петрашах (2014 рік), його участь у “святі святих дружин-мироносниць” у москві (2016 рік). У 2018 році Віктор Галкін відвідав республіканську конференцію “Традиції старообрядницької благодійності” у Казані. І не просто відвідав, а зачитав там привітання від Корнілія. Того ж року петрашівський священик взяв участь у всесвітньому форумі старообрядців — знову у російській столиці. Тоді Віктор Галкін виступив з доповіддю про те, на чому добре знається — організацію молодіжних старообрядницьких фестивалів. До речі, досвід проведення фестивалю у Петрашівці виявився настільки успішним, що фото заходу з 2014 року і досі гуляє телеграм-каналами — його використовують для ілюстрації старообрядців.
Скриншот допису за 25 червня 2025 року телеграм-каналу
Стрічка профілю Віктора Галкіна на фейсбуці не оновлювалася вже понад шість років. Але, наприклад, за 2017 рік чоловік постив відкриття олімпіади у москві, вихваляння безоплатної молочної кухні в СРСР, “неправильні символи віри” у англікан. На заставці профілю — красна площа.
Позицію щодо вибору красної площі для заставки у фейсбуці, ставлення до РПСЦ та російсько-української війни у Віктора Галкіна з’ясувати не вдалося — за номером уповноваженого релігійної громади ніхто не відповів. Одна з мешканок Віньковецької громади не під запис повідомила, що петрашівська спільнота старообрядців і до великої війни була надзвичайно закритою від представників інших конфесій, а зараз закрилася іще більше. Та додала: при цьому старообрядці збирають кошти для української армії.
Засновником Хмельницької громади ДЦУ є депутат обласної ради від партії “Команда Симчишина” та власник автобізнесів” Григорій Галкін. Інші засновники цієї громади — Володимир Душкевич, теж повязаний з автобізнесом, та Петро Карелов, пов’язаний з автоперевезеннями.
За даними сайту “русская вера”, Григорій Галкін — виходець зі старовинного старообрядницького роду села Петраші — так на російських тематичних сайтах називають Петрашівку. У цьому селі загалом дуже поширене прізвище “Галкіни”. Це саме за ініціативи та підтримки Григорія Галкіна, який тоді був депутатом Хмельницької міськради від партії “Сильна Україна”, 2013 року у Хмельницькому відкрили старообрядницький храм. На відкриття храму завітав головний московський старообрядець Корнілій.
Митрополит Корнілій на відкритті старообрядницбкого храму в Хмельницькому. Скриншот відео зі сторінки храму у ютубі
Керує ж Хмельницькою релігійною громадою ієрей Костянтин Литвяков. Його ім’я згадується серед учасників Освяченого собору восени 2021 року в москві — як представника Київської єпархії. Тоді його ввели у склад Канонічної комісії РПСЦ. Вже у перший день великої війни Костянтин Литвяков в інтерв’ю російському виданню “Старообрядцы” зазначив про перебування у “підвішеному стані” та додав, що “більшість старовірів та не віруючих українців не розуміють, що відбувається і як тепер їм жити”.
На наше прохання прокоментувати вищезгадані епізоди Костянтин Литвяков одразу ж погодився. Він наголосив на повному розриві стосунків ДЦУ з москвою та на тому, що ініціаторами розриву були саме релігійні громади. За словами ієрея, серед прихожан є ті, хто долучилися до війська. З початком війни перестав наповнюватися інформацією сайт релігійної громади. Не виходить наразі і “Вісник старобрядницького Поділля” — бо представники громади не дають тепер на це гроші. Про те, що напередодні повномасштабного вторгнення його включили у склад канонічної комісії, Костянтин Литвяков, запевняє, не знав, а про свої коментарі для російського порталу взагалі не пригадує.
“У склад канонічної комісії ввели, може, навіть без мого відома — так захотілося, щоб був хтось з представників з України. А потім все. Ми надіслали на ім’я нашого правлячого архієрея прохання. Зібралися наші збори. Потім пішла в нас процедура подання прохання про припинення молитовного спілкування, канонічної єдності з московським митрополитом”, — розповідає Костянтин Литвяков.
Читає ж молитви у хмельницькому храмі під час служби і виходець із села Петрашівка Іван Марченков, який на сайті РПСЦ згадується як випускник московського духовного старообрядницького училища.
Фото зі сторінки московського духовного старообрядницького училища. Іван Марченков — п’ятий ліворуч
Як пояснює Костянтин Литвяков, московське старообрядницьке училище було єдиним навчальним закладом для старообрядців, зокрема і з України. Але навчання там для місцевих старообрядців він називає радше винятком.
“Одиниці туди могли поїхати. Ну, по-перше, якщо, наприклад, якісь молоді люди, ніхто не хоче відпускати туди, всі хочуть, щоб вони тут були. По-друге, в нас, все духовне, воно з народу заходить: людина вивчається у храмі. В неї є духовний наставник, його духовний отець. І у нас більше монашистська структура. Тобто практика, десь кудись їхати — це рідкі випадки”, — каже священник.
“Розкольники” на роздоріжжі
Утім, всі ці пояснення не знімають головного питання: чому комунікація з рф у конфесії була настільки тісною навіть після початку російсько-української війни і тримала аж до періоду повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року? На думку Костянтина Литвякова, розрив з московською верхівкою довго не відбувався тому, що загалом усі зміни в релігійній сфері тривають довго — інколи навіть століттями.
“Наприклад, розділення між Православною і Католицькою Церквою почалися задовго до ХІ-го століття. А розірвалися, коли вже була остання крапля”, — зазначає Костятин Литвяков.
Водночас автокефалії, як підтвердження незалежності у прийняття рішень, ДЦУ таки не має. Проте у старообрядців і саме поняття автокефалії має інший зміст, ніж у так званому «диптихіальному» православ’ї.
“У світовому православ’ї існує система взаємовизнаних церков, внесених до диптихів Константинополя або москви. Старообрядницькі церкви історично перебувають поза цією системою. Наразі вони просто зафіксували свою незалежність від московського центру. Я не знаю випадків, коли комусь формально «надавали» автокефалію чи видавали відповідний документ. Інституційний розрив у таких середовищах відбувається радше фактично, ніж через канонічну процедуру. Вони можуть проголошувати, можуть не проголошувати автокефалію. Вони прояснили свою позицію в статуті, тобто вони незалежні від московського центру, їм цього достатньо”, — каже релігіознавець Олександр Саган.
Костянтин Литвяков підтверджує, що після розриву з РПСЦ у них стали тіснішими стосунки з Білокриницької ієрархією. Водночас, за його словами, ДЦУ прагне до повної самостійності.
“Сама Браїла розірвала канонічне спілкування з московською митрополією, якщо ви знаєте. Вони не визнають і не приймають їхнє духовенство зараз. Ми з ними, слава Богу, спілкуємось і вони відновили з нами молитовне спілкування. Але ми не хочемо до них примикати, ми хочемо тут власне, своє мати. Ми хочемо своїм самостійним шляхом йти”, — зазначає ієрей.
Отож, задекларований на загал розрив українських старообрядців із москвою став лише першим, але, здається, не фінальним кроком в напрямку іншої сторінки історії. ДЦУ опинилася в точці, де потрібно не просто змінити назву, а зробити визначальний вибір: зайняти чітку недвозначну позицію щодо росії та війни, яку та веде проти України вже 12 років
Представники ДЦУ у спілкуванні наголошують на проукраїнській позиції своїх громад і запевняють, що не підтримують зв’язків із РПСЦ. Водночас церковна структура нині перебуває у своєрідній паузі: її публічна активність значно зменшилася, а подальші кроки щодо церковної організації та зовнішніх зв’язків залишаються обережними.
Питання стосунків із Білокриницькою ієрархією, яка сама перебуває наразі на дистанції від РПСЦ і не дає чіткої оцінки російській агресії, також досі залишається невизначеним.
Тож попри заяви про обраний шлях без росії, старообрядці в Україні фактично залишаються перед складним і давно назрілим вибором, який не просто назрів, а давно перезрів: або повна самостійність і прозора позиція, або ризик залишитися, хоч і не так очевидно, як раніше, але в орбіті російського впливу. У час війни такий чіткий вибір — це насамперед питання довіри й безпеки.
Органи влади на Хмельниччині й надалі використовують бюджетні кошти для висвітлення своєї діяльності в місцевих медіа. У 2025 році Хмельницька міська рада спрямувала на такі послуги щонайменше 338 тисяч гривень, а Хмельницька обласна військова адміністрація — майже 873 тисячі гривень.
Такі результати аналізу відповідей на інформаційні запити, договорів, актів виконаних робіт, платіжних документів і опублікованих матеріалів. Дослідження показало, що оплачений за бюджетні кошти контент часто має формат звичайних новин, інтерв’ю або інформаційних повідомлень. У більшості перевірених матеріалів немає чіткого маркування, яке б пояснювало, що матеріал розміщений за бюджетні кошти, а частина посилань на оплачені матеріали наразі вже не відкривається.
Хмельницька міська рада: видатки на висвітлення в кінці року
Хмельницька міська рада вчасно відповіла на запит щодо витрачання коштів на висвітлення своєї діяльності у 2025 році. На запит, надісланий 2 квітня 2026 року, відповіли вчасно. У відповіді повідомили, що у 2025 році кошти спрямовували на висвітлення діяльності міської ради та її виконавчих органів у друкованих, телевізійних та онлайн-медіа. Також у відповіді посадовці надали копії договорів, актів виконаних робіт і платіжних документів.
За даними міськради, у 2026 році видатки на висвітлення власної діяльності вони наразі не передбачили. Втім, це може бути схожим на минулорічний підхід, адже впродовж року міська рада повідомляла, що таких витрат немає і вже в кінці року швидко підписала договори та здійснила оплати. Так, згідно з наданими документами, у минулому році виконавчий комітет Хмельницької міськради витратив на висвітлення своєї діяльності щонайменше 338 тисяч гривень.
Отримали гроші три видання. ТОВ «Газета «Проскурів» — інформаційно аналітичне видання, яке виходить у Хмельницькому. На початку 2019 року газета вийшла з підпорядкування Хмельницької міської ради і була роздержавлена. Однак, як видно із нашого аналізу, газета продовжує отримувати фінансування від Хмельницької міської ради.
ТОВ «ТК «Проскурів», а саме телеканал TV7+ — канал загального мовлення, з новинним і прямоефірним наповненням. Останній продовжує входити до орбіти народного депутата України Сергія Лабазюка та на регулярній основі висвітлює інформацію про діяльність голови Хмельницької обласної ради Віолети Лабазюк, яка є його дружиною.
ПП «Медіа-центр «Подільські вісті» — обласна газета, яке адмініструє сайт pvisti.info та виходить у Хмельницькому. Газета належала Хмельницькій обласній раді до 2 червня 2016 року і пізніше була роздержавлена.
Тож, 140 тисяч гривень спрямували ТОВ «ТК «Проскурів» (телеканал ТВ7+) за виготовлення та трансляцію телевізійних матеріалів. В актах виконаних робіт йдеться про сюжети за участі міського голови та його заступників, зокрема про підсумки року, міжнародну співпрацю та інфраструктурні проєкти. Загальний обсяг ефірного мовлення склав понад 7 тисяч секунд ефіру. До речі, сам договір підписано 16 грудня 2025 року орієнтовно на тих же 7 тисяч секунд матеріалів/виходів в ефір.
Закупівлю цих послуг з висвітлення діяльності міська рада оголосила 27 листопада на загальну суму 280 тисяч гривень. Загалом було заявлено три лоти, один із яких на 140 тисяч гривень стосувався висвітлення діяльності виконавчого комітету та виконавчих органів Хмельницької міської ради на телебаченні в ефірах телевізійних каналів із тематикою № 1.
У тендерній документації є лише пояснення щодо форми висвітлення та форматів матеріалів: участь посадовців у прямих ефірах та підготовка сюжетів для новин. Зокрема, йдеться про інформування про сесії міської ради, підтримку Сил оборони України, а також реалізацію соціально-економічних та інфраструктурних проєктів. Також передбачені звіти про діяльність міського голови, депутатів і виконавчих органів. Йдеться про відеосюжети, новини, репортажі, інтерв’ю, інші інформаційні повідомлення за погодженням із замовником.
Годинне інтерв’ю Хмельницького міського голови Олександра Симчишина про підсумки 2025 року у прямому ефірі. Джерело: ютуб-канал ТВ7+
За прямий ефір з майже годинним інтерв’ю (хронометраж – 3 118 секунд або 52 хвилини) Хмельницького міського голови Олександра Симчишинаміськрада заплатила 62 тисячі 360 гривень. Жодного маркування, що це інтерв’ю вийшло за фінансування з бюджету Хмельницької міської тергромади, не було.
100 тисяч – на один випуск газети
Ще 100 тисяч гривень за розміщення матеріалів у друкованому засобі масової інформації отримало ТОВ «Газета «Проскурів». Йдеться про розміщення матеріалів на понад 6,6 тисячі квадратних сантиметрів газетної площі в одному лише випуску № 39 від 18 грудня 2025 року. У актах наведено перелік публікацій у рубриці «Місто і влада», які стосуються діяльності виконкому, розвитку громади, соціальних ініціатив, інфраструктурних проєктів та роботи міських служб. Загалом йдеться про 25 матеріалів в одному випуску. Однак варто зазначити, що матеріали побідного характеру виходили і в інших номерах газети.
Цю закупівлю виконавчий комітет оголосив також 27 листопада. Вже 15 грудня 2025 року підписали договір. Тематика публікацій – аналогічна передбаченій на телеканалі ТВ7+. Вартість одного матеріалу в цьому випуску склала 2 тисячі гривень.
Випуск газети «Проскурів» № 39, в якій вийшло 25 оплачених матеріалів виконавчим комітетом Хмельницької міської ради. Фото: сайт газети «Проскурів»
Серед матеріалів, зазначених в акті, є матеріал «Місце пам’яті, місце болю і надії», розміщений на першій сторінці видання. Цей же матеріал опублікований і на сайті, але без вказання рубрики “Місто і влада”, яка згадується в акті. Матеріал не маркований, як і публікація «Правильна традиція» про підтримку Збройних Сил України. Більшість згаданих в акті матеріалів, які вдалося знайти на сайті видання, не марковані. До прикладу, матеріалі про гру «Студентська битва», матеріал про переможців Шкільної ліги з гандболу та матеріал про оновлення тролейбусного парку.
Водночас матеріал на сайті газети «Головні акценти освіти в громаді: національно-патріотичне виховання, НМТ та професійний розвиток педагогів» має згадку про те, що він створений «за інформацією департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради».
Подільські вісті: помилка 404
98 тисяч гривень міськрада перерахувала приватному підприємству «Медіа-центр «Подільські вісті» за розміщення матеріалів на сайті pvisti.info. Відповідно до акту виконаних робіт, за ці кошти вони опублікували 140 інформаційних матеріалів — по 700 гривень за кожен. Тематика – поточна діяльність міської ради, соціальні програми, події в громаді, спорт, культура та інші напрямки роботи органу місцевого самоврядування.
Інформація про цю закупівлю послуг розміщена 6 грудня, а сама закупівля відбулася без використання електронної системи, тобто договір підписаний напряму.
Розміщеного оплаченого з бюджету матеріалу на сайті газети «Подільські вісті» тепер немає. Скриншот: сайт «Подільські вісті»
Однак зазначені в актах виконаних робіт, є недоступними за вказаними посиланнями. Зокрема, сторінки відображають помилку 404, що свідчить про їх видалення або переміщення. У результаті перевірити зміст таких публікацій і факт їхнього існування на момент написання матеріалу неможливо, що ускладнює оцінку обсягу та якості оплачених матеріалів, а також унеможливлює перевірку їх маркування. У фізичних випусках газети також жодного маркування, що матеріали оплачені з бюджету міської громади.
Як маркуються публікації про роботу міськради
Матеріали про владу публікують як новини, сюжети чи інформаційні повідомлення. При цьому в договорах вони визначені як наданні послуги з висвітлення діяльності органу місцевого самоврядування, тобто Хмельницької міської ради.
Під час перегляду таких матеріалів зверталась увага на те, чи мають вони позначки «реклама», «на правах реклами», «офіційно» або інше маркування, яке дозволяє аудиторії відрізнити оплачений контент від редакційного. Загальний висновок: досліджений контент, розміщений за бюджетні кошти Хмельницької міської тергромади, не має відповідного маркування, крім одного матеріалу, де є позначка про профільний департамент.
Хмельницька ОВА: стабільні витрати на висвітлення діяльності
Хмельницька обласна військова адміністрація відповіла на запити щодо витрачання коштів на висвітлення своєї діяльності частково. На перший запит від 2 квітня 2026 року в адміністрації надали відповідь вчасно. Водночас на другий запит, у якому вже запитувались копії актів виконаних робіт, відповідь надали частково, надіславши 10 сканованих сторінок, та виставили рахунок 429,57 гривень за копіювання ще 129 сторінок, при тому, що документи запитувались в електронному форматі.
За словами юриста Інституту масової інформації Володимира Зеленчука, плата за надання інформації у відповідь на запит є одним із запобіжників зловживання правом на подання такого запиту. Втім, в Законі «Про доступ до публічної інформації», крім обсягу відповіді до 10 сторінок, є ще дві підстави безкоштовного її надання: якщо особа запитує інформацію про себе і якщо інформація становить суспільний інтерес.
“Саме остання підстава може бути причиною, чому більшість розпорядників зазвичай надають і мають надавати відповіді на запит журналістів безкоштовно. Предмет суспільного інтересу не має свого вичерпного визначення в Законі, однак підвищена увага саме журналістів до певних питань може свідчити про наявність суспільного інтересу за замовчуванням. Розпорядники мають враховувати цілий спектр особливостей запитуваної інформації, а також особу запитувача та викладені у запиті відомості», – наголосив Володимир Зеленчук.
Юрист радитьжурналістам доводити факт наявності суспільного інтересу, посилаючись, зокрема, на постанову пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10, де зазначені критерії оцінки інформації на предмет наявності суспільного інтересу.
Кому й скільки платила ХОВА
Загальна сума витрачених коштів на висвітлення діяльності Хмельницької обласної військової адміністрації в 2025 році майже 873 тисячі гривень. Найбільшу частку отримала фізична особа-підприємець Олена Лямзіна — 547,4 тисячі гривень. Саме через цей ФОП, який є реєстрантом онлайн-медіа «Поділля News», отримували кошти за розміщення матеріалів в онлайн-медіа. Кошти також передбачались й самому «Поділля News».
З наданих фрагментів актів видно, що у 2025 році Хмельницька ОВА розміщувала матеріали на сайтах онлайн-медіа «Поділля News», онлайн-медіа «ХМ-ІНСАЙД», онлайн-медіа «Незалежний громадський портал», Старкон.City (ТОВ «Редакція газети «Наше місто»), Городок.City (ПП «Городоцький районний телерадіопресцентр»), сайт міста Шепетівка, онлайн-медіа «Акценти», онлайн-медіа «Актуально» (ТОВ «БІЗНЕС ЛІДЕР») та інших. Вартість одного матеріалу у більшості випадків становила 1 210 гривень.
Приклад новини у виданні «Актуально» за липень 2025 року. Джерело: сайт онлайн-медіа «Актуально»
Ще 129,5 тисячі гривень обласні чиновники спрямували приватному підприємству «Медіа-центр «Подільські вісті» за публікації у друкованих медіа. Інші виконавці отримали значно менші суми: держпідприємство «Дитяче телевізійне агентство» (33 канал) — 69,5 тисячі гривень, ТОВ «Телекомпанія «Проскурів» (телеканал ТВ7+) — 65 тисяч гривень, а ТОВ «Про Медіа Груп» (телеканал «Перший Подільський») — 61,5 тисячі гривень.
Тематика публікацій і сюжетів була незмінною: діяльність обласної адміністрації, заяви посадовців, міжнародна співпраця, соціальні ініціативи, підтримка військових, відновлення інфраструктури та інші офіційні події, робочі засідання тощо. У наданих актах наведено десятки матеріалів із посиланнями, які за форматом виглядають як звичайні новини.
У 2026 році Хмельницька ОВА запланувала витратити на висвітлення власної діяльності 744,2 тисяч гривень. Наразі підписано два договори із ТОВ «ІміджГрандСервіс» (юрособа дотична до онлайн-медіа «Поділля News») на 549,4 тисяч гривень та ПП «“Подільські вісті» (обласна газета «Подільські вісті») на 178,125 тисяч гривень.
Про медіа, які розміщували матеріали облдержадміністрації
У наданих документах згадуються переважно локальні онлайн-видання. Онлайн-медіа «Поділля News» про себе говорить так: заснували у 2016 році ентузіасти з медіа-спільноти Хмельниччини, які прагнули займатися незалежною журналістикою, та що він має окремо виділений блок рубрик для всіх 60 територіальних громад Хмельниччини. Онлайн-медіа «ХМ-ІНСАЙД» описує себе як “сучасне незалежне медіа, яке щоденно впродовж шести років інформує про цікаві та корисні події у Хмельницькій області. «Незалежний громадський портал» коротко уточнює, що вони – про “оперативні новини Хмельниччини”, “сайт із новинами громад і регіону”. Сайт міста Шепетівка в розділі «Про нас» зазначає, що вони – “найпопулярніше медіа Шепетівки на району, яке працює з 2005 року”. Старкон.City створене колективом ТОВ «Редакція газети «Наше місто» у жовтні 2017 року за підтримки Агенції розвитку локальних медіа «Або». Городок.City, ПП «Городоцький районний телерадіопресцентр», це “видання для тих, хто цікавиться життям міста, громади та їхнім розвитком”. Про Акценти на сайті взагалі відсутня інформація про позиціювання чи редакційна політика, а Актуально зазначає, що вони – інформаційний портал.
За даними Similarweb, найбільшу місячну аудиторію (березень 2026 року) має «Сайт міста Шепетівка» (144 тисячі візитів), «Поділля News» (83,1 тисячі), «Незалежний громадський портал» (60,6 тисяч). Водночас, інші сайти мають помітно скромнішу аудиторію: «Старкон.City» – майже 18 тисяч, «ХМ-Інсайд» – 13,7, «Городок.City» – 5,7 тисяч візитів, «Актуально» – майже 2,5 тисяч візитів за місць, а сайт «Акценти» взагалі не індексується.
Як маркуються публікації
Публікації, які розміщуються на цих сайтах, в більшості – новини. При цьому в наданих прикладах матеріалів відсутнє або неочевидне маркування, яке б прямо вказувало на те, що ці матеріали розміщені за бюджетні кошти. У більшості випадків такі тексти не мають позначок «реклама», «на правах реклами» чи інших маркерів, які дозволяють читачу відрізнити оплачений контент.
Наприклад, як в новині про те, що делегація з Хмельниччини бере участь в конференції з відновлення у Римі. Матеріал вийшов у форматі новини в рубриці “Офіційно”, з коментарем начальника Хмельницької ОВА Сергія Тюріна, в якому залінковано посилання на допис у фейсбуці про цю участь делегації.
Новина про участь делегації з Хмельниччини на конференції у Римі. Скриншот: «Поділля News»
Оскільки Хмельницька ОВА надали лише акт із контентом за липень минулого року, проаналізуємо саме його. Загалом у липні 2025 року «Поділля News» розмістило 13 матеріалів за фінансування з обласного бюджету. Цю ж новину під тією ж редакційною рубрикою розмістило й ХМ-Інсайд, зі згадкою про те, що фото із «Telegram С.Тюріна» та посилання на допис у телеграм-каналі начальника ХОВА. Загалом лише в липні 2025 року «ХМ-ІНСАЙД» розмістив 26 матеріалів за фінансування Хмельницької ОВА.
«Незалежний громадський портал» у той місяць розмістив 12 новин про обласну владу без маркування. Також 9 новин розмістило онлайн-медіа «Акценти», ще по шість новин – «Актуально» і «Сайт міста Шепетівка».
У «Городок.City» новини про обласну владу медіа розміщувало під рубрикою «Область», вказуючи джерела фото – Хмельницької ОВА чи пресслужби Хмельницької ОВА, а також лінкуючи коментарі з новинами на сайті Хмельницької ОВА чи з фейсбук-сторінкою начальника ХОВА Сергія Тюріна. Жодного іншого маркування, яке б вказувало, що матеріал розміщений за фінансування адміністрації, не зафіксовано.
Оплачена новина про те, що спортивні школи отримали новий інвентар. Скрин: Городок.Сity
Загалом на сайті у липні 2025 року розмістили чотири новини. Таку ж кількість новин про діяльність влади опублікував і «Старкон.City» – у рубриці «У сусідів» та у форматі блогу редакції. Останній включає в себе декілька новин, до прикладу, участь в міжнародній конференції, про яку ми згадувалося вище, новини від ДСНС, поліції та про те, що керівник ХОВА Сергій Тюрін провів особистий прийом.
Блог «У сусідів», де містяться новини Хмельницької ОВА. Скриншот: Старкон.Сity
Окремо Хмельницька ОВА надала акт, який містив перелік матеріалів, які в грудні 2025 року розмістила обласна газета «Подільські вісті». Загалом там вийшло сім новин.
Отже, у 2025 році Хмельницька міська рада та Хмельницька ОВА системно фінансували розміщення матеріалів про свою діяльність у локальних медіа: друкованих, онлайн-медіа та в ефірі телеканалів. Загалом міська рада та обласна адміністрація разом витратили на висвітлення своєї діяльності понад 1,2 мільйона гривень. Більшість перевірених публікацій не мала чіткого маркування як оплачений контент, що ускладнює для читачів розуміння природи розміщення таких матеріалів.
Вищий антикорупційний суд 15 квітня 2026 року продовжив строк дії процесуальних обов’язків, покладених на підозрювану ексочільницю Хмельницького обласного МСЕК та ексдепутатку Хмельницької обласної ради Тетяну Крупу. Йдеться про кримінальне провадження щодо незаконного збагачення, декларування недостовірної інформації та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом експосадовиці.
Суд задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та продовжив дію обов’язків ще на два місяці, тобто до 15 червня 2026 року включно.
Позиції сторін: прокурор наполягав на ризиках, захист їх заперечував
Прокурор САП просив продовжити строк дії обов’язків, оскільки, на його думку, у справі й надалі існують ризики, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, йшлося про можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників провадження, а також про можливе вчинення нового кримінального правопорушення або продовження того, у якому обвинувачену підозрюють.
Захисниця Тетяни Крупи загалом не заперечувала проти продовження обов’язків. Водночас вона зазначила, що вважає необґрунтованими твердження прокурора про збереження ризиків і наголосила на належній процесуальній поведінці підозрюваної. Сама Крупа підтримала позицію своєї захисниці.
Що врахував суд
Слідчий суддя встановив, що підозра щодо Тетяни Крупи на цьому етапі є обґрунтованою. Суд врахував матеріали кримінального провадження, зокрема протоколи обшуків, огляди декларацій, дані про доходи, банківські документи, експертні висновки щодо вилучених коштовностей та інші матеріали в кримінальному провадженні.
За версією слідства, підозрювана, бувши депутаткою Хмельницької обласної ради та посадовою особою, вносила недостовірні відомості до декларацій за 2022 та 2023 роки, приховуючи значні суми грошових активів, зокрема за кордоном. Також їй інкримінують набуття активів, вартість яких суттєво перевищує законні доходи, та проведення фінансових операцій, які слідство розцінює як легалізацію грошових коштів.
Окремо суд звернув увагу на те, що процес ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи наразі ще триває. Саме це, на думку суду, перешкоджає завершенню досудового розслідування.
«Враховуючи, що строк дії покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, закінчується 18.04.2026, а строк ознайомлення стороною захисту із матеріалами кримінального провадження, відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК України не включається у загальний строк досудового розслідування, беручи до уваги, що запобіжний захід у виді застави продовжує діяти і наразі не скасований, керуючись положеннями ч. 7 ст. 194 та ст. 199 КПК України, які визначають тривалість та порядок продовження строку дії обов`язків, слідчий суддя вважає можливим розглянути питання про продовження строку дії обов`язків», — йдеться в рішенні Вищого антикорупційного суду щодо продовження обов’язків.
Чому суд вважає ризики актуальними
Суд погодився зі стороною обвинувачення, що у справі продовжують існувати ризики переховування, впливу на свідків та вчинення нових правопорушень з боку обвинуваченої.
Під час оцінки ризику переховування суд врахував тяжкість інкримінованих злочинів, можливе покарання, фінансовий стан підозрюваної, наявність іноземних банківських рахунків, досвід виїзду за кордон та зв’язки серед посадових осіб, в тому числі не лише на Хмельниччині.
Ризик впливу на свідків суд пов’язав із попереднім статусом Крупи як депутатки облради та керівниці Хмельницького обласного МСЕК, її фінансовими можливостями, соціальними й діловими зв’язками. Суд також зазначив, що такий ризик не зникає автоматично після завершення досудового розслідування, адже свідків ще можуть допитувати під час судового розгляду.
«Слідчий суддя вважає, що підозрювана, використовуючи свої особисті та ділові зв`язки, соціальний статус, авторитет та фінанси, може впливати на вказаних осіб, надавати їм рекомендації або чинити на них тиск щодо надання необхідних свідчень під час допитів в якості свідків», — йдеться в тексті рішення суду.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд обґрунтував характером інкримінованих дій, які, за версією слідства, були пов’язані з приховуванням активів.
Чому розслідування досі не завершене
Суд окремо звернув увагу на причини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування. Зокрема, йдеться про те, що сторона захисту продовжує ознайомлюватися з матеріалами справи, доступ до яких було надано ще у вересні 2025 року.
Слідчий суддя зазначив, що цей процес значною мірою залежить саме від сторони захисту. Водночас, поки ознайомлення триває, завершити досудове розслідування неможливо. Тому, на думку суду, продовження дії процесуальних обов’язків є обґрунтованим.
Що ухвалив суд
За результатами розгляду ВАКС задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і продовжив строк дії обов’язків, покладених на Тетяну Крупу у зв’язку із застосуванням до неї запобіжного заходу у вигляді застави.
Отже, підозрювана до 15 червня 2026 року включно зобов’язана:
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
здати до уповноваженого органу паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.
Чому суд не обрав м’якший запобіжний захід
Оцінюючи можливість пом’якшення запобіжного заходу, суд врахував сукупність обставин, зокрема:
вагомість доказів, які вказують на можливе вчинення підозрюваною корупційних злочинів;
тяжкість інкримінованих правопорушень і можливе покарання — до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
високий майновий стан підозрюваної;
наявність соціальних зв’язків і постійного місця проживання;
відсутність судимостей.
Також суд врахував вік підозрюваної — 65 років.
Попри це, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м’який запобіжний захід, ніж вже застосований до підозрюваної, не забезпечить належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти встановленим ризикам. Відтак, продовження дії обов’язків визнано необхідним і співмірним заходом.
Варто додати, що контроль за виконанням ухвали покладено на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування. Ухвала набрала законної сили з моменту оголошення і не підлягає оскарженню.
Під час підготовчого судового засідання у Вищому антикорупційному суді у справі, де серед обвинувачених є народний депутат від Хмельниччини Віктор Бондар, яке відбулося 14 квітня 2026 року, ключовим питанням став розгляд клопотання сторони захисту про відвід прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Захист наполягав на їх усуненні через нібито процесуальні порушення, однак суд у підсумку відмовив у задоволенні цього клопотання.
Відвід прокурора: аргументи захисту
Захисник нардепа Віктора Бондаря обґрунтовував клопотання про відвід тим, що прокурор САП, на його думку, діяв із порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу. Йшлося насамперед про те, що одне клопотання щодо продовження обов’язків народному депутату подавалося без погодження з Генеральним прокурором, яке захист розцінює як перевищення повноважень з боку сторони обвинувачення.
«Сьогодні сторона захисту збирає документи і буде передавати Генеральному прокурору про порушення кримінальної справи. Ми розуміємо, що справа буде порушена. Не може бути не порушена, бо тут чітко порушена (процедура. – Ред.) і перевищенні повноваження. І далі буде розбиратися, хто готував документи, хто був ще причетний до подання таких документів. Тому буде прямий конфлікт інтересів під час розгляду цієї кримінальної справи. І ми наполягаємо, щоб була заміна прокурора, щоб ми спокійно, об’єктивно розбиралися з матеріалами кримінальної справи, в той час, коли кримінальна справа щодо тих, хто був підписантами цих документів, буде розглядатися в окремому органі, а потім в окремих судах», – підтримав клопотання свого адвоката народний депутат від Хмельниччини Віктор Бондар.
Окрім цього, адвокат вказував на проблеми з відкриттям матеріалів. Прокурор, за словами захисту, не підтвердив отримання документів, які сторона захисту надала для ознайомлення. Також серед аргументів прозвучало твердження, що окремих осіб не повідомили про проведення щодо них негласних слідчих дій після завершення досудового розслідування.
Частина обвинувачених підтримала ці доводи, додатково заявляючи про упередженість прокурора та навіть про наявність в нього конфлікту інтересів. Водночас інші фігуранти справи відводу не підтримали і зазначили, що не мають претензій до сторони обвинувачення.
Позиція прокурора і рішення суду
Прокурор заперечив усі доводи частини захисників і пояснив, що продовження вже покладених обов’язків не є новим обмеженням прав, а тому не потребує погодження з Генеральним прокурором. Щодо матеріалів захисту він зазначив, що один із томів дублював інший, тому він очікував на уточнення від сторони захисту.
«Вважаю заявлені клопотання, точніше заяви про відвід прокурора, необґрунтованими. Вважаю, що підстави стверджувати про особисту зацікавленість чи упередженість відсутні. Вони надумані та пов’язані виключно з тим, щоби якось затягнути судовий розгляд даного кримінального провадження. Прошу відмовити у задоволенні», – зазначив прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Віталій Рибалкін.
Суд погодився з цією позицією і дійшов висновку, що наведені обставини не свідчать про упередженість. У результаті заяву про відвід прокурорів залишили без задоволення.
Угода зі слідством: окреме провадження
Під час підготовчого засідання прокурор також повідомив, що двоє обвинувачених, а саме Володимир Довбенко та Олег Мельник, погодилися укласти угоду про визнання винуватості.
У зв’язку з цим він клопотав про виділення матеріалів щодо них в окреме провадження. Суд підтримав це клопотання. Фактично це означає, що їхні справи розглядатимуться окремо і можуть бути завершені швидше, ніж розгляд основного провадження щодо інших обвинувачених, в тому числі щодо нардепа Віктора Бондаря.
Чому виникла суперечка щодо «Укрзалізниці»
Окрему дискусію викликало питання залучення АТ «Укрзалізниця» як потерпілої сторони. Представник компанії звернувся з відповідним клопотанням, однак захист виступив проти.
Адвокати наголошували, що під час досудового розслідування підприємство не було визначене як потерпіле, а в обвинувальному акті така сторона взагалі не зазначена. Також вони звернули увагу на процесуальні недоліки у поданих документах, зокрема відсутність належного підтвердження повноважень представника державної компанії.
Суд не став одразу розв’язувати це питання і відклав його розгляд, щоб спочатку заслухати пояснення представника компанії та уточнити всі обставини.
Що далі у справі
Підготовче засідання завершилося без переходу до розгляду справи по суті. Прокурор заявив, що обвинувальний акт відповідає вимогам законодавства і повідомив про намір викликати до суду 11 свідків, а також тих обвинувачених, які пішли на угоду із стороною обвинувачення та визнали свою винуватість.
Захист, своєю чергою, не виключає, що наполягатиме на поверненні обвинувального акта, зокрема якщо склад учасників провадження змінюватиметься після його подання.
Суд призначив наступні дати засідань, на яких продовжить розв’язання процесуальних питань і визначатиме подальший рух справи. Наразі розгляд справи заплановано на 8 та 12 травня, а 23 квітня суд мав розглядати питання щодо про продовження обов’язків обвинуваченому Ігорю Бутанову.
У Хмельницькому оприлюднили проєкт рішення про затвердження Порядку утворення наглядових рад у закладах охорони здоров’я. Ідеться про лікарні, що належать до комунальної власності тергромади та надають спеціалізовану медичну допомогу.
Згідно з проєктом, наглядова рада — це колегіальний орган, який контролює діяльність керівника лікарні та бере участь в управлінні закладом. Ця рада повинна бути незалежною, професійною, компетентною, відкритою та прозорою. Тобто фактично йдеться про спробу запустити в Хмельницькому механізм, який мав би посилити контроль за управлінням лікарнями та зробити його більш публічним.
Проєкт передбачає, що наглядові ради формуватимуться за участі представників власника (Хмельницької міської ради) та незалежних членів, обраних на конкурсі. При цьому незалежні члени повинні становити більшість у складі ради, інакше така рада не вважатиметься чинною.
Кількість членів наглядової ради залежить від рівня лікарні:
5–7 осіб — для звичайних закладів;
7–11 осіб — для більших (кластерних);
11–15 осіб — для найбільших (надкластерних).
У проєкті також прописані вимоги до кандидатів, процедура конкурсу, порядок ротації членів наглядових рад і базові правила їхньої роботи. Зокрема, кандидат повинен мати вищу освіту, щонайменше п’ять років досвіду у релевантних сферах (охорона здоров’я, захист прав, управління, протидія корупції тощо) та відповідати критеріям доброчесності.
Якщо з’ясується, що незалежний член бере вигоду або ухвалює рішення під чиїмось впливом, наглядова рада може більшістю голосів виключити його зі свого складу як такого, що втратив незалежність. Згодом наглядова рада має провести конкурс і доукомплектувати свій склад.
Конкурс на відбір незалежних членів має проводити спеціально створена конкурсна комісія. До неї пропонують включати представників міської ради, обласного департаменту охорони здоров’я та громадських організацій.
Загалом тема наглядових рад у медзакладах для Хмельниччини не нова. На рівні області цей процес просувається нерівномірно. У деяких громадах все зупинилося ще на етапі формування конкурсних комісій. Ідеться про Ярмолинецьку, Віньковецьку, Новоущицьку громади. Там оголосили про намір створення комісій, а далі оголошення справа так і не дійшла. У Шепетівській та Красилівській комісії сформували, проте членів наглядової ради ще не обрали. Натомість у Волочиській та Нетішинській наглядові ради вже сформували. У Грицівській громаді все складніше: там процеси довели до кінця, але сама лікарня наразі у стані припинення. Обласна ж рада так і не дійшла до голосування за утворення наглядових рад у комунальних медзакладах, засновницею яких вона є.
Імовірно, далі процес утворення наглядових рад при медзакладах може пожвавитися. Адже на державному рівні їх впровадження вже стає обов’язковим: наявність наглядової ради є умовою для укладання договорів із Національною службою здоров’я України. Для кластерних і надкластерних лікарень ця вимога почне діяти з 2027 року, а для інших — з 2028-го.
