Велика війна неминуче загострює проблему каліцтва. Офіційної інформації про кількість українців, які втратили кінцівки і потребують протезування, немає. Можна припустити: йдеться про сотні громадян по всій країні – і цивільних, і військових. Протези для таких людей та й, власне, для всіх українців з офіційно оформленою інвалідністю мають надавати безоплатно. Виготовлені ці допоміжні засоби реабілітації можуть бути як державними, так і приватними протезистами.
У Хмельницькому вже 40 років існує державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство. Там не лише виготовляють протези кінцівок, а й навчають ними користуватися. Як відбувається цей процес, які проблеми не дають підприємству працювати в повну силу та що про них каже керівництво закладу?
Найчастіше потрібні протези ніг
Хмельницьке державне протезно-ортопедичне підприємство наразі підпорядковується Міністерству соціальної політики. Щомісяця сюди звертається в середньому дo 20 oсiб з iнвалiднiстю, які пoтpeбують протезування.
“Найчастіше замовляють протези при ампутаціях нижніх кінцівок: стегна, гомілки, стопи. Рідше – рук”, – коментує начальниця відділу обслуговування та збуту держпідприємства Катерина Радчишина.
На базі підприємства у 2009-му відкрили єдине в області стаціонарне відділення первинного, складного протезування та реабілітації, розраховане на 18 ліжкомісць. Тут розташовані зали з тренажерами для осіб з інвалідністю, їдальня та палати для відпочинку. Пацієнти проходять курси підготовки до протезування, користування протезно-ортопедичним виробом, медичну, фізичну і соціальну реабілітацію. Також людей тут навчають навичкам ходьби, надають фізіотерапевтичні процедури, займаються лікувальною фізкультурою. Від 2014 року надають послуги з протезування і військовим, які втратили кінцівки під час російсько-української війни.
“Станом на сьогодні (перша половина листопада – ред.) виготовляються протези для семи військовослужбовців та трьох внутрішньо переміщених осіб, які постраждали внаслідок військової агресії російської федерації“, – каже Катерина Радчишина.
“Думав, ампутують нижче коліна, а обрізали вище”
Наразі військових тут немає, тільки цивільні – восьмеро людей, які перебувають у відділенні реабілітації. Один з них – 73-річний Францішек Мандзій з Городка. Спочатку чоловік через цукровий діабет втратив пальці на правій нозі, а потім йому ампутували вище коліна ліву ногу.
“Я влітку цілий місяць лежав в Городку. Потім лікарі порадилися, що лікування нічого не дає і треба відрізати ногу. Думав, що ампутують нижче коліна, а вони відрізали ще вище“, – розповідає Францішек Мандзій.
Тепер житель Городка освоює одразу два допоміжні засоби реабілітації – виготовлений у Львові ортез для ноги без пальців та протез, що зроблений фахівцями Хмельницького протезно-ортопедичного підприємства. На протез пан Францішек чекав декілька тижнів після того, як йому загіпсували куксу (частину кінцівки після ампутації – ред.) для створення гіпсового зліпку. Ця модель і стає основою для куксоприймача протезу – частини, куди вставляється кукса. Інші його частини: колінний суглоб, з’єднувальні елементи та стопа. Протези можуть виготовляти з використанням комплектуючих з України, Німеччини, Франції та США.
Францішек Мандзій отримав протез безоплатно. За перебування у закладі чоловік теж не сплачує. Він щодня потрохи збільшує час перебування з протезом. Попри біль та дискомфорт переміщується на ньому ще за допомогою ходунків.
“Перший день постояв тільки 5 хвилин з протезом. На другий день пройшовся туди й сюди тричі“, – пригадує чоловік.
“Якщо протез не підходить, ми переробляємо”
Успіх протезування залежить від того, наскільки точно виріб враховує індивідуальні особливості людини. Секрет у тому, що не існує двох однакових кукс, як і двох однакових людей.
“Якщо людина каже, що їй не підходить, ми знову підганяємо. Як правило, це стосується куксоприймача: може бути затісно, або навпаки. А тривалість використання протезу залежить від того, як ходить людина. В середньому раз в рік потрібно ремонтувати“, – пояснює механик протезно-ортопедичних виробів Петро Доменюк.
За словами фахівця, на створення протезу для ампутованої вище коліна ноги йде близько тижня. Важить він півтора кілограми – так, як важила би справжня кінцівка.
Вартість протеза залежить від його виду та на 70% складається з ціни комплектуючих до нього.
“Комплектуючі, в свою чергу, залежать вiд ваги, віку, мобільності пацієнта. Вартість протезу протезів варіюється від I0 тисяч до 223,9 тисяч гривень. Для військовослужбовців вона може збільшитися втричі“, – зазначає Катерина Радчишина.
Це означає, що цивільні з інвалідністю можуть розраховувати на відшкодування виготовлення дешевших протезів. Водночас військовим же держава надала можливість обрати втричі дорожчі, а отож функціональніші протези, виготовлення яких відшкодують за рахунок бюджетних коштів.
У спеціальній пам’ятці Мінсоцполітики йдеться про те, що на безоплатне протезування можуть розраховувати:
- учасники бойових дій, які отримали поранення, контузію, каліцтва чи захворювання внаслідок військової агресії росії проти України, АТО, перебуваючи безпосередньо в районах та у період ведення бойових дій;
- особи з інвалідністю, зокрема діти;
- мирні громадяни України, які постраждали під час бойових дій;
- люди похилого віку (протези верхніх і нижніх кінцівок, допоміжні засоби для їх кріплення)
“На свій старий протез кажу “швабра”
Ще одній клієнтці відділення Світлані Баглай три роки тому тут виготовили протез, який не гнувся і був для неї важким. 60-річна жінка родом із Запоріжжя. На Хмельниччині перебуває вже п’ять років – мешкає в одному з інтернатів Шепетівського району.
“Ще в Запоріжжі мені через захворювання обрізали два пальця. Ходити не можна було. Але я ходила, бо дуже люблю рухатися, в молодості займалася бігом, вигравала змагання. Після операції пішло зараження і гангрена. Тому довелося ампутувати ногу вище коліна“, – згадує Світлана.
Ще у 2014 році жінка перенесла інсульт, після якого стала нерухомою одна з рук. Тому повноцінно користуватися милицями Світлана не могла. Без них на важкому протезі впала. Відтоді виріб стояв радше як бутафорія.
“Я кажу на нього “швабра”. В нас в інтернаті по ньому кошенята лазили. Він тому й обдертий такий“, – зізнається пацієнтка.
Тепер жінка чекає на новий, легший і рухливіший протез. У відділенні вона пересувається на візку та, як і інші клієнти, отримує триразове харчування.
А от опалення тут на початку листопада ще не вмикали, тому в приміщенні холодно – до останнього обігріваються за допомогою кондиціонерів та електрообігрівачів.
Проблеми є – коментарів немає
Схоже, опалення – це лише один із наслідків непростої економічної ситуації. Те, що на підприємстві не все безхмарно, тут, з одного боку, не приховують. З іншого – отримати ґрунтовні пояснення від керівництва виявляється ще тим квестом. Зі скупих коментарів з’ясовується, що в установі бракує клієнтів на протезування.
“Людині видають згідно з її потребами висновок на отримання протезів. Після того вона звертається у відділ соціального забезпечення. Цей відділ соцзабезпечення дає рекомендацію не на наше підприємство, а зовсім на інші“, – каже заступник директора підприємства Володимир Кльорик.
Коментувати розлогіше про зміст проблеми з направленням на протезування посадовець відмовляється. Пояснює: не розуміє мети матеріалу.
“Я не бачу сенсу в тому, що ви хочете написати. От, наприклад, якби ви казали “моя ціль – прорекламувати ваше підприємство”. А так підніміть матеріали інших журналістів, передрукуйте і вийде те ж саме“, – вважає заступник директора.
Замість коментарів Володимир Кльорик дає роздруківку звернення директора державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Олександра Сохрякова (на момент нашого візиту він перебував у відпустці – ред.) до міністерки соціальної політики України Оксани Жолнович.
У зверненні якраз йдеться про нерівні із приватними підприємствами умови існування. А саме – при однаковому розподілі бюджетних коштів для “державників” існує вимога проведення публічних закупівель комплектуючих для допоміжних засобів реабілітації. Також від них вимагають обов’язкову сплату податку на прибуток на рівні 80%, в той час, як приватники можуть сплачувати всього 3-5%. У зв’язку із цим директор в листі пропонує створити лояльніші умови для існування державних протезних підприємств. Зокрема, передбачити першочергове фінансування держпідприємств за бюджетною програмою.
З пропозицій директора видно, що підприємство не витримує конкуренції з приватними протезувальниками. Його ж керівництво вважає, що врегулювати це питання мають саме в профільному міністерстві. Водночас дивним виглядає ситуація із небажання заступника директора говорити про проблеми публічно, а відтак отримати можливість чітко озвучити їх на загал та розпочати таким чином діалог для їхнього вирішення.
Хто обирає виробника протеза?
В управлінні соціального захисту населення Хмельницької міської ради погодилися роз’яснити, як відбувається обрання підприємства для протезування. За словами головної спеціалістки відділу обслуговування ветеранів війни та осіб з інвалідністю Ірини Осіпової, вони ніяк не впливають на вибір самої людини, а лише приймають заяву про необхідність виготовлення протезу, ортезу чи іншого допоміжного засобу реабілітації і весь необхідний перелік документів. Загалом потрібно надати паспортні дані, ідентифікаційний код, висновок лікарської консультативної комісії (ЛКК), програму реабілітації та висновок медико-санітарної експертної комісії про встановлення інвалідності. Також в органі соцзахисту надають інформацію про підприємства, які можуть виготовити ці засоби.
“Раніше потрібно було вказувати на прийомі, де будуть виготовляти протез. Потім цю вимогу зняли. І людина після того, як виходить від нас, сама собі обирає підприємство. Наприклад, може на прийомі сказати, що звертається на одне підприємство, а вийти за двері і піти зовсім на інше. Вона має на це право”, – пояснює Ірина Осіпова.
Є можливість подати заяву про забезпечення засобом реабілітації (виплату компенсації) не лише до структурних підрозділів з питань соцзахисту населення, а й до центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів). Можна подати її і в електронному форматі – через електронний кабінет особи та Єдиний державний веб-портал електронних послуг із застосуванням електронного підпису.
“У свою чергу, орган соцзахисту населення або ЦНАП сканує документи та надає особі інформацію про перелік підприємств, до яких люди можуть звернутися щодо забезпечення засобами реабілітації. Також надають каталог цих засобів реабілітації і формують електронну особову справу”, – коментує заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Хмельницькій області Ольга Чорна.
Формують же направлення для виготовлення допоміжного засобу реабілітації у регіональному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Перед тим, як створити направлення, там перевіряють рекомендації лікаря, прописані в програмі реабілітації. Також ця програма має містити шифри захворювання. Лише за таких умов далі створюють електронне направлення.
“Створивши це електронне направлення, ми обов’язково телефонуємо особам, які подали заяву, і повідомляємо їм про це. Конкретно на підприємство направлення ми не створюємо. Тому що це право особи – обрати, наприклад, протез. Тоді особа з інвалідністю з переліку в каталозі, який їй демонструють в управлінні соцзахисту, обирає: або Тернопіль, або Львів, або Хмельницький. Ми до вибору підприємства не дотичні”, – пояснює керівниця планово-економічного відділу Хмельницького обласного відділення Фонду Оксана Пирожок.
За 10 місяців 2022 року у регіональному відділенні Фонду створили направлення на забезпечення допоміжними засобами реабілітації для понад 5,7 тисяч осіб, 14 з яких – учасники бойових дій та 47 – внутрішньо-переміщені особи. Зрештою краяни звернулися для виготовлення цих засобів на понад 60 підприємств в різних регіонах України. Розмір кошторисних призначень на забезпечення осіб з інвалідністю за цей період сягає більше 78 мільйонів гривень.
Як розподілилися кошти між підприємствами?
За наданою Фондом інформацією найбільше бюджетних коштів за 10 місяців 2022 року отримали товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард-орто” (майже 11,5 млн. грн.), приватне підприємство “Ортотоп” (12,2 млн. грн.) та Хмельницьке державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство (15,7 млн. грн.).
Тобто, з отриманої інформації видно, що Хмельницьке державне протезно-ортопедичне підприємство наразі впевнено тримає першість за кількістю відшкодованих через регіональне відділення Фонду бюджетних коштів. З огляду на це, зовсім незрозумілими залишаються озвучені керівництвом держпідприємства нарікання на нібито дискримінацію з боку органів соцзахисту.
Так чи інакше, але при обранні протезувальників люди з інвалідністю орієнтуються насамперед на репутацію підприємства, вартість та головне – на якість самих протезів. Тому сумнівною виглядає ідея, що Мінсоцполітики може взятися за керувати цим процесом в ручному режимі, в тому числі на користь державних підприємств. Більше про тих, хто реабілітується після втрати кінцівки, ми розповімо вже у наших наступних матеріалах.
Підготувала Світлана Русіна
Читайте також
Нове відділення медичної реабілітації: як у Хмельницькому відновлюють військових
Захисні споруди в усіх нових будівлях: чи запрацює норма?
