Західні кредитори можуть пошкодувати, що змусили Україну звернутися до МВФ

У матеріалі «Western lenders may regret forcing Ukraine to turn to the IMF», що вийшов на сторінках The Economist, автори аналізують ситуацію із допомогою МВФ, який оголосив нещодавно, що Україна отримає сьому за величиною фінансову допомогу за 79-річну історію фонду. Також порушують питання погашення цього боргу і спроможності України робити це в умовах війни чи в умовах економіки, яка тільки починає відновлюватись. Наприкінці йдеться про союзників, які, на думку авторів, недостатньо роблять, щоб Україна не брала на себе витрати.

Допомога МВФ

Війна розриває економіку України на частини. У минулому році ВВП країни впав на 30%; дефіцит бюджету зростав і змусив Національний банк надрукувати мільярди гривень і девальвувати валюту. 21 березня МВФ оголосив, що Україна отримає сьому за величиною фінансову допомогу за 79-річну історію фонду. Країна має намір отримати 15,6 мільярдів доларів впродовж наступних чотирьох років в рамках надзвичайної програми, яка може бути схвалена Радою директорів МВФ, де представлена росія.

Попри величезну суму від фонду, для України цього все ще недостатньо. За оцінками країни, для продовження фінансування війни в цьому році їй буде потрібно на 39,5 мільярдів доларів більше, ніж вона очікує отримати від податків і міжнародної допомоги. Дефіцит еквівалентний 9% ВВП. Очікується, що МВФ виділить не більше 5 мільярдів доларів в цьому році. Решта, говорять у фонді, має надходити від таких країн, як Америка, Європа та Світовий банк. З початку війни такі донори зібрали щонайменше 34 мільярди доларів грантів та позик за низькими процентними ставками. Є надія, що залучення МВФ, яке містить в собі стрес-тест економіки України та її боргів, вмовить їх надати більше допомоги.

Погашення боргу

Навіть якщо Україна збере достатньо коштів, щоб заповнити цю прогалину, залишається питання погашення боргу. Запозичення у МВФ обходяться дорого – більше, ніж в інших донорів. Як країна із середнім рівнем доходу, Україна повинна платити базову процентну ставку в розмірі 3,5%. Кожного разу, коли фонд отримує виплату, він стягує додаткові пів відсотка на адміністративні витрати. А оскільки Україна позичає так багато, вона несе відповідальність за донарахування. Це виплати, спрямовані на те, щоб зробити запобіжник для країн, які шукають більше, ніж вони просять у фонду. До того часу, коли Україна отримає свій повний пакет, доплати, ймовірно, збільшаться на додаткові три відсоткові пункти до її процентного рахунку. Загалом уряд України може підняти ставки на 7,5-8%.

Додаткові нарахування – це не кінець доданих умов. Всі кредити МВФ супроводжуються економічними приписами. На папері це повинно стимулювати зростання та фіскальну дисципліну, допомагаючи країні-позичальнику погасити свої борги. Фонд намагався адаптувати свої життєві рецепти від погано функціонуючих економік до економіки в облозі. Деякі з його пропозицій можуть виявитися корисними. Після торішньої суперечки з урядом з приводу друкування грошей Національний банк виконуватиме вимогу Фонду про припинення друку. Інші реформи, такі як зобов’язання активізувати внутрішні боргові ринки, є захоплюючими, хоча і трохи складними, поки падають бомби. Але найбільш суттєві реформи МВФ зазвичай зводяться до обмеження витрат, що просто неможливо, поки Україна перебуває у стані війни. Дотепер фонд заявляв, що планує рекомендувати фіскальні реформи, але залишав неясність щодо деталей. Враховуючи, що у нього деспотична репутація, будь-які помилки в Україні можуть виявитися катастрофічними. 

Діапазон очікувань

Хоча теоретично ці ризики повинні бути включені в стрес-тести МВФ, прогнозований аналіз фонду легко вивести з рівноваги. Передбачити майбутнє будь-якої економіки, що зазнає краху, складно. Як може виглядати економіка України, охопленої вторгненням, через рік, не кажучи вже про кінець чотирирічного періоду, що охоплюється програмою, визначити ще складніше. Зараз Фонд має діапазон очікувань щодо зростання ВВП у 2023 році в чотири відсоткові пункти, від -3% до 1%. Якщо ставки України опиняться на нижній межі спектру або нижче, можливі побоювання, що фонд сильно переоцінив свої можливості надавати кошти. Кошмаром було б обтяження країни боргами, поки вона все ще перебуває у стані війни або тільки починає відновлюватися.

“Україні необхідна економічна підтримка, але ризики повинні були взяти на себе її союзники, а не МВФ, – стверджує Марк Маллох-Браун з Open Society Foundations, групи кампанії, – і зробити це за допомогою грантів, замість того, щоб дозволяти Україні накопичувати борги“.

Деяким фонд нагадує про останній випадок, коли він надавав масштабні позики в Європі: допомога Греції, Ірландії та Португалії після кризи в єврозоні. Так само, як Франція та Німеччина тоді зробили занадто мало, союзники Києва роблять занадто мало сьогодні. Україна візьме на себе витрати.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун