Військовий Дмитро Браницький: “На візку я пересувався лише після операції”

Підвестися з ліжка. Відігнати думки про “я не зможу”. Перемогти лінь та невпевненість. І ще безліч інших, на перший погляд, дрібних задач самому собі. Тих самих, побутових, які ми з легкістю виконуємо щоденно і які стають справжнім викликом, якщо замість кінцівки в людини протез.

Цю історію про військового Дмитра Браницького ми планували як частинку вже звичного в українських медіа циклу про “життя, що триває”. Втім, вона зрештою стала і об’ємнішою, і глибшою. 30-річний капітан Збройних Сил України, який втратив частину ноги на війні, залишився не лише на службі, але й у спорті, беручи участь в “Іграх Нескорених” та “Іграх Воїнів”. Дивлячись на Дмитра,  стороння людина ніколи не здогадається ні про отриману у 2019-му “мінну” травму, ні про те, що за нею стоїть – а це 20 операцій, ампутація і реабілітація. Ми розпитали Дмитра про його досвід, з надією, що це допоможе іншим у подібних обставинах.

Я завертав ногу у кульок і йшов гуляти 

Ви пам’ятаєте момент поранення і період одразу після цього? 

Це було 10 чи 9 вересня 2019 року. Ми тоді вийшли на завдання. І… (після невеликої паузи – ред.) вже сталось так, що я наступив на міну. Була надія: втрачена тільки стопа, а гомілка лишиться ціла. Мене доправили спочатку в Харків, де я пролежав тиждень. Там мені зробили переливання крові, стабілізували й підготували до операції. Прооперували у київському військовому шпиталі. Спочатку гомілка залишилася цілою…

Хто допомагав Вам у шпиталі? 

До мене одразу ж приїхала дружина. Ми ходили гуляти і в сніг, і в дощ. Я завертав куксу у кульок й пересувався на милицях. У візок сідав лише після операції. 

Відновлення – це велика робота. Що Вам у собі довелося долати?

Інколи, коли після операції дружина казала вставати з ліжка, я відповідав: ”Ну що ж ти інваліда напрягаєш?”. Але вона відповідала: “Одягнувся і пішли!” (посміхається – ред.)

Чи відчуваєте Ви так званий фантомний біль, коли неначе болить ампутована  частина кінцівки? 

Таке буває у мене лише тоді, коли я багато ходжу і отримую дуже сильні навантаження. І то це не фантомний біль, а втома самої кукси і сигнал зупинитися. В інших випадках нічого подібного не відчуваю. Я себе налаштував, що у мене там протез. Мені здається, людям у моїй ситуації потрібно одразу ж попрощатися з ампутованою кінцівкою. Поки ти не зробиш цього, тіло даватиме імпульс і шукатиме те, чого вже нема.  

Їздив різними протезними підприємствами і дивився на ставлення до мене

Ви користуєтеся протезами. Хто допомагав вам зі збором документів для безоплатного протезування? 

Жодна організація мені не допомогла це робити. Всі документи збирала дружина. Після поранення потрібно пройти військово-лікарську комісію. Потім у військовій частині взяти довідку про обставини поранення. Також потрібні паспорт й ідентифікаційний код. З цими документами треба звернутися в управління соцзахисту або особисто, або може занести їх дружина. Там фахівці вже дають направлення на протезування.

Наразі в Україні працює близько сотні підприємств різних форм власності, які виготовляють допоміжні засоби реабілітації. З їхнім переліком можна ознайомитися на офіційному сайті Міністерства соціальної політики. 

Як Ви обрали місце для протезування? 

Просто їздив різними підприємствами й дивився  на ставлення до мене. Найбільше мені сподобалося київське. Його філіал є і в Хмельницькому. Але я досі звертаюся саме в Київ. Орієнтувався на те, чи мені сподобаються самі фахівці й приміщення, де вони працюють. Хмельницьке протезне підприємство не обрав тому, що у них більше досвіду роботи з цивільними, а з військовими – мало. 

Що, на вашу думку, головне у протезі? 

Основне, що може не підійти, – це куксоприймач (“гільза”, яку одягають на куксу – залишок кінцівки після ампутації – ред.) А от нижня частина великої ролі не грає. Можна вдягнути і дерев’яний протез та ходити на ньому краще, ніж хтось на суперкрутому.

Ви бачили, як виготовляють протези? 

Я познайомився особисто з майстром, і він мені потім зробив багато протезів. Навіть відвідав майстерню і подивився на сам процес. Стало дуже цікаво. Зараз на підприємстві мене вже знає директор. Тепер щоразу, коли приїжджаю, заходжу і спостерігаю.

З чого виготовляють куксоприймач?

Ця частина протеза українського виробництва. З матеріалів – карбон, смола та тканина. Замінювати його потрібно в залежності від того, чи набираєш, чи скидаєш кілограми. Тому варто тримати рівну вагу.

Скільки часу займає заміна верхньої частини протеза? 

Якщо виготовляти лише гільзу, то на це йде лише два дні. Інколи, коли мені потрібно було замінити терміново, я міг приїхати у Київ вранці, мені починали ліпити-крутити, і ввечері я вже їхав з новою гільзою додому. Вони роблять зліпок, потім його повністю гіпсують. Коли висихає, заливають смолою, карбоном і знову на сушку. Потім підрізають гіпс, підпилюють і все. 

Як довго триває пристосування до протезу після такої процедури?

Одразу ж одягнув і пішов. 

Тобто це як із взуттям: не варто сподіватися, що потерпиш і воно розноситься?

Це точно. Я зазвичай вдягаю новий протез, ходжу годину і кажу: “У мене все чудово”. А було таке не раз, що я навіть одягнути не міг, тому що затісний, або, навпаки, нога провалювалася. 

Чи відчуваєте ви дискомфорт, коли рухаєтеся? 

Мені в протезі зручно. Вранці прокидаюся, одягаю його, а ввечері знімаю. Можу загалом бути в ньому навіть декілька діб, а зняти лише один раз, щоб ногу помити.

Не бачу сенсу їхати на протезування за кордон

Як Ви вважаєте, у сфері протезування загалом є покращення?

На мою думку, є. Можливо, тому що зараз багато людей потребують протезів. 

Які протези у Вас є? 

Для військових є можливість обрати функціональніші засоби, ніж це можуть зробити цивільні. Зараз у мене є протези для ходьби, для купання і для занять спортом. Ще один залишився виріб від одного з протезувань. Тобто у мене зараз їх чотири. Важать вони менше, ніж нога. Десь 1 кілограм 200 грамів. Але спортивний важчий.

Чи всім можуть видати протези для занять спортом? 

Видають не всім. Перевіряють, чи людина займається спортом, бере участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних заходах. Мені спортивний протез виготовили не одразу, а лише після того, як я почав брати участь у змаганнях. 

Скільки коштують ваші протези? 

Для купання – 3, для ходьби – 5, спортивний – 9,8 тисячі доларів. У всіх випадках вартість компенсувалася за кошти бюджету, оскільки я військовий і отримав поранення у зоні бойових дій. Для цивільних зовсім інші ціни. Їм звичайний для ходьби дають за меншу ціну, ніж нам для купання. Якщо протез з колінним суглобом, то для військових він на акумуляторі. Це найскладніший механізм у всьому протезі. Тому ціна такого виробу значно вища – близько 500 тисяч гривень. З них сам колінний суглоб – десь 400 тисяч. Плюс стопа, перехідники і робота. 

Довідка

Спочатку людині надають простіший тренувальний протез. Вартість протеза визначають за рекомендаціями мультидисциплінарних реабілітаційних команд та медико-соціальних експертних комісій. Будь-який протез слугує не більше 4 років, оскільки існує постійна потреба в його корегуванні. Дітям міняти протез потрібно щороку.

Часто у соцмережах можна зустріти повідомлення про потребу у протезуванні за кордоном. Що Ви про це думаєте? 

Не розумію, навіщо їхати на протезування за кордон. Я був у Румунії, Словаччині, США, Великобританії. Скрізь бачив, що там роблять за якістю такі ж протези, як і у нас. Складники на наших підприємствах також беруть з-за кордону. Але, якщо протезуватися там, все коштуватиме дорожче, тому що треба ще туди дістатися, жити. Я спілкувався з хлопцями із США: протези й гільзи в них з тих же матеріалів, що і в мене. Крім того, десь за два місяці протез потрібно знову переробляти. Вдруге людину за кордон вже не спрямують, і вона все одно протезуватиметься тут. 

Бачу сенс їхати за кордон тільки для виготовлення спортивного протеза – за два-три роки після втрати кінцівки, коли вже кукса сформується остаточно. От саме ці протези там кращі, ніж у нас. Тому що в них фінансові можливості ліпші, там більше фахівців, які мають досвід саме зі спортивного протезування. Для різних видів спорту потрібні різні вироби. Наприклад, біговий – найважчий, для кросфіту – легший. 

Довідка

Після запровадження в Україні новітніх технологій протезування, ортезування та реалізації програм із навчання фахівців для виготовлення цих виробів відпала необхідність у протезуванні та ортезуванні за кордоном. Але в найскладніших випадках і за відсутності технологій в Україні є можливість спрямування учасників бойових дій для протезування за межами країни. З переліком необхідних документів можна ознайомитися тут. 

Навіть якщо людина протезувалася за кордоном, вона має можливість зареєструвати протез у вітчизняній базі й обслуговувати його в Україні. Проте, щоб поставити іноземний протез на баланс тут, потрібно зібрати дозволи. 

З усім можна справитися 

Коли після поранення Ви почали відвідувати спортзал?

Активно почав ходити у спортзал за 2-2,5 місяці після першої ж операції. Я тоді лежав в госпіталі Ірпеня. Там же займався з реабілітологами. Вони були дуже фахові. Водночас багато ходив на милицях. Виходив у місто, аби не засиджуватися.  Після десятої операції почав протезування. 

Як виникла думка не просто займатися в спортзалі, а й брати участь у змаганнях? 

Брати участь у відборі на змагання запропонував знайомий у 2020 році, коли я ще лежав у госпіталі й почав протезуватися. У цього знайомого була така ж ситуація, як у мене – він отримав поранення, тільки трохи раніше, ніж я. 

У змаганнях з яких видів спорту брали участь після поранення?

У  «Warrior Games» (США) я посів перше і третє місця у змаганнях з веслування, у велогонці та волейболі сидячи здобув бронзу. Також брав участь в міжнародній велогонці на 1 100 км: стартував в Словаччині фінішував в Румунії. Цими видами спорту не займався раніше. А займався боксом у Кам’янці-Подільському та Броварах. На змаганнях було тяжко, але з усім можна справитися. З веслування посів два призових місця – перше й третє.

Які вправи ви виконуєте в спортзалі і чи підказують щось реабілітоги?

Це і кардіо-, і силові навантаження. Реабілітологи не підказують. Я спілкуюся з київським тренером з веслування, майстром спорту з академічного веслування Артуром Свиридюком, який мене готував на змагання у США. Він здійснив, на мою думку, неможливе  – зміг за короткий  час зробити з мене чемпіона. Зараз тренер повідомив мені про тренування для відбору на “Ігри нескорених”, що відбуватимуться у Німеччині.  

Довідка

Скільки точно українців наразі потребують протезування, невідомо. За попередніми підрахунками кількість таких людей внаслідок російсько-української війни  може сягнути 5 тисяч осіб.  

Спілкувалась Світлана Русіна

Читайте також

Озлоблені, зламані, підрихтовані: в українському реабілітаційному центрі для поранених ветеранів
Нове відділення медичної реабілітації: як у Хмельницькому відновлюють військових