Україна планує контрнаступ: вибір цілей великий

Російсько-українська війна наближається до найкритичнішої точки. Редактор з оборони та безпеки Dan Sabbagh для the Guardian проаналізував можливі варіанти контрнаступу України. Звісно, тут також йдеться і про можливі сценарії перерізання російських ліній постачання та їхній вплив на спроможності армії країни-агресорки. 

Після 15 місяців важких боїв війна в Україні наближається до своєї найкритичнішої точки. Київ зібрав сили – 12 бригад і, якщо вірити злитим документам Пентагону, можливо, 60 тисяч військовослужбовців, оснащених переважно танками, бронетехнікою й артилерією стандарту НАТО і частково навчених на заході.

Водночас зимовий наступ росії закінчився і він провалився. Кампанія із закріплення на східному фронті від Кремінної на півночі, захоплення Бахмута в центрі та Вугледара на півдні пробуксовує, а кульмінаційний момент, який часто розглядається військовими як оптимальна точка для контрнаступу, вже не той, на який всі розраховували.

Тепер Україна має продемонструвати, що враховуючи отриману західну зброю, має шлях до воєнної перемоги, що вона може відтіснити російських окупантів. Але питання в тому, де б могли бути ці атаки?

Перевага України, на думку Еда Арнольда, наукового співробітника аналітичного центру RUSI, полягає в тому, що у неї є вибір, де може відбуватися контрнаступ.

“Визначальною ознакою хорошої стратегії є те, що вона надає варіанти “, – сказав він, і може навіть статися так, що Україна тисне – або, здається тисне – в кількох місцях, щоб спробувати завдати серйозної поразки.

Найбільш очевидним напрямком української атаки є удар із запорізького напрямку на південь і південний захід у напрямку Мелітополя, або, можливо, на південний схід у напрямку Бердянська. Кінцева мета – перерізати шляхи постачання, що проходять поблизу узбережжя. Але карти російських укріплень, створені на основі супутникових знімків, показують відносно щільну подвійну лінію окопів і позицій, що оточують ключове місто Токмак.

Унеможливити окупацію Криму росією можна, якщо Керченський міст, який з’єднує півострів з власне росією, буде знову підірваний.  Це можливо за допомогою нещодавно придбаних крилатих ракет великої дальності Storm Shadow. Ці ракети також можуть завдавати удару по ключовому логістичному вузлу Джанкой. Але Україна знає, що росія буде наполегливо боротися за Крим, навіть на відстані, тому цілком можливо, що атаки в іншому місці цілком можуть мати перевагу.

Ризикованішою стратегією була б спроба розпочати десантну операцію через річку Дніпро далі на захід, де укріплень менше, але все ще багато. У лютому Британія розширила свою програму підготовки українських солдатів, включивши до неї морську піхоту.  Часом з’являлася інформація про бої морських піхотинців за встановлення плацдармів на островах дельти Дніпра на захід від Олешок.

Така атака була б “високим ризиком, високою винагородою“, – каже Арнольд, і він стверджує, що не очевидно, чи потрібно Україні на даному етапі робити щось настільки ризиковане. Також незрозуміло, чи буде просування через дельту легким для значного угруповання. Ця територія є однією з тих, про яку найменше повідомляють під час війни, що ускладнює розуміння того, що саме відбувається в цьому районі.

Альтернативою нападу, спрямованого на відрізання Криму, міг би стати удар по північному Луганську для того, щоб відрізати російські лінії постачання, які, як правило, проходять з півночі на південь через Сватове на лінії фронту і Старобільськ за його межами на схід. Це б загрожувало російським позиціям далі на південь.

Менш ймовірно, що ця територія буде добре захищена і повториться  вереснева Харківська наступальна операція, коли Україна використала слабо захищену ділянку російських ліній і змусила хаотично відступати московські війська, які ризикували бути оточеними з флангів під час швидкого прориву.

Критично важливим для України тут буде елемент несподіванки й, за словами Арнольда, “наявність розвідданих для виявлення слабкого місця росії“. Атака в цьому районі може спрацювати кон’юнктурно, якщо росіяни посилять охорону на півдні, хоча загроза може змусити москву перекинути частину військ на 200 миль на північний схід.

Шість тижнів тому генерал-полковник Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ Збройних Сил, припустив, що Україна може завдати удару у відповідь у Бахмуті, раніше малозначущому місті Донбасу, яке стало ареною найзапекліших боїв у цій війні.

Тоді ця ідея виглядала малоймовірною, але, нарешті, останніми днями Україна провела кілька обмежених контратак на північ від Бахмута, а також за вісім миль (14 км) на південний захід. Їхній попередній успіх свідчить про те, що Україна може спробувати оточити розбите місто, загрожуючи виснаженим російським військам, які щойно захопили більшу його частину.

Недоліком є те, що при всій символічній цінності повернення втраченої більшої частини Бахмута, територія Донбасу є менш стратегічно важливою. Розрізання російських ліній на сході не загрожує Криму, а будь-які спроби захопити міста Донецьк і Луганськ, окуповані з 2014 року, будуть ризиковими, не в останню чергу з огляду на складність ведення бойових дій у містах.

За словами Арнольда, наступ на сході може допомогти, “якщо він зафіксує росіян у цьому районі“, тобто змусить москву перекинути війська на східний фронт, що дасть Україні більше можливостей на півдні. Розвідувальні атаки в Бахмуті можуть стати прелюдією до наступу в інших місцях.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун