У матеріалі ‘It was scary’: acts of resistance in Russian-occupied Kherson авторка Jennifer Rankin для the Guardian поспілкувалась із засновниками руху «Жовта стрічка» в Херсоні та окупованому Мелітополі. В матеріалі розказано як народився цей рух, які акції організовував та скільки вже налічує активістів, які очікують на деокупацію та з обережністю організовують свої акції.
Яскраві фарби та небезпечна ідея
Однієї ночі в червні минулого року Лілія Александрова вислизнула зі свого будинку в окупованому Херсоні з яскравими фарбами та небезпечною ідеєю. Вона пішла до продуктового магазину у своєму районі, який, як вона знала, часто відвідували російські солдати, що вторглися до міста кілька місяців тому. “Херсон – це Україна“, написала вона на металевому паркані біля цього магазину. Потім вона додала золотий завиток фарби – жовту стрічку, символ українського руху опору на окупованих росією територіях.
“Безумовно, це було страшно, але вона просила Бога допомогти їй“, – розповідає перекладачка, який підсумував розповідь Александрової для Guardian.
Під час її літнього протесту росіяни були всюди. Людей обшукували на блокпостах, іноді змушували роздягатися. Деякі люди просто зникали. Але Александрова вважала, що ризик був того вартий.
“Це була її ідея показати, що вона не приймає “рашизм”. Вона не приймає присутність росії на цій землі“, – сказала перекладачка.
Александрова, яка говорила з Херсону через нечіткий екран Zoom, тримала в руках фотографію свого дідуся, який воював у другій світовій війні. Він також “не … прийняв окупантів у той час“, – додала перекладачка.
Александрова могла відкрито говорити про свої численні акції протесту, оскільки Херсон був звільнений українськими силами в листопаді після більш ніж восьми місяців російської окупації. Після звільнення українські слідчі виявили ймовірні “катівні“, де, за свідченнями, десятки людей били, катували електричним струмом, а іноді й вбивали.
“Були моменти, коли вона відчувала справжній страх, тому що росіяни проїжджали повз на своїх машинах, вони проходили вулицями й була постійна загроза бути поміченою, бути викритою“, – сказала перекладачка.
Виставка у Брюсселі
Тепер панель паркану, яку вона розмалювала, поїхала до Брюсселя, де минулого тижня стала одним з головних об’єктів дводенної виставки, присвяченої протистоянню “Жовтої стрічки” – незалежному ненасильницькому стихійному руху.
Виставка, організована рухом “Жовта стрічка” за підтримки української неурядової громадської організації та піар-компанії, проходила під стінами Європейського парламенту з метою продемонструвати європейським політикам реальність життя в умовах російської окупації.
За словами Александрової, зелена панель паркану побита і подірявлена кулями – сліди російських обстрілів. “Вона хотіла, щоб це також було пам’яттю і символом того, як росіяни знищували Херсон“, – сказала її перекладач.За даними українського уряду, понад 100 тисяч км2 (38 600 квадратних миль) країни перебувають під окупацією росії. Це 1 877 міст, селищ і сіл.
“На жаль, ця цифра часто залишається абстрактною для іноземців, – сказав посол України в ЄС Всеволод Ченцов. – Тисячі хоробрих людей борються проти величезної ідеологічної бульбашки, в яку російська пропаганда інвестує мільйони“.
«Жовта стрічка» в Мелітополі
Ще одним героєм є Іван, співзасновник руху “Жовта стрічка”, який живе в окупованому Мелітополі. За його словами, росія намагається “створити інформаційний вакуум, коли вони вам кажуть, що “України немає”, “Україна вас покинула”, “ваше місто – російське”, “росія тут назавжди“. Іван – це не справжнє ім’я і впродовж усієї розмови чоловік був у масці, яка частково закривала його обличчя.
Акти опору, такі як малювання жовтої стрічки на паркані, “показують, що Україна все ще незалежна, вона скоро вас звільнить – будь ласка, не беріть російський паспорт“, – розповідає він.
Рух розпочався в Херсоні, першому великому місті, яке потрапило під російську окупацію. Проукраїнські демонстрації розпочалися негайно. Але 27 квітня 2022 року, коли близько пів тисячі людей зібралися на протест, російські війська застосували сльозогінний газ і світло-шумові гранати, щоб розігнати мирну демонстрацію. Активісти, такі як Александрова, не розгубилися, але зрозуміли, що їхній протест має йти в підпілля.
Щоб показати свій спротив, вони прив’язували жовті стрічки до парканів або проєктували ініціали Збройних Сил України (ЗСУ) на громадські будівлі, які використовуються російськими військами або проросійськими адміністраторами. Вони розклеювали плакати з QR-кодами, які інформували людей про те, як уникнути отримання російського паспорта та не віддавати своїх дітей до шкіл, контрольованих російською державою.
Українська літера «Ї»
Рух поширився на інші окуповані території. На плакатах, стінах і парканах з’явилася українська літера “Ї”, якої немає в російській абетці і яка є невіддільною для українського правопису. Коли місцева влада намагалася заборонити продаж синьої та жовтої фарби, активісти вдавалися до розривання клаптиків старого одягу, щоб зробити жовті стрічки. Нещодавно активісти перетворили російський символ “z” на пісочний годинник в українських кольорах. Повідомлення просте: Час перебування росії на території України спливає.
Рух “Жовта стрічка” стверджує, що 8 тисяч осіб на окупованих територіях користуються їхнім чат-ботом, який розсилає інструкції до різних акцій протесту. Людей просять завантажувати фото та відео своїх дій, щоб організатори знали, що вони активні. Чат-бот покликаний зберегти анонімність кожного.
“Іноді важко довіряти, тому що ти знаєш, що будь-хто може просто сказати росіянам, що ти місцевий партизан і це буде дуже складно для твоєї родини“, – сказав Іван.
Підготували Альона Береза, Валентина Повзун
Читайте також
“Ми годуємо світ”: українські фермери попереджають про глобальні впливи війни
Західні кредитори можуть пошкодувати, що змусили Україну звернутися до МВФ
