Плоска — невелика річка, довжиною близько 30–31 км, права притока Південного Бугу. Вона протікає через три громади Хмельницького району й завершує свій шлях у межах міста Хмельницький. Те, що ще у XIX столітті було живою річкою, сьогодні перетворилося на ланцюг застійних водойм, з’єднаних тонкими струмками води, що ледве просочуються крізь зарості очерету та багатометрові шари мулу. Від витоку до гирла стан Плоскої неухильно погіршується, досягаючи критичної точки у місті Хмельницькому, де русло забетоноване, а береги та заплава забудовані.

Те, що сьогодні бачимо на Плоскій, насправді є зрізом загальноукраїнської тенденції: малим річкам дедалі важче виживати в умовах зарегульованості, точкового забруднення, змін клімату та хаотичного водокористування. Для порятунку малих водотоків сьогодні потрібно змінювати саму філософію: перехід від споживацького «ресурсного підходу» до інтегрованого управління, де річка сприймається як єдиний живий організм. 

Національна проблема у локальному вимірі

Деградація річки Плоскої — це не ізольований випадок, а мікромодель загальноукраїнської кризи малих річок. Десятиліття ресурсного підходу до водокористування, коли річка розглядалася лише як джерело води чи місце скидання стоків, призвели до системної екологічної катастрофи. Зміни клімату та інтенсивне водокористування приватними підприємцями лише прискорюють цей процес.

6 жовтня 2025 року Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради та громадська спілка «Всесвітній фонд природи Україна» (WWF-Україна) підписали Меморандум про співпрацю. Документ визначає намір сторін об’єднати зусилля у сфері охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів.

“Сьогодні я хочу подякувати WWF за ту співпрацю, яку ми розпочали нещодавно, і вона є дуже ефективна. Ми працювали і в полях, і в офісах для того, шоб надати якомога більше інформації WWF, для того, аби вони дослідили, показали проблеми, показали своє бачення,” — зазначив заступник Хмельницького міського голови Микола Ваврищук під час семінару “Природні заходи утримання води (NWRM) як інструмент відновлення малих річок, водних екосистем і підвищення їх стійкості до кліматичних змін. Можливості для відновлення р.Плоска”.

У Меморандумі, який на запит отримала редакція “ЖАР.INFO” зазначено, що співпраця між сторонами включає проведення комплексних досліджень, розробку та реалізацію проєктів, спрямованих на відновлення природних екосистем, збереження біорізноманіття, впровадження принципів сталого управління природними ресурсами, а також проведення природоохоронних, інформаційних та освітніх заходів. Окремо документ передбачає взаємний обмін інформацією та даними з питань спільного інтересу, участь у громадських обговореннях, семінарах, заходах та обмін аналітичними матеріалами.

Тож під час семінару йшлось про основні причини деградації малих річок і в тому числі річки Плоскої. Зокрема, такими експерти називають:

• зарегульованість ставками і водосховищами, які змінюють режим течії та «розрізають» річку на окремі фрагменти;
• низька проточність і як наслідок — замулення, «цвітіння», дефіцит кисню;
• точкові джерела забруднення (скиди, стоки, аварійні/необліковані підключення), що часто дають більший ризик, ніж розсіяне забруднення з полів;
• засмічення, заростання, порушення прибережних смуг, забудова заплав;
• кліматичні зміни (менші опади в критичні періоди, спекотніші літа, довші посухи);
• водокористування приватними підприємцями, яке може посилювати проблему в маловодні сезони.

Співпраця з WWF, започаткована для розробки “дорожньої карти” відновлення річки, базується на новій парадигмі — інтегрованому управлінні річковими басейнами, що враховує річку як цілісну екосистему, а не просто водний ресурс.

“Наша основна з вами ціль, відповідно вже до нашого законодавства, це відновлення водних ресурсів, скажімо так, масивів поверхневих вод до доброго екологічного стану або доброго екологічного потенціалу, якщо це штучні або естетично змінені масиви поверхневих вод,” — наголосила керівниця напряму «ВОДА» ГС «ВСЕСВІТНІЙ ФОНД ПРИРОДИ Україна Оксана Коноваленко під час семінару.

Повернення річки до «доброго екологічного стану» — це про довгу та системну роботу. Відновлення може займати понад 20 років, бо йдеться про відновлення природних процесів, а саме: течії, самоочищення, біорізноманіття, зв’язності екосистеми.

Діагноз від експертів: від “середнього” до “дуже поганого”

Дослідження, яке провела експертка, кандидатка географічних наук, завідувачка лабораторія гідроморфологічного моніторингу Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України Євгенія Василенко (про тендер, який провело профільне управління на дослідження річки Плоска, читайте в нашому матеріалі про робочу групу), розкрили масштаб проблеми. Гідроморфологічна оцінка на чотирьох ділянках річки показала драматичну картину: стан річки стрімко погіршується від витоку до впадіння у Південний Буг. 

• у селі Водички: нижче риборозвідного ставка, вода протікає лише під час спуску водойми. Гідротехнічна споруда перебуває в аварійному стані, русло заросло. Стан оцінено як “середній” — найкращий показник серед досліджених ділянок.
• село Малашівці: демонструється “поганий” стан. Річка тут звузилася до одного метра, обміліла, нефункціонуючі гідротехнічні споруди, а паралельний канал відводить частину води. Значне замулення робить русло практично непридатним для життя. 
• біля Царського озера: русло Плоскої приховане в заростях очерету, вода тече паралельно каналу, що живить озеро. Статус самого Царського озера досі не визначений у документації.
• у гирлі річки: в межах міста Хмельницький зафіксовано “дуже поганий” стан. Стовідсоткове бетонування русла, забудовані береги та заплава перетворили природний водотік на штучний канал, позбавлений будь-якої здатності до самовідновлення.

Коли вода стає отрутою

Якщо гідроморфологія показує зовнішні зміни, то гідробіологічний аналіз, який провела експертка, наукова співробітниця Інституту гідробіології НАН України, кандидатка географічних наук Наталія Іванова, розкриває внутрішні хвороби річки. Якість води різко коливається між ділянками — від високої кислотності до критично низького вмісту кисню. На деяких ділянках виявлено точкові джерела забруднення, які створюють більші ризики, ніж дифузне забруднення (надходження забруднюючих і біогенних речовин до водного об’єкта шляхом їх змиву з водозбірної площі. — ред.) з полів.

Високий вміст хлорофілу у Хмельницькому водосховищі та в річці під час спуску ставків свідчить про евтрофікацію — надмірне збагачення води поживними речовинами, що призводить до неконтрольованого розмноження водоростей та виснаження кисню. Під час штучних спусків ставків у воду потрапляє величезна кількість завислих речовин, які акумулюють токсичні сполуки.

Дно річки вкрите шаром мулу, в якому місцями органічні речовини становлять понад 30%. Це не просто замулення — це бомба уповільненої дії. Розкладання органіки поглинає кисень, створюючи мертві зони, де життя неможливе.

Різноманіття, яке зникає

Вивчення донної фауни — зообентосу — показало катастрофічне зубожіння екосистеми. У річці виявлено лише двадцять чотири таксони безхребетних — показник, характерний для сильно забруднених водотоків. Для порівняння, здорова мала річка має підтримувати десятки, якщо не сотні видів.

Відсутні види, які мешкають у швидкоплинних водах, — їх просто немає через застійність та зарегульованість. Натомість домінують організми, пристосовані до життя у мулистих, бідних на кисень біотопах. Трофність води оцінюється переважно як евтрофна та гіпертрофна — ознака значного органічного забруднення.

Особливо тривожним є те, що різні ділянки річки мають лише 30% спільних видів за індексом Жаккара. Це означає, що Плоска фактично розпалася на ізольовані фрагменти, між якими порушені природні процеси міграції та обміну. Ставки та гідротехнічні споруди розірвали екологічну неперервність річкової системи.

Що вже зробили? 

Хмельницька громада з 2021 року проводить моніторинг стану річки на важкі метали та пестициди, у 2023 році програму розширено. 

“У 2021 році перший моніторинг річки ми проводили не просто там в якихось локальних точках, наприклад, одноразових, а намагалися дійсно в міру своїх можливостей дослідити Плоску по течії в декількох точках. Продовжили у 2023,” — розповів в.о. начальника управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради Владислав Пукас.  

Розроблено проєкти землеустрою для встановлення меж прибережно-захисних смуг — для Південного Бугу роботу завершено, для Плоскої триває з планами охопити інші притоки.

“Ми розробили проєкт землеустрою щодо організації та встановлення меж прибережно-захисних смуг Південного Бугу. Ця робота тривала понад два роки. Інформація вже внесена повністю по всій території прибережної захисної смуги Південного Бугу, межі громади в обмінний файл, кадастр. І, власне, як продовження цієї роботи, ми почали працювати з річкою Плоскою. Ми розробили проєкт, будемо робити аналогічно. І це досить гарна тенденція. Далі будемо займатися також Кудрянкою,” — розповів Владислав Пукас.  

Що робити далі? 

Експерти сформулювали конкретні рекомендації. По-перше, потрібна цифровізація всіх наявних даних про річки та ставки — без повної картини неможливе ефективне управління. По-друге, необхідна систематична програма моніторингу з чітко визначеними точками відбору та накопиченням даних у ГІС-форматі.

Потребують детального вивчення малі притоки Плоскої — часто саме вони є джерелами забруднення. Критично важливо дослідити режими використання гідротехнічних споруд та забезпечити мінімальний санітарний стік, адже річка не може залишатися без води більшу частину року.

Необхідні додаткові біологічні дослідження в різні сезони для отримання повної картини. Важливо з’ясувати об’єми мулу та розробити методи його безпечного видалення, що не знищать решту живих організмів.

Окрема увага має приділятися парадоксу самоочищення: надмірна рослинність, яка начебто має очищати воду, сама стає джерелом вторинного забруднення, коли відмерла біомаса розкладається у воді. Без механічного видалення рослин проблема лише посилюється.

Ситуація з Плоскою показує, що річка деградує одночасно на рівні форми (гідроморфологія) і життя (гідробіологія). Від витоку до гирла вона втрачає течію, зв’язність, кисень, біорізноманіття. Відновлення річки — це марафон. І якщо Плоска не досягне “доброго екологічного стану” до 2030 року — це буде індикатор того, що водою керують як зручним інженерним ресурсом, а не як екосистемою, від якої залежить і якість життя, і безпека, і стійкість до кліматичних змін.

Підготувала Марія Турчина