Як дати занедбаному або не функціональному приміщенню другий шанс на існування? Відповідь на це питання знають у декількох громадах Хмельниччини. Там завдяки ініціативності та небайдужості місцевих жителів та грантовій підтримці з’явилися нові простори, де можна не лише цікаво проводити час, а й генерувати нові ідеї та проєкти. Там, де інші бачать тільки старі стіни та безнадійну руйнацію, місцеві активісти побачили потенціал. 

Красилівська молодь настратегувала собі простір 

У Красилові мрія молоді про комфортне безпечне середовище для спілкування, навчання, відпочинку чи власних ініціатив переросла у створення молодіжного центру “Chill out”. Рішення з’явилося завдяки відкритості міської ради, ініціативності громадської організації “Заходи” — команди, що переїхала з Маріуполя і шукала можливість продовжити роботу з молоддю — та підтримки “ЮНІСЕФ” і уряду Японії. 

ГО “Заходи” взяла на себе ключову частину процесу — від планування простору до його технічного облаштування. Організація отримала грантову підтримку в межах програми “UPSHIFT” — молодіжного проєкту “ЮНІСЕФ”, який допомагає підліткам і молоді втілювати соціальні зміни у своїх громадах. Для участі в програмі необхідно:

• Зібрати команду учасників віком 14–24 років. Податися на програму, сформулювати проблему, яку хочуть вирішити.
• Після відбору учасники працювали із менторами, навчалися проєктному менеджменту, комунікації, командній роботі.
• Команда створила власний мініпроєкт. 
• ГО “Заходи”  адміністрували  закупівлю обладнання, матеріалів, послуг, які потрібні для реалізації ідей молодих людей.

Ще до відкриття “Chill out” молодь Красилова взяла участь у стратегічній сесії, щоб визначити, яким має бути цей простір. Протягом трьох днів учасники  визначали місією центру та обговорювали його послуги.

Молодіжний центр відкрили у березні 2024 року на базі місцевого будинку творчості дітей та юнацтва. Особлива цінність проєкту — у його доступності. Простір розташований в середмісті Красилова, а відвідування не потребує реєстрацій чи дозволів. Тут можна дивитися фільми, грати в настільні ігри, влаштовувати тренінги, зустрічі чи клуби за інтересами, арттерапевтичні заняття, піжамні вечірки. Але головна цінність — не в переліку активностей, а в тому, що молодь сама визначає, що їй потрібно.

Центр швидко став прикладом того, як громада може створити важливу інфраструктуру без великих бюджетів. Була використана наявна будівля, додано техніку й меблі, а головне — залучено партнерів, які привезли досвід та енергію. Для ГО “Заходи”  це стало можливістю працювати далі після вимушеного переїзду, для громади — шансом отримати експертизу й доступ до міжнародної підтримки. 

“Dom Ludowy”: нове життя старої будівлі 

 У хмельницькому мікрорайоні “Гречани” привертає до себе увагу будівля з написом “Dom Ludowy” та датою “1929”. Майже століття тому споруду звели мазури — польська громада, яка самотужки зібрала гроші та працювала на будівництві, щоб створити освітній і культурний центр. З часом будівля втратила своє призначення й занепала. Але сьогодні вона отримує нове життя — завдяки рішенню, яке об’єднало локальну ініціативу, комунальну інфраструктуру та міжнародну підтримку.

Зламним для “Dom Ludowy” став 2019 рік. Тоді група місцевих активістів — Роман Гурницький, Сергій Толстіхін та Олександр Буднецький — спробували уявити потенціал будівлі. Вони провели опитування мешканців, залучили архітекторів, створили візуалізацію майбутнього культурно-освітнього простору. Ключове рішення було простим: не чекати “великих інвесторів”, а рухати процес малими кроками, посилюючи його партнерствами.

Хмельницьке комунальне підприємство “Плоскирів” взяло будівлю на баланс і почало з базових речей, яких бракує більшості занедбаних об’єктів спадщини: оформлення землі, підключення води й каналізації, першочергового ремонту. За кошти підприємства відновили кілька кімнат на першому поверсі, що дозволило одразу запустити активність всередині: майстер-класи, заняття з гітари, невелику виставку про нематеріальну спадщину мазурів. Це перетворило простір на діючий майданчик, а не “проєкт на папері”, і стало аргументом для заявок на гранти.

Саме ця тактика малих, але постійних кроків допомогла активістам здобути підтримку ЄС: проєкт Дому Людового став одним із шести переможців конкурсу “House of Europe”. Грант у 83 тисячі євро дозволив розпочати повноцінний ремонт другого поверху та коридорів. Це понад 200 квадратних метрів, де з’являться актова зала, кухня, кімнати для гуртків і подій. Ще 12 тисяч євро підприємство дофінансовує самостійно, закуповуючи меблі та обладнання.

Складні моменти не приховують: стара будівля виявляє свої сюрпризи: крихку дранку 1928 року, потребу в укріпленні стель, неможливість облаштувати доступність другого поверху у межах поточного бюджету. Проте команда працює з тим, що є, і відкрито комунікує обмеження, плануючи окремо шукати підтримку на доступність і благоустрій території. 

Бакота Хаб:  закинута сільська школа стала простором відновлення 

Як і в багатьох селах Хмельниччини, у Гораївці Староушицької громади місцева школа врешті спорожніла — у 2017 році в ній навчалося лише 22 дитини. Приміщення стояло б пусткою і руйнувалося, якби громада не ухвалила рішення шукати для нього нову функцію. Але замість того, щоб перетворити його на склад чи просто “законсервувати”, у Гораївці обрали іншу стратегію — відкрити двері для культури, людей і нових сенсів. Саме так з’явився “Бакота Хаб” — приклад того, як маленька громада може переосмислити стару інфраструктуру й створити простір, що працює на відновлення та розвиток.

Переломним став 2020 рік, коли громадська організація “Територія” звернулася до громади з пропозицією взяти колишню школу в безоплатну оренду й облаштувати там мистецьку резиденцію.

За грантові кошти вдалося поступово відремонтувати два корпуси: один переобладнати під житло та хостел — зі спальнями, душовими, кухнею й пральнею; другий — під простір для творчих програм, музики та майстер-класів. Це дало старт проєкту: у Гораївку почали приїжджати художники та музиканти, проводили пленери, розписували фасади навколишніх будівель, взаємодіяли з місцевою громадою. 

Після повномасштабного вторгнення “Бакота Хаб” став прихистком для переселенців. За роки великої війни тут зупинялися сотні людей — хтось на кілька днів, хтось на півтора року. Деякі сім’ї настільки відчули тут домівку, що вирішили залишитися в Гораївці та купили місцеві хати.

У 2024 році завдяки гранту “U-LEAD” разом з ГО “Територія” у Гораївці започаткували резиденції для військовослужбовців і ветеранів. 

На базі “Бакота Хаб” та садиби “Дім мандрівника” організували: походи Дністровським каньйоном, сапбординг, арттерапію, роботу з деревом, майстер-класи з глини, ароматерапію та гастротерапію, тривалі прогулянки у тиші.

Також у “Бакота Хаб” відбувалися заїзди для митців-переселенців візуального сектору. Це місце дуже символічне: на початку 80-х років минулого століття сюди через будівництво ГЕС приїздили мешканці затоплених сіл, після 2022-го – переселенці, які втратили житло через російське вторгнення.

У 2025 році “Бакота Хаб” ще більше зміцнив свою роль як простір відновлення, навчання й взаємопідтримки.  У 2025 році тут проводили кінопокази просто неба, майстер-класи для дітей, зустрічі з митцями та лекції про нематеріальну культурну спадщину Поділля, відкриті заняття з ремесел, які допомагають зберігати локальні традиції.

Цьогоріч  частина програм працювала у волонтерському форматі: учасники — ветерани, переселенці, митці — допомагали облаштовувати територію, реставрувати старі меблі, створювати лавки, вказівники та артоб’єкти для села.

Ці історії — промовиста ілюстрація того, що відродження занедбаних просторів — це не про розмір громади чи доступ до великих бюджетів. Це про людей, які бачать можливість там, де інші бачать лише проблему. І про партнерства, які дозволяють цю можливість реалізувати. Малі громади часто потребують таких просторів навіть більше, ніж великі. Бо в селах, селищах і невеликих містах кожен новий осередок стає центром тяжіння — місцем, де народжуються ідеї, ініціативи, дружби й спільні справи.

Підготувала Світлана Русіна