Публікуємо другу частину великого матеріалу Крістофера Міллера, головного кореспондента FT в Україні, присвяченого керівнику Офісу Президента України Андрію Єрмаку. Першу частину матеріалу можна прочитати за посиланням. 

Зі зростом 189 см і міцною статурою Єрмак виглядає імпозантною фігурою, але не грубою. Його руки доглянуті, а м’яке овальне обличчя обрамлене ретельно доглянутою щетиною. На лівому зап’ясті він носить шкіряні браслети та браслети з дерев’яних намистин.

«Вони свого роду талісман», – розповідає він, потираючи намистини між пальцями.

Розмова з Андрієм Єрмаком відбувалася в яскравій кімнаті в кінці коридору біля його офісу. Освітлена неоновими лампами, вона більше нагадувала кіностудію, ніж робочий простір. Це було одне з трьох ексклюзивних інтерв’ю, які автор статті провів впродовж двох років. Єрмак не відповів на подальші запити про коментарі до цієї статті.

Публічно Єрмак говорить виваженим, майже монотонним голосом, трохи вищим тоном, ніж можна було б очікувати від чоловіка його статури. Він говорить так довго, що часто втрачається сенс його слів.

«Спочатку я думав, що це тактика, яка використовується, щоб втомити нас і зменшити наш інтерес до інтерв’ю з ним, – поділився український журналіст, який побажав не називати себе. – Але тепер я розумію, що він просто говорить і говорить.

У приватному житті Єрмак може бути різким.

«Іноді він буває жорстоким, – зізнався міністр закордонних справ Сибіга. На прохання навести приклади він лише хитро посміхнувся: – Будь ласка, запитайте інших посадовців».

Більшість осіб різного рангу, які працювали з Єрмаком на різних посадах, відмовилися говорити про це за будь-яких обставин.

«Це кар’єрне самогубство», – сказав один з них.

«Ні, вибачте, – відповів інший. – Я хотів би зберегти свою роботу».

Один близький радник описав Єрмака як «жорсткого, але ефективного». Інший визнав, що він «безжальний» і «хитрий». Він, можливо, не той тип людини, якій ви хотіли б допомагати керувати в мирний час, додав він, але зараз війна. І хто ще міг би робити те, що він робить для президента?

Зеленський не погодився дати інтерв’ю для цієї статті, але президент нестримно захищав свого керівника адміністрації, сказавши журналісту минулого року, що Єрмак був «одним із найсильніших менеджерів» у його команді:

«Я поважаю його за його результати, він робить те, що я йому кажу».

В одному з інтерв’ю Єрмак визнав, що може ставитися суворо до своїх співробітників, але відмахнувся від скарг, що він може бути надмірно владним.

«Неможливо не бути жорстким і досягати результатів, розумієте? – сказав він. – Більшого критика мене, ніж я сам, не існує».

«Я є менеджером президента, – продовжив Єрмак. – Він не просто лідер України сьогодні — я вважаю, що він є лідером вільного світу. Моя робота полягає в тому, щоб допомогти йому бути якомога ефективнішим. Мета полягає в тому, щоб виграти цю війну, повернути наші території, повернути наших людей, отримати компенсацію та відбудувати нашу країну. Це моє головне завдання. Я людина, яка досягає результатів. Для мене краще відчувати, що я дійсно зробив дуже важливу роботу…»

Відчувши, що Єрмак відхиляється від теми, 36-річна Дарія Зарівна, колишня медіа-підприємиця і його найвідданіша помічниця, втрутилася:

«Якщо дозволите, я б сказала, що пан Єрмак будує і керує операціями як головний операційний директор для кожного ключового проєкту, якому президент надає пріоритет».

У дипломатичних колах Єрмак часто стає предметом перешіптування. Дехто висміює його схильність фамільярно згадувати імена відомих акторів, таких як Шон Пенн і Джессіка Честейн, публікуючи їм привітання з днем народження в соціальних мережах. Але саме завдяки своїм зв’язкам із знаменитостями Єрмак мобілізував велику групу відомих особистостей, які виступили «послами» на підтримку України, збираючи кошти на гуманітарну допомогу та безпілотники для військ на передовій.

Мабуть, найчастіше повторювана репліка стосується розміру його его. «Планетарне», так описав його один західний посол, який безпосередньо мав з ним справу впродовж багатьох років.

«Галактичне є ще більш влучним словом для нього», – заперечив інший посол.

Зарозумілість Єрмака призвела до зіткнень із кількома західними посланцями, направленими до Києва, зокрема з колишньою послом США Бріджет Брінк, яка у квітні подала у відставку на знак протесту проти політики Трампа щодо України.

Помічники Єрмака звинуватили Брінк в тому, що вона не підготувала Зеленського до суперечливої зустрічі з міністром фінансів США Скоттом Бессентом у Києві в лютому цього року. Бессент привіз із собою документ для підписання українським лідером: першу версію запропонованої Вашингтоном угоди щодо корисних копалин. Вона передбачала 50% прав України на рідкісноземельні та критично важливі корисні копалини в обмін на 500 млрд доларів – суму, яку Трамп довільно встановив як військову допомогу в минулому.

Високопоставлені українці сказали, що Бессент тиснув на Зеленського, щоб той підписав угоду на місці, що президент пізніше підтвердив.

«Він прийшов і сказав: «Ви повинні підписати це зараз», – сказав Зеленський. – Я сказав йому: «Припиніть стукати пальцем по документу і давайте поговоримо серйозно».

Зеленський не вважав, що документ у першій редакції був справедливим, оскільки «він містив положення, що суперечили нашій Конституції та законам».

Помічники Єрмака заявили, що він часто відчував, що посольство США під керівництвом Брінк працювало проти адміністрації українського президента, надто інтенсивно зосереджуючись на питанні корупції в Україні — та численних кадрових перестановках в уряді, які консолідували більше влади в руках Єрмака — і не приділяючи достатньо уваги забезпеченню більшої військової допомоги. Люди, близькі до Брінк, не погоджувалися з цим, заявивши, що ніхто в Києві не боровся наполегливіше, ніж вона, за забезпечення допомоги США для оборони країни.

Відносини України з другою адміністрацією Трампа є складними. За словами колишнього американського чиновника, за президентства Байдена «провідною політикою була підтримка України, і все інше — включаючи управління Єрмаком — було підпорядковано цій пріоритетній задачі». Але табір Трампа працює не таким чином. З початку війни з росією Україна значною мірою покладалася на військову та фінансову допомогу США. Вашингтон виділив наразі близько 175 млрд доларів, з яких 67 млрд  – на військову підтримку, включаючи озброєння, навчання та розвідку. На початку березня Білий дім Трампа наказав тимчасово заморозити розвідку, а також призупинити військову допомогу в рамках кампанії, спрямованої на те, щоб змусити команду Зеленського співпрацювати з планами Трампа щодо закінчення війни на умовах, які Київ вважає значною мірою вигідними москві.

Сумнозвісний лютневий візит Зеленського до Білого дому, організований оптимістичним Єрмаком всупереч порадам американських чиновників і деяких скептично налаштованих членів його власної команди – є яскравим прикладом. Як подарунок для Трампа Зеленський привіз пояс, що належав українському боксеру Олександру Усику. Однак, слідуючи рекомендації Єрмака, Зеленський спочатку подарував Трампу папку з фотографіями знущань над українськими військовополоненими. За словами американського чиновника та радника українського президента, цей жест затьмарив зустріч.

Коли камери новин були спрямовані на Зеленського, Трамп і його віце-президент Джей Ді Венс обернулися проти українського лідера. Трамп звинуватив Зеленського в «азартній грі з Третьою світовою війною», а Венс дорікнув йому за невдячність за американську допомогу. Поки Єрмак тихо сидів осторонь, Зеленський намагався захистити себе, коли відносини України з її найважливішим союзником майже зійшли з рейок.

До останньої поїздки Єрмака до Вашингтона у червні відносини не надто покращилися. Він з’явився, сподіваючись на ключові зустрічі з кількома високопоставленими особами з оточення Трампа, але вони були або суттєво скорочені, або взагалі не відбулися. Зустріч із головою адміністрації Білого дому Сьюзі Вайлз так і не відбулася.

«Вони зустрілися в коридорі, проходячи повз один одного», – розповів один із свідків цієї зустрічі. Коли Вайлз пішла далі, Єрмак встиг сказати лише одне речення: «Я хочу сказати, що ми виграємо війну». Спроба зустрітися з держсекретарем і радником з національної безпеки Марко Рубіо пройшла лише трохи краще. Команда Венса проігнорувала його.

«Це була катастрофа», – визнав один з українських чиновників.

На зустрічі в Джидді в березні угода між українськими та американськими посадовцями щодо запропонованого Трампом 30-денного перемир’я з росією ледь не зірвалася, оскільки Єрмак відмовився її підписати, побоюючись, що навіть тимчасове перемир’я може дати москві час для перегрупування сил, як стверджують чиновники, обізнані з цим питанням. Рубіо та тодішній радник Трампа з питань національної безпеки Майк Волц наполегливо домагалися укладення угоди. Але Єрмак залишився непохитним. Волцу довелося в останній момент вдатися до неформальних каналів, щоб зв’язатися безпосередньо із Зеленським. Коли український президент зателефонував Єрмаку, його повідомлення було чітким: погодитися на припинення вогню.

Єрмак домігся незвичайного успіху, роздратувавши американських політиків з обох сторін, за словами нинішніх і колишніх чиновників у Києві та Вашингтоні,  що є двопартійним досягненням, яким можуть похвалитися небагато хто, і яке не варто святкувати в Києві.

«Він ускладнює все більше, ніж потрібно. Він не генерує жодних креативних ідей. Він також має схильність ставити себе в центр уваги, – сказав колишній американський чиновник, який був проінформований про поїздку Єрмака. – Одним з найгостріших критичних зауважень є те, що він іноді не виявляє щирого інтересу до своєї країни. Все зводиться до того, щоб втиснути себе в центр прийняття рішень, навіть якщо це шкодить Зеленському та Україні».

Чиновники не заперечували, що Єрмак досягнув деяких перемог. Двоє з них згадали його мирний саміт у червні 2024 року в Бюргенштоку в Швейцарських Альпах, який, на їхню думку, допоміг залучити кілька країн з глобального півдня, які залишалися нейтральними щодо війни або схилялися до підтримки москви. Але інші заявили, що саміт і його попередник в аеропорту Бориспіль були непродуманими.

«PR-шоу», – сказав один західний посол, враховуючи, що росія і Китай не брали в ньому участі.

«На жаль, Андрій часто зосереджувався на речах, які, на мою думку, не були критично важливими для перемоги у війні», – сказав колишній американський чиновник, який працював з Єрмаком.

Кілька західних чиновників згадували про ймовірний зв’язок Єрмака з анонімними Telegram-каналами з такими назвами, як Vertical, Joker і House of Cards, які неодноразово атакували його критиків. (Єрмак заперечив будь-яку причетність до цих каналів.)

Безумовно, Єрмак, здається, ніколи не залишається осторонь суперечок. Деякі критики зосередили свою увагу на Олегу Татарові, одному з найближчих союзників Єрмака в уряді, який став об’єктом численних журналістських розслідувань, в яких йому інкримінують корупцію та зловживання владою. Хоча в 2020 році йому було висунуте звинувачення нібито у схемі хабарництва. Справу зрештою було закрито.

Вони стверджують, що Татаров діє як виконавець обов’язків Єрмака, пропонуючи захист і тихо здійснюючи контроль над величезними органами безпеки та правоохоронними органами України. Цей контроль, за їхніми словами, чинить тиск на антикорупційних слідчих, гальмує судові переслідування та призводить до вибіркового правозастосування, яке захищає союзників, тримаючи опонентів під контролем. Кілька гучних справ таємничо втратили імпульс, коли потрапили до органів, що перебувають у сфері впливу Татарова. Сам він неодноразово заперечував усі звинувачення в корупції або зловживанні владою.

Прихильники жорсткої політики Трампа «Америка понад усе» підхопили критику Єрмака, зображуючи її як відображення самого Зеленського. «У світі MAGA є люди, які експлуатують те, як діє [Єрмак], і кажуть, що ось чому [Україна] не може ніяк допомогти США і що в кінцевому підсумку ми повинні покинути їх, – сказав колишній американський чиновник, який працював над політикою щодо України. – Ситуація дійшла до небезпечного рівня… Вашингтон занадто складний для одноосібної дипломатії».

Один високопоставлений український чиновник, який тісно співпрацював з адміністрацією президента, порівняв відносини між Зеленським і Єрмаком з відносинами між Джорджем Бушем і його впливовим віце-президентом Діком Чейні.

«Сцена з фільму «Vice», – сказав чиновник, маючи на увазі фільм 2018 року, який розповідає про прихід Чейні до влади і його вплив на Буша, – сцена, де вони розподіляють обов’язки, ось саме так».

Особливо гострою є одна суперечка, яка переслідує Єрмака. У липні 2020 року українські військові та внутрішні розвідувальні спецслужби запланували спецоперацію з метою затримання 33 найманців із сумнозвісної російської групи «Вагнер», пов’язаної з кремлем парамілітарної організації, яка відома своєю жорстокістю в операціях від України до Африки. Їх заманили до Білорусі з обіцянкою фальшивої місії до Венесуели. План полягав у тому, щоб перехопити їхній рейс до Південної Америки, змусити його приземлитися в Києві та заарештувати їх після прибуття. Але операція була раптово відкладена. За даними слідчої групи Bellingcat, яка посилається на українські та іноземні розвідувальні джерела, наказ надійшов від Єрмака, який, як стверджується, побоювався, що операція зірве крихке припинення вогню з росією, яке тільки-но почало зароджуватися.

Через кілька днів найманці були заарештовані в Мінську білоруськими органами влади і відправлені назад до росії, що викликало обурення і звинувачення у саботажі в Україні, коли деталі стали відомі. Навіть з’явилися публічні заяви, що Єрмак може бути російським шпигуном. Єрмак заперечив ці звинувачення, назвавши їх дезінформацією. Голова військової розвідки України Кирило Буданов захистив його, сказавши, що Єрмака несправедливо звинуватили у скоєнні злочину, і він відігравав лише незначну роль. Проте, п’ять років по тому, «Wagnergate» залишається джерелом суперечок.

Єрмак, який вважає своїми героями кардинала Рішельє та Генрі Кіссінджера, відкидає будь-які припущення про те, що він затьмарив свого лідера.

«Іноді проти мене проводяться кампанії, інформаційні атаки. Люди кажуть, що Єрмак робить те чи інше. Це нісенітниця. Ми є новий вид політичної сили в Україні… Це викликає у деяких людей дискомфорт або страх, – сказав він. – Послухайте, дуже мало хто готовий присвятити 100% свого життя і часу країні. Коли вони бачать, що не можуть контролювати або впливати на когось такого, як я, це їх турбує. Але, чесно кажучи, мені байдуже».

Звинувачення, до якого Єрмак, як відомо, ставиться дуже чутливо, стосується його молодшого брата Дениса, бізнесмена, який був фігурантом кількох звинувачень у корупції. У червні проти нього були тихо висунуті нові звинувачення тим самим начальником військової розвідки Будановим. Він стверджував, що Денис намагався використати своє становище для власного збагачення. Денис заперечив усі звинувачення проти нього, а Єрмак намагався усунути Буданова, як повідомили дві особи, обізнані з цією справою. Одна з них стверджувала, що інцидент ледь не переріс у відкрите повстання.

Олег Рибачук знає, що означає бути людиною за троном. Як керівник апарату Віктора Ющенка, третього глави держави України, з 2005 по 2006 рік, він обіймав ту саму посаду, яку сьогодні займає Єрмак. Теоретично їхні обов’язки були ідентичними. Насправді ж вони дуже відрізняються.

«Зараз немає шляху до Зеленського, який оминає Єрмака, – сказав Рибачук. – І в цьому проблема».

Рибачук згадав звільнення Валерія Залужного, популярного колишнього головнокомандувача України; Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ Зеленського під час війни; та Олександра Кубракова, міністра інфраструктури, прихильника реформ. За словами двох колишніх високопосадовців України, Єрмак керував звільненням Залужного, а також його керівника відділу зв’язків з громадськістю Людмили Долгоновської. Долю Залужного було вирішено після того, як він висловив, на думку багатьох, надзвичайно відверту оцінку воєнних перспектив України восени 2023 року.

«Швидше за все, глибокого і красивого прориву не буде», – сказав Залужний.

Зараз він обіймає посаду посла України в Лондоні, далеко від центру прийняття рішень у Києві. Кулеба, привітний політик і дипломат, також був визнаний занадто популярним, за словами трьох високопоставлених чиновників, обізнаних у цій справі.

Відставка Кубракова викликала резонанс як у Києві, так і в західних столицях. Колишня посол США Брінк разом з послами G7 в Україні опублікували в соціальних мережах повідомлення на його підтримку, виступивши на його захист. Щоб стримати наслідки, Зеленський скликав зустріч з послами нібито для обговорення питань енергетичної безпеки. Але коли дипломати зібралися в його офісі, стало зрозуміло, що справжньою темою зустрічі був Кубраков. Вони вимагали відповідей від президента і Єрмака, який також був присутній. Зеленський розлютився, відкинувши їхні запитання, розповіли деякі з цих послів.

«Зустріч перетворилася на скандал», – сказав один з послів.

Згодом у Telegram-каналах, які, за словами західних чиновників та українських журналістів, пов’язані з Єрмаком, почали з’являтися безпідставні чутки про корупцію, які Кубраков спростував. Єрмак заперечив свою причетність, а його помічники заперечили будь-який зв’язок із цими каналами.

Рибачук описав президентську адміністрацію як переважно закриту систему, яка цінує лояльність більше, ніж компетентність.

«Зеленський не хоче бути обтяженим складнощами. Він хоче швидких, простих рішень. Єрмак забезпечує їх, – сказав він. – Говоріть про Зеленського, і ви говоритимете про Єрмака. Говоріть про Єрмака і ви говоритимете про Зеленського. Вони стали одним цілим».

Навіть попри це, додав Рибачук, Зеленський має мандат на керівництво.

«Єрмак його не має. І все ж він приймає рішення, які переважають рішення міністрів, очолює дипломатичні делегації та виступає від імені держави… Це велике конституційне питання в нашій країні».

На думку Рибачука, геніальність Єрмака полягає не в управлінні, а в його здатності керувати президентом.

«Він як F-16 з далекобійним радаром. Якщо хтось набирає популярність, Єрмак першим шепоче про це Зеленському на вухо. Він грає на настроях Зеленського. Він точно знає, що і коли сказати, щоб усунути політичні загрози. Він створює враження, ніби захищає Зеленського, але насправді він його послаблює. Тому що без сильних особистостей навколо себе ти починаєш жити в бульбашці».

Результатом є своєрідне «персоналізоване управління», яке «підвело кожного українського президента», сказав Рибачук:

«Жоден з них не створив справжніх політичних партій, щоб розділити відповідальність. І Зеленський повторює ту саму помилку».

Дехто вважає, що рішення Зеленського даються взнаки. Хоча він залишається популярним, його рейтинги схвалення мають тенденцію до зниження. Одне з опитувань, проведених у червні, показало, що 65% українців довіряють президенту — це на 9 відсоткових пунктів менше, ніж місяцем раніше. Ці дані відображають глибшу невизначеність щодо того, яке суспільство виникне після війни: чи рухається Україна до глибшої демократії, чи повільно сповзає до авторитаризму? Інше опитування, проведене наприкінці травня, показало, що суспільство розділилося щодо цього питання: відповіді залежали менше від ідеології, ніж від довіри до Зеленського та його адміністрації. Серед тих, хто заявив, що не довіряє президенту, понад 80% бачили ознаки повзучого авторитаризму.

Впродовж останніх кількох місяців Єрмак працював над своєрідним коронаційним проєктом: найбільшою перестановкою в кабінеті міністрів України з початку війни. Він успішно завершив її, призначивши свого протеже прем’єр-міністром, що, на думку депутатів, лідерів громадянського суспільства та західних дипломатів, описали як забезпечення йому контролю над урядом. 49-річний технократ Денис Шмигаль, який обіймав посаду прем’єр-міністра з 2020 року, був замінений 39-річною Юлією Свириденко, першою заступницею прем’єр-міністра та міністеркою економіки, яку в Києві часто називають однією з людей Єрмака. З початку війни, коли Єрмаку потрібно було виїжджати за кордон з офіційними справами, він включав Свириденко як офіційного керівника делегації. Як керівник апарату, Єрмак не мав права користуватися урядовим літаком, але Свириденко, яка на той час була першим віцепрем’єром, мала таке право.

Свириденко вважається багатьма розумною менеджеркою, і вона досягла того, чого Єрмак досі не зміг зробити: налагодила здорові відносини з адміністрацією Трампа, зокрема з міністром фінансів Бессентом, після того як втрутилася, щоб довести до кінця гучну угоду про корисні копалини.

Але найважливішою перевагою нової прем’єр-міністерки може бути її непохитна відданість Зеленському та його впливовому керівнику адміністрації.

«Не можна керувати країною, покладаючись на інстинкти, – сказав Рибачук. – Потрібні структура, інститути, стратегія. Саме цього зараз бракує. Єрмак і Зеленський на даний момент усунули будь-яку життєздатну конкуренцію. Але після війни прийде розплата».

Підготувала Валентина Повзун