На початку великої війни підтримка військових здебільшого трималася на людській солідарності — багато хто пам’ятає, як захисників пригощали безкоштовною кавою, підвозили, збирали амуніцію буквально “з миру по нитці”. З часом держава та громади почали впорядковувати цю підтримку — переходити від емоційного пориву до ветеранської політики, ухвалювати програми з пільгами та фінансовими гарантіями для військових і їхніх родин. Ми розглянемо, як ці ініціативи відображаються у програмах для ветеранів громад Хмельниччини. 

Кого охоплюють ветеранські програми 

На національному рівні основні гарантії для ветеранів і сімей загиблих визначаються, зокрема, законами: “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, нормативними документами Кабміну (про санаторне лікування, психологічну допомогу,  професійну адаптацію тощо). Перелічені нормативні документи гарантують базові права на: пенсії, пільги, оплату житлово-комунальних послуг, пільговий проїзд, медичні послуги, реабілітацію, санаторне лікування, забезпечення житлом, освіту.

Варто уточнити: статус “ветеран” значно ширший, ніж заведено вважати. Згідно із законом, до ветеранів війни належать:

• Учасники бойових дій — ті, хто воював, або брав участь у військових операціях на захист Батьківщини у складі військових підрозділів чи інших формувань.
• Люди з інвалідністю внаслідок війни — ті, хто отримали поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час участі у бойових діях чи виконання військових обов’язків. 
• Учасники війни — люди, які хоч і могли не брати участь у безпосередніх бойових діях, але мають статус учасника війни згідно з критеріями закону.

Ветеранська політика передбачає також охоплення пільгами та соціальними гарантіями й близького оточення ветеранів: членів сімей загиблих та померлих; сімей зниклих безвісти та військовополонених; діти ветеранів і загиблих. 

Скільки витрачають громади 

Місцеві ветеранські програми — це фактично доповнення до державних: вони своїми ресурсами часто закривають прогалини державної політики. Такими ресурсами покривають матдопомогу, поховання, встановлення пам’ятників, харчування дітей в навчальних закладах, транспорт, реабілітацію, ветеранські простори тощо. 

Кожна громада розробляє свою програму: з різною кількістю заходів та різним періодом охоплення. Багато заходів залежать від фінансової спроможності. Ми зібрали перелік громад Хмельниччини, де на ветеранську політику можуть дозволити собі витратити мільйонні суми й де для цього розробили окремі програми. Варто зазначити: в деяких програмах одразу чітко прописані складові та витрати, в інших — все в загальних рисах.

Є й громади, де ветерани враховані як окрема група в загальних соціальних програмах: це Кам’янець-Подільська, Городоцька, Волочиська, Дунаєвецька тергромади.  

Один із найпоширеніших елементів у програмах громад — матеріальна допомога. У більшості програм ця допомога розподілена за різними категоріями: самим учасникам бойових дій періоду АТО/ООС та періоду після початку великої війни, родичам загиблих (померлих) військових,  родичам безвісти зниклих та полонених, постраждалим учасникам Революції Гідності. Найбільші суми для такої допомоги передбачені у Хмельницькій громаді: за 5 років (2021-2025 рік) – 32 мільйони гривень. 

Для отримання такої допомоги потрібно надати перелік певних документів.

• заява;
• копія паспорта громадянина України; 
• витяг з реєстру про місце проживання (через “Дію”) 
• копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
• банківські реквізити для перерахування коштів;
• копія сповіщення, що підтверджує зникнення військовослужбовця чи перебування в полоні;
• копії документів, що підтверджують перебування в лікувальному закладі.

Окрім того, у Славутській громаді для родин загиблих, полонених та зниклих безвісти виділяють кошти також на виплату підтримки до державних свят і пам’ятних дат.  

Зубопротезування, реабілітація та інші пільги 

Нерідко у місцевих програмах згадуються ініціативи, які фінансуються не з місцевих бюджетів. Це, зокрема, безоплатне зубопротезування. У такому випадку медзаклад укладає угоду із НСЗУ в межах проєкту “Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”. Наприклад, у Нетішині можна звертатися у спеціалізовану медико-санітарну частину, а в Хмельницькому — у стоматполіклініку №6 Хмельницького міського лікувально-діагностичного центру.

Частина громад передбачає можливість відправлення ветеранів на санаторно-курортне лікування. Це зафіксовано, зокрема, у вже згаданій Нетішинській, та Хмельницькій територіальних громадах. Тут можливі дві моделі фінансування: за кошти держбюджету та за кошти бюджету громади. Так, у Хмельницькій громаді на цей напрямок на 5 років передбачено 4 мільйони 700 тисяч гривень. 

Окрім того, у Хмельницькій громаді передбачена реабілітація у рекреаційному центрі “Берег надії” На це у 2021-2025 роках виділили близько 3 мільйонів гривень.

Ще одним напрямом є підтримка дітей ветеранів. Наприклад, у Полонській громаді діти учасників бойових дій можуть отримувати безкоштовне харчування у школах (1–4 класи). Щоправда, на це на два роки в громаді передбачена дуже скромна сума – 20 тисяч гривень. А також тут такі діти можуть навчатись у музичній чи художній школі на пільгових умовах (100% звільнення від оплати). Аналогічна можливість передбачена і в Летичівській громаді: тут діти такої категорії  звільнені від плати за навчання у школі мистецтв,  мають право на безкоштовні заняття у секціях Летичівської ДЮСШ, а також гуртках Центру творчості дітей та юнацтва 

У Красилівській громаді діти ветеранів можуть на пільгових умовах відвідувати басейн і тренажерний зал у спортивно-реабілітаційному центрі. Для них передбачена знижка 50%, для дітей військовополонених і зниклих безвісти — безоплатне відвідування. Самі ветерани мають право на 50% знижки, а поранені учасники війни та військові з хворобами, пов’язаними зі службою, можуть користуватися послугами центру безкоштовно на час реабілітації за медичними рекомендаціями.

А Славутська громада прописує для ветеранів та їхніх сімей забезпечення транспортом, щоб вони могли відвідувати історичні місця, їздити на екскурсії, брати участь у культурних, спортивних заходах. На це з бюджету громади виділяють за три роки 210 тисяч гривень. У Хмельницькій теж є подібна можливість, але із суттєвішим фінансуванням: на 5 років – 880 тисяч гривень. 

Окремо у багатьох громадах передбачено заходи з вшанування пам’яті загиблих. Полонська громада виділяє 1 мільйон гривень щороку на компенсацію за встановлення надгробків, Славутська заклала у програму гроші лише на цей рік – 400 тисяч гривень. У Хмельницькій на це передбачено за 5 років майже 8 мільйонів гривень. 

Отож громади Хмельниччини поступово переходять до системної ветеранської політики з чіткими програмами та фінансуванням. Наразі найбільші бюджети зосереджені у фінансово спроможних громадах, передусім у Хмельницькій. Ба більше, Хмельницька громада почала системно підтримувати ветеранів ще до початку великої війни. 

Найпоширенішими напрямами підтримки залишаються матеріальна допомога — за цим напрямком у всіх громадах передбачені кошти. Водночас помітна нерівномірність підходів: в одних громадах допомога комплексна й деталізована, в інших — мінімальна або формальна. Це свідчить про відсутність єдиних стандартів ветеранської політики на місцевому рівні.

Підготувала Світлана Русіна