В умовах воєнного стану багато працівників працюють віддалено. Зазвичай це означає встановлення дистанційної або надомної форми організації праці. Яка різниця між цими формами роботи – пояснюємо.

У Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП) статті, що регулюють встановлення надомної та дистанційної роботи, зʼявилися у лютому 2021 році. Вочевидь, така необхідність виникла через пандемію, коли установи, підприємства та організації за можливості переводили своїх працівників на віддалену роботу. Нині, коли в Україні триває повномасштабна війна, багато людей продовжують працювати поза офісами та цехами.

Надомну роботу (стаття 60-1 КЗпП) працівник виконує за місцем свого проживання або ж в інших визначених приміщеннях. При цьому для роботи закріплено спеціальну зону, необхідні технічні засоби (наприклад, інвентар, інструменти).  

Забезпечити працівника необхідними матеріалами та інструментами повинен роботодавець, якщо ж працівник користується власними – має право вимагати компенсацію.

Робоче місце працівника є фіксованим, а щоб його змінити, необхідно домовитися з роботодавцем, повідомивши його не менш як за три дні. Самовільно змінювати місце роботи не дозволено. 

Режим роботи працівника, який виконує надомну роботу, такий самий, як і загалом на підприємстві. Тобто якщо підприємство працює з 9:00 до 18:00 з обідньою перервою з 13:00 до 14:00, то відповідний графік поширюється і на працівника. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу: нормальна тривалість робочого тижня – 40 годин, скорочена – від 24 до 36 годин.

Методи контролю за виконанням завдань та способи обліку виконаної роботи визначає роботодавець.

Важливо знати, що виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Надомну роботу можна запровадити лише для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Насамперед працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, можуть такі категорії осіб:

• вагітні жінки;
• працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку;
• працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
• особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Дистанційна робота (стаття 60-2 КЗпП) виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник сам вирішує, де йому працювати – вдома, в коворкінгу чи в будь-якому іншому комфортному для нього місці. При цьому він сам відповідає за власну безпеку на робочому місці.

З-поміж переваг дистанційної роботи – можливість на власний розсуд розподіляти робочий час, адже на такого працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку (звичайно, якщо інше не визначено трудовим договором). Щодо загальної тривалості робочого часу, то, як і для надомної роботи, вона не може перевищувати норм – 40 або 24-36 робочих годин на тиждень.

Крім того, такий працівник має право на період вільного часу для відпочинку, під час якого може бути недоступним для звʼязку з роботодавцем. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

У трудовому договорі визначають також, хто і яким чином має забезпечувати працівника-дистанційника усім необхідними для виконання обов’язків (наприклад, обладнанням), як відбуватиметься звітування про виконану роботу тощо. Якщо ж у трудовому договорі немає відповідної норми, забезпечення усім потрібним для роботи покладається на роботодавця.

На умовах дистанційної роботи, якщо це можливо, можуть працювати насамперед такі категорії осіб:

• вагітні жінки; 
• працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку; 
• працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 
• особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Тепер, знаючи про відмінності між надомною та дистанційною роботою, ви можете обирати більш комфортну та для вас форму організації віддаленої роботи. Адже умови трудового договору при цьому не стануть для вас сюрпризом.

Підготувала Оксана Банкова