“Я, наприклад, поремонтувала тільки дах. На інше треба мати кошти…”, — каже жителька Грузевиці Олена. Її будинок постраждав внаслідок ворожої атаки на Хмельниччину 13 травня. 

За кілька днів після атаки ми з командою ЖАР.INFO відвідали Грузевицю. В селі пошкоджені майже всі оселі. Місцеві жителі масово відновлювали свої помешкання. Частину будівельних матеріалів роздала місцева влада. Допомагали тамтешнім мешканцям і ремонтні групи з різних громад області. Та цієї допомоги часто було недостатньо.

З того часу минуло два тижні. Яку допомогу отримали, та чи вдалось відремонтувати пошкодження ми розпитали у кількох родин з Грузевиці.

16 травня. Будинок багатодітної матері 

Четвертий день після ворожої атаки на Хмельниччину. О 14:30 зупиняємось біля одного будинку в Грузевиці, де дах ремонтують працівники ДСНС.

— Що хорошого тут знайшли? 

— Не хорошого, — кажу дідусеві, який чистить кукурудзу в літній кухні, — болючого. 

— Та, без пошкоджень не буває. Але я їх не бачив, я не ходжу, — вказує дідусь на ковдру, якою накритий, — у мене ніг нема.

Літня кухня повністю сховалась за житловим будинком, того і напевно частково вціліла. Бабуся веде нас показати пошкодження стін. Говорити будь-що відмовляється — плаче. Скеровує до сусідки Олени, яка сама виховує чотирьох дітей: 16, 13, 11 і 9 років. 

Ми знаходимо Олену на горищі. Лагодити дах їй допомагають двоє родичів.

Під горищем стоїть доволі трухлява драбина. 

— На другу сходинку посередині не ставайте, — застерігає жінка, коли лізу до неї на горище. 

“Було страшно, чесно, діти кричали. Стелю ми вже трохи підремонтували, бо висіла. Зараз от дах ремонтуємо чим є”, — розповідає Олена. Шифер, плівку, скло та фанеру родині надала місцева влада. 

За тиждень після того ми знову поспілкувалися з Оленою. Грошову допомогу у розмірі 20 тисяч гривень від Чорноострівської громади вона ще не отримала. З відремонтованого вдома тільки дах. 

“Я, наприклад, поремонтувала тільки дах. На інше треба мати кошти, на перекриття даху прихожої, також цегла потрібна, щоб вимурувати стіну знадвору. Коли триває повітряна тривога, ми всі так і перебуваємо в будинку, тому що наш підвал у літній кухні, а вона так пошкоджена, що туди неможливо зайти”, — розповідає жителька Грузевиці. 

16 травня. Будинок військовослужбовця 

— Будете чай, каву? — привітно зустрічає Сергій в кінці тієї ж вулиці, де живе Олена.

Позаду нього машина з дерев’яними дошками. У будинку відсутня частина даху, побиті вікна, а господарча споруда пошкоджена.

Дядько Сергія каже, що його син військовослужбовець, який приїхав сюди з гарячої точки, щоб швидко відновити будинок. 

“Воно на вигляд ніби ціле, але повністю відходить і не відкривається”, — каже Сергій і показує вікно на кухні. Як тільки тягне за ручку, воно виривається зі стіни. Інші вікна в будинку тепер “працюють” аналогічно.

Брат Сергія додає: “Це ми вже гарно прибрали”. Фото будинку одразу після ворожої атаки показує на телефоні донька Сергія. 

Надворі до нас біжить песик Маша. Господарі кажуть, що її лише нещодавно знайшли: тварина злякалася вибухів і втекла.

За тиждень після цього Сергій повернувся на фронт. 

З його слів, допомогу від місцевої влади сім’я отримала, але чи допомагали їм додатково як сім’ї військовослужбовця, що перебуває у зоні бойових дій, на жаль, не знаємо. 

Дружина військового каже, їй зателефонували, щоб написала заяву на відшкодування матеріалів. 

16 травня. Будинок великої родини з Набережної 

Артем з родиною живе на Набережній — вулиця у Грузевиці, яка найбільше постраждала від атаки росіян. За криницею, що одразу при вході, лежать будівельні матеріали, горище забите плівкою, над вхідними дверима немає частини даху.

Шифер, плівку, фанеру та вікна родині дали, як і іншим жителям Грузевиці. Однак, наприклад, вставляти вікна їм немає куди, а шифер довелось взагалі докуповувати — 6 листків за 3 тисячі гривень.

Крім Артема, в будинку проживають також його мама, бабуся, дружина, двоє 8-місячних дітей і сестра з інвалідністю. Під час атаки, коли в одній із кімнат падав дах, Артем рятував дітей і сестру, накривши собою. На нього впала стеля — в результаті 16 тріщин у ребрах та забій м’яких тканин. 

“Можливо, тріщин і більше, я толком у лікарні не був, бо часу і грошей немає на лікування”.

В будинку вибиті міжкімнатні двері, стіни у тріщинах, відсутня стеля, обірвані дроти висять, наче гірлянди, побиті всі пластикові вікна.

На задньому дворі теж плівкою забите горище. Господарча прибудова геть зруйнована. 

“До останніх вибухів були ми всі тут, бо в нас немає можливості виїжджати”, — розповідає Віта, мама Артема, — “Ну от дах пошкоджено, всі вікна, крім вікна у ванній, воно ціле, всі інші вибиті, вирвані, стеля, дах підняло і опустило — це видно, всі бачать. Всі міжкімнатні стіни, двері міжкімнатні. Потріскала вся хата”.

Найбільш образливо жінці за свою дочку з інвалідністю. Після атаки дівчина вимушена проживати в друзів у іншому населеному пункті. Там, за словами рідних, немає умов для проживання людини, яка не може самостійно пересуватися. Скільки часу їй доведеться там пробути невідомо. 

За тиждень ми поспілкувалися з Артемом. 

— Що змінилося за тиждень? — Нічого. Будинок далі руйнується. Це ви, коли були, бачили ще квіточки. Ми зняли шпалери, а там всі стіни потріскали, — каже Артем.

Додаткових будівельних матеріалів родина не отримала, грошових виплат поки теж не було. Враховуючи складну ситуацію з будинком, сестра Артема, яка має інвалідність та пересувається на візку, змушена жити в неналежних умовах. Вдома для неї спеціально були зроблені проходи, ванна та туалет. Також Артем неодноразово писав листи у всі можливі інстанції, щоб на їхню ситуацію звернули увагу і допомогли пришвидшити процес ремонту. Відповіді поки не отримав. Стосовно усних розмов, каже, “влада посилає”. 

“Староста приїжджала, казала, що хоче з нами сваритися, бо створюємо проблеми своїми зверненнями”, — каже Артем.

Чоловік сподівається, що колективна заява, яку він збирається писати разом з іншими постраждалими, допоможе пришвидшити виплати, також розраховує на розголос і збирає кошти на відновлення будинку через соцмережі. 

Комісія, яка оцінювала пошкодження, і координувалася місцевою владою, за словами Артема, до них не приїжджала. Комісію викликали вони вже самі.

“Якщо правильно стягнути будинок, то він ще простоїть років 50. Якщо не буде повторних вибухів, землетрусів. Але це потрібно зробити проєкт, стягнути, щоб він постояв місяць, встав на місце, потім перевірити, поставити на місце дах, знову місяць почекати. Це — довгий процес. Але якщо неправильно стягнути, то він може ще швидше зруйнуватися. Це все десь виходить приблизно мільйон гривень, якщо такі дрібниці, як стелю, не рахувати”, — розповідає чоловік.

16 травня. Робочі групи з інших громад 

Їздимо вулицями. Вибиті вікна та пошкоджені дахи трапляються всюди. 

Стукіт молотків чути з усіх вулиць. Вітер шелестить плівкою. 

В одному з дворів вдається поговорити з робочою групою з Летичівської громади. Чоловіки якраз сіли біля воріт відпочити. 

“Ми взагалі в школі працюємо, ми технічні працівники”, — каже Андрій.

Приїхали допомогти в Грузевицю не вперше. Володимир, до прикладу, був тут вже наступного дня після обстрілу та допомагав мешканцям.

Що каже місцева влада? 

Староста Грузевиці Оксана Совінська стосовно додаткової допомоги сім’ям, у яких найбільше постраждали будинки і є люди з інвалідністю каже, що це питання до очільника громади. 

— Яка ситуація з відновленням будинків зараз? 

— На даний час всі зовнішні роботи майже завершені. Всі будинки накриті.

— А стосовно будинків, які непридатні до життя? 

— Над цим має працювати комісія, яка дає визначення, що будинок непридатний до життя. 

— Чи допомагали в першу чергу, крім сімей військовослужбовців, малозабезпеченим сім’ям і сім’ям, де є люди з інвалідністю? 

— Також. Давали, які мали, матеріали. Ми цим займалися, були люди, були бригади, які приїжджали з сусідніх громад. Давали допомогу і будемо продовжувати. 

— Ми спілкувалися з сім’єю, де є маленькі діти та людина з інвалідністю, у них комісія визначила, що будинок потрібно стягувати, щоб він був придатним до життя, і це десь обійдеться в мільйон гривень. 

— Розумієте, для цього є бухгалтери, є голова громади. Я не маю своєї бухгалтерії, я думаю, ми зробимо цей будинок. 

— Тобто, вважаєте, що громада має їм допомогти? 

— Так, нікого не залишимо без допомоги.

З очільником Чорноострівської громади Михайлом Дзісем ми говорили 16 травня безпосередньо в Грузевиці. Ми намагались з’ясувати у нього, як громада буде допомагати  тим, чиї будинки постраждали найбільше і що далі робити людям, у яких в прямому сенсі падає дах та вибито всі металопластикові вікна. 

З його слів, люди можуть отримати допомогу в розмірі 20 тисяч, яку виділяють з бюджету громади. Далі наша розмова з Михайлом Дзісем була не надто приємною. На його думку, наше питання було претензією. Його реакція була такою:

 “Я голова селищної ради, я місцеве самоврядування, так, в мене немає повноважень ремонтувати хати. До 20 тисяч ми можемо дати — це все. Якщо в людини деформувало дах, то хай вирівняє, вилізе на свій дах, розшиє, зніме зруйнований і зробить інший”.

***

25 травня на звернення журналістів і жителів громади перший заступник голови Хмельницької обласної військової адміністрації Сергій Тюрін приїхав до Грузевиці та оглянув деякі домоволодіння, зокрема серед них були ті адреси, які посадовцю передали журналістки ЖАР.INFO. Про це він повідомив на брифінгу і запевнив, що допомога мешканцям цих конкретних адрес взята під особливий контроль: 

“Допоки ми не відновимо останню будівлю чи останню квартиру після пошкодження, ми не завершимо цей процес”. 

За словами Артема, чий будинок зокрема відвідав посадовець, Сергій Тюрін обіцяв допомогти з відновленням будинку і прислати ремонтну бригаду для цього.

“Подивимось, що буде далі, поки пообіцяли прислати бригаду. Я так розумію, що оцінювати масштаби пошкоджень і що потрібно відновлювати”. 

Станом на 31 травня бригада, зокрема до Артема, ще не приїжджала. Йому тільки видали плити USB (фанеру), щоб родина могла зробити стелю. 

Підготувала Альбіна Карман