Аналітик Ishaan Tharoor у матеріалі «A year after invasion, has Russia already lost?» для The Washington Post проаналізував теперішню підтримку України та важливі виступи в рамках Мюнхенської безпекової конференції.
Мюнхенська конференція з безпеки
Західні політики, військові лідери й дипломати збирались з однією метою, що стоїть на першому місці в їх порядку денному: поразка росії. Мюнхенська конференція з безпеки відбулась майже через рік після того, як кремль 24 лютого розпочав відкриту війну на європейському континенті, яка забрала десятки тисяч життів, привела до переміщення мільйонів людей, спустошила українські міста і завдала збитків на мільярди доларів. Війна активізувала геополітичний Захід і призвела до того, що НАТО осміліло і незабаром розшириться.
Офіційні особи США і Європи публічно налаштовані оптимістично. Віцепрезидентка Харріс виступила з промовою, яка “передасть незмінну прихильність США Україні” і запевнила Київ у тому, що життєво важлива підтримка і координація з боку США, які підтримували зусилля України з відбиття російського вторгнення, збережуться. У своєму виступі президент Франції Еммануель Макрон обговорив, як “забезпечити поразку росії” і як захід може підтримати Київ у найближчі місяці.
На зустрічах на цьому тижні з міністрами оборони країн НАТО в Брюсселі Міністр оборони Ллойд Остін заявив, що можливий весняний контрнаступ в Україні має “дійсно хороші шанси домогтися досить істотних змін на полі бою і закріпити ініціативу“. У кулуарах тієї ж сесії генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, заявив, що збідніла, ізольована росія вже зазнала невдачі.
“росія зараз є глобальним ізгоєм, і світ як і раніше надихається українською хоробрістю та стійкістю, – казав Міллі. – Словом, росія програла: вони програли стратегічно, оперативно і тактично“.
Війна стала катастрофою для росії
Немає ніяких сумнівів в тому, що війна, розв’язана президентом росії володимиром путіним, стала катастрофою для його країни. Оцінки втрат росіян на полях битв всього за рік досягають 200 тисяч осіб. Масова мобілізація приблизно 300 тисяч військовослужбовців, мабуть, була більш-менш повністю розгорнута на полях битв України й, в кращому випадку, могла лише послабити деякі українські успіхи з повернення територій. В останні тижні втрати кремля, можливо, були особливо гострими й деморалізаційними.
За чутками, новий російський наступ може виявитися ще більш кривавим.
“Якщо нинішні показники втрат є будь-яким показником, майбутня атака може призвести до безпрецедентних людських жертв і викликати повний занепад морального духу серед і без того деморалізованих мобілізованих військ росії, – зазначив Пітер Дікінсон з Атлантичної ради. – Це дуже ускладнило б життя російської армії в Україні, яка зіткнулася б з порушенням дисципліни, що серйозно обмежило б її здатність проводити наступальні операції“.
Більш того, російські військові побачили, що їхній арсенал сильно виснажений. Згідно з оцінкою, опублікованою міжнародним інститутом стратегічних досліджень, вона втратила майже половину своїх основних бойових танків і поповнює запаси застарілим (а іноді й радянським) озброєнням. Запаси боєприпасів в росії швидко скорочуються (хоча і в Україні теж).
Війна і народна мобілізація викликали неочікуваний результат – можливо, майже мільйон емігрантів. Активісти та незалежні журналісти пішли, але те саме зробили й 10 відсотків ІТ-персоналу країни.
“Цей результат – жахливий удар для росії, – сказала моїм колегам Тамара Ейдельман, російський історик, яка переїхала до Португалії після вторгнення. – Пласт, який міг би щось змінити в країні, тепер змитий“.
Вплив західних санкцій
Західні санкції щодо росії призвели до скорочення її економіки, вплинули на промисловий потенціал країни в деяких секторах і поклали край епосі інтеграції росії в Європу. Але хоча ці заходи завдали росії болісної шкоди, вони не змусили путіна переглянути свою війну неоімперіалістичного реваншизму.
“Замість зростання ми маємо спад. Але, кажучи все це, це безумовно не колапс, це не катастрофа, – заявив Сергій Алексашенко, колишній перший заступник голови центрального банку росії, на панельній дискусії у Вашингтоні минулого місяця. – Ми не можемо сказати, що російська економіка розірвана на шматки, що вона зруйнована, що путіну не вистачає коштів для продовження своєї війни. Ні, це неправда”.
Однією з причин цього є значний обсяг доходів, як і раніше одержуваних від європейського імпорту російського газу і нафти. Незалежно від їх відвертого бажання позбутися російської енергетичної залежності, більшість європейських країн не змогли відмовитися від російських енергоносіїв, навіть коли військова машина путіна завдала удару по Україні. Але нові геополітичні розломи, що виникли внаслідок вторгнення, можуть прискорити перехід Європи до декарбонізованої економіки та ще більше послабити вплив росії на континент.
“Результати вже говорять самі за себе; вперше торік на частку вітру і сонячної енергії в загальному виробленні електроенергії в Європі довелося більше, ніж на частку нафти й газу, – написав Брент Пібоді в Foreign Policy. – І це нічого не говорить про інші зусилля з декарбонізації, такі як субсидії на теплові помпи в ЄС, стимули для чистої енергії в Сполучених Штатах і більш широке використання електромобілів у всьому світі“.
Війна ще далека до завершення
Попри всю очевидність поразки росії, війна, схоже, все ще далека до завершення. Аналітики частково пояснюють це особистою рішучістю – і помилками – самого російського лідера.
“З лютого 2022 року світ дізнався, що путін хоче створити нову версію російської імперії, засновану на його захопленнях радянської епохи і його інтерпретаціях історії, – написали Фіона Хілл і Анджела Стент в Foreign Affairs. – Сам початок вторгнення показав, що його погляди на події минулого можуть спровокувати його на заподіяння масових людських страждань. Стало ясно, що інші держави й дійові особи мало що можуть зробити, щоб утримати путіна від розв’язання війни, якщо він сповнений рішучості це зробити, і що російський президент адаптує старі наративи, а також прийме нові відповідно до своїх цілей“.
Вони цитують колишнього фінського дипломата, який з ніжністю згадує часи радянського політбюро, оскільки в путінській росії, схоже, “немає політичної організації в росії, яка мала б владу притягати президента і головнокомандувача до відповідальності“.
Прагнення Вашингтона
Перед обличчям непрозорого, непримиренного супротивника стратеги у Вашингтоні прагнуть уникнути затяжної війни. Сам Міллі вказав на необхідність реалізму з обох сторін конфлікту.
“Для росіян буде майже неможливо досягти своїх політичних цілей військовими засобами. Малоймовірно, що росія збирається захопити Україну. Цього просто не станеться, – сказав він Financial Times. – Україні також дуже, дуже важко в цьому році вигнати росіян з кожного дюйма окупованої росією України. Це не означає, що цього не може статися … Але це надзвичайно складно. І це вимагало б, по суті, розвалу російської армії“.
Як повідомляли мої колеги раніше, на цьому тижні, хоча адміністрація Байдена непохитна у своїй подальшій підтримці Києва, вона також ясно дає зрозуміти українській владі, що нинішній рівень безпеки та економічної допомоги може бути важко підтримувати, особливо при нинішньому складі Палати представників, очолюваної республіканцями. “Ми будемо продовжувати намагатися натякнути їм, що ми не можемо робити все і будь-що вічно“, – сказав моїм колегам один високопоставлений чиновник адміністрації, маючи на увазі українських лідерів.
Підготували Альона Береза, Валентина Повзун
Читайте також
Що стоїть за фатальним захопленням Франції росією
Пентагон розраховує відновити надсекретні програми в Україні
