Робота з текстами складна. Складна вона тим, що іноді для того, щоб спіймати думку й утримати до останньої крапки, її буквена реалізація страждає. То слово написалося за старим правописом, то кома не там стала, то сплуталися гранати. Ви ж здогадалися, що це ми про гранат і гранату, правда?

Тож ми вирішили поділитися з читачами оглядом топових книг, які допомагають створювати тексти з мінімумом помилок.

Очолює нашу добірку «Український правопис». Передбачувано й логічно. Тут зібрані абсолютно всі правила, які керують процесами в усному мовленні й на письмі. Де саме ставити кому при дієприслівниковому звороті, як відрізнити його від дієприкметникового, чому в слові «святий» немає апострофа, відколи «священник» пишемо з двома -нн-, з великої чи малої літери писати (У, у)країнський, де ставити наголос у слові «лате» і чому купують за низькими цінами, а не «по низьким цінам». Так, усі відповіді знаходяться у правописі. 

Але нагадуємо, що 2019 року в нього внесли деякі зміни. До речі, ці зміни не обмежуються лише «проєктом» та «индиком», про які так гаряче дискутували у мережі. Спойлер 1: «индика» там немає. Спойлер 2: новий правопис не дуже то й новий. Мовознавці повернули деякі моменти, які прибрали в 30-х роках совєти. Та це вже інша історія. 

Також у новому правописі закріпили написання слів, які відносно недавно прийшли в нашу мову, як от «фейсбук», «вебдизайнер», «мінікурс» тощо.

На другому місці — одинадцятитомний «Словник української мови» (СУМ-11).

Виданий у 1970-1980 роках і не без політичної заангажованості. Але це все одно основа основ. Хоча й недосконалий, але наразі це найкраще, що ми маємо. До того ж інші «поважні» словники базуються саме на СУМі.

Насправді роль словників сильно недооцінена. Часто тому, що не всі люди вміють ними користуватися. От, наприклад, не знаєте ви, як правильно писати «дивану» чи «дивана». Шукаєте це слово в словнику й одразу після нього написано закінчення слова в родовому відмінку. Тут це -а. Тобто «дивана».

Або вам проситься в текст слово «посмішка» чи «усмішка». На перший погляд, синоніми. Але ні, різниця тут значна. Майже завжди в текст якраз потрапляє не те слово, а словник допомагає їх розрізняти.

Зацифрована версія значно полегшує користування. Мати 11 томів і дорогувато, і незручно, а от користуватися онлайн — ідеально.

«Як ми говоримо», Борис Антоненко-Давидович

Почнемо зі звичного. Скільки разів в описі онлайн-магазину ви читали «відправляємо наложкою», платіж «накладений», «накладний», «наложений» чи навіть «наложний»? Може, є ще варіанти, але більше нічого не спадає на думку. Однак продавці дуже-дуже рідко пишуть «післяплата». Хоча саме цей варіант і є правильним. От Борис Антоненко-Давидович 1970 року про це знав, а ми чомусь не в курсі. Тож запам’ятовуємо — у магазині є післяплата.

І про наболіле. «Військовий» і «воєнний». Так, обидва слова в українській мові є. Ні, це не одне й теж. Детально розписано в книзі, а ми резюмуємо — військова форма, воєнний стан.

Цій книзі вже понад 50 років, а помилки в наших текстах трапляються все ті ж. От чесно, самі здивуєтеся, коли будете читати.

«Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити», за загальною редакцією Олександри Сербенської. Видання третє, доповнене і перероблене.

Ми рахуємо, що поступити у медичний вуз повинен кожен, хто знає пару правил з української мови. А відмовлятися від мрії із-за якихось поми́лок, які зустрічаються скрізь, на нашу власну думку, не варто.

Як вам речення? Скільки помилок нарахували? Ми 8. «Антисуржик» якраз їх детально аналізує й доступно пояснює чому так. Але не всі. Слово «вуз» до цієї збірки не ввійшло, бо на «заклад вищої освіти» замінили його недавно.

Питання етикету не чіпаємо, хоча й це ніколи не буває зайвим, а от виявляти в нашому мовленні суржик і виправлятися ця книга допоможе.

Але що робити, якщо ж око все-таки замилюється й не бачить тих помилок, кальок та й хибодруків? Тут стане в пригоді (перевіряйте слово за Антоненком-Давидовичем 😉) сервіс LanguageTool. Додаєте його як розширення до свого браузера й додаток працюватиме за вас. Звісно, його теж треба перевіряти, бо нічого геніальнішого за людський мозок природа ще не створила, але роботу полегшує.

Писати взагалі без помилок буває складно, але можливо. Маєте ще якихось авторитетних «помічників»? Діліться з нами. Будемо боротися з помилками разом. 

Підготувала Ірина Самара