“Моє навчання тривало 5 днів. Дали перший дрон“Мавік-3”. У  принципі, у мене одразу почало виходити. Літали щодня. Останній з них був заліковий. Отримали дипломи. Тоді залік здали усі”.

Так розповідає про свій перший досвід управління дроном військовий, який просить називати себе “Генічечанин”. 25-річний чоловік, родом з Херсонщини, служить уже 6 років. Останні пів року ефективно знищує ворога як пілот БПЛА.

“Управляти FPV-дроном я починав вчитися на імітаторі. Тренувався більш як три місяці, поки тривала моя тимчасова непридатність. Вчився щодня по декілька годин. Коли потрапив на полігон військової частини, показав, що вмію. Відтоді я — пілот”.

А це вже слова 50-річного Степана (ім’я змінене), який служить в армії за контрактом рівно рік. 

Важливість безпілотних систем на цьому етапі великої війни з росією важко переоцінити. Фактично і сама війна стала війною машин — так втілилися найпопулярніші антиутопічні сюжети на кшталт “Термінатора”. Гонитва технологій з виробництва та застосування дронів спостерігається з обох боків, а наслідок цієї війни багато в чому залежатиме від того, хто в цій гонитві буде швидшим, сміливішим та далекогляднішим. 

Історії Генічанина та Степана — це приклад того, яке значення мають дрони під час бойових дій, які навички потрібні для опанування управління апаратами та наскільки важливою є висока мотивація для військових.     

Як обрали фах пілотів? 

“Зустрічали російські колони, били по них — знищували техніку. І це — в перший же день. Далі займалися обороною по всій Харківщині”.

Так велика війна почалася для Генічечанина. На його рахунку — одразу ж підбитий танк. Згодом, восени 2022 року, їхній підрозділ передислокували на інший напрямок — наступальний. Під час бою отримав поранення. Воно не було критичним, але достатнім, аби не дозволити йому повернутися до піхотної роботи на передовій. До цього Генічечанин дрона в руках не тримав. Але мав хист до техніки ще з дитинства. Тож адаптувався швидко. 

«Коли став обмежено придатним, все одно хотів чимось бути корисним, але в піхоті з моїм здоров’ям я вже не зміг так працювати, як раніше”, — пояснює військовий.

Геймерський досвід справді допомагає, особливо з FPV-дронами, вважає Степан. Але якраз у нього такого досвіду не було. Тому він мусив дуже послідовно і невпинно напрацьовувати нові навички на імітаторі. Навчався на FPV, а потім перевчився на Mavic. 

«Пальці не рухаються самі по собі — це результат роботи мозку. Якщо зв’язки в потрібному напрямку сформовані, то пальці рухаються точно, швидко й вчасно. Тренуванням можна досягти координації. Але не всі здатні це опанувати. У когось виходить одразу, у когось — згодом, а хтось так і не може навчитися. Все залежить від особливостей мозку і бажання розвиватися», — вважає Степан. 

Сам він вирішив зайнятися пілотуванням, як і Генічечанин, через проблеми зі здоров’ям, які не дозволяли виконувати задачі у піхоті. Освоїти управління дронами чоловікові допомогла гарна координація завдяки здоровому способу життя. 

“Я багато років взагалі не вживаю алкоголь, тому маю гарну координацію рухів. Адже керування дроном — це у першу чергу про дрібну моторику. Особливо здоровий спосіб важливий для чоловіків старшого віку. Поки що старших, ніж я дронників, я ще не бачив. Хоча за чутками вони в українській армії таки є”, — зауважує Степан.

Військово-облікова спеціальність, яку ми спрощено називаємо “пілот дрона”, або просто “дронник”, офіційно називається “зовнішній пілот (оператор) безпілотних авіаційних комплексів” (БпАК). Її можна отримати при виконанні низки умов. Їх нам роз’яснило командування Сил безпілотних систем ЗСУ.

Хто може навчатися:

• Люди до 45 років (в мирний час) або до 60 (в особливий період).
• Чоловіки і жінки.
• Повинні бути придатні до служби за висновком медичної комісії.

На курсах, розповідає Генічечанин, навчали не лише літати, а й розуміти рельєф, працювати в умовах радіоелектронної боротьби (РЕБ), скидати боєприпаси. У день заліку кожен мав підняти дрон у повітря, пройти контрольні точки, знайти умовну ворожу техніку й відпрацювати по ній скидання або наведення.

“У дипломі мені написали — “професійний рівень”. Зразу після цього відправили на полігон. Там — тиждень роботи з піхотою, адаптація до реальних умов”, — розповідає Генічечанин. 

За словами Степана, він самостійно навчався керувати FPV-дроном на імітаційній програмі, яку встановив на своєму ноутбукові. Паралельно знайшов курси з базового налаштування дронів — для військових вони безоплатні. Там отримав сертифікат. Коли після лікарняних та періоду тимчасової непридатності повернувся на службу, одразу ж показав свої нові навички. Його перевели до підрозділу пілотів. Там він перенавчився керувати  на іншому типі дрона Mavic, і вже за кілька тижнів вирушив на фронт. 

В історіях цих двох військових згадуються два типи дронів: розвідувальний Mavic та ударний FPV-коптер. Загалом же у російсько-українській війні використовуються десятки моделей безпілотників, але їх можна умовно поділити на 5 основних типів за функціями та конструкцією:

1. Розвідувальні. Використовуються для ведення розвідки, виявлення цілей, коригування артилерії. Як розвідувальний використовується і комерційний дрон DJI Mavic. Ним активно користуються й українці, і росіяни. Дуже часто дрони типу Mavic використовують і для скидів — на них чіпляють вибухівку. 

2. Ударні. Призначені для ураження цілей. FPV-коптер — один з них. Він найдешевший у виробництві та вибухає разом із зарядом, який несе.  

3. Баражуючі боєприпаси. Проміжна форма між розвідкою і камікадзе — “патрулюють” повітря, шукаючи ціль. Наприклад, це Switchblade.

4. Логістичні/евакуаційні. Використовуються для доставляння боєприпасів, медикаментів, евакуації поранених.

5. Ударні безпілотники літакового типу. Це повноцінні бойові БпЛА з потужним озброєнням. Україна використовує Bayraktar TB2, Росія — іранські Shahed. 

Робота пілотів на фронті 

Обидва чоловіки потрапили на один із найгарячіших напрямків — на Донеччині. Перша ротація на бойову позицію у Генічечанина тривала 11 діб. Завдання: розвідка, спостереження, скиди.

“Перший день був дуже цікавий, спокійний, все дуже сподобалось. В голові лише одне: коли ж ми вже зробимо нормальний “салют” по росіянах. Потім почались задачі: виявлення техніки, наведення, робота по бліндажах, спостережних пунктах”, — згадує Генічечанин. 

За словами військового, росіяни активно застосовують засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ): глушать сигнал, іноді навіть перехоплюють дрони.

“РЕБ нас “садив” десятки разів. А іноді просто “глушить” відео. Іноді — повністю відрубує управління. Треба вміти реагувати. Не панікувати”, — розповідає чоловік. 

Під час однієї з ротацій ворог прорвався через посадку. Тоді пілоти дронів були змушені брати до рук автомати — така ситуація для них не зовсім типова. 

“Ці російські солдати зайшли до нас в посадку через поле. Їх ніхто не побачив, і вони опинилися біля нас вже за 10-20 метрів. Нам довелося вибігати з “блінчика” (бліндажа. — Ред.) і вести бій”, — згадує Генічечанин. 

Через прорив на сусідній ділянці підрозділ, який мав замінити їх, не зміг прибути. Тож пілотам довелося залишатися  на позиції понад місяць.

Степан найдовше перебував на позиції протягом 17 діб. Чоловік зауважує, пілотам дронів потрібно виконувати багато різних задач. Зокрема, і тих, які потребують сили, витривалості, швидкості реагування. 

“Фактично потрібно весь час копати — укріплювати бліндаж. І це варто робити щоразу — на кожній новій позиції, тому що це дозволяє уникнути багатьох небезпечних ситуацій. Також потрібно займатися маскуванням. І не лише самого бліндажу, а й обладнання: старлінка, генератора”, — наголошує Степан.

Одним лише умінням пілотувати дрон також все не обмежується. На думку Генічечанина, найкращі фахівці у цій сфері мають дуже багато навичок. Такі — рідкість. Але саме вони рятують ситуацію.

“Найкращий фахівець, якого я зустрічав, міг повністю налагодити зв’язок, виставити обладнання, під’єднати все так, щоб стабільно працювало. Виставити “мачту”. “Мачта” — це велика антена. Її зазвичай встановлюють у посадках, біля високих дерев”, — каже військовий. 

Як повідомили нам у командуванні Сил повітряних операцій, зовнішні пілоти безпілотних авіаційних комплексів повинні добре розуміти, яку роль відіграють безпілотники в сучасному бою: які в них завдання, як вони взаємодіють із піхотою та артилерією, які існують підрозділи БпАК і як саме вони застосовуються в реальних умовах. Необхідно знати форми і способи їхнього бойового застосування, правила ведення бойової роботи з дронами.

Крім того, майбутній пілот має орієнтуватися у технічній частині:

• з чого складається безпілотник, які в нього характеристики;
• як працюють системи живлення, управління, передачі відео, антенні модулі, наземні станції та ретранслятори;
  
• як виглядає службова документація, як читати керівництво з експлуатації;
  
• як дрон поводиться під впливом радіоелектронної боротьби (РЕБ) та розвідки (РЕР);
  
• які є військові програми, що допомагають орієнтуватися в бою, планувати завдання, обмінюватися даними.
  

Знання — це лише частина. Уміння — ключове. Тому також пілот повинен:

• вміти проводити передпольотні перевірки, технічну діагностику і навіть базовий ремонт дронів;
  
• знати, як замінити несправні елементи — від гвинтів до електроніки;
  
• налаштовувати наземну станцію управління, оновлювати програмне забезпечення;
  
• літати в реальних бойових умовах — у дощ, вітер, вночі, навіть під дією ворожих засобів РЕБ;
  
• працювати з військовим програмним забезпеченням для ситуаційної обізнаності;
  
• обирати місце запуску дрона і правильно маскуватися, щоби уникнути виявлення ворогом.

На напрямку, де працювали військові, у росіян, за їхніми спостереженнями, помітна кількісна перевага в дронах та пілотах, які ними управляють. Ворог має налагоджену логістику, постачання, технічну базу. 

«У нас з позиції вилітає один дрон. У них — одразу по два-три. А пілотів, за відчуттями, не в два, а, мабуть, в три-чотири рази більше, ніж у нас”, — зауважує Генічечанин.

Військові впевнені: пріоритет треба зробити на знищенні ворожих пілотів, адже саме вони створюють найбільше проблем для українських військових. Обидва “дронника” вважають: без невпинного вдосконалення забезпечення та управління дронами, без узгодженості між різними родами військ цю війну не виграти. 

Підготувала Світлана Русіна