Сьогодні і розпорядники, і запитувачі інформації опинилися в ситуації, коли необхідно дотримуватися балансу між дотриманням вимог воєнного часу щодо обмежень до поширення інформації та законодавчих норм, які гарантують вільний доступ до публічних відомостей. Як розпізнати, де межа між дозволеним і забороненим, а де – зловживання розпорядників та маніпуляції в трактуванні обмежень воєнного часу? Про це говорили учасники онлайн-зустрічі «Доступ до публічної інформації в умовах воєнного стану».

З-поміж спікерів – як місцеві експерти, так і представники всеукраїнських громадських організацій. Організували обговорення Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області та громадська організація «Жіночий Антикорупційний Рух». Це вже другий захід, який організовується у такій потужній колаборації.

«Знаю з особистого досвіду і чула від колег про випадки порушення розпорядниками вимог законодавства про доступ до публічної інформації вже після запровадження воєнного стану. Оскільки виклики, з якими доводиться стикатися громадянам, сьогодні, порівняно з мирним часом, подвоїлися, ми спробуємо розпочати діалог з експертами про те, як запобігати та протидіяти таким ситуаціям», – зазначила на початку зустрічі голова громадської організації «Жіночий Антикорупційний Рух» Альона БЕРЕЗА.

За словами очільниці організації, журналісти та активісти з розумінням ставляться до обмежень, зокрема до того, що на сайтах органів влади закривають доступ до певної інформації. Водночас іноді такі заходи безпеки надмірні та необґрунтовані. З огляду на це важливо відшукати золоту середину, що дозволить громадянам і медіа отримувати необхідну інформацію та при цьому не зашкодити інтересам держави.

Як зазначила заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області Ольга ЧОРНА, у питанні доступу до публічної інформації чітке розуміння правил важливе і для юристів, які працюють в системі безоплатної правової допомоги.

«До нас часто звертаються запитувачі з проханням проконсультувати, чи мають вони право отримати ту чи іншу інформацію, а у випадку порушення інформаційних прав потребують нашої допомоги у їх відстоюванні», – зауважила юристка.

Скарга до Уповноваженого як дієвий механізм впливу на недобросовісного розпорядника

Одним із дієвих механізмів захисту права на доступ до інформації сьогодні є скарга до представництв Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На цьому наголосила фахівчиня такого представництва у Хмельницькій області Оксана КІЗАЄВА. Вона також пояснила, яким чином здійснюється контроль Омбудсмена у сфері захисту інформаційних прав.

«Відповідальність за порушення інформаційних прав встановлена статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А згідно зі статтею 255 цього ж Кодексу саме уповноважені особи Секретаріату Омбудсмена, а також представники Уповноваженого ВРУ з прав людини мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за вказаною статтею. З-поміж таких правопорушень – неоприлюднення відомостей, які згідно із законодавством підлягають обов’язковому оприлюдненню, необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит, неправомірна відмова у наданні інформації», – розповіла Оксана КІЗАЄВА.

Завдяки втручанню представників Уповноваженого, зазначила правозахисниця, більшість порушень інформаційних прав вдається виправити. Якщо ж порушники ігнорують звернення представників Уповноваженого, то на них складаються протоколи: по-перше, за порушення інформаційних прав; по-друге, за невиконання законних вимог Уповноваженого. Причому протоколи складають на керівника підприємства чи організації, що є розпорядником інформації.

Виклики у сфері доступу до інформації в умовах воєнного стану

Адвокат Євген ВОРОБЙОВ, який співпрацює наразі з громадською організацією «Платформа прав людини», розповів, що організація проводила моніторинг дотримання цифрових прав у період з 24 лютого по 30 квітня цього року. Дослідження засвідчило, що в перші дні війни розпорядники взагалі не були готові комунікувати із запитувачами і надавати роз’яснення. Деякі взагалі розмістили оголошення про відстрочку надання відповідей на запити до завершення воєнного стану. Така ситуація зумовила значну кількість порушень.

«До того ж в Україні закрили доступ до 20 державних реєстрів. Чи була необхідність у їхньому закритті? Мені сказати важко. Думаю, що консультацій з Уповноваженим щодо такого обмеження не проводили. Як наслідок – багато журналістів не могли виконувати свою роботу», – підсумував основні виклики у сфері доступу до інформації адвокат.

Виконавча директорка Інституту регіональної преси, медіаюристка Людмила ПАНКРАТОВА відзначила, що тепер ситуація змінилася, відбулися позитивні зрушення.

«Якщо у березні-квітні від розпорядників можна було почути, що вони нададуть відповідь на запит після перемоги або що вся інформація є закритою, то наразі таких випадків немає. Це свідчить про те, що розпорядники почали оговтуватися від першого воєнного шоку. І наше завдання тепер – не втратити ті напрацювання і той доступ, який ми мали від часу набуття чинності законом у 2011 році», – наголосила медіаюристка.

Вона також порадила запитувачам зазначати у запитах, що будь-яка відмова, або засекречення інформації, або віднесення її до інформації з обмеженим доступом повинні відповідати трискладовому тесту, тобто бути обґрунтованими.

Про що свідчить судова практика

Як на порушення інформаційних прав громадян реагують судові інстанції, розповіла фахівчиня Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області, адвокатка Руслана МАТУЩАК.

«Від початку запровадження воєнного стану судам Хмельниччини вже доводилося вирішувати справи про порушення права громадян на доступ до публічної інформації. До прикладу, суд розглядав позов до Заслучинецької сільської ради, яка не відповіла на запит про вивезення деревини з приватної ділянки. Судова інстанція визнала дії розпорядника протиправними, позаяк запитувана інформація належить до публічної. Водночас у іншій справі суд відмовив позивачеві у задоволенні позову. Чоловік звертався із запитом до Красилівської міської ради. Навіть попри те, що запит зареєстрували як звернення, суд вирішив, що запитувана інформація не належить до публічної, оскільки потребує створення», – зазначила адвокатка.

Вона також наголосила на важливості мотивованої відмови в разі неможливості надати відповідь на запит і повідомила, що згодом мають стати чинними новації в законодавстві, які впроваджує Закон України «Про адміністративну процедуру». За словами Руслани МАТУЩАК, після набуття чинності законом вимоги до підготовки відповідей на інформаційні запити стануть більш суворими.

У підсумку обговорення учасники зустрічі погодилися, що необхідно докладати всіх зусиль для того, щоб не втратити напрацювання попередніх років у сфері доступу до публічної інформації і згодом повернутися до ситуації, яка була не лише до повномасштабного вторгнення, але й до пандемії коронавірусу. Щоб вчасно реагувати на виклики, організатори та спікери домовилися й надалі продовжувати розпочатий діалог.

Онлайн-зустріч організовано за сприяння Національного фонду на підтримку демократії. Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію NED.