Жінки на фронті, повернення Зміїного, саміти NATO та G7: Україна на шпальтах західних медіа

Інформаційний фронт не менш важливий, аніж реальний військовий. В Україні медіа об’єднались і з першого дня війни спільно ведуть марафон “Єдині новини”. Але цей марафон орієнтований загалом на внутрішню аудиторію, якій в переважній більшості не потрібно пояснювати, чому потрібно протистояти російським окупантам. Натомість у західних медіа, які мають вплив на суспільну думку та рішення світових політиків, по-трохи згасає інтерес до війни в Україні. Якщо у перший місяць повномасштабного вторгнення Україна, а точніше криваві та жахливі події, не сходили із перших шпальт та обкладинок, то зараз – це вже далеко не перші сторінки. Та попри це важливим залишається контекст, у якому західні журналісти висвітлюють події в Україні. Саме зміна наративів допомагає відслідковувати зміни політичних рішень та настрій мешканців країн, що нам допомагають протистояти загарбникам. Ми пропонуємо вам щотижневий огляд статей про Україну в ключових іноземних медіа.

Ще один тиждень, коли про Україну говорили на світових майданчиках. Фактично одночасно відбулося два важливих саміти NATO та зустріч лідерів країн G7. Під час обговорень керівники західних країн та члени-країн NATO заявили про подальшу підтримку України. Інше питання, як це вони пояснюватимуть своїм виборцям, які вже дещо втомились від війни. Однак, крім підтримки зброєю, Україна кожного місяця потребує і фінансових вливань. Найбільшу підтримку надають США та Велика Британія. Поряд із важливими рішеннями, західні медіа писали і про військові успіхи Збройних сил України. Зокрема, про успішну операцію українських військових – звільнення острова Зміїний. Також пишуть іноземні журналісти і про українських жінок на передовій, кількість яких постійно зростає.  Детальніше читайте в нашому огляді. 

Огляд західної преси 27 червня – 3 липня 2022 року

Захід втомлюється від війни в Україні?

Скріншот із сайту “The New York Time”

Скріншот із сайту “The New York Time”

У матеріалі The New York Times «NATO Summit Ends, Leaving Leaders to Sell Their Pledges Back Home» автор Steven Erlanger розповідає, що завершились саміти NATO і G7, а лідери країн стикаються з втомою своїх громадян від війни.

В Мадриді країни NATO продовжили наголошувати на єдності своїх країн-членів у протидії рф. Оскільки саміт Північноатлантичного Альянсу та зустріч країн G7 збіглись у часі, то виникає питання – як обидві групи можуть зберегти прихильність своїх громадян в підтримці України.

На двох зустрічах були озвучені обіцянки підтримки. Генеральний секретар NATO Йенс Столтенберг заявив, що Альянс буде підтримувати Україну в її захисті від російського вторгнення “стільки, скільки буде потрібно”, навіть попри те, що президент путін погрожував вжити контрзаходів у відповідь на приєднання двох північних країн, які межують з рф, до NATO. Цю заяву він зробив під час візиту до Туркменістану.

Володимир Зеленський, президент України, також виступив на двох самітах і повторив свої заклики щодо збільшення і прискорення поставок зброї, щоб спробувати відбити нищівний наступ рф на сході України. Попри те, що в Україну прибуває більше західної артилерії більшої дальності дії, а також снарядів для стрільби, радіостанцій і більш досконалих безпілотників – цього все ще недостатньо.

Вторгнення рф зробило NATO ще сильнішим і спонукало його членів до посилення своєї оборони. Україна все ще змушена триматися до кінця літнього сезону бойових дій і сподіватися, що рашиські сили занадто виснажені і не досягатимуть подальшого прогресу.

Це дозволить заходу збільшити свої поставки зброї, щоб краще підготувати Україну до майбутніх місяців війни. Але питання про втому заходу залишається відкритим.

Президент Зеленський нагадав західним лідерам, що «це не війна росії тільки проти України, це війна за право диктувати умови в Європі. За те, яким буде майбутній світовий порядок. Ось чому абсолютно необхідно підтримати Україну прямо зараз зброєю, фінансами і політичними санкціями проти росії, які позбавлять її можливості платити за війну». Президент також наголосив, що нам потрібно зламати рашиську артилерійську перевагу, а для цього потрібно більше сучасних систем та сучасної артилерії. Також Україні потрібна фінансова підтримка – для підтримки функціонування уряду потрібно близько 5 мільярдів доларів на місяць.

Таким чином, західні лідери, які залишили Мадрид у хмарах риторики про захист свободи від тиранії, стикаються з труднощами, щоб втілити свої слова в реальність.

Острів Зміїний знову під українським прапором

 

Скріншот із сайту “The New York Time”

Скріншот із сайту “The New York Time”

У наступному матеріалі цього ж видання «Ukraine drives Russian forces from Snake Island, a setback for Moscow» йдеться про те, що російські війська були виведені з острова Зміїний в Чорному морі після неодноразових атак українських сил, що є поразкою для сил москви і, можливо, підриває їх контроль над життєво важливими морськими шляхами для України.

Відступ відбувся після того, як тривалі українські атаки – в тому числі з використанням потужної, недавно прибулої західної зброї – унеможливили утримання російськими військами острова, невеликого клаптика землі в 20 милях від узбережжя Одеси, який відігравав величезну роль в цій війні.

Лише через тиждень після того, як кремль похвалився відбиттям спроби України повернути острів, виведення окупантів, мабуть, стало ще одним прикладом того, як москва згортає свої військові амбіції перед обличчям українського опору.

І рашисти, і українці підтвердили цей відступ у четвер, причому українці заявили, що це сталося після військової кампанії, яка почалася більше тижня тому неодноразовими атаками на острів і рашиськими спробами поповнити там запаси гарнізону ракетними й артилерійськими снарядами.

міністерство оборони рф у своїй заяві спробувало представити відступ як «жест доброї волі», який за їх словами не дозволить Києву спекулювати на продовольчій кризі, що насувається, оскільки контроль над островом життєво важливий для забезпечення безпеки судноплавних шляхів в північно-західній частині Чорного моря. Фактична морська блокада рф завадила Україні експортувати більшу частину своїх довоєнних середньомісячних поставок в п’ять мільйонів тонн зерна.

Південне командування ЗСУ заявило у минулий вівторок, що Україна знищила три зенітно-ракетних комплекси, що були нещодавно встановлені на острові. У результаті останнього нападу радіолокаційна станція рашистів вийшла з ладу, що унеможливило надання допомоги їх військам на острові.

Острів-фортеця був мішенню для рашистів з першого дня вторгнення. Всі пам’ятають день, коли чорноморський флагман “москва” прибув туди, щоб віддати наказ про здачу українським захисникам. Красномовна відмова стала об’єднуючим закликом для українців.

Потоплення “москви” в квітні стало однією з найбільш перемог України у цій війні та посилило важливість острова як для України, так і для рф.

Після цього рф вирішила перекинути на острів потужні ракетні комплекси класу “земля-повітря” для підтримки своїх сухопутних військ, а їх флот почав дислокуватися подалі від українського узбережжя, поза досяжністю протикорабельних ракет наземного базування.

Однак небезпека для російських кораблів зростала в міру того, як наприкінці травня в Україну почали прибувати більш потужні західні протикорабельні системи. У двадцятих числах червня українські сили почали новий наступ на острів, завдавши тоді удару по рашиському буксиру, який виконував місію з доставки зброї та особового складу на острів.

Тривала боротьба за острів. Супутникові знімки, опубліковані минулого тижня, показали результати – нові шрами, які покривають скелі, що піднімаються з моря.

У минулий четвер вранці, в ході останнього штурму, про який сповістили українські військові, вони використовували ракети й артилерію, щоб вивести з ладу ще одну російську протиракетну систему.

Останні рашисти, яких там бачили, сідали в два човни і неслися геть.

Однак, враховуючи вразливість острова, неясно, чи спробують українці відновити там свій власний гарнізон.

Фінансові партнери України: хто виділяє найбільшу кількість коштів

Скріншот із сайту “The New York Time”

Скріншот із сайту “The New York Time”

У матеріалі «The U.K. pledges to nearly double its military funding for Ukraine» автор Marc Santora розповідає, що Велика Британія надасть Україні додатково 1,2 мільярда доларів в якості військової підтримки для її протистояння у війні проти рф. Про це заявив у минулий четвер прем’єр-міністр Борис Джонсон. Це майже подвоїть британські зобов’язання, адже Україна щосили намагається фінансувати зростаючі витрати на ведення бойових дій.

Велика Британія є другим за величиною донором України після Сполучених Штатів Америки, що пообіцяв виділити в цілому 2,3 мільярда фунтів стерлінгів, або близько 2,8 мільярда доларів, на військові потреби і додатково 1,5 мільярда фунтів стерлінгів на гуманітарну допомогу. США пообіцяли виділити 54 мільярди доларів.

Президент України Володимир Зеленський заявив лідерам на саміті NATO в Мадриді на минулому тижні, що економічна допомога Україні так само важлива, як і військова, оскільки москва душить економіку через блокаду Чорного моря, захоплення цінних земель і щоденні бомбардування критичної інфраструктури по всій країні.

Нове фінансування від Великої Британії піде на зміцнення військового потенціалу України, включаючи системи протиповітряної оборони, безпілотники, нове обладнання для радіоелектронної боротьби і на тисячі одиниць обладнання для українських військових.

Українська війна має жіноче обличчя

Скрнішот із сайту “The Washington Post”

Скрнішот із сайту “The Washington Post”

 

У матеріалі «On the front lines, Ukrainian women are often the first responders» авторів Steve Hendrix і Serhii Korolchuk на шпальтах The Washington Post розповідають, що на передовій українські жінки перші вживають заходів, щоб урятувати життя військових.

БАХМУТ, Україна. Аліна Михайлова спала на підлозі порожнього складу. Єдина жінка серед десятків солдатів, які отримали змогу на відпочинок після кількох днів важких боїв. Вона прокинулася від звуку вибуху, які часто трапляються на лінії фронту в Україні, Однак цей вибух не потривожив більшість її змучених товаришів.

Михайлова поспішила на місце і виявила там солдата з різаними ранами на животі. Присутні завантажили його в переобладнаний «Фольксваген транспортер» і вирушили у важку годинну поїздку до лікарні.

Через кілька тижнів вона згадала, що тоді кров’яний тиск пацієнта різко впав, тому вона імпровізувала лікування, накладаючи марлю на рани, щоб гострий метал не зміщувався і не порізав життєво важливі органи. 

Ніколи її трансформація не була більш вражаючою, як під час війни: від вегетаріанки, яка вивчала політологію в Києві, до бойового медика на передовій.

Підрозділи на передовій, які відбивають спроби рф взяти під контроль всю Донеччину та Луганщину, в переважній більшості складаються з чоловіків. Однак коли чоловіки отримують поранення, то дуже часто з машини швидкої допомоги вистрибує жінка.

За словами Катерини Приймак, співзасновниці Українського жіночого ветеранського руху, жінки наразі складають близько 22% особового складу ЗСУ. Це зростання розпочалося з війни на сході, що почалася ще в 2014 році, але різко зросло після повномасштабного вторгнення рф 4 місяці тому.

З тих пір як Ганна Хурава стала медиком у 2016 році, кількість жінок, які проходять службу на передових підрозділах, різко зросла. Тоді жінки виконували в основному допоміжну роль і готували на кухнях підрозділів. Тепер можна побачити жінок-водіїв, механіків, медиків, кулеметників, командирів.

За кілька тижнів до того, як російські танки перетнули кордон, Хурава вийшла заміж за солдата, який водить її машину швидкої допомоги. Її чоловік намагався відмовити від цієї участі в бойових діях на передовій, кажучи, що настав час йому ризикувати, а їй – бути в безпеці. Вона ж сказала йому, що з тих пір, як вони обмінялися обручками, нічого не змінилося.

У п’ятницю пара проводила 24-годинну зміну в селі на заході від охопленого боями міста Лисичанськ (Луганщина). Їх машина швидкої допомоги була припаркована під деревом, щоб її не міг помітили рашиський безпілотники, поруч з бліндажем.

Було тихо, поки українська артилерійська батарея «Град» не вибухнула димом і громом прямо на сільському пасовищі. «Град», мобільна ракетна установка радянської епохи, може випустити залп з 40 122-мм снарядів, а потім зникнути, перш ніж рашисти зможуть зафіксувати місце його розташування і відкрити вогонь у відповідь. Через кілька секунд після обстрілу пролунав свистячий гуркіт, і з місця пуску піднявся величезний стовп диму. І ще один. І ще один.

І дійсно, 20 хвилин опісля група солдатів з вереском зупинилася біля машини швидкої допомоги. Вони несли солдата з неглибокою раною на лобі від одного з тих вибухів.

Жінки, які відправляються на найнебезпечніші ділянки війни, кажуть, що вони стикаються з опором, часто з боку партнерів-чоловіків, батьків і літніх солдатів, які бачать своїх власних дружин, сестер і дочок в обличчях молодих медиків.

Нігоян була медсестрою в клініці у Дніпрі, коли почалася війна. Вона була добровольцем-медиком в 2016 році і відразу ж записалася в армійський медичний корпус. Однак через 4 місяці вона все ще боїться, що її батько, який хворіє, буде засмучений, дізнавшись, що вона проміняла стерильний спокій приватної практики.

Зміна теж була важкою для неї. Її перша бойова жертва, солдат, застрелений снайпером, помер у машині швидкої допомоги. За її словами, невідкладна реальність її нової роботи сильно вдарила по ній. Вона була більш підготовлена до другого виклику – кулеметника, пораненого шрапнеллю.

Десятки подальших викликів навчили Нігоян, яка не може знайти бронежилет, досить маленький, щоб він підходив їй належним чином, випромінювати впевненість з солдатами, які більші, старші й більш загартовані в боях.

Ірина Пукас, 13-річний ветеран армійського медичного корпусу, сказала, що вона відточила поєднання материнської турботи і бойового досвіду, щоб бути більш ефективною для солдатів, які часто молодше її власних дорослих синів.

Кілька тижнів тому її артилерійський підрозділ сильно постраждав від рашиського обстрілу. Після надання допомоги пораненим – і забезпечення безпеки загиблим – її попросили допомогти групі солдатів, які були так налякані, що відмовилися знімати жилети і шоломи навіть після того, як їх евакуювали в безпечне місце.

Повернувшись в машину швидкої допомоги, Михайлова, яка носить пару травматологічних ножиць на бронежилеті і 9-міліметровий пістолет Glock на стегні, знадобився весь її досвід, щоб зберегти життя пацієнту з ушкодженням внутрішніх органів. У лікарні вони розбудили лікарів, які відвезли пораненого на шестигодинну операцію.

Авторка: Альона Береза

Переклад: Валентина Повзун

Попередній Як захистити національні інтереси та не порушити права запитувачів інформації – онлайн-зустріч правозахисників, журналістів та активістів

Залиште свій коментар