ТОВ «Проскурівінвест» оскаржувало в апеляції не саму відмову суду у задоволенні позову прокуратури, а саме обґрунтування позиції суду в рішенні. Компанія просила змінити мотивувальну частину рішення у справі про охоронні договори щодо будівель колишнього музучилища на вул. Проскурівській, 79 у Хмельницькому. Апеляція залишила скаргу юрособи без задоволення.

Про це редакції онлайн-медіа “ЖАР.INFO” стало відомо з рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суть спору полягала в тому, що прокуратура вимагала зобов’язати власника будівлі укласти охоронні договори на два об’єкти культурної спадщини. Однак під час розгляду справи «Проскурівінвест» ці договори вже підписав, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. В апеляції ж компанія намагалася домогтися, щоб із рішення прибрали або послабили висновки про її обов’язок охороняти об’єкт і укладати такі договори, а також щоб суд не спирався на формулювання, які можуть мати значення під час розгляду справ щодо цієї будівлі в подальших спорах.

Формулювання, які хотіли вилучити ТОВ “Проскурівінвест”, стосувались саме обов’язку щодо укладання охоронних договорів. У постанові апеляційного суду прямо прописано: після приватизації будівлі на аукціоні ТОВ «Проскурівінвест» було зобов’язане укласти охоронні договори відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та постанови Кабміну №1768, а також за умовами приватизації (попередні договори й положення договору купівлі-продажу). 

Суд наголосив, що обов’язок укладення охоронних договорів стосується не лише пам’яток у державному реєстрі, а й нововиявлених об’єктів культурної спадщини та об’єктів, взятих на облік за старими процедурами. Саме такий висновок у мотивуванні для власника — незручний, адже він може створювати юридичний “якір” для подальших претензій контролюючих органів щодо режиму використання будівлі, погоджень робіт або відповідальності за будь-які порушення. 

Також ТОВ “Проскурівінвест” хотіло змінити мотивувальну частину так, щоб “вбудувати” посилання на інші судові процеси, де компанія оскаржувала статус об’єкта або домагалася вилучення його з переліку. Апеляційний суд окремо відреагував на цю лінію та вказав, що під час розгляду цих справ суди не досліджували правовідносини щодо охорони об’єкта приватизації та обов’язку укладати охоронні договори, а тому посилання «Проскурівінвесту» на висновки з тих справ для цієї справи безпідставні. 

Тобто апеляція не дозволила компанії “перенести” аргументи з інших судових процесів у цю справу так, щоб вони змінили логіку пояснення суду. Водночас апеляційний суд зафіксував, чому перша інстанція відмовила і чому немає підстав переписувати мотиви суду: під час розгляду позову прокуратури «Проскурівінвест» уклав охоронні договори і на момент ухвалення рішення «відсутній спір щодо укладання цих охоронних договорів». Саме тому колегія апеляції дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги власника будівель не спростовують висновків суду першої інстанції. 

У підсумку 10 лютого 2026 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив скаргу «Проскурівінвесту» без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адмінсуду — без змін. 

Формально власник програв апеляцію. Головне, що вони не оскаржували необхідність укладання договорів, а хотіли просто змінити юридичну інтерпретацію так, щоб відмова у позові не містила висновків, які закріплюють за власником ширший та чіткіший обов’язок щодо охорони об’єкта культурної спадщини і можуть впливати на подальші події довкола будівель колишнього музучилища.

Підготувала Марія Турчина