Лікарі в секретному закладі можуть проводити ампутації, поки інші стежать за дронами, що літають над головою

Вхід прихований за низькорослими деревами. Похилий дерев’яний тунель спускається до яскраво освітленої приймальні. Тут є хірургічне відділення, обладнане ліжками, кардіомоніторами та апаратами штучної вентиляції легенів. А також полиці, заповнені медичним обладнанням, ліками та акуратними стосами запасного одягу. У кімнаті для персоналу, де стоїть пральна машина та чайник, лікарі стежать за екраном. На ньому відображаються рухи російських шпигунських дронів, які зигзагами літають у небі.

Ласкаво просимо до таємного підземного шпиталю України. Заклад відкрився в серпні і є другим такого типу, розташованим на сході України, недалеко від лінії фронту та міста Покровськ у Донецькій області.

«Ми знаходимося на глибині 6 метрів під землею. Це найбезпечніший спосіб надавати допомогу нашим пораненим солдатам. І це убезпечує медичний персонал», – розповів хірург клініки, майор Олександр Головашченко.

У стабілізаційному пункті щодня лікують 30–40 пацієнтів. Їхній стан різний. Деякі мають катастрофічні травми ніг, що вимагають ампутації, або серйозні поранення живота. Інші можуть ходити. Майже всі вони є жертвами російських дронів з системою FPV (first-person view), які скидають гранати з летальною точністю.

«Дев’яносто відсотків наших випадків пов’язані з FPV. Ми бачимо небагато кульових поранень. Це епоха дронів та іншого виду війни», – розповів хірург.

Одного дня в приміщення пришкутильгали троє солдатів. Найменш поранений, 28-річний Артем Дворський, розповів, що вибух FPV пробив невелику дірку в його нозі.

«Війна жахлива. Хлопець поруч зі мною, Василь, загинув. Він упав. Тоді росіяни скинули на нього другу гранату. У селі все зруйновано. Скрізь літають дрони і лежать тіла. Наші та їхні», – розповів він.

Артем каже, що його підрозділ провів 43 дні в лісовій місцевості поблизу Покровська, який росія намагається захопити з минулого року. Єдиний спосіб дістатися до їхньої позиції був пішки. Всі припаси доставлялися квадрокоптером: їжа і вода. Через тиждень після поранення він пройшов 5 км за три години до місця, де його зміг забрати броньований транспортний засіб. У клініці медик перевірив його життєві показники. Після лікування медсестра дала йому новий цивільний одяг: футболку і пару світлих джинсів.

Інший пацієнт, 38-річний Павло Філіпчук, розповів, що вибух дрона спричинив у нього струс мозку:

«Я був у бліндажі. Раптом стало темно. Я нічого не відчував і не чув. Я думаю, що мені пощастило вижити. Мій двоюрідний брат загинув. Вибухи не припиняються». Філіпчук, будівельник, який працював у Литві, розповів, що повернувся в Україну і зголосився добровольцем до армії за кілька днів до повномасштабного вторгнення володимира путіна в лютому 2022 року».

Третього солдата, Тараса Миколайчука, поранили в спину. Він стогнав, коли лікарі поклали його на ліжко, зняли закривавлену пов’язку і очистили його дводенну осколкову рану. Закутаний у фольговану ковдру, він позичив мобільний телефон, щоб зателефонувати сестрі.

«У мене влучив осколок міни. Це був рикошет. Зі мною все гаразд», – сказав він їй.

Які у нього тепер плани?

«Одужати. Це займе кілька місяців. Після цього повернутися до своєї частини. Хтось же повинен захищати нашу країну», – сказав він.

З 2022 року росія неодноразово наносила удари по українських лікарнях, клініках, пологових відділеннях та машинах швидкої допомоги. За даними правозахисних організацій, у результаті майже 2000 атак загинув 261 медичний працівник.

Підземний об’єкт побудований з чотирьох сталевих бункерів, зверху покритих дерев’яними балками, землею та піском до рівня землі. Він може витримати прямі влучання 152-мм артилерійських снарядів і навіть три 8-кілограмові заряди тротилу, скинутих дроном.

Українська металургійна та гірничодобувна компанія «Метінвест», яка фінансувала будівництво, планує побудувати загалом 20 таких об’єктів. Голова Ради національної безпеки України та колишній міністр оборони Рустем Умеров заявив, що вони будуть «надзвичайно важливими для порятунку життів наших військових та підтримки захисників на передовій». «Метінвест» назвав цей проект «найамбітнішим і найскладнішим» з тих, що він реалізував з моменту вторгнення росії.

Хірург Головащенко розповів, що деяким пораненим солдатам доводилося чекати годинами, а то й днями, перш ніж їх могли евакуювали через загрозу повітряних атак.

«О 3-й ночі до нас привезли двох пацієнтів у критичному стані. Одному з них я мусив зробити подвійну ампутацію. Його джгут був накладений так давно, що альтернативи не було».

Як він справлявся з травматичними операціями?

«Я працюю в медицині 20 років. Потрібно просто зосередитися», – сказав він.

Санітари відвезли Миколайчука по тунелю до машини швидкої допомоги. Автомобіль був припаркований під кущем. Його та двох інших солдатів доставили до міста Дніпро для подальшого лікування. Підземна медична бригада зробила перерву. Рудий кіт лікарні, Василевс, підійшов до входу, щоб чекати на наступних пацієнтів.

«Ми працюємо 24 години на добу, – сказав Головащенко. – Це не припиняється».

Підготувала Валентина Повзун

Джерело: The Guardian. Автор: Люк Хардінг зі сходу України; фотограф – Алессіо Мамо