Хочете дізнатися, як витрачаються бюджетні кошти, кому передали майно громади, які результати перевірок та аудитів та багато іншого корисного?  Це цілком реально. Багато даних органи влади та місцевого самоврядування і так публікують у відкритому доступі. Неопубліковане ж можна здобути запитами. Хмельницька міська рада вже шість років поспіль звітує про свою роботу із ними. Ми вирішили проаналізувати, як цей інструмент діяв під час великої війни. 

Що таке запит?

Запит на публічну інформацію — це інструмент, який дозволяє громадянам контролювати роботу влади. В Україні він діє з 2011 року, після набрання чинності Законом України «Про доступ до публічної інформації». Цей закон закріпив принцип: уся інформація, якою володіють органи державної влади та місцевого самоврядування, є відкритою, якщо інше прямо не передбачено законом.

Подати запит може будь-хто — фізична чи юридична особа, журналіст, громадська організація, незалежно від громадянства чи місця проживання. У запиті не потрібно пояснювати причину інтересу. Запитувати можна документи, рішення, договори, статистику, інформацію про  комунальне майно та будь-яку іншу інформацію, яка вже створена й перебуває у володінні органу влади. Відповідь мають надати не пізніше п’яти робочих днів, а у виняткових випадках строк можуть продовжити до 20 днів — з обов’язковим обґрунтуванням.

Зазвичай відповідь на запит надається безоплатно. Але якщо для виконання вашого запиту потрібно виготовити паперові чи електронні копії документів обсягом понад 10 сторінок, орган влади може попросити відшкодувати витрати на друк, копіювання або сканування.

Відмовити у наданні інформації можуть лише в чітко визначених законом випадках: якщо орган не володіє запитуваними даними; якщо інформація має обмежений доступ (державна таємниця, персональні дані, службова інформація); або якщо запит сформульований так, що не дає змоги ідентифікувати інформацію. Усі інші відмови вважаються порушенням права на доступ до публічної інформації.

Як запити потрапляють до міської ради?

Зі звітів Хмельницької міської ради стає зрозуміло: запити туди, як і йдеться в Законі, можуть потрапити п’ятьма каналами: електронною і звичайною поштою, телефоном, факсом, а також їх можна передати особисто. Електронна пошта залишається панівним каналом. У всі роки — від 2022 до 2026 понад 75–80% запитів надходять саме так. Найбільше запитів у такий спосіб — а саме 343 — люди надіслали у 2024 році. Це ілюструє тенденцію: доступ до інформації став цифровим. Натомість телефон і факс фактично не використовується. Зокрема, факсом за 4 роки не надійшло жодного запиту, а телефоном — лише один запит у 2023 році. Формально ці способи існують у законі, але де-факто не працюють.

А ось особисте подання залишається стабільно високим. У такий спосіб подали 10% у 2022, 17% — у 2023, 16% — у 2024 та 15% — у 2025 році. Це свідчить про важливу роль офлайн-взаємодії у доступі до публічної інформації. 

Хто надсилає запити? 

У звітах зазначено про дві категорії запитувачів: журналісти та інші. Журналісти стабільно подають близько 9–10% усіх запитів. Піковий для медіа рік — 2023-й (46 запитів). У  2024-му показник просів до 39, але у 2025-му кількість запитів від журналістів знову повертається до цього рівня, уже на тлі загального зменшення кількості всіх запитів.

Переважна ж більшість запитів — від “інших запитувачів”. Іншими словами —  звичайних громадян, юросіб тощо. Жодної окремої диференціації для громадських організацій у звітах немає. Тож якщо громадські організації і звертаються із запитами, у цій формі звітності вони потрапляють у кошик «інші запитувачі». 

Як надходили відповіді?

У 2022–2023 роках показники були стабільними: приблизно 92–93% відповідей у перші 5 днів. У 2024-му за перші 5 днів надійшло  86,4% запитів. Вже у 2025-му протягом перших п’яти днів надійшло майже 97% відповідей на запити.

Тож формально статистика Хмельницької міської ради щодо розгляду інформаційних запитів виглядає майже бездоганно. І звітах за 4 роки не зазначено жодного випадку, коли у наданні інформації на запит відмовили, або ж порушили 20-денний термін відповіді. Втім, на жаль, це не завжди означає, що громадяни у запиті отримували необхідну їм інформацію. На практиці можуть траплятися ситуації: відповідь формально надсилають у строк, але її зміст є неповним, надто загальним або складеним так, що по суті питання запитувач так і не дізнається потрібних даних. Ти часом в офіційній статистиці цей нюанс не відображається — такі випадки не рахуються як “відмова”, хоча фактично перетворюються на приховану форму ненадання інформації. 

Підготувала Світлана Русіна

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерств із ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.