ROBERT CLARK у матеріалі «Putin’s generals are either incompetent or disloyal. Both will terrify him» для The Telegraph поглянув на «марш, якого не було» пригожина через призму його передумов та підтримки усередині російської армії та дійшов висновків, що він, на фоні скорих виборів, все ж таки приніс тріщину на фасад влади путіна.

Чистки чиновників

путін ледь пережив “марш, якого не було” пригожина. Його режим майже не постраждав. На цьому хороші новини для нього закінчуються. Його репутації та легітимності завдано незворотної шкоди й він більше не знатиме, кому може довіряти. Поки автократ, який дедалі більше замикається в собі, відступає в темні коридори кремля, щоб зализати свої рани, усі чекають на чистки чиновників, підозрюваних у нелояльності.

Зрештою, майже неможливо уявити, що пригожин діяв ізольовано. Схоже, що його метою була заміна російського військового керівництва і йому потрібна була б мовчазна підтримка представників усередині армії, щоб поставити на посаду нових офіцерів. Цілком ймовірно, що він її знайшов.

Подумайте про роль, яку російські військові відіграли – і помітно, що не відіграли – під час походу вагнера на москву. Хоча путін неодноразово визнавав стійкість військових у придушенні повстання, він також неодноразово робив завуальовані коментарі, спрямовані на притягнення винних (численних) до відповідальності. Вони були спрямовані не лише проти пригожина. Ватажок найманців, який зараз перебуває під пильним наглядом сил безпеки білоруського диктатора олександра лукашенка в мінську, очевидно, мав певну підтримку своїх намірів замінити російську військову ієрархію.

Спільники пригожина

Очолює список можливих спільників генерал сергій “армагеддон” суровікін, колишній командувач російськими військами в Україні.  Попри те, що він викликав невдоволення путіна після виведення російських військ з Херсона під час українського контрнаступу минулої осені, російські військові все ще вважають суровікіна дуже ефективним, оскільки зараз він служить заступником генерала герасимова, що є головнокомандувачем збройних сил.

Зараз існує серйозна підозра, що  суровікін знав про плани пригожина за кілька днів до того, як вони здійснилися. Ці припущення небезпідставні, оскільки він був одним з головних претендентів на те, щоб замінити герасимова в планах керівника “вагнера” на переговорах з путіним, які він спочатку планував провести. Зараз повідомляється, що суровікін “зник”.

Нестерпна ситуація в кремлі

Ситуація в кремлі буде нестерпною. путін виглядає слабшим, ніж будь-коли раніше, і оскільки до наступних президентських “виборів” у росії залишилося лише вісім місяців, московські еліти вже відкрито обговорюють можливість постпутінського світу. Диктатор буде глибоко усвідомлювати необхідність діяти швидко, щоб відновити як своє уражене его, так і свою слабку хватку влади. Тим часом ті, хто надавав підтримку пригожину, усвідомлюватимуть, що у них є короткий проміжок часу для того, щоб забезпечити власне майбутнє.

путін не позбавлений очевидних союзників. Марш пригожина виник через публічну ворожнечу герасимова і міністра оборони сергія шойгу. Їхнє короткострокове майбутнє, відповідно, майже напевно забезпечене. Але наскільки диктатор буде готовий довіряти своїм підлеглим після такого публічного виклику його владі? Скільки може протриматися його режим з такою помітною тріщиною на фасаді?

Поки путін тягне свою країну від невдалого вторгнення до повстання, російські еліти будуть гостро усвідомлювати найбільший провал державної влади. Шрами 1917 року все ще помітні в країні й теперішні олігархи не мають бажання прокинутися, як це робили їхні попередники, гойдаючись на ліхтарних стовпах. Якщо їхнє виживання можна буде купити за рахунок путіна, вони не вагатимуться. Він буде знати, що його дні потенційно пораховані. Запанують підозрілість і параноя.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун