Колден Уолтон у матеріалі «What Comes After Putin’s Rule in Russia. The West Should Beware» для Time аналізує ситуацію в росії та робить висновок, що Захід має проблему не лише з путіним, а з усією росією. Він цю проблему пов’язує з історичними аспектами, коли силовики прийшли до влади в росії та перебувають у ній до цього часу.

Колден Уолтон є одним із провідних світових дослідників у галузі розвідки та національної безпеки. Історик Гарвардської школи державного управління ім. Кеннеді, він здобув ступінь доктора історії у Трініті-коледжі, що в Кембриджі, де також брав участь у написанні офіційної столітньої історії МІ-5. Його нова книга “ШПИГУНИ: Епічна війна розвідки між Сходом і Заходом”.

Помилкове мислення

Новини про нещодавній замах на лідера росії володимира путіна викликають багато питань: якою може виявитись росія після нього? Є спокуса вважати, що якщо путіна було вбито або іншим чином усунено від влади, наприклад, у результаті палацового перевороту, то росія скинула б з себе диктаторські кайдани, нормалізувала свої відносини із Заходом і пішла б демократичним шляхом. Таке мислення є помилковим. Історія свідчить про те, що у росії дуже мало шансів зробити саме це.

Найнадійнішим фактором того, що росія не буде реформуватися в демократичному спрямуванні, є могутність її служби безпеки та розвідки. У ключові моменти радянської та пострадянської історії, під час переворотів, майже переворотів, реформ і революцій, КДБ та його наступники завжди грали керівну роль. Їхня влада залишалася незмінною, коли кремлівські лідери приходили і йшли. Існує мало причин вважати, що вони не зроблять цього знову.

Розвідувальні служби

росія фактично є службою безпеки з державною структурою. Її розвідувальні служби – фсб, сзр і гру – мають величезний вплив. Впродовж останніх двох десятиліть путін керує росією, покладаючись на “людей сили”, силовиків, які мають досвід роботи в кдб або військове минуле. За деякими оцінками, у 2019 році 77 відсотків путінського уряду складали саме силовики. За словами одного з нещодавніх керівників ЦРУ в москві, “переважна більшість” технократів у його уряді походять з цього середовища. І не факт, що путін є найбільш жорстким серед них.

Якби путіна усунули, а до влади прийшов хтось на кшталт миколи патрушева, з ради безпеки росії, мало б що змінилося. Те ж саме стосується іншого силовика, путінського міністра оборони сергія шойгу або олександра бортнікова, ветерана кдб і директора фсб. З одним із них на чолі ситуація може бути ще гіршою. Вони, можливо, мають ясніші голови, ніж путін. Заходу може бути краще з путіним, ніж його альтернативами. Краще диявол, якого ви вже знаєте.

У 1991 році пострадянський уряд росії на чолі з борисом єльциним сподівався поховати кдб. Нещодавно оприлюднені документи британського міністерства закордонних справ проливають світло на момент, коли російська служба безпеки підійшла до точки перевороту, але не змогла його здійснити. Джон Скарлетт, тодішній керівник резидентури МІ-6 у москві, повідомляв у Лондон, що уряд єльцина вперше запровадив певний політичний нагляд за російськими спецслужбами через законодавство. Чи будуть такі зусилля ефективні, зазначив Скарлетт, залежатиме від того, чи порвуть кремлівські лідери з минулим і чи справді вони утримаються від втручання в роботу держслужб. Скарлетт був тоді не оптимістичним.

кдб як рідкий метал у «Термінатор-2»

Стратегія єльцина полягала в тому, щоб розділити функції кдб, які відповідали за об’єднання внутрішньої й зовнішньої розвідки, на дві нові служби: службу безпеки, пізніше названу фсб, і службу зовнішньої розвідки, сзр. Розділивши їх, єльцин сподівався розформувати кдб. Однак, подібно до рідкого металу Т-2000 у фільмі “Термінатор-2”, який вийшов на екрани кінотеатрів у 1991 році, кдб незабаром знову зібрався докупи.

Колишні офіцери кдб, його методи роботи, його файли й навіть його агенти на Заході – все це безперешкодно перейшло до нових російських служб, сзр і фсб. Один перебіжчик з фсб пояснив мені, що старі навчальні посібники кдб продовжують використовуватися в його штабі на Луб’янці, старій штаб-квартирі, але тепер із вирваними сторінками про комунізм. Перший директор сзр євген примаков зробив себе незамінним для уряду єльцина, так само як і фсб, яку в 1998 році очолив колишній офіцер кдб середньої ланки путін.

Минуле путіна

путін багато говорить про своє минуле в кдб. Він називає себе “чекістом” на честь ленінської терористичної таємної поліції, попередниці кдб. Будучи головою фсб, путін тримав у своєму кабінеті статую засновника вчк фелікса дзержинського. Але не менш важливим для подальшої кар’єри путіна є час його перебування в санкт-петербурзі на початку 1990-х років. Це місто було бандитським центром влади російської мафії. Робота путіна в міському уряді втягнула його в російський злочинний світ.

Наприкінці десятиліття єльцин витягнув путіна з відносної невідомості у фсб, щоб зробити його своїм наступником у кремлі – ім’я путіна не фігурує у списках британської розвідки 1998 року щодо можливих наступників єльцина. єльцин зробив це, адже сподівався, що путін пом’якшить його, коли залишить владу. єльцин мав рацію.

З приходом путіна до влади в кремлі російська розвідка і мафія злилися разом. Відтоді він керує росією як безпековою та мафіозною державою. фсб здійснює масштабні, керовані державою, схеми відмивання грошей для особистого збагачення путіна та деяких його найближчих союзників, олігархів. Йдеться не про кілька поганих яблук з фсб, а про цілу системну, злочинну, всепроникну гниль. До того, як стати головою фсб, бортніков очолював її економічний відділ, де сидів на стику між російською мафією та державним здирництвом.

Потрібно знести путіна та силовиків

Сувора машина, яку створив путін, переживе його. Вона більша за нього. Щоб бути успішним, вбивство, переворот чи революція в росії повинні змести не лише путіна, але й силовиків. фсб не зникне без бою і цілком імовірно, що, як і в 1991 році, дасть свої метастази, щоб залишиться.

Відважні демократичні реформатори в росії, такі як Володимир Кара-Мурза, перебувають у виправних колоніях, як і заклятий ворог путіна Олексій Навальний. За цих похмурих обставин найкраще, що може зробити уряд США, – це підготуватися до довготривалої боротьби з росією. Безумовно, Вашингтон і його союзники по НАТО повинні зробити все, щоб допомогти демократичним реформаторам у росії провести зміни зсередини. Але ми повинні чітко усвідомлювати перспективи на успіх. Західні країни мають послабити здатність російської розвідки діяти за кордоном, провокуючи масові висилки її офіцерів, які видають себе за російських дипломатів. Історія показує, що висилки послаблюють підпільні можливості кремля. російські посольства та консульства на Заході мають бути зведені до мінімуму.

США потрібна нова велика стратегія стримування росії. Ця стратегія має базуватися на незручній правді: Захід має проблему з росією, а не лише з путіним.

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун