Simon Rofe у своєму матеріалі для The Times розмірковує над тим, якими будуть Олімпійські та Параолімпійські ігри у 2024 році, що мають проходити у Парижі. Також автор роздумує над тим, чи допустять російських спортсменів до них та якою буде реакція українського уряду. 

Унікальна церемонія

Недільна церемонія відкриття літніх Олімпійських і Паралімпійських ігор у Парижі 2024 року – проводитиметься вздовж річки Сени, а не на стадіоні. Вона буде унікальною. Ніколи раніше місто-господар не виходило на свій природний водний шлях, щоб продемонструвати спортсменів так, як це зробить Париж. Відколи римський гарнізон побудував перший міст через Сену в минулому столітті до нашої ери, річка була проспектом для торгівлі, комерції, культурного обміну та конфлікту.

Однак він знов зіграє важливу роль для Ігор у Парижі. Місто, у яке повернулися французькі війська в рамках операції «Овердлорд» у 1944 році, повернулося під їхнє володіння впродовж 90 днів (ціль була досягнута союзними силами, після звільнення міста – знову стане «мішенню» у 2024 році). Цього разу для спортсменів, які прагнуть досягти у виконанні своїх виступів із золотими медалями; комерційних партнерів та спонсорів, які бажають продати свої товари; і національних урядів, які прагнуть поділитися наративами успіху на основі досягнень своїх спортсменів. 

Шум іншого виду

Саундтрек конфлікту постійно створює фон для спортивного фестивалю, який проводять Олімпійські та Паралімпійські ігри.

Що б не трапилося між Києвом і москвою до початку Ігор, про наслідки української війни можна буде почути в Парижі 2024 року. І вони вже були помітні за рік до церемонії відкриття. На церемонію з нагоди цієї події президент МОК Томас Бах запросив представників 203 національних олімпійських комітетів (НОК) відправити своїх спортсменів до Парижу наступного року. МОК налічує 206 членів, відсутні були росія, білорусь і Гватемала – НОК останньої був призупинений.

Не дивно, що Бах покладався на свою дипломатичність, відповідаючи на запитання про український конфлікт. Його підхід полягав у тому, щоб відхилити будь-яке рішення щодо участі спортсменів у майбутньому – школа «тихої дипломатії», яка була типовою для його президентства. Тиху дипломатію, яку точніше було б назвати «олімпійською дипломатією» на тлі її наголосу на нейтралітеті, можна простежити до Олімпійського перемир’я, яке призвело до припинення військових дій у давньогрецькому світі, щоб спортсмени та їхнє оточення могли поїхати до Олімпії, щоб позмагатися.

Якогось роду перемир’я

У Парижі діятиме якогось роду перемир’я. Останнім часом російські спортсмени мали змогу брати участь у змаганнях як олімпійці від росії на зимових іграх 2018 року та як представники Олімпійського комітету росії у 2021 та 2022 роках, тоді як сама нація була визнана винною в порушеннях антидопінгових правил та її участь призупинена.

Яким би не був результат, відповіддю стане черговий театр війни між москвою та Києвом: президент Зеленський пригрозив, що Україна бойкотуватиме Ігри.

Дипломатичні суперечки зрештою вирішуватимуть як МОК, так і світова громадськість. В обох випадках судження – потенційно різні – будуть зосереджені на питанні про те, чи є спорт винятком і, чи можна його відрізнити від контексту, в якому він існує? Контекст, де домінують національні символи, гімни та значки, змішаний з емоціями, які створює спорт, формує рішення на мікро- та макрорівні.

Спортивна мегаподія

Літні Олімпійські та Паралімпійські ігри є найкращим прикладом спортивної мегаподії. Вони розміщуються на вершині досягнень для спортсменів і є центром спортивних зусиль серед мільйонів людей, які їх дивляться. Це також сучасні глобальні саміти, на яких зустрічаються лідери та політики; вони є функцією списку спортивних ігор так само як і будь-яка попередня взаємна домовленість. Таким чином, спорт став форумом для геополітичних діалогів, які інакше не відбулися б.

Важливість поєднання обставин і розкладу стане очевидною в Парижі. У той час як судна з найвідомішими спортсменами світу з 32 видів спорту плистимуть річкою Сена, на фоні будуть найвідоміші визначні пам’ятки Парижа: нещодавно відбудований собор Паризької Богоматері (заплановано на відкриття у квітні 2024 року після пожежі 2019 року), Лувр, площа Згоди та Ейфелева вежа.

Це не випадково: це найвищий акт публічної дипломатії – або, простою мовою, – демонстрація всесвітньо визнаних символів Парижа на початку оповіді про майстерність спорту, яку пропонують Олімпійські та Паралімпійські ігри. Нам доведеться почекати, щоб побачити, як розгортатимуться глави історії Парижа 2024, але очевидно, що вони не будуть ізольовані від геополітичного контексту, в якому відбуваються Ігри.

• Доктор Джей Саймон Рофе є провідним експертом зі спортивної дипломатії, старшим науковим співробітником і помічником директора програми в Інституті спортивних гуманітарних наук, а також читачем/доцентом міжнародної політики в Університеті Лідса. 

Підготували Альона Береза, Валентина Повзун