“На наступний ранок я приїхав до лікарні, мене спрямували до завідувачки відділення. Показав їй електронне направлення. Вона сказала, що електронне не підходить, має бути паперове. Потім вона спитала: “Де ваша довідка з військкомату?” Я уточнив: “Яка довідка?” Вона відповіла: “Що ви лягаєте на госпіталізацію”. Я пояснив, що вперше про таку довідку чую і що мені погано і взагалі прийшов, щоб мені допомогли. Тоді вона пообіцяла: вже чисто по-людськи покладе в лікарню. І далі вже ніяких особливостей не було. Я так розумію, що у них є якась усна вказівка вимагати дозвіл від ТЦК”, — розповідає Едуард. 

Надати “дозвіл від ТЦК” для планової госпіталізації. Про таку вимогу медиків Хмельницької міської лікарні повідомив місцевий мешканець Едуард (ім’я змінене). За словами чоловіка, зрештою його таки поклали на три тижні у стаціонарне відділення. Але лише після того, як він почав ставити додаткові запитання щодо такої висунутої умови. 

Про подібні спроби запровадити погодження госпіталізації із територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) вже повідомляли на Івано-Франківщині. Там ініціатива виходила від голови Коломийської районної військової адміністрації Любомира Глушкова, який заявив, що планова госпіталізація військовозобов’язаних без погодження із ТЦК та СП тимчасово не має відбуватися взагалі, а про випадки ургентної госпіталізації медичні заклади мають щодня звітувати у військкомати. На Хмельниччині від посадовців такі заяви публічно не лунали. Проте, як з’ясувалося, це не означає, що ініціативу не втілюють у життя.       

“Де дозвіл від ТЦК та паперове направлення?”

Хмельничанин Едуард, який і раніше мав серйозні проблеми зі здоров’ям та неодноразово проходив стаціонарне лікування, цього літа працював у сільській місцевості далеко від обласного центру. Одного робочого дня чоловік відчув раптове погіршення самопочуття.

“В якийсь момент відчув, як паралізувало праву сторону повністю, майже повністю відняло мову. Я намагався щось сказати, але слова були з помилками. Колега викликала швидку допомогу. Медики сказали про підозру інсульту і запропонували госпіталізувати. Але прямо в той момент не було кому вийти на заміну. Тому я відмовився від госпіталізації. Але мені ставало все гірше”, — згадує Едуард.  

За кілька днів хмельничанин дістався до обласного центру й одразу звернувся до свого сімейного лікаря. Звідти його спрямували до невропатолога, який і дав електронне направлення на госпіталізацію в міську лікарню.

Виявилося, що складнощі із плановою госпіталізацією військовозобов’язаних чоловіків відбуваються не лише в Хмельницькому. Щоправда, наприклад, у Києві це може бути пов’язано із великою кількістю поранених, яких лікують нон-стоп.   

“Щодо госпіталізації — зараз лише ургентна. Планову підписують, але треба чекати. Багато військових”, — стисло прокоментував лікар одного з медзакладів Києва, який попросив не називати його прізвища.  

Відписки замість відповіді на запит 

Ми попросили в Хмельницькій міській лікарні пояснити, як саме зараз має відбуватися процес планової госпіталізації для військовозобов’язаних. Відповідь отримали доволі дивну і порізану, але принаймні з одним корисним меседжем — в закладах мають приймати й електронні, і паперові направлення. Тож вимогу надати саме паперове направлення можна розцінювати як неправомірну.

Не отримавши відповідей на всі запитання, які нас цікавили, ми попросили прокоментувати ситуацію начальника управління охорони здоров’я Хмельницької міськради Бориса Ткача. Він каже: медики справді тепер просять у пацієнтів принести підтвердження на планову госпіталізацію від територіального центру комплектування та соціальної підтримки.  

“Якщо потрібна ургентна допомога, інфаркт, інсульт, привезла швидка, треба оперувати чи щось іще, тут про таке мова не йде. Тоді невідкладна допомога надається всім, незалежно від віку і від ТЦК. У випадку планового лікування дійсно ми просимо надати підтвердження, що у військовозобов’язаного нема зараз повістки на руках, і він не ухиляється від військової служби. Ніякими медичними документами це не передбачено. Але від ТЦК, по-моєму, був такий лист місяців два чи, може, навіть три тому — десь так” (розмова відбувалася 27 вересня — Ред.). Зараз у мене перед очима його немає, я вам не скажу”, — зазначив Борис Ткач. 

Якщо ви не до кінця зрозуміли, про що каже посадовець, то ми додатково роз’яснимо. Отже, ніде в законодавстві ні про які додаткові довідки для госпіталізації не сказано. Але ТЦК нібито попрохало медиків їх вимагати і нібито надіслало для цього свого листа. “Нібито”, бо листа нам не показали. Ну і суті його Борис Ткач пригадати не зміг. Звісно ж, після розмови ми одразу поцікавилися долею цього загадкового листа. В управлінні охорони здоров’я, яке й очолює Борис Ткач, нам на наш запит відповіли зворотне — ніяких документів, на підставі яких у лікарнях громади можуть вимагати дозвіл на планову госпіталізацію від ТЦК для військовозобов’язаних чоловіків, в управління не надходило.

Отож у реальності ситуація існує, а на папері, принаймні публічно, — ні. 

Планова чи ургентна: де межа? 

Отже, медичні заклади вимагають додатковий документ. Профільне управління міськради каже, що так бути не повинно. Очільник профільного управління міськради каже, що так воно десь і є. І додає — ніхто ж не відмовляє у наданні допомоги, адже вимога нібито стосується виключно планової допомоги. На думку Бориса Ткача, такі нововведення із госпіталізацією не впливають на якість надання медичної допомоги та не можуть розцінюватися як відмова у її наданні. 

“Тут йдеться саме про планову допомогу. А вона може бути відтермінованою. Тобто це не означає, що така допомога має бути сьогодні. Планова може бути і за тиждень, за два, за місяць, за кілька місяців”, — вважає начальник управління охорони здоров’я міської ради. 

Окрім того, посадовець додав: хоча інформацію про кількість планових госпіталізацій саме військовозобов’язаних окремо не збирають, загалом показник таких госпіталізацій у порівнянні із минулим роком у закладах Хмельницької тергромади не скоротився.  

Та чи завжди можна чітко визначити, коли людина потребує ургентної допомоги? За словами анестезіолога Павла Сільковського, є групи гострих станів і хронічних проблем, де межа між ними дуже чітка. Проте, окрім того, також є велика група захворювань, де ця межа стерта. 

“Там є маневр для лікаря. Як він напише, такою і буде госпіталізація: хоч плановою, хоч ургентною”, — каже Павло Сільковський. 

Як пояснює анестезіолог, до однозначно гострого стану належать, зокрема, гострий апендицит, перитоніт, ниркова коліка, різні отруєння.

“Це однозначно гострий стан. Тут не може бути планової госпіталізації. Тільки ургентна”, — зазначає медик.  

Натомість, зокрема, відставання у розвитку, плоскостопість, алопеція (облисіння) — це хронічні проблеми, при яких не може бути ургентної госпіталізації. Водночас існують хронічні стани, загострення яких може потребувати ургентної госпіталізації. 

“Наприклад, підвищений артеріальний тиск, гіпертензія — це хронічний стан. Але лікар може написати “гіпертензивний криз”. Таке цілком може статися у разі гіпертензії як ускладнення хронічного стану. І це вже показ до ургентної госпіталізації. Може бути хронічний холецистит, панкреатит, пієлонефрит тощо. А лікар може дописати одне слово “загострення”. А при загостренні хронічного холециститу, панкреатиту, пієлонефриту госпіталізація стає ургентною”, — пояснює Павло Сільковський. 

Що каже законодавство? 

Право кожної людини на медичну допомогу гарантоване статтею 49 Конституції. Згідно із основним Законом України, держава створює умови для ефективного і доступного медичного обслуговування всіх громадян. Основним же Законом в Україні, який регулює сферу охорони здоров’я, є Закон України “Про систему громадського здоров’я”. За словами юриста Олександра Гумірова, у законодавстві не зазначені додаткові умови для надання людині медичної допомоги чи медичних послуг.

“Законодавство України не містить вимоги надання дозволу ТЦК як умови отримання медичної допомоги чи медичних послуг. Стаття 19 Конституції встановлює, що держава в цілому і кожен державний чиновник повинні діяти виключно в межах і в спосіб, передбачений Конституцією та законом. Тобто для держави і чиновників діє правило “заборонено все, що не дозволено”. Тож вимагати дозвіл, який не передбачений, заборонено”, — коментує Олександр Гуміров. 

Юрист додає, статтею 19 Конституції України визначено: ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. 

“Якщо хтось вимагає від людини дозвіл чи довідку від ТЦК для планової госпіталізації, він здійснює самоуправство і перевищує свої повноваження. Це кримінальний злочин. За самоуправство (ст. 356 ККУ) передбачено покарання у вигляді штрафу та виправних робіт. Як адвокат раджу тим, хто стикнувся з цією проблемою, прямо на місці викликати поліцію і подавати заяву про злочин”, — зазначає юрист. 

Нині країна потребує демобілізації й справді ухилянтів і втікачів багато. Водночас існує багато способів мотивації йти до військкоматів. Ці способи доволі прості, але держава повинна була б попрацювати над ними переважно в інформаційному полі. Натомість ми чи не щоденно бачимо якусь свіжу огидну історію на відео про ТЦК — як не про хабарника, так про побиття і сварки. І от на цьому тлі з’являється чергове подібне нововведення. Нам, журналістам, робити висновки “дієвий метод залучення до лав Збройних Сил чи ні”, мабуть, не варто. Але стежити за дотриманням законів і процедур —  усе ж наша робота. Історія ж із “довідками”, яких вимагати не повинні, під прикриттям листа, якого ніхто не бачив, — це вже не про демобілізацію, а про закладення нової системної проблеми. 

Підготувала Світлана Русіна