Україна потерпає від східного сусіда вже не перше століття, а війна росії проти України в 21 сторіччі триває вже більше 8 років. Сьогодні розповімо про фільми, які вкотре доводять, що держава, яка лицемірно називає себе «братом», жодних братніх почуттів до України ніколи не відчувала.
Воєнна драма «Мати Апостолів»
Воєнна драма «Мати Апостолів» – фільм, присвячений матерям, чиї діти загинули захищаючи Україну. Це художня стрічка режисера Зази Буадзе, яка за рік прокату отримала 26 нагород міжнародних та всеукраїнських фестивалів.
Події відбуваються у 2014 році. У центрі фільму – мати, чий син, командир екіпажу літака, який перевозив продукти та речі першої необхідності українським військовим, зник на окупованій території після того, як літак збили. Жінка вирушає на пошуки сина, незважаючи на всі небезпеки, що чекають на неї у ворожому оточенні.
Очима героїні ми бачимо не лише напівзруйновані будинки, але й скалічені долі людей. Разом з матірʼю, яка не боїться найлютішого ворога, зустрічаємо не лише підлих зрадників, що заради влади й грошей ладні вбивати і нищити, але й людей добрих і щирих, які допомагають героїні, ризикуючи власним життям.
Один з найтрагічніших моментів фільму – зустріч жінки з іншою матірʼю, яка втратила свого сина. Сина-ополченця. Утім, жінкам вдається порозумітися, бо, здається, вони обидві добре розуміють, хто є справжнім ворогом, що приніс горе на їхню землю.
Попри те що у стрічці багато болю і страждань, головні тут – внутрішня сила жінки-матері, її безмірна любов, яка втішає і рятує тих, хто цього потребує, а ворогів – спантеличує.
Власне, хоча режисер і не ставив собі це за мету, прагнучи акцентувати увагу глядача на безглуздості війни, фільм дає чітке розуміння, хто є справжнім ворогом і його наміри. А також відповідає на запитання, якої долі цей ворог заслуговує.
«Черкаси»
«Черкаси» – перший художній фільм про Воєнно-Морські Сили Збройних Сил України. Його зняв режисер Тимур Ященко. В основі сюжету – реальні події 2014 року, коли відбулася анексія Криму. Тоді команда українського тральника «Черкаси» стала єдиною з 13, яка втримала український прапор на щоглі свого корабля, заблокованого російськими військами в бухті Донузлав.
Коли українські судна одне за одним переходять на бік ворога, більшість екіпажу «Черкас» тримається до останнього, не зраджуючи ані Батьківщину, ані власну честь.
Консультантом фільму став справжній командир тральника «Черкаси» Юрій Федаш, а з-поміж акторів були моряки, які справді тримали оборону на кораблі в 2014 році.
Головні герої стрічки – двоє друзів з села на Чернігівщині, Мишко та Лев. Саме Мишко переконав Лева, який залишився сиротою, піти служити на тральник. Разом вони до останнього, доки не прийшов безжальний ворог.
Цей фільм про людську гідність і справжню воїнську честь на фоні зради й підлості.
«Заборонений»
«Заборонений» – це художній фільм про українського дисидента, поета, перекладача і правозахисника Василя Стуса, знятий режисером Романом Бровком.
Свого часу фільм наробив чимало галасу. Ще під час зйомок стрічки гучно ширилися чутки про те, що сцену суду над поетом з фільму вирізали на вимогу путінського кума медведчука, який був адвокатом Василя Стуса. Однак у кінцевому варіанті фільму сцена є. За словами авторів сценарію, інформація про вказівку медведчука – фейк. Щоправда, прізвище адвоката у фільмі все ж не звучить, однак хто є хто – річ очевидна.
Стрічка складається з трьох частин: перша – життя молодого амбітного поета та його боротьба з тоталітарною системою, де поряд зі Стусом свою боротьбу провадять інші українські патріоти й дисиденти; друга – фактично зрежисований і несправедливий суд над поетом, про який ми так багато чули; третя – життя й загадкова смерть Василя Стуса в таборі особливого режиму.
Окрім того, що фільм про незламну постать поета, вона ще й про те, як радянський режим усіма можливими способами намагався знищити українську націю, найперше зламувавши її найкращих представників. Як показав час, прагнення це не зникає віками, бо й сьогодні ті, хто ностальгує за радянським союзом, вдаються до схожих методів, створюючи фільтраційні табори для українців та вибудовуючи безглузді звинувачення на підставі очевидної брехні.
«Земля блакитна, ніби апельсин»
«Земля блакитна, ніби апельсин» – повнометражна документальна стрічка української режисерки Ірини Цілик. Міжнародна прем’єра фільму відбулася 2020 року на американському кінофестивалі «Sundance Film Festival», де він здобув нагороду за кращу режисуру в категорії світової документалістики. Згодом фільм побував на десятках престижних фестивалів, а в Україні отримав одразу дві нагороди на фестивалі документального кіно Docudays.
Неможливо говорити про російсько-українську війну і не згадати цей фільм. Стрічка показує історію сім’ї, яка живе в «червоній зоні» Донбасу. На момент зйомок воєнні дії тривають вже шостий рік.
Для назви фільму режисерка обрала цитату з вірша французького поета Поля Елюара. Його слова вдало описують той сюрреалістичний світ між війною і миром, в якому мешкають герої стрічки. Головна героїня фільму, 36-річна Ганна, сама виховує чотирьох дітей. Попри те що війна зовсім поряд, родина не втрачає життєрадісності та оптимізму. Вони люблять музику, грають на різних музичних інструментах і знімають фільм про своє життя під час війни.
Тепер, коли війна стала значно ближчою до кожного з нас, сімʼя Ганни – приклад для багатьох. А ще приклад того, як підступні плани та імперські амбіції ворога руйнують життя звичайних людей – щирих і добрих, які народилися, щоб бути щасливими, а не переховуватися від обстрілів у підвалах чи бомбосховищах.
«І будуть люди»
«І будуть люди» – єдиний серіал у нашому переліку. Це екранізація однойменного роману українського письменника Анатолія Дімарова. Серіал створений студією Film.UA за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України. Його режисер Аркадій Непиталюк.
Попри те що критики оцінили серіал по-різному – хтось відзначав, що і режисер, і актори змусили глядача повірити в історію, яку бачили на екрані, а хтось, навпаки, говорив про штучність фільму – загалом цей проєкт, безумовно, заслуговує на увагу. Особливо тих, хто не звик до товстих книжок і навряд чи прочитає сагу Анатолія Дімарова на майже тисячу сторінок.
Чи помітили ви, що назва серіалу, як і безпосередньо роману, – з віршів Тараса Шевченка: «і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі»?
Серіал – це історія життя звичайних людей, українців Полтавщини, в перше десятиліття після російсько-радянської окупації України у 1920-х роках. Герої фільму переживають Першу світову війну, революцію, прихід радянської влади, становлення комуністичного режиму та терор. Тут є усі моторошні сторінки української історії, і чи не кожен глядач розгледить у серіалі сторінки з життєпису власної родини.
«Пробудження в людях української пам’яті – найголовніша функція цього серіалу», – зазначив режисер Аркадій Непиталюк в одному з інтервʼю.
Завершуючи свою підбірку рекомендацій, ще раз закликаємо дивитися українські фільми, плекати свою русофобію та памʼятати, що ворог був безжальним завжди. І традиційно – чекаємо ваших доповнень до нашого переліку.
Авторка: Оксана Банкова
