На базі Державного архіву Хмельницької області від осені 2024 року втілюють проєкт “Пам’ять мого роду” для ветеранів російсько-української війни та їхніх дружин. Чинні та колишні військовослужбовці можуть дослідити свій родовід, попрацювати з психологом, відвідати екскурсію у Меджибожі та розвантажитись на одній з баз відпочинку Меджибізької громади. Це спільний проєкт архіву, управління ветеранської політики обласної військової адміністрації, Меджибізької тергромади, громадської організації “Урбан про” та декількох бізнесів. 

Зародження ідеї 

Ідея проєкту, за словами директорки архіву Катерини Бурдуваліс, зародилася після ветеранського форуму у 2024 році. На заході посадовиця побачила, як після участі в бойових діях ветерани прагнуть змінити своє життя, започаткувати власну справу, освоїти нові навички. 

“Хтось пече булки для фастфуду, хтось робить сир, якось інакше себе реалізовують. Водночас я побачила дуже багато горя. Останній блок форуму був про те, як бізнес долучається до інтеграції учасників російсько-української війни.І тоді я зрозуміла, що ветерани, особливо ті з них, які цікавляться історією, могли для себе з архіву взяти інформацію. Адже загалом генеалогія – це дорогі дослідження. А тут вони могли би зробити це безоплатно”, – пояснює Катерина Бурдуваліс.  

Цю ідею підтримали в обласному управлінні ветеранської політики, запропонувавши до вивчення генеалогії додати ще й ретрит (​період особистого чи групового усамітнення для духовної або психологічної роботи над собою – Ред). Т. Так і з’явилася фінальна концепція проєкту. 

Етапи проєкту 

Для долучення до проєкту ветерани подають заявки в управління ветеранської політики, долучаючи посвідчення учасника бойових дій. Після цього учасники повідомляють в архів дані своїх предків, про яких хочуть знайти додаткові відомості: прізвище, ім’я й по батькові, дату та місце народження, а про людей, народжених до 1921 року — віросповідання. І вже до початку ретриту фахівці готують довідку. Для пошуку відомостей використовують книги реєстрації актів цивільного стану, метричні книги церков, костелів та синагог, сповідальні відомості.

“Є і випадки, коли шукають і у фільтраційних справах — у нас 25 тисяч справ репресованих громадян по території Хмельницької області, які передала Служба безпеки. Буває й таке, що, наприклад, не знають достатньо інформації про родичів, і просять подивитися скрізь. Буває, ми просимо своїх колег з районів, щоб вони нам подивилися склад сім’ї за  господарськими книгами. Після цього учасники проєкту можуть вже не в рамках проєкту самостійно досліджувати свій родовід”, – розповідає начальниця відділ використання інформації документів архіву Наталія Кузьміна.

Також в межах проєкту ветерани та їхні дружини можуть ознайомитися з роботою архіву, після чого з ними працює психолог. В архіві відбувається обід, приготовлений одним з хмельницьких закладів громадського харчування. Згодом група вирушає на екскурсію у Меджибізьку громаду, де на території державного історико-культурного заповідника “Межибіж” учасникам проводять екскурсію, а згодом — перед ними виступають вихованці місцевої дитячої школи мистецтв. Завершується день ретриту у відпочинковому закладі громади, де з ветеранами працює капелан. Наступного ранку учасників відвозять у Хмельницький. 

Відгуки учасників 

За словами Катерини Бурдуваліс, один з учасників проєкту дізнався про те, що в його родині репресували не одного, а декількох родичів, інший — з’ясував, що його покійна матір була прийомною дитиною в сім’ї, і саме тому родичі ставилися до неї гірше, ніж до інших дітей. 

Один з учасників проєкту — ветеран Володимир Швець. Він — доброволець, який брав участь у російсько-українській війні з 2014 року. У 2016-му поблизу з Маріуполем отримав поранення. Про проєкт “Пам’ять мого роду” дізнався від друзів. В архіві прагнув дослідити історію свого прадіда. 

“Я так і не зрозумів, звідки прадід сюди приїхав, але дізнався, що він був військовим, а потім приїхав і жив в певному населеному пункті. Спочатку я думав, що в прадіда одне прізвище, а з’ясувалося що прадід змінив три різних прізвища”, – згадує Володимир.  

Від старту проєкту в архіві опрацювали родинні зв’язки 60 учасників. В одному ретриті можуть взяти участь п’ять пар (10 учасників). Починався проєкт з одного ретриту на місяць. У теплий період року кількість ретритів збільшать, обіцяє Катерина Бурдуваліс.  

Підготувала Світлана Русіна

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією