Семеро лідерів країн, які постраждали під час Другої світової війни у блозі видання The New York Times поділилися п’ятьма уроками найважчої війни XX століття, які потрібно врахувати, аби не допустити у XXI столітті Третьої Світової війни, яка може загрожувати стабільності та безпеці всього світу.

У травні 2025-го виповнилося 80 років з дня закінчення Другої світової війни в Європі. Як лідери країн, які сильно постраждали під час і після війни, ми надаємо великого значення цій даті. Ми пам’ятаємо наших загиблих батьків, дідусів, бабусь та інших родичів, які захищали нашу свободу від двох тираній минулого століття. Ми пам’ятаємо всіх убитих, у тому числі щонайменше шість мільйонів євреїв, вбитих під час Голокосту нацистами та їхніми колаборантами. Ми пам’ятаємо мільйони жертв радянських репресій, які невпинно тривали по той бік залізної завіси в той час, коли Європа возз’єднувалася і відбудовувалася після війни.

Сенс вшанування пам’яті полягає в тому, щоб винести необхідні уроки і не допустити повторення помилок. Уроки Другої світової війни – ми можемо поділитися п’ятьма з них –  мають вирішальне значення для розуміння того, як відновити і підтримувати довготривалий і справедливий мир і безпеку в Європі сьогодні, коли вони знову під загрозою.

Як і великі війни в минулому, повномасштабна агресія росії проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, розділила 21 століття на «до» і «після». Попри величезні труднощі, Україні вдалося відбити напад і звільнити більше половини нещодавно окупованої території. Але навіть після того, як понад 950 000 російських солдатів загинули і були пораненів боях, росія не відмовилася від своїх агресивних планів.

Президент росії володимир путін сподівається використати поточний геополітичний момент на свою користь і домогтися поступок від України та її партнерів. москва все частіше залучає у війну інші режими-ізгої, такі як Іран і Північна Корея, загрожуючи безпеці не лише європейського континенту, але й Індо-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу.

Вивчення минулого є критично важливими сьогодні, коли Україна, Європейський Союз та Сполучені Штати працюють над досягненням миру. Агресивна війна росії зруйнувала архітектуру безпеки, що склалася після Другої світової війни, та міжнародну систему, засновану на Статуті Організації Об’єднаних Націй та Гельсінських угодах. Її завершення сформує основу для нової архітектури. Ми пропонуємо уроки з Другої світової війни, які необхідно врахувати, якщо ми хочемо створити тривалий мир в Україні, а не паузу перед наступним потенційно катастрофічним глобальним конфліктом.

Заспокоювання агресора веде до ще більшої агресії, а не до миру. Поступки щодо незаконних територіальних претензій є катастрофічною помилкою. Розділ Чехословаччини у 1938 році лише розпалив апетити нацистської Німеччини та призвів до глобальної війни. Вивчивши цей урок, Україна ніколи не погодиться з легітимізацією російської окупації та анексії будь-якої частини української території. Повага до територіальної цілісності є фундаментальним принципом міжнародного права. Не може бути сталого миру та безпеки ціною життя українського народу, незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.

Сфери впливу ніколи не приносять миру та стабільності. Вони приносять гноблення. Друга світова війна розпочалася коли нацистська Німеччина вторглася до Польщі 1 вересня 1939 року, через тиждень після підписання пакту Молотова-Ріббентропа та секретних протоколів до нього між радянським союзом і Третім Рейхом, які домовилися про розподіл Польщі, країн Балтії та решти Європи. Подібним чином переможці прагнули встановити і закріпити свої сфери впливу на зустрічі в кримському місті Ялта в 1945 році. Припинення вогню в Європі 8 травня 1945 року не принесло свободи багатьом європейським націям. Вони залишалися під радянською окупацією та контролем і десятиліттями страждали від міжнародних злочинів, гноблення та несвободи. Для багатьох наших держав і наших народів цей кошмар закінчився лише через п’ять десятиліть потому, з відновленням нашого суверенітету та незалежності з 1989 по 1991 рік.

Сьогодні путін фантазує про чергову Ялту, де він може намалювати кордони на карті Європи, вкотре підриваючи міжнародне право та право народів, що живуть по сусідству з росією, робити свій власний вибір і приймати рішення. Ми ніколи не повинні цього допустити. Наша принципова позиція полягає в тому, що жодна третя країна не має права вето на вибір союзів і альянсів України чи будь-якої іншої нації. Україна вже зробила свій вибір – вибір Європейського Союзу і НАТО – і не кремлю його ретельно вивчати.

Відсутність відповідальності породжує майбутні звірства. Нацистські злочини широко викривалися, засуджувалисяі, розслідувалися та притягались до відповідальності, на відміну від радянських. Дуже важливо, щоб обидві тоталітарні ідеології – нацистська і радянська – отримали належну оцінку в Європі. Необхідно пролити більше світла на злочини радянського режиму, включаючи депортації та розстріли політичних в’язнів у наших країнах, руйнування центру Києва та Дніпровської гідроелектростанції під час відступу радянських військ у 1941 році, масові депортації нашого народу до сибіру, жорстокі репресії проти учасників антирадянських рухів та геноцид кримських татар шляхом депортації з рідної землі у 1944 році, і це лише деякі з них. Лише з країн Балтії сотні тисяч людей були насильно вивезені з рідних домівок, багатьох запакували у вагони для худоби і відправили у віддалені регіони сибіру. Злочин Голодомору-геноциду, зокрема, під час якого мільйони українців були заморені голодом до смерті, повинен займати більш помітне місце в європейському історичному розумінні.

радянські злочини мають бути належним чином засуджені, включно зі злочинами, скоєними під час радянської окупації Європи після Другої світової війни. Неспроможність росії належним чином засудити сталінізм і компенсувати окупаційні збитки, а також її загальне відчуття безкарності призвели до реваншизму та агресії проти Грузії та України. Ця справа підкреслює важливість відповідальності за нинішні злочини росії, в тому числі після майбутнього падіння режиму путіна.

Історичні маніпуляції мають бути виправлені. Оскільки росія продовжує війну проти України та посилює свої ворожі дії проти демократичних європейських країн, потреба у просуванні спільних європейських наративів пам’яті на континенті та за його межами є більш нагальною, ніж будь-коли. Правдива оцінка та глибоке розуміння історії є основою демократичної стійкості суспільства. Ми всі готові протистояти російській дезінформації та спробам росії переписати європейську історію.

росія не має права монополізувати перемогу над нацизмом, яку було здобуто багатма націями і народами. Навіть Червона армія була багатонаціональною, в її лавах воювало щонайменше шість мільйонів українців. Замість того, щоб вшановувати пам’ять жертв Другої світової війни, режим путіна створив потворний культ перемоги, використовуючи колективну перемогу над нацистами для виправдання своєї нинішньої агресії та звірств проти українців. Майбутній парад 9 травня, на якому росія щорічно відзначає перемогу срср над нацистською Німеччиною, задуманий як прославляння цього культу. путін використає його, щоб згуртувати більше росіян на фронті, зміцнити свій режим і створити враження, що його міжнародна ізоляція згасає. Ці плани мають провалитися.

Як сказав президент України Володимир Зеленський: «Свобода має бути озброєна краще, ніж тиранія». В умовах нинішнього гострого дефіциту безпеки достатні оборонні спроможності є необхідністю. Si vis pacem, para bellum. (Якщо хочеш миру, готуйся до війни). Україна ніколи не погодиться на будь-які обмеження своїх збройних сил, оборонних можливостей чи оборонної допомоги. Натомість Київ працює над розширенням оборонно-промислового виробництва і досягненням оборонної самодостатності.

Вивчення цих простих, але важливих уроків Другої світової війни має вирішальне значення як для запобігання розв’язанню Третьої світової війни, так і для відновлення справедливої міжнародної системи з реальними гарантіями безпеки для мирних демократичних держав, яка забезпечує відповідальність за агресорів та їх стримування. Ми повинні уникати повторення помилок, які призвели до Другої світової війни та подальшої Ялтинської системи. Ми впевнені, що при наявності достатної рішучості ми зможемо досягти більшого, захистити наші принципи і забезпечити вільну, об’єднану та безпечну Європу. Ми продовжуватимемо працювати разом задля досягнення цього. Ніколи знову. Це спільне застереження країн, які постраждали від Мюнхенського договору, пакту Молотова-Ріббентропа та Ялтинської угоди.

Як Ліпавськи – міністр закордонних справ Чеської Республіки, Маргус Цахкна – міністр закордонних справ Естонії, Байба Браже – міністерка закордонних справ Латвії, Кенстутіс Будрис – міністр закордонних справ Литви, Міхай Попшой – міністр закордонних справ Молдови, Радослав Сікорський – міністр закордонних справ Польщі, Андрій Сибіга – міністр закордонних справ України

Підготувала Валентина Повзун