Коли в Україні семимильними кроками розвивається цифрова держава і значна частина документів вже просто є завжди під рукою у смартфоні, коли навіть облікові дані перевели у цифровий формат, коли весь світ відмовляється від паперових документів, у Старокостянтинівській міській раді не здатні попрощатися з минулим. 

Тож нагадаємо, у 2003 Закон України “Про електронні документи і електронний документообіг” підписав тодішній Президент України — Леонід Кучма. Так, це 21 рік тому. Микола Мельничук вже рік був мером Старокостянтинова. 

Реальний прорив у електронному документообігу відбувся в період пандемії, коли більшість змушена була сидіти на ізоляції, враховуючи й посадовців. Але видно не всюди. 

Ми регулярно направляємо інформаційні запити у різні структури, в тому числі й у Старокостянтинівську міську раду. І там маємо регулярні “пригоди”. Цього разу вони виставили нам рахунки, в тому числі за документи, які мають бути завантажені в електронній системі публічних закупівель “Прозорро” — договори. 

Ми відверто здивувались, і отримали ось таке уточнення:

“спочатку документи копіюють, дають фізично відповідь міському голові, а далі вже сканують їх”. 

Тобто ще раз: вони брали паперові договори, які вже відскановані!, робили з них копії, давали все на ознайомлення міському голові, а вже потім сканували й виставляли рахунок за цей весь квест. 

“Пункт 10 постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 передбачає, що за результатами здійснення закупівлі шляхом застосування відкритих торгів або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до цього пункту в електронній системі закупівель замовником оприлюднюється договір про закупівлю та додатки до нього відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей. Оскільки договори повинні бути оцифровані замовником, то відповідно до згаданих висновків ВС, плата за надання більше ніж 10 сторінок в сканованому вигляді — не стягується. А тому вимога про сплату коштів за існуючий сканований документ (або за такий який повинен був згідно до нормативно-правових актів відсканований) буде протиправна”, — пояснює юрист громадської організації “Платформа прав людини” Євген Воробйов.

До речі, про це також йдеться й у постанові Великої Палати Верховного Суду. Так, вони зазначили наступне:

«З позиції скаржника, положення статті 21 Закону № 2939-VI дозволяють тлумачити їх так, що тільки витрати за виготовлення копій або друк документів (що надаються за запитом на інформацію) на паперових носіях підлягають відшкодуванню. За надання документів в електронній формі відшкодування таких витрат не передбачено. Почасти запропонований апелянтом підхід до розуміння положень цієї норми закону може бути слушним, якщо запитувана позивачем інформація є в розпорядженні ВРП в електронній формі й немає перешкод, аби її надати на запит позивача».

А відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Описали це все для того, щоб зафіксувати таку не зовсім гарну тенденцію, адже серед десятка рад лише Старокостянтинівська і далі ще Нетішинська застосовували такі механізми як виставлення рахунків. Сприймаємо це як здійснення перешкод нашій журналістській роботі, адже ми витратили значно більше часу на збирання інформації. І це на фоні того, що інші міські ради набагато об’ємніші відповіді надавали в електронному форматі безплатно, що заслуговує на повагу та вдячність.

Підготувала Альона Береза