У перші тижні після нападу росії на Україну про книжки забули майже всі, проте сьогодні, коли шок від життя в умовах війни дещо минув, книголюби почали потроху повертатися до читання. Та навіть на третьому місяці війни читати щось, окрім новин, – непросто: постійно відволікаєшся, відкладаєш книгу, тягнешся по смартфон (чи перемикаєшся на соцмережі, якщо книжка в смартфоні), щоб дізнатися, що ж там на фронті. Затримати увагу вдається лише на чомусь, більшою чи меншою мірою повʼязаному з темою війни. Саме тому в кожній із книг, які радимо сьогодні до читання, ви знайдете війну: десь – її чіткі обриси, а десь – тіні чи відголоски.

Книги про війну

«Доця» Тамара Горіха Зерня («Білка», 2019, 2020, 2021).

Книга про початок війни – події в Донецьку навесні й влітку 2014 року. За словами авторки, написати роман вона вирішила після того, як зрозуміла, що ворог активно видає твори, в яких українців показує загарбниками, а себе натомість – визволителями. 

«Доця» – детальна історія про окупацію Донецька, що відбувається на очах головної героїні роману – молодої жінки на прізвисько (а пізніше й позивний) Ельф. 

Спершу Ельф, обдарована незвичайним художнім талантом, організовує успішний бізнес з виготовлення вітражів, ламп, дзеркал, інших декоративних виробів для інтерʼєру. Її замовниками стають місцеві та закордонні багатії, а якось їй навіть довелося виготовляти вітраж для храму. Проте, коли Донецьк скочується у прірву окупації і працювати далі немає ані сенсу, ані можливості, команда дівчини змінює профіль на волонтерсько-партизанський. Ельф уже возить голубці на позиції українських солдатів, під вигаданими приводами минаючи ворожі блок-пости; рятує дівчинку-підлітка від сепаратиста-ґвалтівника; разом з командою вирушає визволяти з полону товариша.

Насправді у цій історії багато подій, діалогів, почуттів. Тут є вірність і зрада, пристосуванство і боротьба, а ще любов і героїзм, сміх і сльози, останніх, щоправда, більше… Власне, ті, хто читав книгу до повномасштабного вторгнення, добре розуміли, чого слід очікувати від ворога.

У 2019 роман отримав відзнаку «Книга року BBC». 

«Смерть лева Сесіла» мала сенс» Олена Стяжкіна («Видавництво Старого Лева», 2021).

Це книга-калейдоскоп – калейдоскоп героїв та імен, від яких спершу можна розгубитися, та зрештою все складається в чіткий малюнок, у центрі якого – маленька дівчинка. 

Історія розпочинається в 1986 році на сходах донецького пологового будинку. У різних сімʼях тут народжуються діти, чиї долі з цього моменту назавжди поєднані. Упродовж оповіді ми спостерігаємо за родинами Ернста, Тельми, Галини-Гаськи та Льохи, стаємо свідками того, як змінюється життя родин у різні роки – девʼяності, двотисячні, з початком війни на Донбасі. Війна по-справжньому розкриває героїв: у когось «наче вселяється Чужий» і він радо вітає прихід руського міра, хтось йде на фронт боронити рідну землю,  хтось залишається в Донецьку, щоб допомагати слабким – тваринам і психічно хворим, хтось намагається завдавати шкоди ворогу в підпіллі, а хтось тікає до Москви…

Метаморфози персонажів авторка відобразила ще однією важливою деталлю – мовою: історія починається російською, але поступово більшість героїв переходить на українську. Як, до слова, робить у книзі й сама авторка, що раніше була російськомовною письменницею.

«Хто ти такий?» Артема Чеха («Meridian Czernowitz», 2021).

Цей роман про життя після війни, війни чужої і непотрібної, від якої, утім, постраждало чимало наших співвітчизників. Герої – хлопчик-підліток Тимофій, який дорослішає в непростих реаліях 90-х років, та колишній воїн-афганець Фелікс, глибоко зранений службою в Афганістані.

Тимофія, по суті, виховує бабуся, а з якогось часу хлопчик взагалі залишається сам на сам із собою, тож його найближчим товаришем мимоволі стає афганець Фелікс, бабусин «бойфренд». Між персонажами немає глибокої дружби, їхні стосунки радше зумовили обставини, а не взаємна симпатія. Очима підлітка ми спостерігаємо, як Фелікс, який має контузію і важкий посттравматичний синдром, поволі знищує себе безмірним вживанням алкоголю. Хоч іноді під антуражем алкоголіка можна розгледіти залишки доброго виховання, любителя поезії та класичної музики.

«Хто ти такий?» – фраза, яку часто вигукує Фелікс напідпитку. Однак навряд чи чекає відповіді на своє запитання, це радше крик в нікуди, своєрідне послання про втрачене через війну життя.

Твір значною мірою автобіографічний, зокрема дія відбувається у рідному місті письменника Черкасах, а сам Артем Чех у 2015 був мобілізований та рік воював на фронті. До речі, нині письменник також захищає Україну.

Роман став «Книгою року BBC-2021».

«Музей покинутих секретів» Оксани Забужко (перше видання – «Факт», 2009).

Роман не про війну безпосередньо, однак про «споконвічну війну людини за право бути собою», як зазначено в анотації до книги. А ще про важливість історичної памʼяті для майбутніх поколінь українців. І в контексті останніх подій в Україні це особливо важливий аспект роману.

Цей твір – важковаговик у всіх сенсах: за авторством, за обсягом, за сюжетним нашаруванням, за кількістю нагород. В основі сюжету – історія кількох поколінь родини журналістки Дарини та її коханого Андріяна. Оповідь охоплює період від 40-х років минулого століття до 2004 року. Сучасні реалії тісно переплітаються з пластами минулого, а минуле визначає майбутнє. Історичні події, перипетії з життя родини, романтичне кохання і навіть детектив – усе це є у романі Оксани Забужко.

Епіграфом до книги авторка взяла напис на стіні камери львівської в’язниці КҐБ («Тюрма на Лонцького»): «Хоч  знати, що з нами? Чекай на нас», бо лише в історіях предків можна відшукати правду про події того часу. Зробити це намагаються і персонажі роману Дарина та Адріян, досліджуючи історію «молодої ясноокої жінки», що усміхалася з фото упівської боївки, стоячи серед п’ятьох вояків УПА.

«Дар. 12 уроків, які врятують ваше життя» («Книголав», 2021).

Розповідь про цю книгу потрібно розпочинати з історії її авторки. Едіт Еґер – успішна психотерапевтка та мотиваційна спікерка, єврейка, народжена в Угорщині. До 16 років її життя було безтурботним і веселим: дівчинка займалася балетом і гімнастикою, жартувала зі старшою сестрою, була закохана та мріяла про перший поцілунок… Але життя юнки змінилося в 1944 році, у газовій камері Аушвіцу вона втратила батьків, утім сама навчилася жити в таборі смерті. Після війни Едіт емігрувала до Америки, де вийшла заміж, виховала дітей. У 40 років почала вивчати психологію, а в 51 отримала ліцензію на практику. І ось уже понад чотири десятиліття жінка, що змогла звільнитися від пережитого, зцілює від психологічних травм своїх пацієнтів.

«Дар» – це 12 психотерапевтичних сеансів-уроків, під час яких авторка на прикладі власного життя та історій своїх клієнтів вчить читачів позбуватися власних травм, переживати горе і втрати, тамувати тривожність, позбуватися почуття провини… Наприкінці кожного розділу – «ключі для звільнення» з тих ментальних в’язниць, що їх створює нам власний розум.

«Життя – навіть із травмою, болем, смутком, злиднями та смертю, що їх неможливо уникнути, – дар… Ушановувати дар життя означає знаходити його в усьому, що б не сталося, навіть у найважчу мить, коли ми навіть не певні, чи зможемо її пережити», – пише авторка у висновку до своєї книги.

І навіть якщо сьогодні вам не вдасться використати практичні поради Едіт Еґер, досвід психотерапевтки та її пацієнтів у будь-якому разі буде корисним. 

До речі, 28 лютого Едіт Еґер звернулася зі словами підтримки до українців, побажавши нам залишатися сильними та наголосивши, що якщо ми вистоїмо сьогодні, то завтра будемо вільними.

Залиште свій коментар